Постанова

від 22.07.2021 по справі 916/2707/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Справа № 916/2707/20 м.Одеса

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А. Мишкіної

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ Сервіспорт - не з`явився;

від Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - Коновалов Д.О. - в порядку самопредставництва

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт

на рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2021 року

у справі №916/2707/20

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт

про стягнення 204683,84 грн.

суддя суду першої інстанції: Ю.С. Бездоля

час і місце ухвалення рішення: 06.04.2021р., 15:05год., м.Одеса, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань №4 (ВКЗ)

повне рішення складене 16.04.2021р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.07.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив

18.09.2020р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (надалі - позивач, ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (надалі - відповідач, ТОВ Сервіспорт ) про стягнення 204683,84грн. заборгованості, з яких 191222,05грн.- сума основного боргу, 10208,88грн.- сума пені, 2147,62грн. - сума відсотків річних, 1105,29грн. сума інфляційних збитків.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду регіонального майна України по Одеській області та ТОВ Сервіспорт було укладено договір оренди нерухомого майна, державної власності, балансоутримувачем якого є позивач. 05.03.2020р. між ДП АМПУ та ТОВ Сервіспорт укладено договір №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами (надалі - Договір від 05.03.2020р.). За умовами цього договору відповідач бере участь в утриманні та обслуговуванні будівлі Зарядна станція ВПК-1 з прибудинковою територією за адресою вул. Портова, 16, м. Ізмаїл, обл. Одеська, в якому ТОВ Сервіспорт орендує нежитлові приміщення №8,9,10 загальною площею 106,40кв.м., компенсує вартість спожитих комунальних послуг, оплачує супутні послуги. Розрахунок за договором здійснюється щомісячно на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі наданих послуг та рахунку балансоутримувача шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 днів.

З метою ініціювання своєчасної оплати спожитих комунальних та інших послуг позивачем надіслано відповідачу рахунки: №863/87 від 16.03.2020р. на суму 11015,47грн., №864/87 від 16.03.2020р. на суму 11144,93грн., №865/87 від 16.03.2020р. на суму 11511,90грн., №870/87 від 16.03.2020р. на суму 117860,06грн., №1142/87 від 31.03.2020р. на суму 11183,69грн., №1531/87 від 30.04.2020р. на суму 11358,92грн., №1814/87 від 31.05.2020р. на суму 11115,80грн., №2181/87 від 30.06.2020р. на суму 11031,28грн. вручені заступнику директора ТОВ Сервіспорт під підпис разом з проектами актів. Заперечень або зауважень до актів від відповідача не надходило. Рахунок № №864/87 від 16.03.2020 на суму 11144,93грн. частково сплачений 28.05.2020р., інші рахунки не сплачені.

09.07.2020р. позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо оплати заборгованості, суми штрафних та компенсаційних нарахувань, яка отримана 20.07.2020р;. відповідачем будь-яких дій щодо виконання умов договору не здійснено та відповіді чи зауважень на вимогу позивача не надано.

ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) здійснило розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, а саме - 10208,88грн.- сума пені, 2147,62грн. - сума відсотків річних, 1105,29грн. сума інфляційних збитків, які разом із сумою основного боргу за Договором від 05.03.2020р. підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

З посиланням на норми ст.ст.11, ч.1 ст.509, ст.525, ч.2 ст.625, ст.526, 530, 610, 901,903 ЦК України, ч.1 ст.173, ч.1 ст.193, ч.6 ст.231 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

21.01.2021р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов , в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що:

- надані позивачем документи (договір з додатками, рахунки та акти виконаних робіт) не є належними доказами того, що відповідач спожив відповідні послуги та позивач поніс відповідні витрати;

- позивачем не надано обґрунтованого розрахунку розміру участі користувача (пропорційно займаній площі) в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території, компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг;

- балансоутримувач не звертався за відшкодуванням витрат на утримання орендованого нерухомого державного майна, а для з`ясування фактичних обставин справи необхідно здійснити перерахунок, виходячи із фактичних витрат позивача на утримання будівлі, в тому числі, на виробництво та постачання теплової енергії за період з 01.02.2019р. до 20.06.2020р. щомісячно;

- зазначені позивачем у позовній заяві тарифи, на підставі яких обраховано заборгованість за договором про відшкодування, не мають ніякого обґрунтування чи пояснення, а їх розмір перевищує розмір орендної плати за договором оренди державного майна від 01.02.2019р. №209840911829 приблизно у два рази, та суттєво впливає на господарську діяльність орендаря;

- позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин та розміру витрат на утримання будівлі чи на комунальні та інші супутні послуги; надані розрахунки суми пені, відсотків річних, інфляційних збитків також не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

02.02.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив , в якій позивач зазначив, що не погоджується з твердженням відповідача про неможливість встановлення спожитих послуг, оскільки у Додатку №1 до Договору відшкодування погоджено чіткий розрахунок розміру участі відповідача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаній площі), у Додатку №1 та №2 в повній мірі вбачаються види витрат балансоутримувача, що підлягають компенсації, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі. Умови договору узгоджені сторонами та не оспорювались, а пропозицій щодо внесення змін до договору не пропонувалися, додаткових угод до договору не укладалося. Також позивач зазначив, що сторони договору дійшли згоди про розірвання договору відшкодування з 30.06.2020р. в частині припинення зобов`язань сторін, що виникають із договору, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору та відповідальності за їх порушення.

19.03.2021 до суду першої інстанції надійшли пояснення від ТОВ Сервіспорт , в яких відповідач зазначив, що Додатки № 1 та №2 до Договору відшкодування, які містять інформацію про порядок здійснення розрахунку розміру участі відповідача в утриманні та обслуговувані будівлі і сам Договір утримання майна не містять інформації щодо складу відповідних послуг, а позивач, визначаючи витрати на обслуговування та утримання будівлі та прибудинкової території не визначає, в чому така послуга полягає та що входить до її складу. З наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити розмір витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, які повинен був сплатити відповідач за період користування майном. Орендна плата за користування майном складала 6526,44 грн. на місяць; про розмір інших витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, відповідач під час укладання договору оренди повідомлений не був. А компенсація за утримання майна значно перевищує саму оренду, на що відповідач не розраховував укладаючи договір. Неналежне виконання зобов`язань за договором про відшкодування було зумовлене несподівано великим та необгрунтованим розміром витрат позивача. З урахуванням того, що договір утримання майна був укладений сторонами у якості виконання умов іншого договору - договору оренди нерухомого майна та його умови (договору утримання), зокрема істотні, не були обговорені сторонами, відповідача не було заздалегідь повідомлено про розмір відшкодування витрат на утримання орендованого майна, розмір оплати за виставленими в одному місяці рахункам є непомірно вищим за щомісячні витрати, щодо яких був повідомлений відповідач та за відсутністю доказів понесення позивачем витрат на утримання майна, нараховані штрафні санкції є безпідставними, а позовні вимоги необґрунтованими.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. (суддя Ю.С. Бездоля) позов задоволено - стягнуто з ТОВа Сервіспорт на користь ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) 191222,05грн. основного боргу, 10208,88грн. пені, 2147,62грн. відсотків річних, 1105,29грн. інфляційних втрат та 3070,26грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 509, 530, 546, 549,ч. 2 ст. 551, 610- 612,ч. 2 ст. 625, 629 ЦК України, ч.1 ст. 230, ч.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 ГК України та вмотивовано наступним. Враховуючи, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором від 05.03.2020р. на суму 191222,05грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають задоволенню. Договір від 05.03.2020р. не визнавався недійсним в судовому порядку і протягом відповідних нарахувань діяв в тій редакції, яка була узгоджена обома сторонами внаслідок підписання цього договору, зокрема, пунктами 2.3-2.5 договору сторони погодили наступне: розрахунки за цим договором здійснюються щомісячно, на підставі відповідних рахунків балансоутримувача та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (акт), шляхом банківського переказу користувачем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та акту від балансоутримувача; користувач зобов`язаний підписати отриманий від балансоутримувача проект акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання акту користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий акт вважається сторонами погодженим (підписаним); рахунки на оплату та проект акту у двох примірниках передаються користувачу шляхом вручення безпосередньо уповноваженому представнику користувача під підпис та/або направлення на юридичну адресу користувача іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Застосування одного з описаних способів визнається сторонами достатнім для забезпечення оплати користувачем такого рахунку та підписанням ним акту. У випадку виникнення спорів щодо одержання користувачем рахунку на оплату та акту, рахунок та акт вважаються переданими та одержаними користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та акт не були одержані, несе користувач.

Суд не прийняв доводи відповідача про неможливість встановлення розміру спожитих послуг, їх вартості та переліку, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договором від 05.03.2020, додатком №1 до договору №1-І-ІЗФ-20, додатком №2 до договору №1-І-ІЗФ-20

Перевіривши розрахунки позивача, суд першої інстанції встановив їх обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 10208,88грн. пені, 2147,62грн. відсотків річних, 1105,29грн. інфляційних втрат.

12.05.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспорт» на рішення від 06.04.2021р. (надіслана поштою 07.05.2021р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

- надані позивачем документи (договір з додатками, рахунки та акти виконаних робіт) не є належними доказами того, що ТОВ Сервіспорт спожив відповідні послуги та позивач поніс відповідні витрати; позивач не надав обґрунтованого розрахунку розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території, компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг, оскільки позивач не є безпосереднім постачальником комунальних послуг;

- постачальник і зміст зазначених у позові послуг не встановлені, розмір планової норми споживання теплової енергії зазначено без посилання на відповідні розрахунки та нормативно-правові акти, розмір собівартості виробництва та постачання теплової енергії наведено без зазначення постачальника та відповідних розрахунків у договорі про відшкодування зазначена інформація теж не міститься;

- Договір оренди було укладено між сторонами 01.02.2019р., однак балансоутримувач не звертався за відшкодуванням витрат на утримання орендованого нерухомого державного майна більше року, до березня 2020 року; договір оренди розірвано 30.06.2020р., тобто достроково, до початку опалювального періоду 2020 року; обсяги спожитої теплової енергії не можуть визначатися на підставі п.4.5 договору від 05.03.2020р., оскільки період ймовірного користування послугою теплопостачання та, відповідно, відшкодування витрат на її отримання балансоутримувачем не охоплює часовий проміжок фактичного надання такої послуги;

- документи, що підтверджують понесені витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг до суду не надано;

- зазначені ж позивачем у позовній заяві тарифи, на підставі яких обраховано заборгованість за договором про відшкодування, не мають ніякого обґрунтування чи пояснення, хоча їх розмір перевищує розмір орендної плати за договором оренди державного майна від 01.02.2019р. приблизно у два рази, та суттєво впливає на господарську доцільність для орендаря за таким договором оренди, в цілому. Тобто, як вважає відповідач, за умови належного виконання позивачем своїх зобов`язань з укладання договору на відшкодування у встановлений договором оренди строк, ймовірно, договір оренди було б розірвано з огляду на розмір відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами, що значно перевищує розмір орендної плати;

- позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин та розміру витрат на утримання будівлі чи на комунальні та інші супутні послуги; надані розрахунки суми пені, відсотків річних, інфляційних збитків також не обґрунтовані та не підлягають задоволенню;

- витрати, пов`язані з користуванням орендованим майном за 17 місяців оренди склали 302 171,53 грн, що майже в 3 рази перевищує витрати, на які відповідач розраховував під час обрання орендованих приміщень на умовах, що відповідали його сподіванням та можливостям. Таке неочікуване збільшення розміру витрат, пов`язаних з користуванням майном стало причиною дострокового розірвання Договору оренди, який відповідно до п.10.1 Договору укладався строком на 2 роки 11 місяців;

- загальна щомісячна вартість послуг договором не визначена, до договору були додані розрахунки, за якими не встановлений конкретний розмір щомісячних витрат користувача; про розмір витрат, що ТОВ Сервіспорт має відшкодувати балансоутримувачу, відповідач не був повідомлений під час укладання договору оренди;

- в один день, 18.03.2020р відповідачу було пред`явлено до оплати 4 рахунки (№863/87 від №864/87 №865/87 №870/87 від 16.03.2020р) загальна сума за якими склала 151 532,36грн. такий порядок розрахунків не був обумовлений договором, одноразова сплата платежу, що більш ніж в 23 рази перевищує розмір щомісячних платежів за користування майном (мається на увазі розмір орендної плати) суттєво ускладнює положення відповідача, оскільки несподівано та значно збільшує розмір щомісячних витрат, на які ТОВ Сервіспорт розраховував, вступаючи у правовідносини з користування та утримання орендованого майна;

- Договір утримання майна був наданий відповідачу більш ніж через рік після укладання Договору оренди; відповідач не володіє інформацією щодо складу та вартості витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, а отже Стороною відповідальною за складання проекту відповідного договору є саме балансоутримувач, проте вказаний обов`язок не був виконаний вчасно та був значно прострочений;

- відповідно до ч.2 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладеним договором утримання майна не передбачена можливість виставлення балансоутримувачем одноразово декілька рахунків до сплати;

- під час підписання договору від 05.03.2020р. відповідача не було попереджено про розмір витрат, які він має нести наряду зі сплатою орендної плати та про те, що відповідні витрати більш ніж в три рази перевищать розмір орендної плати;

- договір утримання майна був укладений сторонами у якості виконання умов іншого договору - договору оренди нерухомого майна та його умови, зокрема істотні, не були обговорені сторонами, відповідача не було заздалегідь повідомлено про розмір відшкодування витрат на утримання орендованого майна, розміри оплати за виставленими в одному місяці рахунками є непомірно вищим позивачем витрат на утримання майна, отже нараховані штрафні санкції є безпідставними, а позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021р. відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ТОВ Сервіспорт та витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2707/20.

14.05.2021р. позивач подав суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення від 06.04.2021р. (останній день подання скарги 06.05.2021р., скарга ймовірно надіслана до суду 07.05.2021р.) та не подано клопотання про поновлення пропущеного строку.

19.05.2021р. матеріали справи №916/2707/20 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 20.05.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено скаржнику строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. із зазначенням підстав для поновлення строку; роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом у відкритті апеляційного провадження може бути відмовлено на підставі п.4 ч.1 ст.261 ГПК України;

- від 31.05.2021р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. у справі №916/2707/20; відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 22.06.2021р., призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.06.2021р., 10.00год. з повідомленням учасників справи;

- від 14.06.2021р. постановлено провести судове засідання 29.06.2021р., 10.00год. у справі №916/2707/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon з представником позивача.

24.06.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії на апеляційну скаргу , в якому позивач просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та, зокрема, зазначив, що:

- Договір від 05.03.2020р. укладено у відповідності до п.5.11. Договору від 01.02.2019р. №209840911829 оренди нерухомого майна; обов`язок укласти Договір відшкодування з Балансоутримувачем відповідно до п 5 .11. Договору оренди покладено саме на Орендаря (Відповідача) в строк протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди, тому укладення Договору відшкодування лише 05.03.2020р. є виключно провиною Відповідача (бездіяльність);

- розмір оплати участі відповідача в утриманні орендованого майна визначений умовами п.2.2. Договору відшкодування, тим самим узгоджений шляхом підписання Сторонами цього договору. У тому числі Додатком №1 до Договору від 05.03.2020р. сторонами погоджено чіткий розрахунок розміру участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі) за період з 01.02.2019р. по 30.11.2019р.;

- з Додатків № 1 та № 2 до Договору від 05.03.2020р. в повній мірі вбачаються види ( статті) втрат Балансоутримувача, що підлягають компенсації Користувачем, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі, вартісні показники компенсації (за теплопостачання, утримання мережі). Інші складові залежали від тарифів постачальників відповідних комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення) та фактичних обсягів споживання, тобто незалежних від Балансоутримувача обставин;

- на виконання умов п. 2.3 Договору від 05.03.2020р. позивач виставляв щомісячні рахунки та Акти з розшифровкою відшкодування витрат, проте, відповідач в порушення своїх зобов`язань не здійснив оплату витрат Балансоутримувача (заперечення або зауваження відносно Актів, звернення за роз`ясненнями по нарахуванню до Балансоутримувача не надходили, доказів існування таких звернень до суду надано не було), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 191222,05грн.;

- відповідач безпідставно застосовує до спірних відносин тарифи КП ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго , як такі що не застосовані у договорі, оскільки позивачем не здійснювалось надання відповідних комунальних послуг з метою отримання прибутку, при цьому теплогенерування здійснювалось власною котельнею та відносно власних об`єктів (в тому числі орендованих відповідачем), а Договір від 05.03.2020р. не є договором постачання відповідних комунальних послуг.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.06.2021р. (яка занесена до протоколу судового засідання) відкладено розгляд справи на 29.06.2021р.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ТОВ Сервіспорт свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило; суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 22.07.2021р. з огляду закінчення 29.07.2021р. строку розгляду апеляційної скарги, встановленого нормами ч.1 ст.273 ГПК України, та тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, 01.02.2019р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт та балансоутримувачем - Державним підприємством Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП Адміністрація морських портів України ) був складений Акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Ізмаїльська філія ДП Адміністрація морських портів України ) до договору оренди від 01.02.2019р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 8, 9, 10, які розташовані в одноповерховій будівлі Зарядної станції ВПК-1 , загальною площею 106,40 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України» ) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «АРКАДА ЮГ» станом на 20.09.2018 та становить 490300 (чотириста дев`яносто тисяч триста) грн.; майно передається в оренду з метою: розміщення офісу (13 кв.м), інше використання нерухомого майна (93,40 кв.м); стан майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту.

05.03.2020р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (Користувач) укладено договір №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами, відповідно до умов п.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує утримання будівлі Зарядна станція ВПК-1 (інв.№6/4) з прибудинковою територією, що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16 (будівля), є державним нерухомим майном, в якому користувачем орендовано (за відповідним договором оренди державного нерухомого майна) нежитлові приміщення №8,9,10 загальною площею 106,40 кв. м. (приміщення), а користувач бере участь в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі) і компенсації вартості спожитих комунальних послуг, оплачує супутні послуги на умовах цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. п.п. 2.1-2.2 Договору від 05.03.2020р. ціна цього договору визначається обсягом фактичної участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг на умовах цього договору та чинного законодавства України протягом всього часу оренди приміщень. Розмір оплати участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 (включно) визначається на умовах цього договору (в т.ч. на умовах додатку №1 до нього), та оплачується на підставі окремого рахунку балансоутримувача в строк, визначений п. 2.3 договору. Розмір щомісячної оплати участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг визначається на умовах цього договору (в т.ч. на умовах додатку № 2 до нього). Зміна цін/тарифів безпосередніх постачальників комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електропостачання та розподіл електроенергії), ставок державних податків і зборів обов`язкових для нарахування на вартість щомісячної плати (окремих її частин) тощо не потребують внесення змін до цього договору та враховуються сторонами при взаєморозрахунках з моменту настання таких змін.

Розрахунки за цим договором здійснюються щомісячно, на підставі відповідних рахунків балансоутримувача та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (акт), шляхом банківського переказу користувачем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та акту від балансоутримувача. Користувач зобов`язаний підписати отриманий від балансоутримувача проект акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання акту користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий акт вважається сторонами погодженим (підписаним). Рахунки на оплату та проект акту у двох примірниках передаються користувачу шляхом вручення безпосередньо уповноваженому представнику користувача під підпис та/або направлення на юридичну адресу користувача іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Застосування одного з описаних способів визнається сторонами достатнім для забезпечення оплати користувачем такого рахунку та підписанням ним акту. У випадку виникнення спорів щодо одержання користувачем рахунку на оплату та акту, рахунок та акт вважаються переданими та одержаними користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та акт не були одержані, несе користувач. Сторони за потреби проводять звірення платежів шляхом складання актів звірок взаєморозрахунків (пункти 2.3-2.5,2.9 Договору від 05.03.2020р.)

Відповідно до п.3.1.1 договору Балансоутримувач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати передбачену цим договором плату, вимагати своєчасності та повноти її здійснення.

Користувач зобов`язаний:

- здійснювати оплату за цим договором у порядку, в строки та в обсязі, що встановлені цим договором (п.3.4.1. Договору від 05.03.2020р.);

- приймати надані послуги та підписувати складений Балансоутримувачем Акт, за відсутності обґрунтованих зауважень/заперечень (п.3.4.5. Договору від 05.03.2020р.).

Згідно із п.6.1 Договору від 05.03.2020р. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.6.4 Договору від 05.03.2020р. у випадку несвоєчасної сплати передбачених цим договором платежів, Балансоутримувач має право вимагати від користувача сплати на користь Балансоутримувача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати. Нарахування пені припиняється в день фактичного погашення заборгованості.

У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в Господарському суді Одеської області відповідно до чинного законодавства України (п.8.2 Договору від 05.03.2020р.).

Згідно із п.п. 9.1, 9.2, 9.5 Договору від 05.03.2020р. цей договір набуває чинності з дня його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладання, а саме з 01.02.2019р. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов`язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії Договору.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками (п.10.2 Договору від 05.03.2020р.)

Відповідно до п.13.1 Договору від 05.03.2020р. додатками до цього Договору як його невід`ємними частинами є:

Додаток №1 - Розрахунок розміру участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг за період з 01.02.2019р. по 31.11.2019р. (включно) ;

Додаток №2 - Розрахунок розміру участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг;

Додаток №3 - Перелік засобів обліку Балансоутримувача (ДП АМПУ в особі ІФ ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського МП)), що встановлені частини приміщення площею 106,4кв.м., розташованого в одноповерховій виробничій будівлі по вул.Портова, 16

Додаток №4 - Форма Акт про обсяги спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення .

Згідно Додатку №1 до Договору від 05.03.2020р. фактичні витрати на обслуговування та утримання будівлі та прибудинкової території згідно з даними бухгалтерського обліку Балансоутримувача (пропорційно до займаної Користувачем площі) за період лютий - листопад 2019 року становлять 45204,13 грн., а саме: лютий 2019 року - 3523,64грн., березень - 5498,72грн., квітень - 3844,14грн., травень - 4944,9грн., червень - 4454,73грн., липень - 1453,36грн., серпень - 4881,48грн., вересень - 4562,76грн., жовтень - 4235,,14грн., листопад - 4505,26грн.

30.06.2020р. між РВ ФДМ України по Одеській області, ТОВом Сервіспорт та Ізмаїльською філією ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)складений Акт прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 01.02.2019р. нерухомого майна, що належить до Державної власності (обліковий номер договору №209840911829) (повернення з оренди), за яким орендар - ТОВ Сервіспорт - передає, а балансоутримувач - Ізмаїльська філія ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) - приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №8, 9, 10, які розташовані в одноповерховій будівлі «зарядної станції ВПК-1» , загальною площею 106,40 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 16. Вказаний акт підписано.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №863/87 від 16.03.2020р. на суму 11015,47грн., №864/87 від 16.03.2020р. на суму 11144,93грн., №865/87 від 16.03.2020р. на суму 11511,90грн., №870/87 від 16.03.2020р. на суму 117860,06 грн., №1142/87 від 31.03.2020р. на суму 11183,69грн., №1531/87 від 30.04.2020р. на суму 11358,92грн., №1814/87 від 31.05.2020р. на суму 11115,80грн., №2181/87 від 30.06.2020р. на суму 11031,28грн., підписані лише з боку позивача та отримані відповідачем нарочно.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки, а саме: №863/87 від 16.03.2020р. на суму 11015,47 грн. (отримано 18.03.2020р.), №864/87 від 16.03.2020р. на суму 11144,93грн. (отримано 18.03.2020р.), №865/87 від 16.03.2020р. на суму 11511,90грн. (отримано 18.03.2020р.), №870/87 від 16.03.2020р. на суму 117860,06грн. (отримано 18.03.2020р.), №1142/87 від 31.03.2020р. на суму 11183,69 грн. (отримано 06.04.2020р.), №1531/87 від 30.04.2020р. на суму 11358,92грн. (отримано 11.05.2020р.), №1814/87 від 31.05.2020р. на суму 11115,80грн. (отримано 09.06.2020р.), №2181/87 від 30.06.2020р. на суму 11031,28грн. (отримано 22.07.2020р.).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №932 від 28.05.2020р. на суму 5000грн. із призначенням платежу: Відшкодування витрат е/е за січень 2020, зг.рах 864/87 від 16.03.20р., дог.№209840911829 від 01.02.19р., у тому числі ПДВ 20% - 833.33 грн. . Платником у платіжному дорученні зазначено ТОВ Сервіспорт , отримувачем - Ізмаїльська філія ДП АМПУ .

09.07.2020р. позивач направив відповідачу вимогу щодо оплати заборгованості, суми штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань на суму 187919,09грн., яку отримано ТОВ Сервіспорт 20.07.2020р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

07.10.2020р. між позивачем та відповідачем сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору від 05.03.2020р., в якій сторони дійшли згоди розірвати договір від 05.03.2020р. №1-І-ІЗФ-20 відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами; сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до її укладання, а саме з 30.06.2020р.; з 30.06.2020р. зобов`язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору, та відповідальності за їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що у зв`язку із несплатою відповідачем коштів за Договором від 05.03.2020р., стягненню з останнього підлягає основна заборгованість у сумі 191222,05грн. а також нараховані на цю суму пеня, річні та інфляційні збитки у зазначених у позовній заяві сумах.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду наступного.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір від 05.03.2020р. не визнавався судом недійсним, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Матеріалами справи (копіями рахунків, із зазначенням номеклатур послуг та сум, належних до сплати, Актів приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) (підписаних позивачем та отриманих відповідачем)) підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 05.03.2020р. у сумі 191222,05грн., отже суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду із обґрунтованістю позовних вимог у цій частині, адже об`єкт оренди був повернутий балансоутримувачу за Актом тільки 30.06.2020р., а пункт 9.2 Договору поширив його умови на весь період користування з 01.02.2019р.

Колегія суддів погоджується із тим, що будь-яких зауважень, заперечень, тощо, відповідач після отримання рахунків та Актів не висловив.

В частині позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат (у зазначених у позові сумах), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

В позовній заяві ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії ДП АМПУ (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) наведений детальний розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, відповідно до якого: пеня складає 10208,88грн., 3% річних - 2147,62грн., інфляційні втрати - 1105,29грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору від 05.03.2020р. та чинному законодавству, а отже - і обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Необґрунтованими є посилання ТОВ Сервіспорт на неможливість встановлення розміру спожитих послуг, їх вартості та переліку, оскільки:

- розмір оплати участі користувача в утриманні орендованого майна визначений умовами п.2.2 договору відшкодування;

- додатком №1 до Договору №1-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальним та іншими послугами від 05.03.2020р. сторонами погоджено розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорцій до займаної площі) за період з 01.02.2019р. по 30.11.2019р. (включно);

- додатком №2 до Договору від 05.03.2020р. сторонами погоджено розрахунок розміру участі користувача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг;

- з вищезазначених додатків вбачаються види витрат балансоутримувача, що підлягають компенсації користувачем, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі, вартісні показники компенсації (за теплопостачання, утримання мережі).

Посилання відповідача на те, що Договір про відшкодування витрат був наданий більш ніж через рік після укладення договору є недоречними та неприйнятними: з матеріалів справи вбачається, що Договір від 05.03.2020р. був укладений у зв`язку із укладенням між позивачем та відповідачем 01.02.2019р. договору оренди нерухомого майна, позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує (що не спростовано відповідачем), що за умовами п.5.11 договору оренди від 01.02.2019р. саме ТОВ Сервіспорт було зобов`язано в строк протягом 15 днів після підписання договору оренди укласти договір про відшкодування витрат орендодавцю, проте такий договір був укладений між сторонами лише 05.03.2020р.

При цьому істотним є те, що відповідач, підписавши договір, погодив і таку його умову як розповсюдження його умов на правовідносини, що виникли до його укладення (з 01.02.2019р.).

ТОВ Сервіспорт у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що його в один день - 18.03.2020р. були виставлені 4 рахунки від 16.03.2020р. на загальну суму 151532,36грн., укладеним договором утримання майна не передбачена можливість виставлення балансоутримувачем одноразово декілька рахунків до сплати.

Умовами договору від 05.03.2020р. (п.2.3) передбачено, що розрахунки за договором здійснюються щомісячно на підставі відповідних рахунків Балансоутримувача та підписаних сторонами Актів приймання передачі наданих послуг.

Разом з цим, сторони домовились (п.9.2 договору), що умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладання - з 01.02.2019р.

Договір про відшкодування витрат балансоутримувачу був укладений між сторонами 05.03.2020р., позивач виставив відповідачу рахунки від 16.03.2020р.:

- №870/87 на суму 117860,06грн. за період лютий-листопад 2019 року;

- № 865/87 на суму 11511,90грн. за грудень 2019 року;

- №864/87 на суму 11144,93грн. за січень 2020 року;

- №863/87 на суму 11015,47грн. за лютий 2020 року.

В подальшому рахунки позивачем виставлялись щомісячно - за березень 2020 року 31.03.2020р., за квітень- 30.04.20200р., за травень - 31.05.2020р., за червень - 30.06.2020р.

Враховуючи ту обставину, що умови договору розповсюджувались на період з 01.02.2019р., суд апеляційної інстанції не вбачає порушень умов договору в діях позивача, оскільки рахунки за попередні періоди були виставлені майже одразу після укладення Договору від 05.03.2020р. - 16.03.2020р., із особливостями відшкодування витрат балансоутримувачу відповідач погодився, підписавши договір з умовою, встановленою у п.9.2.

Відповідно до п.2.4 Договору від 05.03.2020р. користувач зобов`язаний підписати отриманий від балансоутримувача проект акту протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання акту користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий акт вважається сторонами погодженим (підписаним).

У Актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №863/87, №864/87, 865/87, №870/87 від 16.03.2020р., №1142/87 від 31.03.2020р. №1531/87 від 30.04.2020р., №1814/87 від 31.05.2020р., від 30.06.2020р. указані номенклатура послуг та вартість відшкодування витрат; примірники Акті отримані ТОВ Сервіспорт , проте не підписані останнім, отже відповідно до умов п.2.4. Договору від 05.03.2020р. Акти вважаються сторонами погодженими (підписаними).

ТОВ Сервіспорт як під розгляду справи судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи заперечує проти виставлених йому до сплати сум, визначених в Актах приймання-передачі наданих послуг та відповідних рахунках.

Проте відповідач не назначає та не надає доказів, що після отримання актів та рахунків звертався до позивача із запереченнями або зауваженнями щодо Актів.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Незгода відповідача з належними до відшкодування сумами зводиться до заперечення умов підписаних ним документів (Договору від 05.03.2020р. із Додатками), що не може бути сприйнято судом як правомірні заперечення проти позову виходячи з положень ст.ст.632, 625, 626 ЦК України

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, при цьому не наводячи власного контррозрахунку та не зазначаючи, в чому полягає необґрунтованість розрахунків позивача, перекладаючи свій обов`язок доказування на суд таким чином.

Розрахунок з обґрунтуванням розміру участі відповідача в утриманні та обслуговуванні будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг визначений та узгоджений сторонами у Додатку №2 до Договору від 05.03.2020р.; з цих додатків в повній мірі вбачаються види (статті) втрат позивача, що підлягають компенсації відповідачем, обсяги споживання теплової енергії та витрат на утримання будівлі, вартісні показники компенсації (за теплопостачання, утримання мережі). Інші складові залежали від тарифів постачальників відповідних комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення) та фактичних обсягів споживання, тобто незалежних від позивача обставин, відтак, ця частина доводів апелянта сприймається колегією суддів критично.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, а саме, що відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що всі умови Договору від 05.03.2020р. узгоджені сторонами та не оспорювалися, питання щодо внесення змін до Договору від 05.03.2020р. відповідачем не ініціювалося та додаткові угоди щодо змін умов договору не укладались, а незадоволення ТОВ Сервіспорт з необхідністю сплачувати виставлені за утримання орендованої будівлі рахунки з мотивів їх збитковості для нього мали призвести та призвели до розірвання договору на відшкодування витрат із припиненням зобов`язань з 30.06.2020р.

Відповідно до ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів констатує, що інші доводи апеляційної скарги ТОВ Сервіспорт як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. у справі №916/2707/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ Сервіспорт .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України.

Повна постанова складена 27 липня 2021 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко