Постанова

від 18.03.2021 по справі 368/178/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №368/178/20 Головуючий у І інстанції - Шевченко І.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/4073/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргамиОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 грудня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Дім страхування , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Саламандра , Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управліннями активами Опіка-капітал , Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Скайд , Відкритий недержавний пенсійний фонд Ніка про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

встановив:

заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Ржищівське лісове господарство , в якому просить визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити строки, захистивши право, та визнати незаконним та скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,990 га для ведення особистого селянського господарства, обґрунтовуючи позов наступним.

Розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

На підставі вищевказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЗ № 447773 від 19.11.2008 р., який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010803101277 на земельну ділянку площею 1,9900 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222282800:05:316:0020).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 82 від 29.01.2016 р. вказана земельна ділянка 29.01.2016 р. передана у власність ПАТ Страхова компанія Скайд , запис про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.01.2016 р. за № 27995706 державним приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А.

Надалі, право власності на вищезазначену земельну ділянку 01.06.2016 р. на підставі договору купівлі-продажу № 845 від 01.06.2016 р. перейшло до ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2016 р. за № 29858876 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Зимою Н.Ф.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 194572881 від 23.12.2019 р. розділ на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закрито 28.07.2016 року на підставі заяви про поділ об`єкта нерухомого майна (№ 874 від 06.06.2016).

На підставі вищезазначеної заяви про поділ № 874 від 06.06.2016 земельна ділянка площею 1,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 поділена на 5 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства: площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053; площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 194575022, 194574803, 194574542, 194574333, 194574106 від 23.12.2019 року розділи на п`ять вищезазначених земельних ділянок відкриті 28.07.2016 р., а право власності на новостворені земельні ділянки зареєстровано за ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал на підставі заяви № 874 від 06.06.2016, тобто тієї самої заяви, що стала підставою поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020.

В подальшому, вищезазначені ділянки ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал за договорами купівлі-продажу відчужені:

на користь ПрАТ Страхова компанія Дім страхування земельна ділянка площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 (договір № 1417 від 10.08.2016, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 30899298 від 11.08.2016);

на користь відкритого недержавного пенсійного фонду Ніка земельні ділянки площею 0,4 га кожна з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 (договори № 4519 та № 4525 та від 17.11.2017, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 38204022 та 38201930 від 17.11.2017);

на користь ПрАТ Страхова компанія Саламандра-Україна земельні ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:3160051 та площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054 (договори № 1452 та № 1455 від 12.08.2016, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 30921427 та № 30919094 від 12.08.2016).

10.05.2018 р. Відкритий недержавний пенсійний фонд Ніка відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 на користь ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал (договори купівлі-продажу № 1124 та № 1125 від 10.05.2018, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. № 41039738 та № 41010000 від 11.05.2018 відповідно).

Вивченням законності отримання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9900 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020, прокурором встановлено, що видача державного акту на право приватної власності на землю, подальше її відчуження та поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 відбулося з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України виходячи з наступного.

Первинна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051, 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 перебувають у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство та відносяться до земель лісового фонду.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В даному випадку проект організації і розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.

Так, згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/1599 від 18.07.2018, інформації № 01-176 від 17.07.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також інформації за № 110 від 23.02.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 на момент видачі розпорядженням Кагарлицькою районною державною адміністрацією № 503 від 27 червня 2008 року накладалася на квартал 8 виділу 13 Ржищівського лісництва;

земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050,3222282800:05:316:0051,3222282800:05:316:0052,222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 розміщені в кварталі 8 виділі 27 Ржищівського лісництва ДП Ржищівське лісове господарство .

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050,3222282800:05:316:0051,3222282800:05:316:0052,222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 з 2003 року відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Враховуючи викладене, з тих підстав, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 проведена без попереднього її припинення у постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство всупереч ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, з порушенням порядку зміни її цільового призначення, прокурор просив позов задовольнити і визнати незаконним та скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 32.22282800:05:316:0020 площею 1,990 та для ведення особистого селянського господарства та поновити йому строк звернення до суду.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 грудня 2020 року позовні вимоги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Дім страхування , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Саламандра , Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управліннями активами Опіка-капітал , Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Скайд , Відкритий недержавний пенсійний фонд Ніка про визнання незаконним та скасування розпорядження - задоволено.

Визнано поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновлено строки, для захисту права.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 32.22282800:05:316:0020 площею 1,990 та для ведення особистого селянського господарства.

В апеляційній скарзі представник Приватногоакціонерного товариства Страхова компанія Саламандра , в особі адвоката Більчук О.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом було безпідставно замінено товариство із статусу відповідача на третю особу у справі.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 32222822800:05:316:0020 на земельні ділянки, які перебувають у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , в той час як в матеріалах справи є матеріали технічної документації від 11.07.2008 року, що виконана ТОВ ЕТАЛОН-Т , які підтверджують, що ця земельна ділянка не відносилась до земель лісового фонду.

Висновки суду ґрунтуються на неналежних доказах. Прокурором не доведено обставини, які є обов`язковими задоволення позову, а саме чи відповідають координати поворотних точок меж земельної ділянки квадрату 8 виділу 13 ДП Ржищівське лісове господарство в натурі (тобто на місцевості) координатам цих поворотних точок, які зазначені в матеріалах лісовпорядкування 2003 р.; не доведено обставину про те, що матеріали лісовпорядкування 2003 року узгоджувалися з координатами поворотних точок в натурі; не доведено обставину про те чи відповідають координати поворотних точок і меж земельної ділянки квадрату 8 виділу 13 ДП Ржищівське лісове господарство інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі

В апеляційній скарзі адвокат Притула Л.О, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити, вважаючи, що під час ухвалення рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення ґрунтується на обставинах, які не доведені позивачем, висновки не відповідають обставинам справи та судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд безпідставно послався на матеріали лісовпорядкування, які не містять актуальних даних з Державного земельного кадастру. У справі не має жодного документу, який би підтвердив, час, спосіб, вид системи координат, кваліфікацію виконавця, яким було проведено топографо-геодезичні та картографічні роботи, кадастрові зйомки (комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів), за наслідками яких було визначено координати поворотних точок, зокрема, й 8 кварталу з подальшим їх нанесенням на Публічну кадастрову карту України, а тому внесення їх даних до Публічної кадастрової карти з метою виявлення накладень, є нічим іншим як трактуванням інформації на власний розсуд з боку ВО Укрдержліспроект . На момент подання позову інвентаризація земель та винесення меж земель лісового фонду в натурі не проводилася, даних про зменшення площі в натурі, зміни конфігурації чи розташування земельних ділянок лісового фонду - за рахунок виділення земельної ділянки відповідачу в судовому засіданні не надано.

Технічна документація містить висновок державної експертизи землевпорядної документації № 1-33е від 04 червня 2008 року, згідно з яким земельні ділянки, щодо яких складено проект землеустрою, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, зауваження та пропозиції до землевпорядної документації відсутні. Дані технічної документації та висновку державної експертизи у встановленому законом порядку не спростовані. Таким чином прокурором не додано належних та допустимих доказів про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 в межах кварталу № 8 Ржищівського лісництва ДП Ржищівський лісгосп .

Прокурор не володіє спеціальними знаннями в сфері землеустрою, не має спеціальної освіти за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою. Те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, є припущенням прокурора і не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки визначити накладення спірних земельних ділянок можливо лише за даними земельно-технічної експертизи, так як вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань. Таким чином дані про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,990 га за даними матеріалів лісовпорядкування 2003 року на момент виділення її накладалася на землі лісового фонду, не підтверджено належними допустимими та достовірними доказами.

Судом безпідставно було поновлено строки звернення до суду, оскільки право прокурора в цьому позові пов`язано з моментом, коли повноважним органом, а саме Київському обласному та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівстке лісове господарство , стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення. При цьому, безпідставне поновлення строків позовної давності та задоволення позову в цій справі порушить принцип правової визначеності, що закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А також закон не наділяє прокурора ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається.

Відзив від прокурора не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

На підставі вищевказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЗ № 447773 від 19.11.2008 р., який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010803101277 на земельну ділянку площею 1,9900 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222282800:05:316:0020).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 82 від 29.01.2016 р. вказана земельна ділянка 29.01.2016 р. передана у власність ПАТ Страхова компанія Скайд , запис про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.01.2016 р. за № 27995706 державним приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А.

Надалі, право власності на вищезазначену земельну ділянку 01.06.2016 р. на підставі договору купівлі-продажу № 845 від 01.06.2016 р. перейшло до ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2016 р. за № 29858876 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Зимою Н.Ф.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 194572881 від 23.12.2019 р. розділ на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закрито 28.07.2016 року на підставі заяви про поділ об`єкта нерухомого майна (№ 874 від 06.06.2016).

На підставі вищезазначеної заяви про поділ № 874 від 06.06.2016 земельна ділянка площею 1,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 поділена на 5 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства: площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0051; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0052; площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0053; площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 194575022, 194574803, 194574542, 194574333, 194574106 від 23.12.2019 року розділи на п`ять вищезазначених земельних ділянок відкриті 28.07.2016 р., а право власності на новостворені земельні ділянки зареєстровано за ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал на підставі заяви № 874 від 06.06.2016, тобто тієї самої заяви, що стала підставою поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020.

В подальшому, вищезазначені ділянки ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал за договорами купівлі-продажу відчужені:

на користь ПрАТ Страхова компанія Дім страхування земельна ділянка площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0050 (договір № 1417 від 10.08.2016, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 30899298 від 11.08.2016);

на користь відкритого недержавного пенсійного фонду Ніка земельні ділянки площею 0,4 га кожна з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 (договори № 4519 та № 4525 та від 17.11.2017, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 38204022 та 38201930 від 17.11.2017);

на користь ПрАТ Страхова компанія Саламандра-Україна земельні ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222282800:05:3160051 та площею 0,39 га з кадастровим номером 3222282800:05:316:0054 (договори № 1452 та № 1455 від 12.08.2016, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. про державну реєстрацію № 30921427 та № 30919094 від 12.08.2016).

10.05.2018 р. Відкритий недержавний пенсійний фонд Ніка відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0052, 3222282800:05:316:0053 на користь ТОВ Компанія з управління активами Опіка-капітал (договори купівлі-продажу № 1124 та № 1125 від 10.05.2018, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зими Н.Ф. № 41039738 та № 41010000 від 11.05.2018 відповідно).

Судом встановлено, що первинна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050, 3222282800:05:316:0051,3222282800:05:316:0052,3222282800:05:316:0053,3222282800:05:316:0054 перебувають у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство та відносяться до земель лісового фонду.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В даному випадку проект організації і розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.

Згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/1599 від 18.07.2018, інформації № 01-176 від 17.07.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також інформації за № 110 від 23.02.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 на момент видачі розпорядженням Кагарлицькою районною державною адміністрацією № 503 від 27 червня 2008 року накладалася на квартал 8 виділу 13 Ржищівського лісництва;

земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050,3222282800:05:316:0051,3222282800:05:316:0052,222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 розміщені в кварталі 8 виділі 27 Ржищівського лісництва ДП Ржищівське лісове господарство .

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 та земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу з кадастровими номерами 3222282800:05:316:0050,3222282800:05:316:0051,3222282800:05:316:0052,3222282800:05:316:0053, 3222282800:05:316:0054 з 2003 року відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, погодження про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 ОСОБА_1 не надавались, а проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9900 га, для ведення особистого селянського господарства не містить висновку органу лісового господарства.

Передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена без попереднього її припинення у постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство всупереч ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Таким чином, з державної власності без згоди землекористувача ДП Ржищівське лісове господарство , в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації та виготовлення оспорюваного державного акта на право власності на земельну ділянку, чим порушено інтереси держави.

Також, порушений порядок вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.

Суперечить спірне розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації і вимогам ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, якою передбачено, що для ведення особистого селянського господарства у власність та користування надаються лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі лісогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що право власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1 перейшло з порушенням вимог закону, проведена без попереднього її припинення у постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство всупереч ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, спірне розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам, на підставі якого ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 площею 1,990 га для ведення особистого селянського господарства, має бути визнане незаконним і скасовано на підставі ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України та ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , в частині відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ..

Поновлюючипрокурору строк звернення, суд виходив з того, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів. Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах Верховного Суду України від 25.08.13 (справа № 3-18гс13) і 16.12.15 (справа № 6-2510ц15), правові висновки якого обов`язкові для всіх судів України.

Про вказані порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП Ржищівське лісове господарство , а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ .

Зважаючи на викладене, установлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимоги про визнання незаконним вищезазначеного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації пропущено з поважних причин.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 27 червня 2008 року № 503 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність 30 громадянам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області із земель лісового фонду прийняті всупереч законодавству та з перевищенням повноважень. На підставі оскарженого рішення ОСОБА_1 отримала державний акт.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом (далі - ЗК) України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет : складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Отже документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. у справі № 6-212цс14).

Суд встановив, що земельна ділянка мала статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , що підтверджувалося планшетами лісовпорядкування за 2003 рік, інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/1599 від 18.07.2018, інформацією № 01-176 від 17.07.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також інформацією за № 110 від 23.02.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення.

У відповідності до положень ст. ст. 43, 76 ЦПК України, позивач має право подавати суду докази - будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі, електронними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем до суду були надані вказані вище письмові докази, які є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування та отриманий без порушення встановленого законом порядку.

Отже, встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суд першої інстанції врахував наведені вище приписи законодавства. А тому аргументи апеляційної скарги про неналежність та недопустимість доказів, використаних для встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення, є необґрунтовані.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Х Перехідні положення ЗК України).

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. А згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою ? восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , і передання у приватну власність такої ділянки належало до повноважень Кагарлицькій ОДА.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача (ДП Ржищівське лісове господарство ) у встановленому порядку повноважним органом (Кагарлицькою ОДА) не вилучалась, а зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до статті 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України). Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України). Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України). Згідно зі статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , статтею 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належать, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) й обласного значення та припинення права користування ними. Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належать до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, установлених статтею 150 цього Кодексу.

Отже апеляційний суд вважає, що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки площею 1,990 га рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні земельної ділянки у власності.

Таким чином, оскільки держава в особі компетентного органу не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Кагарлицька ОДА відчужила її без вираження на це волі власника.

Згідно з ст. ст. 27, 32 Лісового Кодексу України, а також ч. ч. 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції органів державної виконавчої влади (місцева державна адміністрація або Кабінет Міністрів України) залежно від площі земельних ділянок.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Встановлено, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, погодження про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 ОСОБА_1 не надавались, а проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9900 га, для ведення особистого селянського господарства не містить висновку органу лісового господарства .

Таким чином , був порушений порядок вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.

Суперечить спірне розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації і вимогам ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, якою передбачено, що для ведення особистого селянського господарства у власність та користування надаються лише землі сільськогосподарського призначення, а не землі лісогосподарського призначення.

Доводів на спростування вказаних обставин апеляційні скарги не містять.

Посиланням ПАТ Страхова компанія Саламандра на порушення судом норм процесуального права, саме на безпідставну заміну товариства із статусу відповідача на третю особу у справі не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи про те, що закон не наділяє прокурора ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається спростовуються тим, що особи, в інтересах яких прокурор звернувся до суду, а саме представник позивача в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, представник позивача в особі Державного підприємства Ржищівське лісове господарство адвокат Ганжала Ю.Б., підтримали поданий прокурором позов в повному обсязі та просили його задовольнити.

Щодо позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позов у цій справі прокурор подав до суду 20 лютого 2020 року.

ОСОБА_1 заявила у суді першої інстанції про сплив позовної давності до позовних вимог.

Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску позовної давності, оскільки факт порушення вимог законодавства щодо відчуження земельної ділянки виявлений прокуратурою у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ .

Доказів у справі про те, що особам, в інтересах яких пред`явлений прокурором позов, було відомо про вказані порушення до 2018 року у справі не має.

Таким чином встановлено, що позовна давність прокурором не пропущена.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnikv. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v . Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення лише заради правового пуризму.

За таких обставин з урахуванням встановлених судом обставин про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду в частині визначення компетентного органу на вилучення земельної лісової ділянки у понад 1 га та в частині поновлення строку звернення до суду, який не пропущений.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник