Ухвала

від 13.04.2021 по справі 1-711/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-711/11 Номер провадження 11/814/6/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.368 КК - Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисника засудженоїОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальну справу №1-711/11 за апеляціями прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , засудженої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харків від 06 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, пенсіонерка (на момент вчинення злочину обіймала посаду голови Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, має 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування IV категорії), несудима,

визнана винуватою та засуджена за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки з конфіскацією Ѕ частини майна, що є її особистою власністю.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_8 позбавлена 7-го рангу посадової особи місцевого самоврядування.

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець с. Біленьке Запорізького району та області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий юрисконсультом в ТОВ «Золочівське ХПП» (на момент вчинення злочину обіймав посаду секретаря Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, має 11 ранг V категорії посадової особи місцевого самоврядування), несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь держави в рівних частинах витрати за проведення судових експертиз в сумі 26444, 20 грн, тобто по 13222, 10 грн з кожного.

Вирішене питання про речові докази.

Судове рішення щодо ОСОБА_10 в апеляційному порядку не оскаржене.

Згідно з вироком, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 визнані винуватими у вчиненні злочину за таких обставин.

25 березня 2011 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_8 , будучи посадовою особою, що здійснює функції представника влади, службовою особою органу місцевого самоврядування четвертої категорії сьомого рангу, займаючи відповідальне становище, за пособництвом секретаря вказаної селищної ради ОСОБА_10 , діючи з ним узгоджено з умислом на одержання хабара у великому розмірі, використовуючи надану їй владу та службове становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті по АДРЕСА_2 , вимагала від ОСОБА_11 передати їй хабар в сумі 175500 грн, що є великим розміром, за підписання та видачу рішень сесії селищної ради про надання дозволу на виготовлення проектів технічної документації з відведення чотирьох земельних ділянок для побудови дачних домоволодінь та ведення особистого селянського господарства в с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, затвердження проектів землеустрою, погодження меж указаних земельних ділянок, а також за підписання та скріплення печаткою селищної ради державних актів про право власності на вказані земельні ділянки загальною площею 0,7 га.

ОСОБА_8 доручила ОСОБА_11 передати грошові кошти ОСОБА_10 . Останній, діючи узгоджено із ОСОБА_8 , за її вказівкою, будучи пособником в одержанні нею хабара у великому розмірі, в той же день у підсобному приміщенні Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, за вказаною адресою, одержав від ОСОБА_11 175000 грн для подальшої передачі ОСОБА_8 за виконання нею вищевказаних дій в інтересах ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

У подальшому ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 викликали до приміщення Старосалтівської селищної ради депутата цієї ж ради ОСОБА_14 , якому не повідомили про одержання хабара і передали останньому вказані кошти з метою їх вивезення з приміщення селищної ради та подальшої передачі ОСОБА_8 .

Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були затримані працівниками правоохоронних органів.

В апеляції з доповненнями прокурор просить скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м`якості, а також у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону і постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року) на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженої.

На підставі ст.54 КК України вважає за необхідне позбавити ОСОБА_8 . 7-го рангу посадової особи місцевого самоврядування.

При цьому зазначає, що судом першої інстанції не враховано тяжкість злочину, а також конкретні обставини його вчинення. Звертає увагу на особу ОСОБА_8 , яка вину не визнала і не розкаялась у вчиненому. Вказує про відсутність обставин, що пом`якшують покарання.

Крім того, прокурор просив конфіскувати мобільні телефони «Nokia 5800» та «LG KE-0790», що належать засудженим, проте в засіданні апеляційного суду відмовився від цієї вимоги апеляційної скарги у зв`язку із клопотанням засудженої ОСОБА_8 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

В апеляції захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду, а кримінальну справу щодо ОСОБА_8 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.

При цьому зазначає про відсутність в діях підзахисної об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, з огляду на відсутність у неї повноважень самостійно передавати земельні ділянки у власність громадян.

Звертає увагу на показання депутатів Старосалтівської селищної ради, які стверджували про відсутність вказівок від ОСОБА_8 та підтвердили, що всі рішення про безоплатну передачу у власність земельних ділянок були прийняті депутатами ради добровільно.

Зазначає, що невинуватість ОСОБА_8 підтверджується також і показаннями ОСОБА_11 , яка пояснила, що ОСОБА_8 запропонувала лише підшукати земельні ділянки на території селищної ради та надати допомогу в їх оформленні.

Стверджує, що станом на 25 березня 2011 року (день, коли були передані грошові кошти), рішення про надання дозволів на розробку проектів відведення земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вже були прийняті селищною радою.

Ставить під сумнів показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та засудженого ОСОБА_10 з огляду на наявність у них підстав обмовити ОСОБА_8 .

Стверджує про наявність ознак провокації злочину з боку правоохоронних органів та заявника.

Звертає увагу на особу ОСОБА_17 , яка співпрацювала з правоохоронними органами задовго до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 .

Вказує, що в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про походження грошових коштів, які були використані в якості хабара.

Вважає недопустимими доказами протоколи про результати оперативно-технічних заходів від 16 та 31 березня 2011 року.

Звертає увагу, що оперативно-розшукова справа щодо ОСОБА_8 була заведена 15 лютого 2011 року, в той час як ОСОБА_17 звернулась із заявою до правоохоронних органів лише 21 березня 2011 року.

Водночас, наголошує про суворість покарання з огляду на вік та стан здоров`я підзахисної.

В апеляції засуджена ОСОБА_8 з мотивів, аналогічних тим, що викладені в апеляційній скарзі захисника, просить скасувати вирок місцевого суду, а кримінальну справу щодо неї закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.

В засіданні суду апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_7 клопотав про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Засуджена ОСОБА_8 підтримала таке клопотання захисника та надала суду письмову згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності.

Інші учасники справи вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності, засуджену та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги з урахуванням клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, обговоривши доводи апеляційних скарг та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, колегія суддів приходить до такого.

Колегія суддів погоджується з доводами засудженої та її захисника про те, що протоколи за результатами проведення оперативно-технічних заходів від 16 та 31 березня 2011 року є недопустимими доказами з огляду на таке.

Для доведення допустимості результатів здійснення оперативно-розшукових заходів суд має перевірити не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення, зокрема, рішення суду, прийняте за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, оскільки змістом цих документів учасники процесу можуть перевірити дотримання вимог кримінально-процесуального закону під час оперативно-розшукових заходів.

Зазначену правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі №12-рп/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України вказав, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 65 КПК України (1960 року) доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша); ці дані встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами (частина друга). Перелік суб`єктів, які можуть подавати докази, визначено у статті 66 цього Кодексу.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні як подання керівника оперативного підрозділу або його заступника про проведення оперативно-розшукових заходів, так і судові рішення про надання відповідних дозволів.

Довідка заступника голови апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2013 року №11-45сл про те, що надавалися дозволи на проведення заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини стосовно ОСОБА_8 , не є процесуальним рішенням, а тому не може підтвердити наявність правових підстав проведення оперативно-розшукових заходів (т.7, а.с.284).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів (негласний слуховий і візуальний контроль) від 16 та 31 березня 2011 року та додані до них носії інформації із аудіо- і відеозаписами, а також висновок судової експертизи цих матеріалів і засобів відео-звукозапису недопустимими доказами (т.2 а.с.89-94, 95-100, 101-102, т.4 а.с.236-271).

Проте, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин ґрунтується на інших, належних та допустимих доказах, що були досліджені у судовому засіданні.

Так, про обставини одержання ОСОБА_8 хабара у великому розмірі від ОСОБА_11 за підписання та видачу рішень сесії селищної ради про надання дозволу на виготовлення проектів технічної документації з відведення чотирьох земельних ділянок для побудови дачних домоволодінь та ведення особистого селянського господарства в с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, затвердження проектів землеустрою, погодження меж указаних земельних ділянок, а також за підписання та скріплення печаткою селищної ради державних актів про право власності на вказані земельні ділянки загальною площею 0,7 га у судовому засіданні дав детальні показання засуджений ОСОБА_10 .

При цьому його показання є логічними і послідовними, повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 та її заявою до правоохоронних органів від 21 березня 2011 року, а також з даними протоколів огляду предметів і дослідженими речовими доказами - мобільними телефонами, які підтверджують дані про вхідні та вихідні дзвінки між ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 і ОСОБА_14 (т.1 а.с. 62-69, 70-75, т.3 а.с.98, 101, 222-243).

Крім того, висновки суду підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_15 , який працював землевпорядником у селищній раді та повідомив, що за вказівкою ОСОБА_8 надавав практичну допомогу ОСОБА_11 в оформленні документів на земельні ділянки в с. Петрівське Вовчанського району Харківської області, а також повідомляв останній про розмір коштів (з розрахунку 300-500 доларів США за 1 сотку землі), які необхідно було передати засудженій.

Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які підтверджують навіть дрібні деталі, наведені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , також свідчать про правдивість їх тверджень щодо обставин злочину.

Крім того, показання засудженого ОСОБА_10 і свідків узгоджуються з даними протоколів: очних ставок; помітки і вручення грошових коштів; огляду місця пригоди (автомобіля «Хюндай-Гетс», д.н.з. НОМЕР_1 , службових кабінетів ОСОБА_8 і ОСОБА_20 , приміщення туалету селищної ради); висновками судових експертиз бандерольних стрічок і грошових купюр, документів, змивів з рук; даними відеозапису з камер спостереження приміщення селищної ради, а також дослідженими судом речовими доказами (т.1 а.с.13-24, 35-58, 70-75, 243-247, 255-261, 264-270, 273-282, т.4 а.с.275-282, 291-292, 3-232, т.9 а.с.82-85).

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 та правильно кваліфікував її дії за ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року).

Доводи засудженої та її захисника про наявність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, є непереконливими.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв, тобто під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням змагальності та рівності сторін.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п.38 рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

Місцевий суд належним чином перевірив твердження захисника та дійшов правильного висновку, що ні працівники правоохоронних органів, ні заявник не впливали на ОСОБА_8 і жодним чином не підбурювали до вчинення злочину, а лише обмежилися пасивним розслідуванням.

Про це свідчить активна поведінка засудженої, яка з метою отримання хабара надавала вказівки своїм підлеглим щодо вчинення відповідних дій та з власної ініціативи спілкувалася із заявником.

Наведе підтверджує відсутність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами.

Твердження захисника про відсутність в діях підзахисної об`єктивної сторони злочину з огляду на відсутність повноважень самостійно передавати земельні ділянки у власність громадян, в даному випадку є непереконливими.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року) полягає в актиній поведінці - діях, які являють собою одержання (прийняття) у будь-якому вигляді незаконної винагороди майнового характеру за виконання чи невиконання в інтересах хабародавця або третьої особи будь-яких дій з використанням влади чи службового становища.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови №5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», оскільки виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об`єктивної сторони даного злочину, відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.

Указівка закону на те, що одержання хабара може здійснюватися в будь-якому вигляді означає, що для кваліфікації вчиненого за ст.368 КК України не має значення, чи був одержаний хабар винним особисто (безпосередньо) або через посередників, чи отримувала його службова особа для себе особисто або для інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями п.2 і п.6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, діяння, вчинене винним за хабар, має бути зумовлене його службовим становищем і пов`язане з його владними чи службовими повноваженнями. При цьому слід враховувати, що судова практика відносить до таких не лише ті діяння, які безпосередньо входять до кола службових повноважень особи, а й такі, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Враховуючи наведені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, з огляду на встановлені вироком суду обставини, за яких засуджена вчиняла дії, використовуючи своє службове становищу з метою одержання хабара, вживала завдяки своєму службовому становищу заходи для вчинення відповідних дій депутатами селищної ради та підлеглими особами, відсутність у ОСОБА_8 безпосередніх повноважень передавати земельні ділянки у власність громадян жодним чином не спростовує висновки суду про її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Покарання засудженій призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом`якшують покарання, даних про її особу, в межах санкції кримінального закону.

Разом з тим, клопотання захисника про звільнення підзахисної від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є слушним.

Так, відповідно до вимог ст.376 КПК України (1960 року) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Приписами ст.11-1 цього Кодексу визначено, що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України та п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину і вона не ухилялася від досудового розслідування або суду та не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджена за вчинення в березні 2011 року тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року). З дня вчинення злочину минуло більше десяти років, перебіг давності не зупинявся та не переривався.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 надала письмову згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.18 постанови від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суди апеляційної інстанції можуть скасувати судове рішення і звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі як матеріалів, що надійшли із суду нижчого рівня, так і нових, поданих учасниками судового розгляду або витребуваних цими судами.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , звільнити засуджену від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу щодо неї, як того вимагають приписи ст.376 КПК України (1960 року).

Водночас, в частині вирішення долі процесуальних витрат, колегія суддів приходить до такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17 дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК.

З огляду на таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду та з урахуванням того, що місцевий суд правильно вирішив питання процесуальних витрат, необхідно стягнути із ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 13222, 10 грн.

Отже, апеляції підлягають частковому задоволенню, а клопотання захисника про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 11-1, 365, 366 та 376 КПК України (1960 року), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , засудженої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харків від 06 червня 2017 року щодо ОСОБА_8 скасувати, звільнивши її від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №2808-VI від 21 грудня 2010 року), на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо неї закрити.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 13222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 10 копійок.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4