Ухвала

від 20.04.2021 по справі 910/5800/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5800/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА"

про зобов`язання прийняти фактично виконану частину робіт та стягнення 275 135,40 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудмонтаж"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 295,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/5800/20.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5800/20 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом первісного позову у цій справі є зобов`язання прийняти фактично виконану частину робіт та стягнення 275 135,40 грн заборгованості за виконану роботу, зустрічного позову - стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 295,50 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України оскаржувані рішення у справі № 910/5800/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної Великою Палатою у постанові від 25.08.2019 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на грошові суми.

Вимоги позивача за первісним позовом про зобов`язання прийняти фактично виконану частину робіт ґрунтуються на наявності майнового інтересу, що виник на підставі відповідного договору. Отже, позовні вимоги про зобов`язання прийняти виконану роботу мають вартісну оцінку, носять майновий характер.

В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" зазначає, що в даному випадку судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржуються з підстав, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Твердження заявника, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з викладенням власної позиції щодо встановлених обставин справи без належного та фундаментального такого обґрунтування, не може бути визнана судом випадком, що зазначений у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Крім цього, в посиланні на винятковість значення справи для скаржника зазначено, що справа ускладнена смертельним нещасним випадком, що стався з працівником позивача за первісним позовом на території відповідача за первісним позовом, повторне розслідування якого на даний час здійснюється Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області. Одночасно скаржник викладає свою незгоду з оскаржуваними рішення з огляду на те, що позивач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо виконання своїх договірних зобов`язань, а суди не врахували наявність прямих підтверджень порушень з боку позивача при виконанні робіт.

Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, без належного такого обґрунтування не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" немає.

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, тому суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі і відмовляє у такому відкритті, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/5800/20.

2. Матеріали касаційної скарги на 18 (вісімнадцяти) аркушах, у тому числі квитанція від 02.03.2021 № 8, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ