Рішення

від 06.04.2021 по справі 916/2707/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2707/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38728402)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, код ЄДРПОУ 41534040)

про стягнення 204683,84 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача: Хотинський С.В., в порядку положень про самопредставництво

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт про стягнення 204683,84 грн. заборгованості, з яких: 191222,05 грн. основного боргу, 10208,88 грн. пені, 2147,62 грн. відсотків річних, 1105,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП АМПУ в особі в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020.

Ухвалою господарського суду Одеської суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.11.2020 о 14:00. У судовому засіданні 18.11.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 08.12.2020 о 12:45. У судовому засіданні 08.12.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 23.12.2020 о 15:30. У судовому засіданні 23..12.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 250 ГПК України про призначення справи №916/2707/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.01.2021 о 15:30.

21.01.2021 за вх.№1849/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- відповідач зазначає, що надані позивачем документи (договір з додатками, рахунки та акти виконаних робіт) не є належними доказами того, що відповідач спожив відповідні послуги та позивач поніс відповідні витрати;

- відповідач вказує, що позивач не надає обґрунтованого розрахунку розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території, компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг;

- на думку відповідача розмір фактично спожитих послуг має підтверджуватися належними доказами, якими не можна вважати надані позивачем рахунки та акти виконаних робіт, оскільки позивач не є безпосереднім постачальником комунальних послуг;

- оскільки постачальник і зміст зазначених у позові послуг не встановлені, розмір планової норми споживання теплової енергії зазначено без посилання на відповідні розрахунки та нормативно-правові акти, розмір собівартості виробництва та постачання теплової енергії наведено без зазначення постачальника та відповідних розрахунків у договорі про відшкодування зазначена інформація теж не міститься, відповідач вважає вимоги позивача не доведеними, а надані у додатках до договору про відшкодування розрахунки безпідставними;

- відповідач зазначає, що договір оренди було укладено між сторонами 01.02.2019, однак балансоутримувач не звертався за відшкодуванням витрат на утримання орендованого нерухомого державного майна більше року, до березня 2020 року; договір оренди розірвано 30.06.2020, тобто достроково, до початку опалювального періоду 2020 року; обсяги спожитої теплової енергії не можуть визначатися на підставі п.4.5 договору про відшкодування, оскільки період ймовірного користування послугою теплопостачання та, відповідно, відшкодування витрат на її отримання балансоутримувачем не охоплює часовий проміжок фактичного надання такої послуги. На думку відповідача, для з`ясування фактичних обставин справи необхідно здійснити перерахунок, виходячи із фактичних витрат позивача на утримання будівлі, в тому числі, на виробництво та постачання теплової енергії за період з 01.02.2019 до 20.06.2020 - помісячно;

- на думку відповідача зазначені ж позивачем у позовній заяві тарифи, на підставі яких обраховано заборгованість за договором про відшкодування, не мають ніякого обґрунтування чи пояснення, хоча їх розмір перевищує розмір орендної плати за договором оренди державного майна від 01.02.2019 №209840911829 приблизно у два рази, та суттєво впливає на господарську доцільність для орендаря за таким договором оренди, в цілому. Тобто, як вважає відповідач, за умови належного виконання позивачем своїх зобов`язань з укладання договору на відшкодування у встановлений договором оренди строк, ймовірно, договір оренди було б розірвано з огляду на розмір відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами, що значно перевищує розмір орендної плати;

- відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин та розміру витрат на утримання будівлі чи на комунальні та інші супутні послуги; надані розрахунки суми пені, відсотків річних, інфляційних збитків також не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 03.02.2021 о 16:15.

02.02.2021 за вх.№3017/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:

- позивач зазначає, що обов`язок укласти договір відшкодування з балансоутримувачем відповідно до п.5.11 договору оренди покладено саме на орендаря (відповідача) в строк протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди, тому укладення договору відшкодування лише 05.03.2020 є виключно провиною відповідача (бездіяльність);

- позивач вказує, що розмір оплати участі користувача в утриманні орендованого майна визначений умовами п.2.2. договору відшкодування, тим самим узгоджений шляхом підписання сторонами цього договору;

- додатком №1 до договору відшкодування сторонами цього договору погоджено чіткий розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі) за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 (включно);

- позивач зазначає, що ґрунтовний розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг визначений та узгоджений сторонами договору відшкодування у додатку №2 до цього договору;

- позивач посилається на те, що з додатків №1 та №2 до договору відшкодування в повній мірі вбачаються види (статті) втрат балансоутримувача, що підлягають компенсації користувачем, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі, вартісні показники компенсації (за теплопостачання, утримання мережі); інші складові залежали від тарифів постачальників відповідних комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення) та фактичних обсягів споживання, тобто незалежних від балансоутримувача обставин; твердження відповідача про неможливість встановлення з договору відшкодування розміру спожитих послуг, їх вартості та переліку є хибними;

- позивач вказує, що всі умови договору узгодженні (підписанні) сторонами та не оспорювалися, питання щодо внесення змін у цей договір жодною із сторін не пропонувалися, додаткові угоди щодо змін умов договору не укладалися, отже є чинними на весь період дії цього договору та прийнятими для сторін;

- позивач зазначає, що сторони договору дійшли згоди про розірвання договору відшкодування з 30.06.2020 в частині припинення зобов`язань сторін, що виникають із договору, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору та відповідальності за їх порушення.

У підготовчому засіданні 03.02.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 23.02.2021 о 14:30.

У підготовчому засіданні 23.02.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 09.03.2021 о 12:15.

У зв`язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 04.03.2021, підготовче засідання 09.03.2021 о 12:15 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 15.03.2021 призначено підготовче засідання у справі №916/2707/20 на 22.03.2021 о 15:40.

19.03.2021 за вх.№7659/21 до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких:

- відповідач зазначає, що єдиним джерелом інформації про види комунальних та інших послуг, фактичне споживання яких підлягає компенсації за договором утримання майна є додатки № 1,2 до відповідного договору, які містять інформацію про порядок здійснення розрахунку розміру участі користувача в утриманні та обслуговувані будівлі, втім відповідні додатки, а відповідно й договір утримання майна не містять інформації щодо складу відповідних послуг; позивач визначаючи витрати на обслуговування та утримання будівлі та прибудинкової території не визначає, в чому така послуга полягає та що входить до її складу;

- відповідач вказує, що позиція позивача ґрунтується на порушені відповідачем обов`язку компенсувати понесені позивачем витрати на утримання майна, проте позивач не надає доказів понесення ним таких витрат; на підтвердження своїх позовних вимог позивачем були надані тільки договір утримання майна, рахунки на оплату та проекти актів, втім вказані докази не є доказами фактичного понесення витрат позивачем. На думку відповідача з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити розмір витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, які повинен був сплатити відповідач за період користування майном;

- відповідач зазначає, що балансоутримувачем вказаних приміщень відповідно до п.1.1 договору оренди виступає Державне підприємство Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП АМПУ ); орендна плата за користування майном складала 6526,44 грн. на місяць; про розмір інших витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, відповідач під час укладання договору оренди повідомлений не був та з урахуванням укладеного договору оренди визначився зі сподіваними витратами, пов`язаними з користуванням орендованим майном;

- відповідач вказує, що загальна щомісячна вартість послуг договором не визначена, до договору були додані розрахунки, за якими не встановлений конкретний розмір щомісячних витрат користувача; про розмір витрат, що ТОВ СЕРВІСПОРТ має відшкодувати балансоутримувачу, відповідач не був повідомлений під час укладання договору оренди;

- відповідач зазначає, що розуміючи, що до витрат на оренду будівлі будуть додані витрати на утримання, відповідач за відсутністю інформації щодо розміру таких витрат з боку позивача розраховував на розмір витрат, що відповідають тарифу КП ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго , який для юридичних осіб за період користуванням орендованим майном складав 1978 грн. за 1 Гкал. За посиланнями відповідача, з урахуванням того, що вартість опалення, що розрахована позивачем, складає 6190,47 за 1 Гкал, а вартість опалення для юридичних осіб у даному регіоні (м. Ізмаїл) складає 1978 грн. за 1 Гкал, під час прийняття рішення щодо отримання в оренду майна відповідач не міг передбачити, що витрати на його утримання більш ніж в три рази перевищать встановлені нормативи у відповідному регіоні; укладаючи договір оренди майна, відповідач не міг очікувати, що вартість утримання орендованого майна (фактично комунальні послуги) збільшить витрати на користування майном майже в три рази. Відповідач вказує, що договором утримання майна було значно збільшено розмір витрат, які має нести відповідач, користуючись орендованим майном, що є порушенням рівноваги інтересів сторін;

- за посиланнями відповідача, з урахуванням того, що договір утримання майна був укладений сторонами у якості виконання умов іншого договору - договору оренди нерухомого майна та його умови (договору утримання), зокрема істотні, не були обговорені сторонами, відповідача не було заздалегідь повідомлено про розмір відшкодування витрат на утримання орендованого майна, розмір оплати за виставленими в одному місяці рахункам є непомірно вищим за щомісячні витрати, щодо яких був повідомлений відповідач та за відсутністю доказів понесення позивачем витрат на утримання майна, нараховані штрафні санкції безпідставними, а позовні вимоги необґрунтованими.

У підготовчому засіданні 22.03.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в засіданнях суду: перше засідання з розгляду справи по суті - 23.03.2021 об 11:45; друге засідання з розгляду справи по суті - 06.04.2021 о 13:45.

Ухвалою суду від 23.03.2021 відкладено розгляд справи на 06.04.2021 о 13:45.

Справа №916/2707/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У судовому засіданні 06.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.04.2021 не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений, зокрема, телефонограмою.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

05.03.2020 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (користувач) укладено договір №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами, відповідно до якого балансоутримувач забезпечує утримання будівлі Зарядна станція ВПК-1 (інв.№6/4) з прибудинковою територією, що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16 (будівля), є державним нерухомим майном, в якому користувачем орендовано (за відповідним договором оренди державного нерухомого майна) нежитлові приміщення №8,9,10 загальною площею 106,40 кв. м. (приміщення), а користувач бере участь в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі) і компенсації вартості спожитих комунальних послуг, оплачує супутні послуги на умовах цього договору та чинного законодавства України.

Згідно з п.п. 2.1-2.5, 2.9 договору ціна цього договору визначається обсягом фактичної участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг на умовах цього договору та чинного законодавства України протягом всього часу оренди приміщень. Розмір оплати участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 (включно) визначається на умовах цього договору (в т.ч. на умовах додатку №1 до нього), та оплачується на підставі окремого рахунку балансоутримувача в строк, визначений п. 2.3 договору. Розмір щомісячної оплати участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг визначається на умовах цього договору (в т.ч. на умовах додатку № 2 до нього). Зміна цін/тарифів безпосередніх постачальників комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електропостачання та розподіл електроенергії), ставок державних податків і зборів обов`язкових для нарахування на вартість щомісячної плати (окремих її частин) тощо не потребують внесення змін до цього договору та враховуються сторонами при взаєморозрахунках з моменту настання таких змін. Розрахунки за цим договором здійснюються щомісячно, на підставі відповідних рахунків балансоутримувача та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (акт), шляхом банківського переказу користувачем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та акту від балансоутримувача. Користувач зобов`язаний підписати отриманий від балансоутримувача проект акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання акту користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий акт вважається сторонами погодженим (підписаним). Рахунки на оплату та проект акту у двох примірниках передаються користувачу шляхом вручення безпосередньо уповноваженому представнику користувача під підпис та/або направлення на юридичну адресу користувача іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Застосування одного з описаних способів визнається сторонами достатнім для забезпечення оплати користувачем такого рахунку та підписанням ним акту. У випадку виникнення спорів щодо одержання користувачем рахунку на оплату та акту, рахунок та акт вважаються переданими та одержаними користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та акт не були одержані, несе користувач. Сторони за потреби проводять звірення платежів шляхом складання актів звірок взаєморозрахунків.

За п.3.1.1 договору балансоутримувач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати передбачену цим договором плату, вимагати своєчасності та повноти її здійснення.

У відповідності до п.3.4.1 користувач зобов`язаний здійснювати оплату за цим договором у порядку, в строки та в обсязі, що встановлені цим договором.

Відповідно до п.6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п.6.4 договору у випадку несвоєчасної сплати передбачених цим договором платежів, балансоутримувач має право вимагати від користувача сплати на користь балансоутримувача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати. Нарахування пені припиняється в день фактичного погашення заборгованості.

За п.8.2 договору у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в Господарському суді Одеської області відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладання, а саме з 01.02.2019.

Додатком 1 до договору є розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі) за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 (включно), відповідно до якого фактичні витрати на обслуговування та утримання будівлі та прибудинкової території згідно з даними бухгалтерського обліку балансоутримувача (пропорційно до займаної користувачем площі): 45204,13 грн. за місяць.

Додатком 2 до договору є розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг.

Додатком 3 до договору є перелік засобів обліку балансоутримувача (ДП АМПУ в особі ІФ ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського МП), що встановлені в частині приміщення площею 106,4 кв.м., розташованого в одноповерховій виробничій будівлі по вул. Портова, 16.

Додатком 4 до договору є акт про обсяги спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення.

В матеріалах справи наявний акт від 01.02.2019 приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП Адміністрація морських портів України ) до договору оренди від 01.02.2019, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 8, 9, 10, які розташовані в одноповерховій будівлі Зарядної станції ВПК-1 , загальною площею 106,40 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16, що обліковується на балансі Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП Адміністрація морських портів України ) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП АРКАДА ЮГ станом на 20.09.2018 та становить 490300 (чотириста дев`яносто тисяч триста) грн.; майно передається в оренду з метою: розміщення офісу (13 кв.м), інше використання нерухомого майна (93,40 кв.м); стан майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту. Вказаний акт підписано орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт та балансоутримувачем - Державним підприємством Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП Адміністрація морських портів України ).

В матеріалах справи наявний акт від 30.06.2020 прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 01.02.2019 нерухомого майна, що належить до Державної власності (обліковий номер договору №209840911829) (повернення з оренди), за яким орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіспорт - передає, а балансоутримувач - Ізмаїльська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 8, 9, 10, які розташовані в одноповерховій будівлі зарядної станції ВПК-1 , загальною площею 106,40 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16. Вказаний акт підписано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт та Ізмаїльською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту).

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №863/87 від 16.03.2020 на суму 11015,47 грн., №864/87 від 16.03.2020 на суму 11144,93 грн., №865/87 від 16.03.2020 на суму 11511,90 грн., №870/87 від 16.03.2020 на суму 117860,06 грн., №1142/87 від 31.03.2020 на суму 11183,69 грн., №1531/87 від 30.04.2020 на суму 11358,92 грн., №1814/87 від 31.05.2020 на суму 11115,80 грн., №2181/87 від 30.06.2020 на суму 11031,28 грн., підписані лише з боку позивача та отримані відповідачем нарочно.

Балансоутримувачем - Ізмаїльською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - виставлено орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю Сервіспорт рахунки, а саме: №863/87 від 16.03.2020 на суму 11015,47 грн. (отримано 18.03.2020), №864/87 від 16.03.2020 на суму 11144,93 грн. (отримано 18.03.2020), №865/87 від 16.03.2020 на суму 11511,90 грн. (отримано 18.03.2020), №870/87 від 16.03.2020 на суму 117860,06 грн. (отримано 18.03.2020), №1142/87 від 31.03.2020 на суму 11183,69 грн. (отримано 06.04.2020), №1531/87 від 30.04.2020 на суму 11358,92 грн. (отримано 11.05.2020), №1814/87 від 31.05.2020 на суму 11115,80 грн. (отримано 09.06.2020), №2181/87 від 30.06.2020 на суму 11031,28 грн. (отримано 22.07.2020).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №932 від 28.05.2020 на суму 5000 грн. із призначенням платежу: Відшкодування витрат е/е за січень 2020, зг.рах 864/87 від 16.03.20р., дог.№209840911829 від 01.02.19р., у тч.ч ПДВ 20% - 833.33 грн. . Платником у платіжному дорученні зазначено ТОВ Сервіспорт , отримувачем - Ізмаїльська філія ДП АМПУ .

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Ізмаїльською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт вимогу щодо оплати заборгованості, суми штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань на суму 187919,09, яку отримано ТОВ Сервіспорт 20.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

Як встановлено судом, відповідачем сплачено витрати за договором частково, на суму 5000 грн., решта суми заборгованості не сплачена, що зумовило звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вже після відповідного звернення з позовом до суду, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 07.10.2020 до договору №1-І-ІЗФ-20 від 05.03.2020, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір від 05.03.2020 №1-І-ІЗФ-20 відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами; сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до її укладання, а саме з 30.06.2020; з 30.06.2020 зобов`язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору, та відповідальності за їх порушення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 на суму 191222,05 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення зазначеної суми. При цьому господарський суд приймає до уваги, що договір №1-І-ІЗФ-20 від 05.03.2020 не визнавався недійсним в судовому порядку і протягом відповідних нарахувань діяв в тій редакції, яка була узгоджена обома сторонами внаслідок підписання цього договору, зокрема, пунктами 2.3-2.5 договору сторони погодили наступне:

- розрахунки за цим договором здійснюються щомісячно, на підставі відповідних рахунків балансоутримувача та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (акт), шляхом банківського переказу користувачем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та акту від балансоутримувача;

- користувач зобов`язаний підписати отриманий від балансоутримувача проект акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання акту користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий акт вважається сторонами погодженим (підписаним);

- рахунки на оплату та проект акту у двох примірниках передаються користувачу шляхом вручення безпосередньо уповноваженому представнику користувача під підпис та/або направлення на юридичну адресу користувача іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Застосування одного з описаних способів визнається сторонами достатнім для забезпечення оплати користувачем такого рахунку та підписанням ним акту. У випадку виникнення спорів щодо одержання користувачем рахунку на оплату та акту, рахунок та акт вважаються переданими та одержаними користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та акт не були одержані, несе користувач .

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням тих положень, які узгоджені сторонами у договорі №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020, з огляду на складення позивачем проектів актів та виставлення відповідних рахунків, вручених та одержаних відповідачем, з урахуванням того, що матеріали справи не містять наданих відповідачем у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень за отриманими актами та рахунками, господарський суд вважає доведеними та підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 191222,05 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.6.4 договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 10208,88 грн. пені, 2147,62 грн. відсотків річних, 1105,29 грн. інфляційних втрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість встановлення розміру спожитих послуг, їх вартості та переліку, оскільки, як встановлено матеріалами справи: відповідно до п.9.2 договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладання, а саме з 01.02.2019; розмір оплати участі користувача в утриманні орендованого майна визначений умовами п.2.2 договору відшкодування; додатком №1 до договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 сторонами погоджено розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорцій до займаної площі) за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 (включно); додатком №2 до договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 сторонами погоджено розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг. Господарський суд вказує, що з додатків 1, 2 до договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 вбачаються види витрат балансоутримувача, що підлягають компенсації користувачем, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі, вартісні показники компенсації (за теплопостачання, утримання мережі). Господарський суд враховує той факт, що всі умови договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020 узгоджені сторонами та не оспорені, а отже є чинними на період дії договору.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, код ЄДРПОУ 41534040) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38728402) 191222 /сто дев`яносто одну тисячу двісті двадцять дві/ грн. 05 коп. основного боргу, 10208 /десять тисяч двісті вісім/ грн. 88 коп. пені, 2147 /дві тисячі сто сорок сім/ грн. 62 коп. відсотків річних, 1105 /одну тисячу сто п`ять/ грн. 29 коп. інфляційних втрат та 3070 /три тисячі сімдесят/ грн. 26 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 16 квітня 2021 р.

Суддя Ю.С. Бездоля