Ухвала

від 03.06.2021 по справі 487/10134/14-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/10134/14-ц

Провадження № 6/487/141/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Щербини С.В. , за участю секретаря судового засідання - Гузан Є.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу №487/10134/14-ц за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В

11.03.2021 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №487/10134/14-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 23.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.12.2016 року було відмовлено в задоволенні позову поданого прокурором. 14.03.2017 року постановою Миколаївського апеляційного суду, залишеною в силі судом касаційної інстанції, дане рішення суду було скасовано, з постановленням нового про задоволення позову держави. Наголосив на тому, що суд першої інстанції не повноважний видавати виконавчий лист у справі з огляду на те, що рішення про задоволення позову було прийнято судом апеляційної інстанції. Окремо зазначив, що у виконавчому листі помилково визначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання три роки, в той час як ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження визначено три місячний строк пред`явлення у виконавчих документах, за якими стягувачем є держава або державний орган. До того ж, вважає, що відповідний строк розпочав перебіг 15.03.2017 року, за такого тримісячний строк сплив 15.06.2017 року, а трирічний 15.03.2020 року. Отже виконавчий лист було пред`явлено поза строками його пред`явлення до виконання. Зауважив, що Миколаївська міська рада не може бути стягувачем у справі за позовом держави, так як вона є відповідачем у справі. До того ж, у виконавчому листі зазначені найменування та ідентифікаційний код стягувача (Миколаївська міська рада, 26565573), яке не належить державному органу, а належить органу місцевого самоврядування. За такого, вважає вищенаведені порушення істотними та такими, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Наведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник Миколаївської міської ради в призначене судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд за їх відсутності.

Прокурор надала до канцелярії суду відзив, яким заперечувала проти визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позиції зазначила, що доводи викладені в заяві ОСОБА_2 є безпідставними. Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним. Заявником не наведено достатніх доводів для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Рішення є обов`язковим для виконання, тому відсутні підстави для задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року, визнано незаконним та скасовано окремий пункт рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 830 кв.м. по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 листопада 2009 року на ім`я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 . Вирішене питання щодо розподілу судових витрат (а.с.86-92, 171-177 т. 4).

При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 . Виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Після перегляду рішення в касаційному порядку, постановою Верховного суду України від 09 жовтня 2019 року було поновлено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року.

На підставі судового рішення Заводським районним судом м. Миколаєва 23 червня 2020 року видано виконавчий лист щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 га. по АДРЕСА_1 (а.с.8 т. 5).

14 липня 2020 року першим заступником прокурора Миколаївської області до Заводського відділу державної виконавчої служби в м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано заяву про примусове виконання рішення (а.с.10 т.5).

Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби в м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіним О.Ю. (далі державний виконавець) від 16 липня 2020 року за виконавчим листом відкрито виконавче провадження №62577648 (а.с.14 т.5).

Згідно положень частин першої та другої статті 12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Суд враховує те, що мотивами зупинення виконання рішення або зупинення його дії, зокрема може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення в разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, неможливість повороту виконання рішення в разі його скасування тощо. Метою вирішення питання щодо зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод й охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням або дією судового рішення.

Так, за своїм змістом зупинення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду. У зв`язку із зупиненням виконання рішення суду строки виконання змінюються на більш пізні, а у зв`язку з завершенням строку зупинення (відстрочки) - судове рішення має бути виконано.

У відповідності зі статтею 12 Закону строк виконання переривається у зв`язку з наданням відстрочки виконання.

Як вбачається з матеріалів справи трирічний строк, починаючи з 15 березня 2017 року протягом якого прокурор мав пред`явити виконавчий лист до виконання, отриманий ним 23 червня 2020 року, у період з 19 квітня 2017 року до 09 жовтня 2019 року зупинився коли виконання рішення суду було зупинено, тобто перервано.

Наведені обставини встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.04.2021 року по справі №487/10134/14-ц.

Тому звернувшись із заявою 14 липня 2020 року про примусове виконання рішення, прокурором не було строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону України Про виконавче провадження, а саме: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно вимог частини другої статті 432 ЦПК України згідно з якими суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Законодавець не дав чіткого визначення інших причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині другій статті 432 ЦПК України, на яку посилається заявниця у даній справі.

При цьому словосполучення або з інших причин не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально - правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.

Так, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 431 ЦПК України).

До дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення (п. п. 17, 17.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).

За такого, суд першої інстанції в силу вказаних вище положень мав право на видачу виконавчого листа у справі №487/10134/14-ц, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 0,0830 Га про АДРЕСА_1 .

Окрім того, заявник посилався на те, що Миколаївська міська рада - не належний стягував.

Як встановлено, спірна земельна належить до земель водного фонду, є прибережною захисною смугую.

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (п. ґ ч. 3 ст. 83 цього кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, земельна ділянка розташована на території міста Миколаєва, а територіальна громада міста Миколаєва, як власник спірної земельної ділянки, делегує Миколаївській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

За таких обставин, у виконавчому листі вірно зазначено стягувачем територіальну громаду м. Миколаєва як власника спірної земельної ділянки, яка здійснює права власності в особі Миколаївської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 211 , 260 , 353 , 432 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.06.2021 року.

Суддя С.В. Щербина