Ухвала

від 19.04.2021 по справі 910/3904/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3904/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021

(головуючий - Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020

(суддя Полякова К.В.)

у справі № 910/3904/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донарготранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 55 908,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Донарготранс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 55 908,48 грн безпідставно списаних грошових коштів за надані послуги, зокрема, збір за зберігання вантажу в вагонах за договором з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту №ПЗ/М-175394/НЮ від 08.12.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3904/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, позов задоволено в повному обсязі.

10.03.2021 АТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3904/20 разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №910/3904/20 є стягнення 55 908,48 грн безпідставно списаних грошових коштів за надані послуги. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227 000,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачений пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для скаржника.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що залізниця постійно надає послуги з накопиченню вагонів на станційних коліях та здійснює нарахування збору за зберігання вантажу в період перебування вагонів з вантажем на станційних коліях, однак замовники не погоджуючись з нарахованим збором за зберігання вантажу звертаються до суду для захисту своїх прав, оскільки вважають, що ними не порушено час для формування маршруту визначеного договором по накопиченню вагонів, що є підставою для звільнення від сплати збору за зберігання (наразі в провадженнях господарських судів знаходяться справи з аналогічними предметами спору).

Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав дійти до висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених п.п. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №910/3904/20.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №910/3904/20 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3904/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3904/20.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

О.О. Мамалуй