Ухвала

від 16.04.2021 по справі 490/1164/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.04.2021року, якою задоволено клопотання слідчого СУГУ ДФСв Миколаївськійобласті ОСОБА_6 про арешт майна.

учасники судового провадження

прокурор: ОСОБА_7

адвокат: ОСОБА_8 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити повністю.

Короткий зміст судового рішення суду 1 інстанції.

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 в межах кримінального провадження № 32020150000000012.

Узагальнені доводи апелянта.

На обґрунтування апеляційних вимог щодо скасування оскаржуваної ухвали апелянт зазначає, що рішення слідчого судді є необгрунтованим та незаконним.

Провадження: № 11-сс/812/350/21 Слідчий суддя: ОСОБА_9

Категорія: оскарження ухвали с/с Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1 .

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно арештував майно, яке було вилучено з її особистої сумки і є особистим майном, яке необхідне для життєдіяльності.

Стверджує, що слідчий суддя не дотримався вимог КПК України, не з`ясувавши і не дослідивши в достатньому обсязі тих обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До суду надійшло клопотанняв якомуслідчийпросив накласти арешт на майно, виявлене та вилучене в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 в межах кримінального провадження № 32020150000000012.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування було встановлено, що з 2019р. ОСОБА_10 організував схему ухилення від сплати податків, здійснюючі підприємницьку діяльність.

16.03.2021 року речі вказані в клопотанні були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того, в клопотанні було зазначено, що вилучені предмети, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин. Не застосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання про арештмайна слідчийсуддя вказав,що у ході проведення досудового розслідування є необхідність дослідження даного майна. З метою збереження речових доказів, на них необхідно накласти арешт.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, пояснення адвоката на підтримку апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 98, ч. 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, може бути арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій заінтересованій особі, оскільки інакше не буде досягнута мета застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження запобігання можливості протиправного впливу (зникнення або приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів провадженняСУ ГУ ДФС в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32020150000000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

У ході досудового розслідування було встановлено, що з 2019 р. ОСОБА_10 організував схему ухилення від сплати податків, шляхом залучення підконтрольної йому мережі об`єктів роздрібної торгівлі- магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « П`ятачок» на території м. Миколаєва та м. Херсона.

Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 було вилучено майно: грошові кошти у сумі 31400 грн., банківські пластикові карти, листи формату А4 з записами та цифрами, пластикову канцелярську папку та металеві пристрої схожі на зброю.

Враховуючи, що дані речі та документи можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України слідчий клопотав про накладення арешту на дане майно.

Розглядаючи в порядку ст.ст. 170-173 КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При постановленні слідчим суддею оскаржуваної ухвали зазначені вимоги закону дотримані.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен в тому числі враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Ці вимоги закону спрямовані на те, щоб арешт майна не привів до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Однак, у даному кримінальному провадженні є достатні підстави вважати, що речі та документи, на які накладено арешт мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти отримані в наслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому не є слушними доводи апелянта про те, що слідчий суддя безпідставно арештував грошові кошти, які було вилучено з особистої сумки ОСОБА_5 і є її особистим майном, яке необхідне для життєдіяльності.

Як вбачається з матеріалів провадження, грошові кошти були вилучені разом з аркушем з надписом « інкасація», а отже є обгрунтованим зазначене слідчим суддею, що наявні достатні підстави вважати, що це кошти з одного з мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « П`ятачок».

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.

З урахуванням викладеного вище, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, про що просить апелянт.

Керуючись ст.ст.376,405,407,422,424,532КПК України,апеляційний суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.04.2021року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: