Ухвала

від 16.04.2021 по справі 490/1164/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХ В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря: - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.04.2021р.

Учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_6

адвокат: ОСОБА_7

власник майна: ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання СУ ГУ ДФС в Миколаївській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, що було вилучено під час обшуку за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 в межах кримінального провадження № 32020150000000012 відмовити.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Центральногорайонного судум.Миколаєва від 06.04.2021р.накладено арешт на майно, що було вилучено 18.03.2021р. у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: одяг бувший у користуванні загальною вагою 5 130 кг, що розміщений в мішках поліпропіленових у кількості 684 шт.; аркуши паперу A4, що містять написи які починаються з «Детская одежда», «Малишок», «Разное», «Обиход», «Женская одежда» з назвами виду одягу та цифрами на 6 арк.; аркуш паперу A4, що містить чорнові записи шариковою ручкою з назвами одягу «футболка», «платье» та інш. та цифри на 1 арк.; аркуши паперу A4, що містять написи «Намив», Адмиральская», «Пятачок», «Milano» та інш. із зазначенням адрес, ПІБ та інш. на 16 арк.; зошит із написом «Travels» різнокольоровий, що містить 36 арк. з чорновими записами щодо авто та ваги з цифрами - 1 шт.;

Провадження: № 11-сс/812/353 /21 Слідча суддя: ОСОБА_9

арешт майна Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

договора про надання послуг від 03.03.2021 між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 без підписів на 16 арк.; канцелярська папка червоного кольору, що містить договора про надання послуг від 03.03.2021 між ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_5 щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку, надання консультацій з підписами на 248 арк.; канцелярська папка зеленого кольору, що містить договора про надання послуг відповідального

зберігання від 01.11.2020 між ФОП ОСОБА_42 та ФОП ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_43 , ОСОБА_25 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , ОСОБА_27 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_30 ,

ОСОБА_31 , ОСОБА_46 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_47 , ОСОБА_5 щодо майна (одягу бувшого у користуванні) з підписами на 180 арк.

Накладено арешт на майно, що було вилучено 18.03.2021р. у нежитлому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: одяг бувший у користуванні загальною вагою 12330 кг., що розміщений в мішках поліетиленових у кількості 1644 шт.

Узагальнені доводи апелянта.

Наголошує, що фактично при проведенні обшуку 18.03.2021 року йому залишено на відповідальне зберігання майно, а саме речі які він продає, у ході здійснення своєї підприємницької діяльності.

Вважає арешт майна неправомірним та таким, що фактично паралізує здійснення ним підприємницької діяльності.

Стверджує, що розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя вийшов за межі клопотання та наданих йому повноважень та наклав арешт на вказане майно без зазначення причин такого арешту.

Зазначає, що при винесенні ухвали в порушення п.1 ч.5 ст.173 КПК України при частковому задоволенні клопотання слідчий суддя, суд постановив ухвалу, в якій не зазначив перелік майна, на яке накладено арешт. При цьому вказує, що обшук було проведено 18.03.2021р., а не 16.03.2021р. як зазначено в ухвалі слідчого судді.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

В провадженні СУ ГУ ДФС в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження №32030150000000012 від 25.06.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України за обставинами ухилення ФОП ОСОБА_5 від сплати податків в особливо великих розмірах за період 2019-2020 p.p.

18.03.2021р. на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено одяг бувший у використанні, аркуші паперу з написами та чорновими записами, договори про надання послуг, бухгалтерські документи.

Окрім того 18.03.2021р. на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено одяг бувший у використанні.

Слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва із клопотаннями про накладення арешту на вказане майно, як на таке, що зберегло на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив про те, що з урахуванням того, що одним з предметів доказування у вказаному кримінальному провадженні є обсяг збуту товару, то вилучений товар відповідає критерію речового доказу в аспекті того, що він містить в собі відомості, щодо його вартості, вказані відомості будуть отримані шляхом проведення товарознавчої експертиз.

Слідчим суддею також вказано, що вилучене майно у вигляді чорнових записів та договорів про надання послуг також відповідає критерію речового доказу, оскільки у разі не відповідності зазначеної в документах інформації, може містити сліди вчинення злочину.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши пояснення власника майна та адвоката на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу власника майна просив залишити без задоволення, вивчивши надані судом матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України речовим доказом є матеріальні об`єкти, що є знаряддям вчинення злочину, зберігли на собі його сліди, або містить відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом, набуті кримінально протиправним шляхом.

В провадженні СУ ГУ ДФС в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №32030150000000012 від'25.06.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України за фактом ухилення ФОП ОСОБА_5 від сплати податків в особливо великих розмірах за період 2019-2020 p.p.

З матеріалів провадження вбачається, що досудовим слідством встановлено, що починаючи з 2019р. ОСОБА_5 організував схему ухилення від сплати податків шляхом залучення підконтрольної йому мережі об`єктів роздрібної торгівлі - магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на території м. Миколаєва та м. Херсону. В межах реалізації вказаної злочинної схеми, ФОП ОСОБА_5 , здійснюючи підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі уживаними товарами в магазинах та перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку на II групі (обсяг доходу за 2019 рік відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку складає - 572,3 тис.грн., штат найманих працівників за 4 квартал 2019 складає 7 осіб), в період 2019-2020р.р. здійснив придбання імпортованого нового та бувшого у використанні одягу (далі - ТМЦ) з країн Свросоюзу за готівкові кошти без відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Вказані ТМЦ доставлялись вантажним автотранспортом до складських приміщень (оптових складів), які використовується ФОП ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , де відбувалося їх сортування на новий та вживаний одяг, а також встановлення відповідних цінових категорій. Після чого, кожна одиниця оціненого одягу реалізовувалась кінцевим споживачам (населенню) за готівкові кошти без реєстратора розрахункових операцій через мережу об`єктів роздрібної торгівлі - магазини " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та "П`ятачок" на території м. Миколаєва та м. Херсона, де здійснюють підприємницьку діяльність підконтрольні ОСОБА_5 фізичні особи-підприємці (фактично адміністратори, реалізатори, комірники), а також оптовим покупцям з різних регіонів України, без відображення в бухгалтерському та податковому обліку реальних обсягів реалізації та фактичних обсягів ТМЦ, а також обсягів отриманої виручки в готівці. Відповідно до інформації оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області у ФОП ОСОБА_5 фактичний обсяг реалізації товарів іноземного походження за результатами протиправної фінансово- господарської діяльності за 2019 рік склав понад 50 млн.грн., з початку 2020 року - понад 20 млн.грн.

Матеріали провадження свідчать про те, що 18.03.2021р. на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва, проведено обшуки у нежитлових приміщеннях за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , в ході яких були виявлені та вилучені одяг бувший у використанні, чорнові записи та документи.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на зазначене майно та документи перевірялись судом першої інстанції, при цьому були досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане майно та документи.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді про те, що вилучені в ході обшуку товарно-матеріальні цінності у вигляді одягу відповідають критерію речового доказу в сенсі того, що вони містить в собі відомості, щодо його вартості та потребують дослідженню шляхом проведення відповідних товарознавчих експертиз.

Відомості,які містятьсяв матеріалахпровадження свідчатьпро те, щовилучені вході зазначеногообшуку документита чорновізаписи використовувались в ході вчинення злочину, у зв`язку з чим зберегли на собі сліди злочинної діяльності. А отже зазначені документи також відповідають критерію речового доказу.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вилучене в ході обшуку 18.03.2021р. у нежитлових приміщеннях за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 майно, документи та чорнові записи відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України, то арешт на них слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Щодо тверджень апелянта відносно не вірно зазначеної слідчим суддею дати проведення обшуку, то зазначене не є істотним процесуальним порушенням та не впливає на суть прийнятого слідчим суддею рішення.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що слідчий суддя вийшов за межі клопотання слідчого та наданих йому повноважень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 376,405, 407, 422, 532 КПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2021 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: