Постанова

від 13.04.2021 по справі 910/10740/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10740/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (судді: Куксов В. В. - головуючий, Яковлєв М. Л., Тищенко А. І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 (суддя Паламар П. І.) у справі № 910/10740/20

за заявою Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва"

про забезпечення позову до пред`явлення позову

особи, які отримують статус учасника справи:

відповідачі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга"

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. У липні 2020 року Громадська організація "Захист культурної спадщини Києва" (далі - ГО "Захист культурної спадщини Києва") подала до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі, посилаючись на положення статей 136- 139 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" (далі - ТОВ "Ренесанс-Нерухомість"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" (далі - ТОВ "Стріж-Інвест"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" (далі - ТОВ "Будівельна ліга") та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035).

1.2. Заявник акцентує увагу на тому, що зведення багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на земельних ділянках по вул. Жилянській, 47, 47-Д є незаконним, оскільки згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. За змістом частини 2 статті 114 Земельного кодексу України у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2020 № 370/1804 (далі - Генеральний план міста), земельні ділянки по вул. Жилянській, 47, 47-Д (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035) знаходяться в межах історичного ареалу міста Києва, в зоні регулювання забудови третьої категорії, в санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів, а наміри забудови - будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом, який в силу вимог пункту 3.7 ДБН Б.2.2-12:2019 може включати приміщення, їх групи різного громадського, житлового, іншого призначення, поєднання яких обумовлене економічною доцільністю і містобудівним вимогам, з урахуванням статті 114 Земельного кодексу України та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173 "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів", суперечать вимогам Генерального плану міста, отже, будівництво є незаконним.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ГО "Захист культурної спадщини Києва" наголосила, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ренесанс-Нерухомість", ТОВ "Стріж-Інвест" та ТОВ "Будівельна ліга" про визнання незаконним будівництва на земельних ділянках, а здійснення відповідачами будівництва на цих земельних ділянках може ускладнити ефективний захист порушених прав позивача, якому доведеться вчиняти дії щодо знесення незаконного будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових затрат, покладення яких на позивача буде неправомірним.

2. Короткий зміст оскаржуваних у справі судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, заяву ГО "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову задоволено, заборонено ТОВ "Ренесанс-Нерухомість" ТОВ "Стріж-Інвест", ТОВ "Будівельна ліга" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035).

2.2. Судові рішення аргументовані тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування реальної можливості вчинення відповідачами дій, спрямованих на забудову земельних ділянок, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить уже необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на заявника буде неправомірним, а можливо і непомірним тягарем.

Оскільки заявник має намір пред`явити позов до ТОВ "Ренесанс-Нерухомість", ТОВ "Стріж-Інвест" та ТОВ "Будівельна ліга" про незаконність забудови земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035) по вул. Жилянській, 47, 47-Д у м. Києві, то існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020, ТОВ "Стріж-Інвест" у касаційній скарзі просить їх скасувати та відмовити у задоволенні заяви ГО "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову, обґрунтовуючи доводи касаційної карги неправильним застосуванням судами норм матеріального права (статей 1, 11, 21 Закону України "Про громадські об`єднання") та порушенням норм процесуального права (зокрема, статей 2, 13, 73, 86, 136, 137, 194, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України), а також залишенням поза увагою доводів всіх учасників справи.

3.1.1. Скаржник акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Разом з цим право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо такі повноваження передбачено в статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Водночас передбачена законом можливість звернення до суду громадських організацій за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб передбачає, що такі особи можуть і самостійно звернутися до суду з таким позовом, проте у цьому випадку належить встановити факт порушення їх прав, свобод чи інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту статуту ГО "Захист культурної спадщини Києва" (затверджений загальними зборами 21.10.2016, протокол № 3), громадська організація є неприбутковою громадською організацією, яка об`єднує громадян на основі спільності інтересів своїх членів для реалізації мети та завдань, передбачених статутом. Головною метою організації є задоволення та захист культурних, творчих, соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів: сприяння збереженню, охороні та захисту культурної спадщини Києва (пункт 2.1 статуту).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ГО "Захист культурної спадщини Києва" обґрунтовувала свої вимоги тим, що земельні ділянки розташовані в межах історичного ареалу міста Києва, в зоні регулювання забудови третьої категорії, в санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів.

Водночас статутом ГО "Захист культурної спадщини Києва" не передбачено такої мети, як захист необмеженого кола осіб (киян) та їх захист жодним чином не пов`язаний із розташуванням об`єкта будівництва у санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів.

При цьому у позовній заяві, поданій ГО "Захист культурної спадщини Києва", така підстава, як розташування будівництва в межах історичного ареалу міста Києва та пошкодження чи знищення історичного середовища цієї території, чим будуть порушені історико-культурні права киян, позивачем не зазначена.

Суди попередніх інстанцій цю обставину не взяли до уваги, як і не надали належної оцінки тим обставинам, що статутом ГО "Захист культурної спадщини Києва" не передбачено її право звертатися до судових органів, а самим заявником не доведено, що звернення з позовом про визнання незаконною забудови з підстав розташування об`єкта будівництва у санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів відповідає статутній діяльності та меті громадської організації.

3.1.2. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що ГО "Захист культурної спадщини Києва" не обґрунтувала належними доказами з документальним підтвердженням необхідності заборони відповідачам та будь-яким іншим особам проведення будівельних робіт на належних їм земельних ділянках, а також те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Не спростована як заявником, так і судами, правомірність здійснення власниками земельних ділянок (відповідачами) дій щодо реалізації свого права власності та отримання дозвільних документів (містобудівних умов та обмежень, дозволу на проведення будівельних робіт).

При цьому доводи ГО "Захист культурної спадщини Києва" спростовуються наявною проектною документацією, яка погоджена та затверджена в установленому порядку, в тому числі Міністерством культури України (лист від 04.12.2018) та експертним висновком від 27.09.2018.

3.1.3. Суди попередніх інстанцій не навели мотивів щодо визнання обґрунтованими доводів і доказів заявника та відхилення доказів та доводів інших учасників справи; наявності законодавчо визначених підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та необхідність застосування таких заходів, у той час як вжиті судами заходи забезпечення позову прямо перешкоджають законній господарській діяльності відповідачів та фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2020, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "Ренесанс-Нерухомість" та ТОВ "Стріж-Інвест" на праві власності належать спірні земельні ділянки (площею 0,0177 га та 0,0733 га), з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування і паркінгом.

02.05.2018 ТОВ "Ренесанс-Нерухомість" та ТОВ "Стріж-Інвест" одержали містобудівні умови та обмеження № 356 для проектування об`єкта будівництва та будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на зазначених земельних ділянках.

У червні 2020 року ТОВ "Ренесанс-Нерухомість" та ТОВ "Стріж-Інвест" та ТОВ "Будівельна ліга" одержали дозвіл на виконання будівельних робіт № КВ 112201541052 для будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у місті Києві.

4.4. Як свідчить зміст заяви ГО "Захист культурної спадщини Києва" про вжиття заходів забезпечення позову, громадська організація має намір звернутися до господарського суду з позовом до ТОВ "Ренесанс-Нерухомість", ТОВ "Стріж-Інвест" та ТОВ "Будівельна ліга" про незаконність забудови земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035) по вул. Жилянській, 47, 47-Д у м. Києві.

Оскільки ГО "Захист культурної спадщини Києва" має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру (про незаконність забудови земельних ділянок) в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

4.5. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.6. Згідно із частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

4.7. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ГО "Захист культурної спадщини Києва" має намір пред`явити позов до ТОВ "Ренесанс-Нерухомість", ТОВ "Стріж-Інвест" та ТОВ "Будівельна ліга" про незаконність забудови земельних ділянок по вул. Жилянській, 47, 47-Д у місті Києві, то існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду.

4.8. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.9. Проте , задовольняючи заяву ГО "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035), установивши обставини щодо належності земельних ділянок на праві власності ТОВ "Ренесанс-Нерухомість" та ТОВ "Стріж-Інвест", суди не врахували можливе порушення прав власників земельних ділянок, які отримали відповідні дозвільні документи для здійснення будівництва, та втручання в їх господарську діяльність.

Отже, суди не надали належної оцінки адекватності заявленого заходу до забезпечення позову, не з`ясували питання стосовно того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права інших учасників (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Суди не навели належного обґрунтування того яким чином заборона відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на земельних ділянках з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування та паркінгом, належних на праві власності відповідачам, призведе до забезпечення фактичного виконання судового рішення про незаконність забудови земельних ділянок в разі задоволення позову. Суди не зазначили обставин імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт на земельних ділянках спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, у тому числі осіб, уповноважених проводити земляні та інші роботи для негайної локалізації аварій (аварійних ситуацій), ліквідації наслідків або відвернення їх загрози.

4.10. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими і такими, що не відповідають положенням чинного законодавства висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви ГО "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову з підстав, визначених заявником, у зв`язку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню, а заява - залишенню без задоволення.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З урахуванням скасування судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений ТОВ "Стріж-Інвест" за подання апеляційної та касаційної скарг, слід покласти на ГО "Захист культурної спадщини Києва".

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі № 910/10740/20 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову.

4. Стягнути з Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві, 00 грн) та за подання касаційної скарги - у сумі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн, 00).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак