Постанова

від 13.04.2021 по справі 923/436/17 (923/983/20)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/436/17 (923/983/20)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів : Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання Лук`ященко В.Ю.

за участю представників учасників процесу:

Від ПАТ Державний ощадний банк України - Пономаренко П.І., довіреність № 19/3-02/301, дата видачі: 24.12.20;

Від ОСОБА_1 - Ляшко О.В., ордер № 70471, дата видачі : 19.03.21;

Від ПАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД - Хромченко О.С., довіреність № б/н, дата видачі: 27.07.20;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України

на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 (суддя суду першої інстанції Гридасов Ю.В., дата і місце постановлення рішення: 24.12.2020 (повний текст складено та підписано 04.01.2021), м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області)

по справі № 923/436/17 (923/983/20)

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України ,

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства ТММ-ЕНЕРГОБУД ,

про визнання поруки за договором поруки припиненою та визнання припиненим договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.10.2020 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати поруку за договором поруки № 289/31/6-4, укладеним 30.07.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", Приватним акціонерним товариством "ТММ-ЕНЕРГОБУД" та ОСОБА_1 припиненою та визнати припиненим договір поруки № 289/31/6-4, укладений 30.07.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", Приватним акціонерним товариством "ТММ-ЕНЕРГОБУД" та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 позов задоволено повністю; визнано поруку за договором поруки №289/31/6-4, укладеного 30.07.2009 року між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України , Приватним акціонерним товариством ТММ-ЕНЕРГОБУД та ОСОБА_1 , припиненою; визнано припиненим договір поруки №289/31/6-4, укладений 30.07.2009 року між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України , Приватним акціонерним товариством ТММ-ЕНЕРГОБУД та ОСОБА_1 ; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. № 12-Г; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 00032129) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 2102грн.00коп. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Приватного акціонерного товариства ТММ-ЕНЕРГОБУД (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. № 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 33889106) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 2102грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до умов п. 4.4 Договору поруки, укладеного між сторонами спору, порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Отже, відсутність згоди поручителя на будь-яку зміну зобов`язання, внаслідок якої збільшується обсяг його відповідальності, на момент такої зміни, призводить до припинення поруки. Таким чином, оскільки після 13 жовтня 2011 року до Генерального кредитного договору та Кредитних договорів було внесено зміни, внаслідок яких збільшено обсяг відповідальності поручителя, згоду на які він не надавав, то порука за вказаними Договорами припиняється.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20).

Апелянт стверджує, що відповідно до умов договору поруки Позивач поручився за виконання як існуючих на момент укладення договору поруки та кредитного договору зобов`язань Боржника (третя особа у цій справі), так і за ті, що можуть виникнути в майбутньому на підставі додаткових угод до Договору кредитної лінії.

Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що Законом України №2478-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування від 03.07.2018 внесено зміни до ст. 559 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення його клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки про імовірне порушення своїх прав позивач обізнаний з 2016 року, а позовна заява подана 28.09.2020, отже строк позовної давності сплинув.

Апелянт вказує, що договором поруки, укладеним з Позивачем, чітко встановлений строк, протягом якого кредитор може звернутися з вимогою до поручителя і цей строк не закінчився на дату пред`явлення позову до поручителя.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 923/983/20 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/436/17 (923/983/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В. , судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено Публічному акціонерному товариству Державний ощадний банк України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.03.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; призначено справу № 923/436/17 (923/983/20) до розгляду на 01 квітня 2021 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20).

25.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20).

Позивач вказує, що у справі №923/436/17 (923/983/20) договір поруки містить пряму вказівку на припинення поруки у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

На думку позивача, пункт 4.2. Договору поруки містить не строк припинення поруки, а умову її припинення, що не узгоджується з положенням частини 4 ст.559 ЦК України. Тому посилання на те, що Договором поруки чітко встановлений строк, протягом якого кредитор може звернутися з вимогою до поручителя, є хибним.

Позивач зазначає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція частини 1 статті 559 ЦК України, що була чинною до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-УІІІ від 03.07.2018.

Окрім того, позивач вказує на те, що позов у цій справі подано не на захист порушеного права, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє, відтак доводи Відповідача 1 про сплив позовної давності з дня порушення права Позивача є безпідставними.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 року у справі № 923/436/17 (923/983/20) без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України без задоволення.

01 квітня 2021 року колегією суддів у судовому засіданні було оголошено перерву до 13 квітня 2021 року о 16:30

13.04.2021 у судовому засіданні прийняли участь представник ПАТ Державний ощадний банк України - адвокат Пономаренко П.І., представник ОСОБА_1 - адвокат Ляшко О.В. та представник ПАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД - адвокат Хромченко О.С.

Оскільки представники всіх сторін з`явилися у судове засідання, то на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20) по суті, адже у даному випадку ніщо не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом.

30.07.2009 Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (надалі - АТ Ощадбанк , Кредитор, Відповідач-1, Апелянт) та Приватним акціонерним товариством ТММ-ЕНЕРГОБУД (надалі - ПрАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД , Боржник, Відповідач-2) було укладено Генеральний кредитний договір № 289/31/6 (надалі - Генеральний кредитний договір).

У рамках Генерального кредитного договору між АТ Ощадбанк та ПрАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД були укладені: Договір кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009; Договір кредитної лінії №289/31/6-6 від 27.08.2009; Договір кредитної лінії №386/31/6 від 23.09.2010 (надалі - Кредитні договори).

У подальшому до Генерального кредитного договору та кредитних договорів сторонами неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових договорів.

В забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД за Генеральним кредитним договором 30.07.2009 між АТ Ощадбанк , ПрАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель, Позивач) було укладено договір поруки № 289/31/6-4 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов пункту 1.1. якого Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником зобов`язання за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30.07.2009, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

До Договору поруки також вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод. Було укладено додаткові угоди № 1 від 02 березня 2010 року, № 2 від 28 вересня 2010 року, № 3 від 13 жовтня 2011 року.

Підписанням додаткових угод поручитель надав згоду на всі зміни зобов`язань за Генеральним кредитним договором та Кредитними договорами, які відбулись до 13 жовтня 2011 року.

Після 13 жовтня 2011 року до Генерального кредитного договору та Кредитних договорів було внесено ряд змін, внаслідок яких збільшено обсяг відповідальності поручителя, згоду на які він не надавав.

1. Щодо Договору кредитної лінії №386/31/6 від 23.09.2010.

Пунктом 2.3.4 договору кредитної лінії № 386/31/6 від 23.09.2010 встановлено: Позичальник зобов`язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365-й календарний день з моменту його отримання, у будь-якому разі повне погашення кредиту повинно бути не пізніше 22 вересня 2015року (включно).

1.1.Додатковим договором №7 від 24.11.2011 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії №386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частини траншу кредиту в розмірі 9031467,10 з 15.11.2011 на 15.12.2011. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншу на 30 днів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на суму: 9031467,10/100 х 15,5/360 х 30 = 116656,45 грн.

1.2.Додатковим договором № 9 від 09.12.2011 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії №386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частини траншу кредиту в розмірі 2543467,10 з 15.11.2011 на 30.12.2011. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншу на 45 днів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на суму: 2543467,10/100 х 15,5/360 х 45 = 49279,67 грн.

1.3.Додатковим договором №11 від 27.01.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії № 386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частин траншів кредиту на новий термін - 29.02.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму 108190,00грн.

1.4.Додатковим договором № 12 від 01.03.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії №386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частин траншів кредиту на новий термін - 30.03.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму: 220997,66грн.

1.5.Додатковим договором №13 від 30.03.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії № 386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частин траншів кредиту на новий термін - 15.04.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму 83340,93грн.

1.6.Додатковим договором №15 від 08.05.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії №386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частини траншу кредиту, наданого 04.05.2012 на новий термін - 31.05.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору №289/31/6 від 30.07.2009. Внаслідок зміни строку повернення частини траншу, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму 232500,09грн.

1.7.Додатковим договором № 16 від 14.06.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії № 386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частини траншу кредиту, наданого 04.07.2011 на новий термін - до 10.07.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншу, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму 23762,07грн.

1.8.Додатковим договором № 17 від 13.07.2012 було внесено зміни до п.2.3.4 Договору кредитної лінії № 386/31/6, а саме було змінено граничний термін повернення частин траншів кредиту на новий термін - 31.07.2012. Аналогічні зміни було внесено до Генерального кредитного договору. Внаслідок зміни строку повернення частини траншів, збільшилися нараховані за цей період відсотки на загальну суму 125155,18грн.

Загальний розмір відсотків, додатково нарахованих у зв`язку із зміною зобов`язання за Договором кредитної лінії № 289/31/6 від 23.09.2010 внаслідок укладення додаткових договорів № 7 від 24.11.2011, № 9 від 09.12.2011, № 11 від 27.01.2012, № 12 від 01.03.2012 , № 13 від 30.03.2012, № 15 від 08.05.2012, № 16 від 14.06.2012, № 17 від 13.07.2012, склав 959 882,05 грн.

1.9.Відповідно до п. 1.1. Договору кредитної лінії № 386/31/6 від 23.09.2010: Діючий ліміт кредитування - встановлена цим Договором максимальна сума кредитних коштів, якою може користуватися Позичальник в кожний окремий банківський день дії цього Договору згідно з його умовами .

Додатковим договором № 18 від 17.08.2012 було викладено в новій редакції п. 2.3.4 Договору кредитної лінії № 386/31/6, яким сторони погодили графік збільшення/зменшення Діючого ліміту кредитування (фактично - графік погашення кредиту), що розраховується як щомісячне зменшення суми кредиту з розміру 200 000 000, 00 грн рівними частинами по 6 060 606,00 грн до 0,00 грн в період з 29.01.2013 по 23.09.2015 (графік наведено в тексті додаткового договору), а також визначили порядок погашення кредиту: З метою дотримання Діючого ліміту кредитування Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в цьому періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період .

Відповідно до додаткового договору № 20 від 29.01.2013 було знову погоджено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з розміру 200 000 000,00 грн рівними частинами по 9 523 800,00 грн до 0,00 грн в період з 29.01.2014 по 23.09.2015 (фактично сторони відтермінували початок зменшення діючого ліміту кредитування на один рік).

Відповідно до додаткового договору № 23 від 29.01.2014 сторони домовилися та погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з розміру 200 000 000,00 грн рівними частинами по 22 200 000,00 грн в період з 29.01.2015 по 23.09.2015 (фактично сторони відтермінували початок зменшення діючого ліміту кредитування ще на один рік).

Таким чином, внаслідок укладення Додаткових договорів № 20 від 29.01.2013 та № 23 від 29.01.2014, було змінено зобов`язання за Договором кредитної лінії №289/31/6 від 23.09.2010, а саме: 1)відтерміновано початок зменшення ліміту кредитування на два роки та 2)змінено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що призвело до збільшення бази нарахування відсотків в період з 29.01.2013 по 29.07.2015 та, як наслідок, збільшення суми нарахованих відсотків за вказаний період на 30 998 708,33 грн.

Всього, внаслідок зміни зобов`язання за Договором кредитної лінії № 289/31/6 від 23.09.2010 без згоди поручителя, загальний обсяг відповідальності Поручителя збільшився на 31 958 590,38 грн.

2.Щодо Договору кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009: Діючий ліміт кредитування - встановлена цим Договором максимальна сума кредитних коштів, якою може користуватися Позичальник в кожний окремий банківський день дії цього Договору згідно з його умовами.

Додатковим договором № 10 від 29.03.2011 було викладено в новій редакції п. 2.3.3 Договору кредитної лінії № 289/31/6-6, яким сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування за Договором кредитної лінії № 289/31/6-6, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з 27 562 000,00 грн. до 0,00 грн. рівними частинами по 889 097,00 грн в період з 29.01.2012 по 30.07.2014 (графік наведено в тексті додаткового договору), а також визначили порядок погашення кредиту: З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього Договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування Кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період .

У подальшому, додатковими договорами № 16 від 30.01.2012, № 21 від 27.07.2012, № 24 від 29.01.2013 було неодноразово внесено зміни до п.п. 2.3.3 Договору кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009, погоджено змінені графіки збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.

Додатковим договором № 21 від 27.07.2012 було внесено зміни до п. 2.2 Договору кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009 та встановлено новий остаточний термін повернення кредиту - не пізніше 29.07.2015, тобто сторони договору продовжили строк повернення кредиту на один рік.

Відповідно до укладеного додаткового договору № 27 від 29.01.2014 було внесено зміни до п.п. 2.3.3 Договору кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009, погоджено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з 27562000,00 грн до 0,00 грн рівними частинами по 3934000,00 грн в період з 29.01.2015 по 29.07.2015.

Таким чином, внаслідок укладення Додаткових договорів № 16 від 30.01.2012, № 21 від 27.07.2012, № 24 від 29.01.2013 № 27 від 29.01.2014, було змінено зобов`язання за Договором кредитної лінії № 289/31/6-6 від 27.08.2009, а саме: 1)відтерміновано початок зменшення ліміту кредитування на три роки; 2)продовжено строк повернення кредиту на один рік; 3)змінено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що призвело до збільшення бази нарахування відсотків в період з 29.01.2012 по 29.07.2015 та, як наслідок, збільшення суми нарахованих відсотків за вказаний період на 8 544 065,00 грн.

3. Щодо Договору кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009.

Відповідно до умов п.1.1. Договору кредитної лінії № 289/31/6-1 від 30.07.2009: Діючий ліміт кредитування - встановлена цим Договором максимальна сума кредитних коштів, якою може користуватися Позичальник в кожний окремий банківський день дії цього Договору згідно з його умовами.

Додатковим договором № 6 від 29.03.2011 було викладено в новій редакції п. 2.3.3 Договору кредитної лінії № 289/31/6-1, яким сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування за Договором кредитної лінії №289/31/6-1, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з 116 438 000,00 грн до 0,00 грн рівними частинами по 3 756 065,00 грн в період з 29.01.2012 по 30.07.2014 (графік наведено в тексті додаткового договору), а також визначили порядок погашення кредиту: З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього Договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування Кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період .

У подальшому, додатковими договорами № 12 від 30.01.2012, № 17 від 27.07.2012, № 20 від 29.01.2013 було неодноразово внесено зміни до п.п. 2.3.3 Договору кредитної лінії № 289/31/6-1 від 30.07.2009, погоджено змінені графіки збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.

Додатковим договором № 17 від 27.07.2012 було внесено зміни до п. 2.2. Договору кредитної лінії № 289/31/6-1 від 30.07.2009 та встановлено новий остаточний термін повернення кредиту - не пізніше 29.07.2015, тобто сторони договору продовжили строк повернення кредиту на один рік.

Відповідно до укладеного додаткового договору № 23 від 29.01.2014 було внесено зміни до Договору кредитної лінії № 289/31/6-1 від 30.07.2009, погоджено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в новій редакції, що розраховувався як щомісячне зменшення суми кредиту з 116438000,00 грн до 0,00 грн рівними частинами по 16634000,00 грн в період з 29.01.2015 по 29.07.2015.

Таким чином, внаслідок укладення Додаткових договорів № 12 від 30.01.2012, № 17 від 27.07.2012, № 20 від 29.01.2013, № 23 від 29.01.2014, було змінено зобов`язання за Договором кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009, а саме: 1)відтерміновано початок зменшення ліміту кредитування на три роки; 2)продовжено строк повернення кредиту на один рік; 3)змінено графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, що призвело до збільшення бази нарахування відсотків в період з 29.01.2012 по 29.07.2015 та, як наслідок, збільшення суми нарахованих відсотків за вказаний період на 36 095 780,00 грн.

4. Щодо Генерального кредитного договору №289/31/6 від 30.07.2009.

02 березня 2010 року було укладено Додатковий договір № 2 до Генерального кредитного договору № 289/31/6 від 30.07.2009, пунктами 2.1, 2.2, 2.3 якого сторони погодили загальний ліміт кредитування в розмірі 144 000 000,00 грн, в тому числі: за Договором кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009 року 116 438 000,00 грн; за Договором кредитної лінії №289/31/6-6 від 27.08.2009 року 27 562 000,00 грн,

Того ж дня, 02 березня 2010 року, було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поруки, пунктом 1.1. якої сторони погодили збільшення розміру зобов`язання з погашення кредиту, за яке несе відповідальність Поручитель, з 93 000 000 грн до 144 000 000 грн.

Таким чином, збільшення обсягу відповідальності поручителя в результаті збільшення ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30.07.2009 відбулося за згодою поручителя ( ОСОБА_1 ).

23.09.2010 року було укладено Додатковий договір № 6 до Генерального кредитного договору № 289/31/6 від 30.07.2009 року, пунктами 2.1, 2.2 якого сторони погодили загальний ліміт кредитування в розмірі 294 000 000,00 грн, в тому числі: за Договором кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009 року 116 438 000,00 грн; за Договором кредитної лінії №289/31/6-6 від 27.08.2009 року 27 562 000,00 грн; за Договором кредитної лінії №289/31/6 від 23.09.2010 року 150 000 000,00 грн.

Того ж дня було внесено відповідні зміни до Кредитних договорів: Додатковий договір № 5 до Договору кредитної лінії №289/31/6-1 від 30.07.2009 року, п.2.3 якого визначено максимальний ліміт кредитування в розмірі 116 438 000,00 грн.; Додатковий договір №9 до Договору кредитної лінії №289/31/6-6 від 27.08.2009 року, п.2.3 якого визначено максимальний ліміт кредитування в розмірі 27 562 000,00 грн; Договір кредитної лінії №289/31/6, укладений в рамках Генерального кредитного договору №289/31/6 від 30.07.2009 року, п.2.3 якого визначено максимальний ліміт кредитування в розмірі 150 000 000 грн.

У зв`язку із збільшенням зобов`язання з погашення кредиту за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30.07.2009 року, обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 за договором поруки № 289/31/6-4 від 30 липня 2009 року збільшився на 150 000 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній до 04.02.2019) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній до 04.02.2019) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до умов п. 4.4 Договору поруки Порука припиняється у разі зміни Зобов`язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

Таким чином, відсутність згоди поручителя на будь-яку зміну зобов`язання, внаслідок якої збільшується обсяг його відповідальності, на момент такої зміни, призводить до припинення поруки.

У даному випадку до Генерального кредитного договору та Кредитних договорів було внесено вищевказані зміни, внаслідок яких збільшено обсяг відповідальності Поручителя, згоду на які він не надавав.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18: 6.21. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц): За положеннями частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного суду від 20.11.2019 року у справі № 2-5061/10: Відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 640/15305/15-ц: Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. При ануїтетних платежах позичальник щомісяця платить однакову суму, що включає в себе частину основного боргу і нарахований відсоток. При такій системі оплати у перші роки погашаються в основному відсотки по кредиту, а основна частина боргу зменшується незначно.

За таких обставин, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що внесення змін додатковою угодою до кредитного договору щодо збільшення періоду кредитування без згоди поручителя на такі зміни призводять до збільшення обсягу відповідальності останнього, що має своїм правовим наслідком припинення поруки в силу вимог закону.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного суду від 26.12.2018 року у справі № 569/8360/16-ц: Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Статтею 559 ЦК України встановлено підстави припинення поруки. Зокрема частиною першою передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна договору, відповідно до частини першої статті 651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Із системного аналізу вказаних вище норм права та встановлених обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що збільшення кредитного ліміту за кредитними зобов`язаннями ТОВ Теплотехномаркет мало відбуватись за письмовим погодженням з поручителем. Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду у Постанові від 20.11.2019 року у справі № 2-5061/10: Доводи касаційної скарги про те, що порука не припинилася у зв 'язку із тим, що поручитель через два місяці, тобто 20 березня 2009 року погодив зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору поруки, не заслуговують на увагу, оскільки строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Крім цього, відповідно до частини третьої статті 653 ПК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, на час укладення додаткової угоди до договору поруки остання вже була припиненою.

У Постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 761/20214/14-ц зазначається: Згідно з частинами першою, четвертою статті 559 ЦК України (у редакції станом на дату укладення договору поруки, зміни Банком строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором та розгляду справи судом першої інстанції) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. При цьому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).

У Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 569/11865/16-ц зазначається: Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання).

Таким, чином оскільки у даному випадку, без погодження з Поручителем було внесенні зміни щодо істотних умов Генерального кредитного договору та Договорів кредитної лінії, які стосувалися розміру зобов`язання по даним кредитам, то порука за договором поруки №289/31/6-4, укладеним 30.07.2009 між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України , Приватним акціонерним товариством ТММ-ЕНЕРГОБУД та ОСОБА_1 , є припиненою.

Щодо посилання апелянта на не застосування судом першої інстанції строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Договір поруки № 289/31/6-4 від 30.07.2009 та порука за цим договором є припиненими в силу закону та не створюють жодних юридичних наслідків, тому встановлення факту припинення зазначеного договору та поруки за ним спрямоване не на втрату ними юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє - триваюче порушення. (Схожий за змістом правовий висновок щодо строку захисту інтересу у юридичній визначеності на майбутнє наведено у п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17).

Припинені правовідносини поруки між Позивачем та АТ Ощадбанк не створюють юридичних наслідків, в тому числі застосування позовної давності. Схожий за змістом правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року по справі № 761/6588/15-ц за позовом про визнання договору поруки припиненим: Якщо порука припинилася, інститут позовної давності не застосовується, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц (провадження № 14-304цс18) .

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даних правовідносинах строк позовної давності не підлягає застосуванню.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Законом України №2478-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування від 03.07.2018, який набрав чинності 04.02.2019 , було внесено зміни до ст. 559 Цивільного кодексу України, не приймається колегіє суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення згаданого Закону: Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Проте порука, з підстав, наведених в позовній заяві та оскаржуваному рішенні, припинилася до набрання чинності зазначеною редакцією частини 1 статті 559 ЦК України .

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція частини 1 статті 559 ЦК України, що була чинною до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VІІІ від 03.07.2018.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18:

19. При цьому, слід враховувати, що особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов 'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов 'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов`язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

24.1. Пункт 2 розділу II Прикінцевих положень цього Закону не може бути застосовано до даних правовідносин, оскільки правовідносини між сторонами припинились до введення в дію вказаного Закону .

Посилання апелянта на те, що відповідно до умов договору поруки Позивач поручився за виконання як існуючих на момент укладення договору поруки та кредитного договору зобов`язань Боржника (третя особа у цій справі), так і за ті, що можуть виникнути в майбутньому на підставі додаткових угод до Договору кредитної лінії, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в пункті 4.4 договору поруки сторони обумовили, що Порука припиняється у разі зміни Зобов`язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

Твердження Відповідача-1 про надання поручителем згоди відповідати за зобов`язаннями, які можуть виникнути в майбутньому (в тому числі за такими, що можуть призвести до збільшення його відповідальності), а відтак про відсутність необхідності додаткового погодження з поручителем таких змін, спростовується пунктом 6.4 договору поруки: Доповнення та зміни умов Договору вносяться за згодою Сторін і оформлюються додатковими угодами .

Посилання Відповідача-1 на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 559 ЦК України, викладені в постанові від 01.04.2020 року у справі №521/15453/16-ц, яка в свою чергу містить посилання на аналогічні висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 17.02.2020 року у справі №757/4111/13-ц, та Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 26.06.2019 року у справі №755/18438/16-ц (провадження №14-275цс19), є безпідставними, оскільки правовідносини в зазначених справах не є подібними правовідносинам у цій справі.

Так, договір поруки, який є предметом розгляду у справі №521/15453/16-ц, містив положення, котре свідчить про згоду поручителя на збільшення розміру його відповідальності в майбутньому: Поручитель дала згоду на збільшення розміру зобов`язань та продовження терміну виконання зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг її відповідальності перед кредитором, у випадку внесення змін та доповнень до кредитного договору (пункт 1.5 договору поруки) (постанова Верховний Суду від 01.04.2020 року у справі №521/15453/16-ц).

На відміну від справи №521/15453/16-ц, у цій справі (№923/436/17 (923/983/20)) договір поруки не містить згоди поручителя на збільшення розміру зобов`язань, забезпечених порукою, що можуть виникнути в майбутньому, у випадку внесення змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед кредитором.

Щодо посилання на те, що договором поруки чітко встановлений строк, протягом якого кредитор може звернутися з вимогою до поручителя і цей строк не закінчився на дату пред`явлення позову до поручителя, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами п. 4.2 Договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом тридцяти шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність ухвали, прийнятої судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2020 по справі №923/436/17 (923/983/20) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.04.2021.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

Л.В. Поліщук