Рішення

від 02.04.2021 по справі 757/34475/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34475/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судових засідань - Москаленко А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Просить виділити у власність ОСОБА_1 ? частину квартири АДРЕСА_1 ;Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 3222481201:01:005:0121, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,15 та, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину автомобіля А0ШІ А8, 2007 року випуску, д/н/з НОМЕР_1 ;Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів у сумі 300 000доларів США).

В обгрунтування позову посилається , що в період 2005-2006 р.р., за час перебування у шлюбних відносин з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 оформив на неї генеральну довіреність на право купівлі-продажу об`єктів нерухомості, які придбавались за його кошти, в інтересах сім`ї.Так, діючи на підставі довіреності ОСОБА_4 уклала на своє ім`я Кредитний договір № 473/л-р від 22.12.2005 року, Іпотечний договір № 4016 від 22.12.2005 року та Договір купівлі-продажу № 4012 від 22.12.2005 року. Предметом договору є придбання квартири АДРЕСА_1 .Подальше погашення кредиту здійснювалося за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 , оскільки він був єдиним в сім`ї хто працював та здійснював матеріальне забезпечення.Таким чином, не дивлячись на те, що кредитний договір та договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 було оформлено на ОСОБА_4 , фактичне придбання квартири та погашення кредиту здійснювалося за рахунок коштів ОСОБА_1 .Діючи на підставі генеральної довіреності виданої на ім`я ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу № 3793 від 05.12.2008 року. Предметом вказаного договору є придбання квартири АДРЕСА_2 . Договір купівлі- продажу було оформлено на сина позивача ОСОБА_6 . Вказану квартиру було придбано в інтересах сім`ї за рахунок коштів отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_5 , яка належала Позивачу, а також за рахунок продажу належної Позивачу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яку було продано за 145 000,00 дол. США. Станом на дату придбання вищевказаної квартири син Позивача, ОСОБА_6 був студентом Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, навчався на денній формі навчання за рахунок державного бюджету, ніде не працював та не мав особистого доходу, що виключає можливість придбання квартири за його особисті кошти.Таким чином, не дивлячись на те, що квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_6 її фактично було придбано за грошові кошти Позивача в інтересах сім`ї.16.07.2004 року було укладено Договір купівлі-продажу №1831. Предметом даного договору було придбання квартири АДРЕСА_3 . Договір купівлі-продажу квартири, згідно спільного рішення Позивача та Відповідача 1, було оформлено на ОСОБА_5 , яка є матір`ю Відповідача 1. Вказану квартиру було придбано в інтересах сім`ї за рахунок грошових коштів Позивача, які він отримав від продажу належної йому квартири АДРЕСА_7 отриманої від Міністерства внутрішніх справ України за час перебування на службі.Також, частину грошових коштів на придбання вказаної квартири було отримано в якості кредиту в Національному банку України в розмірі 185 000,00 грн.Станом на дату укладення Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 була особою пенсійного віку, а до виходу на пенсію працювала вчителем у районній школі в смт. Софіївка Дніпропетровської області та не мала достатнього доходу для придбання вказаної квартири.В подальшому, з метою позбавлення Позивача права власності на вищевказану квартиру Відповідачі уклали між собою Договір дарування квартири № 409 від 31.01.2013 року.Таким чином, квартира АДРЕСА_8 є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки дана квартира була придбана в інтересах сім`ї за грошові кошти Позивача.За час шлюбних відносин Позивач та Відповідач 1 набули у власність земельну ділянку (кадастровий номер: 3222481201:01:005:0121), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 26.03.2009 року, за час перебування у шлюбі, було укладено Договір №26/03-09 купівлі- продажу автомобіля Ауді А-8, номерний знак НОМЕР_1 Даний транспортний засіб є спільною власністю.

Позивач , представник позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов визнав частково, надав відзив. Вказував , що 29/100 частини квартири АДРЕСА_9 належить їй на праві особистої приватної власності, оскільки вона була придбана за її особисті кошти (ст. 57 СК України). 71/100 частина Квартири є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між Позивачем та нею. Просить поділити квартиру Києві в таких частинах:

Виділити у власність ОСОБА_1 35,5/100 відсотків квартири;

Виділити у власність ОСОБА_4 64,5/100 відсотків квартири.

Просить визнати право власності на автомобіль Ауді А-8, номерний знак НОМЕР_1 в таких частинах:

Виділити у власність 14/ 100 частини автомобіля ОСОБА_1 ;

Виділити у власність 14 /100 частини автомобіля ОСОБА_4 .

Вказувала , що земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 3222481201:01:005:0121 - отримана у власність під час безоплатної приватизації земельної ділянки. Квартиру АДРЕСА_3 отримала в дар від своєї матері ОСОБА_5 , договір № 409 від 31 січня 2013 року. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_10 .є ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечувала, просила розглядати у відсутність.

Відповідач ОСОБА_6 проти позову заперечував, просив розглядати у відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено , що 13.02.1993р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 12.11.2018р. шлюб розірвано.

Відповідач ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_5 є матір`ю відповідачки ОСОБА_4 .

Позивач посилається , що під час шлюбу набули у спільну власність квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ;квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481201:01:005:0121, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,15 та, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); автомобіль АUDI А8, 2007 року випуску, д/н/з НОМЕР_1 ; грошові кошти у сумі 300 000 доларів США.

Встановлено , що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2005р. (а.с.121 т.1 ) Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 5.12.2008р. (а.с.40т.1 ) .

ОСОБА_4 зазначає, що квартиру АДРЕСА_1 набула у власність за рахунок коштів отриманих, в тому числі, від продажу її особистої квартири АДРЕСА_5 .

Встановлено, що власником квартири АДРЕСА_5 був Позивач, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на квартиру від 27.11.1996 року . Дану квартиру Позивач подарував своєму батьку ОСОБА_7 , після чого батько перереєстрував квартиру на ОСОБА_4 , шляхом укладення Договору дарування від 05.12.2001 року.

Таким чином, твердження ОСОБА_4 з приводу того, що вона продала свою квартири АДРЕСА_5 та отримані кошти вклала в придбання квартири АДРЕСА_9 є безпідставним .

Встановлено , що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 31.01.2013р. укладеного з ОСОБА_5

ОСОБА_5 набула право власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2004р. (а.с.232 т.1)

Встановлено , що Земельна ділянка площею 0,15 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 3222481201:01:005:0121 - отримана у власність ОСОБА_4 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 7.08.2008р. (а.с.175,176 т.1 )

Встановлено , що Автомобіль АUDI А8, 2007 року випуску, д/н/з НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про державну реєстрації від 31.03.2009р. (а.с.179 -181)

У статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами першою, третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Відповідно до ст.. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З`ясувавши всі обставини справи, дослідивши надані сторонами докази та установивши що за період шлюбу придбано квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль АUDI А8, 2007 року випуску, д/н/з НОМЕР_1 та є спільною сумісною власністю.

Посилаючись на придбання квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 за спільні кошти подружжя , позивачем не надано належних та допустимих доказів , укладені договори купівлі-продажу від 5.12.2008р., купівлі-продажу від 16.07.2004р. ним не оспорювались.

Судом встановлено , що квартира АДРЕСА_3 , Земельна ділянка площею 0,15 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 особистою приватною власністю ОСОБА_4 відповідно до ст.. 57 СК України.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності коштів в розмірі 300 000 дол.США , які б підлягали поділу.

При таких обставинах , суд приходить до висновку що квартира АДРЕСА_9 , автомобіль АUDI А8, 2007 року випуску, д/н/з НОМЕР_1 підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

В інших частинах позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..141 ЦПК України , враховуючи що позов підлягає задоволенню частково та часткове визнання позову відповідачкою ОСОБА_8 , слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960,50 грн. Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 960,50 грн. 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 57,60,65,74 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_9 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля АUDI А8, 2007 року випуску , д.н.

НОМЕР_2 іншій частині відмовити .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 960,50 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_11

відповідач 1: ОСОБА_4 : АДРЕСА_12

відповідач 2: ОСОБА_6 : АДРЕСА_10

відповідач 3: ОСОБА_5 : АДРЕСА_13

Дата складання повного тексту рішення 16.04.2021р.

Суддя Остапчук Т.В.