Постанова

від 19.04.2021 по справі 487/10134/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.04.21

22-ц/812/790/21

Єдиний унікальний номер судової справи 487/10134/14-ц

Провадження № 22-ц/812/790/21

Постанова

Іменем України

19 квітня 2021 року м. Миколаїв справа № 487/10134/14-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі: прокурора Волкожа С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Щербини С.В. в приміщенні того ж суду, за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича,

встановив:

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Колеснікова В.В., звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії (бездіяльність) головного державного виконавця Головіна О.Ю. та скасувати постанову від 16 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648.

Скарга мотивована тим, що 23 червня 2020 року на підставі судового рішення Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи, в тому числі щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 .

16 липня 2020 року старший державний виконавець Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головін О.Ю. (далі державний виконавець) на підставі заяви прокурора за виконавчим листом виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №62577648.

Скаржник посилалась на порушення вимог виконавчого законодавства. Як зазначала заявниця, в оскаржуваній постанові стягувачем зазначена територіальна громада м. Миколаєва (в особі Миколаївської міської ради), яка не є державним органом і не може виступати стягувачем за позовом держави та виконавче провадження відкрито за заявою прокурора, який не наділений законом повноваженнями ініціювати відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами, що видані на користь територіальних громад. Оскільки позивачем у справі була держава України, то було пропущено тримісячний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу без прийняття, з огляду на те, що рішення не передбачало примусового виконання відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження . До того ж, державним виконавцем порушено строки відправки оскаржуваної постанови та боржник не може виконати рішення, яке підлягає виконанню державою.

28 грудня 2020 року представник скаржника подав заяву, в якій, уточнивши підстави скарги, зазначав, що обґрунтуванням підстав пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання є відкриття виконавчого провадження з порушенням строку передбаченого частиною другою статті 12 Закону України Про виконавче провадження . Останнім днем тримісячного строку було 15 червня 2017 року, а останнім днем трирічного строку - 15 березня 2020 року. За такого, станом на 14 липня 2020 року, на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання, закінчився строк його пред`явлення до виконання.

Заводський відділ Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) доводи заявниці не визнав, посилаючись на дотримання норм виконавчого законодавства при відкритті виконавчого провадження за заявою прокурора.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії та зобов`язано головного державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна О.Ю. скасувати постанову від 16 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648 з примусового виконання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23 червня 2020 року.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення скарги, суд виходив з того, що постанова державного виконавця від 16 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки була винесена поза межами трирічного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та матеріали справи не містять відомостей щодо поновлення пропущеного строку.

Інші доводи скарги суд вважав безпідставними.

В апеляційній скарзі заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що заяву про примусове виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року прокурором подано 23 червня 2020 року в межах трирічного строку, оскільки з 19 квітня 2017 року до 09 жовтня 2019 року строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався, внаслідок зупинення виконання судового рішення ухвалою суду касаційної інстанції, а отже з часу поновлення виконання рішення суду строк звернення виконавчого документа продовжено, тому постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, посилаюсь на обставини аналогічні зі скаргою.

Від інших учасників справи відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши зак онність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів прийшла до такого.

Основні конституційні принципи щодо обов`язковості судових рішень закріплено статтями 124,129,129-1 Конституції України, статтею 13 Закону Украйни Про судоустрій і статус суддів , статтями 2,18 ЦПК України.

При цьому невиконання судових рішень в державі негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки не досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів громадян, юридичних осіб, держави і реальне поновлення їхніх порушених прав. Саме це питання є предметом більшості скарг проти України, що надходять до Європейського суду з прав людини.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що спірне питання виникло на стадії виконання судового рішення, яке набуло законної сили, та регулюється, насамперед, нормами цивільно-процесуального та виконавчого законодавства.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, в тому числі за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пункт 5).

Закон також передбачає перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, зупинення та закінчення виконавчого провадження (частина 4 статті 4, статті 37-39 Закону Про виконавче провадження ), і такий перелік є вичерпним.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року, визнано незаконним та скасовано окремий пункт рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 830 кв.м по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 листопада 2009 року на ім`я ОСОБА_4 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 . Вирішене питання щодо розподілу судових витрат (а.с.86-92, 171-177 т. 4).

При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 . Виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Після перегляду рішення в касаційному порядку, постановою Верховного суду України від 09 жовтня 2019 року було поновлено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року.

На підставі судового рішення Заводським районним судом м. Миколаєва 23 червня 2020 року видано виконавчий лист щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 (а.с.8 т. 5).

14 липня 2020 року першим заступником прокурора Миколаївської області до Заводського відділу державної виконавчої служби в м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано заяву про примусове виконання рішення (а.с.10 т.5).

Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби в м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіним О.Ю. (далі державний виконавець) від 16 липня 2020 року за виконавчим листом відкрито виконавче провадження №62577648 (а.с.14 т.5).

Згідно положень частин першої та другої статті 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Аналізуючи викладені обставини колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки винесена з порушенням приписів чинного законодавства, поза строком пред`явлення виконавчого документу до виконання, є неправильним, оскільки судом не враховано те, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем після поновлення виконання судового рішення судом касаційної інстанції та в межах продовженого перебігу процесуального строку.

Як встановлено рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року набрало законної сили, проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, його виконання було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, а після перегляду рішення в касаційному порядку, постановою Верховного суду України від 09 жовтня 2019 року було поновлено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року.

Апеляційний суд враховує те, що мотивами зупинення виконання рішення або зупинення його дії, зокрема може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення в разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, неможливість повороту виконання рішення в разі його скасування тощо. Метою вирішення питання щодо зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод й охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням або дією судового рішення.

Так, за своїм змістом зупинення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду. У зв`язку із зупиненням виконання рішення суду строки виконання змінюються на більш пізні, а у зв`язку з завершенням строку зупинення (відстрочки) - судове рішення має бути виконано.

У відповідності зі статтею 12 Закону строк виконання переривається у зв`язку з наданням відстрочки виконання.

Як вбачається з матеріалів справи трирічний строк, починаючи з 15 березня 2017 року протягом якого прокурор мав пред`явити виконавчий лист до виконання, отриманий ним 23 червня 2020 року, у період з 19 квітня 2017 року до 09 жовтня 2019 року зупинився коли виконання рішення суду було зупинено, тобто перервано.

Тому звернувшись із заявою 14 липня 2020 року про примусове виконання рішення, прокурором не було пропущено трирічного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. За такого, на думку колегії суддів, у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

За вказаних вище обставин, апеляційний суд вважає, що дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження №62577648 по виконанню виконавчого листа виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23 червня 2020 року на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року, узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу представника заявника, що є ідентичними з доводами скарги ОСОБА_1 , були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року описку щодо особи, яка подала апеляційну скаргу було виправлено, на що була звернута увага представника заявника в доводах відзиву на апеляційну скаргу.

Оскільки судове рішення винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до приписів частини першої, пункту першого частини другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 270, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та скасування постанови головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича від 16 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62577648 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді : С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2021 року.