Постанова

від 15.04.2021 по справі 370/2117/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/2117/20 Головуючий 1 інстанція - Тандир О.В.

Провадження № 22-ц/824/3042/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 квітня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київького апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року про виправлення описки у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 рокувиправлено описку в резолютивній частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 листопада 2020 року щодо дати виготовлення та підписання повного судового рішення. Суд зазначив вважати вірною дату виготовлення та підписання повного тексту судового рішення 05 листопада 2020 року замість помилкової 04 листопада 2020 року .

Не погоджуючись із даною ухвалою, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ч.1 ст.260 ЦПК України щодо структури ухвали. Зокрема, в описовій частині відсутні дані ким і на підставі чого було заявлено клопотання про виправлення описки в судовому рішенні, мотивувальна частина ухвали, а саме, на підставі чого суд дійшов висновку виправляти саме 04 листопада 2020 року, а не навпаки, яким законом керувався, взагалі відсутня. У судовому засіданні 05 лютого 2021 року відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду рішення апеляційним судом згідно порядку, що врегульований п.п.15.11, 15.12 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України , проте судом було відмовлено в задоволенні цієї заяви, при цьому ухвалу про відмову було винесено на місці без викладення окремим документом, що само по собі теж є порушенням норм процесуального права. Вважає, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення суду було заявлено про порушення норм процесуального права, а саме дати підписання рішення суду, то можливо вважати, що судом апеляційної інстанції без відкриття провадження по апеляційній скарзі розглянуто її частину та з метою усунення цього порушення під виглядом описки направлено до суду першої інстанції для виправлення.

Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно виправив описку, а

- 2 -

доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду про виправлення описки.

В суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Федосєєва Т.Ю. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задоволити та скасувати ухвалу Макарівського районного суду Київської області як незаконну і необгрунтовану.

Позивач ОСОБА_2 до суду не з`явився, подав заяву про те, що у випадку його неявки в судове засіданння просить розглядати справу у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 листопада 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 . В порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_1 у власність автомобіль марки BMW 2014 року випуску. ОСОБА_2 виділено у власність дві земельні ділянки, а саме площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, та площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с.Макарівська Буда Макарівського району Київської області. Вирішено питання про судові витрати.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд допустив описку, зокрема у вступній частині зазначена дата його ухвалення - 05 листопада 2020 року, а в резолютивній частині зазначена дата виготовлення та підписання повного тексту судового рішення - 04 листопада 2020 року.

Відповідно до вимог ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

З огляду на приписи закону, а також виявлені судом розбіжності у вступній та резолютивній частині щодо дати ухвалення та складання судового рішення, суд першої інстанції правильно виправив описку в судовому рішенні, постановивши відповідну ухвалу.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ч.1 ст.260 ЦПК України щодо структури ухвали, оскільки в описовій частині відсутні дані ким і на підставі чого було заявлено клопотання про виправлення описки в судовому рішенні, а мотивувальна частина ухвали не містить даних чому суд дійшов висновку виправляти саме 04 листопада 2020 року, а не навпаки, та яким законом керувався необгрунтовані.

Оскаржувана ухвала повністю відповідає вимогам ч.1 ст.260 ЦПК України щодо змісту ухвали, яка викладається окремим документом, містить висновки та мотиви їх прийняття. В тому числі судом зазначено, що рішення у даній справі ухвалене 05 листопада 2020 року, тоді як у резолютивній його частині помилково вказано дату складення та підписання повного тексту рішення 04 листопада 2020 року, що є опискою, яка підлягає виправленню.

При цьому посилання скаржниці на відсутність в описовій частині відомостей ким і на підставі чого було заявлено клопотання про виправлення описки в судовому рішенні безпідставні, оскільки у вступній частині ухвали чітко, зрозуміло та доступно зазначено про те, що питання про виправлення описки вирішується судом з власної ініціативи. Таке повністю відповідає приписам ст.269 ЦПК України, яка надає суду право виправити описку за власною ініціативою незалежно від клопотань сторін.

Це ж стосується посилань на незазначення в ухвалі закону, яким суд керувався, які є безпідставнними, оскільки в ухвалі містяться посилання на ст.269 ЦПК України, яка врегульовує питання виправлення описок чи арифметичних помилок у судових рішеннях.

- 3 -

Доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні 05 лютого 2021 року відповідачкою було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду рішення апеляційним судом згідно порядку, що врегульований п.п.15.11, 15.12 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, проте судом було відмовлено в задоволенні цієї заяви, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

В даному випадку відповідачка невірно тлумачить (розуміє) зміст п.п.15.11, 15.12 розділу ХІІІ Перехідні положення , які врегульовують питання зупинення провадження у справі у випадку оскарження ухвал, якщо до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються усі матеріали справи. Наведені норми стосуються зупинення провадження лише у справі, яка ще не вирішена по суті, тобто в якій відсутнє рішення по суті спору. Така позиція законодавця обумовлена тим, що у випадку оскарження ухвали і направлення до суду апеляційної чи касаційної інстанції усіх матеріалів справи, суд першої інстанції позбавлений можливості продовжити розгляд спору, а тому провадження слід зупинити.

В даній справі, яка переглядається апеляційним судом, спір вже вирішено і судом першої інстанції ухвалено рішення, а відтак п.п.15.11, 15.12 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України щодо зупинення провадження застосуванню не підлягають.

Це ж стосується посилань відповідачки на порушення судом норм процесуального права, оскільки ухвалу про відмову у зупиненні провадження було винесено судом на місці без викладення окремим документом, які є безпідставними. Процесуальний закон, зокрема частини 4 і 5 ст.259 ЦПК України, передбачають постановлення судом ухвал без виходу до нарадчої кімнати, які заносяться до протоколу судового засідання.

Доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням зазначення в апеляційній скарзі на рішення суду про порушення норм процесуального права, а саме розбіжностей у даті підписання рішення суду, то можливо вважати, що судом апеляційної інстанції без відкриття провадження по апеляційній скарзі розглянуто її частину та з метою усунення цього порушення під виглядом описки направлено до суду першої інстанції для ї виправлення, надумані та безпідставні.

По-перше, стаття 265 ЦПК України вказує на необхідність зазначення у вступній частині рішення, дати та місця його ухвалення, а у резолютивній - дати складання повного судового рішення, що судом і було зроблено. Розбіжності у даті ухвалення та складання рішення свідчать про нявність підстав для виправлення описки, а не про порушенння норм процесуального права, як помилкоко вважає відповідачка.

По-друге, розгляд апеляційної скарги відбувається у відкритому судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.368 ЦПК України, за результатами якого апеляційним судом приймається постанова, яка за змістом має відповідати приписам ст.382 ЦПК України, а тому направлення ухвалою апеляційного суду справи до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність підстав для виправлення описки з огляду на розбіжність у датах не є розглядом частини апеляційної скарги.

По-третє, відповідно до приписів ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

В даній справі судом ухвалене рішення в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак дата ухвалення рішення має відповідати даті його складання, а тому розбіжності у даті ухвалення і складання рішення мають бути усунуті і не створювати відносини невизначеності чи непевності, в тому під час апеляційного перегляду справи, що є очевидним і поза всяким сумнівом правильним та повністю відповідає положенням ст.365 ЦПК України.

По-четверте, посилання представника відповідачки на те, що в даному випадку має місце фактична зміна рішення, що на її думку є порушенням ч.8 ст.268 ЦПК України,

- 4 -

свідчать про помилкове розуміння представником змісту даної норми у системному взаємозв`язку із положеннями статей 265 і 269 ЦПК України. Виправлення описки щодо дати виготовлення та підписання повного тексту судового рішення не є його зміною, оскільки виправивши описку, суд не змінив при цьому ні зміст рішення, ні зміст позовних вимог чи встановлених обставин, як і не змінив наслідки вирішення судового спору між сторонами.

Даючи оцінку доводам відповідачки, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах Серявін та інші проти України , Трофимчук проти України , Проніна проти України ). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

В судовому засіданні представником відповідачки заявлене клопотання про постановлення апеляційним судом окремої ухвали у відношенні судді Макарівського районного суду Київської області щодо постановлення ним ухвали про виправлення описки без достатніх правових підстав, зокрема за відсутності заяви будь-кого з учасників.

Дане клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.385 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст.262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Частиною 10 ст.262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Оскільки під час перегляду ухвали суду першої інстанції про виправлення описки апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: