Постанова

від 08.04.2021 по справі 647/264/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Херсон

Номер справи: 647/264/20

Номер провадження: 22-ц/819/507/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Приходько Л.А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Орловської Н.В.,

секретар Автонагова Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області,

третя особа - Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2020 року у складі головуючого судді Волошина Р.Р.,

встановив:

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу культури Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа: Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 травня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята прибиральницею у відділ культури Бериславської райдержадміністрації, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Наказом № 98-ос від 28 грудня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади прибиральниці відділу культури Бериславської райдержадміністрації у зв`язку зі скороченням штату, про що 31 грудня 2019 року у трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Посилаючись на те, що роботодавцем було порушений порядок вивільнення працівників, а саме попередження про наступне вивільнення було їй оголошено 15 листопада 2019 року, тобто менше ніж за два місяці, відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботу, як працівниці якій залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, просила суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ №98-ос від 28 грудня 2019 року відділу культури Бериславської районної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника; 2) поновити її на роботі у відділі культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації з дати звільнення; 3) стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; 4) стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000 грн.; 5) стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 12300,00 грн.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області залучено до участі у справі, як правонаступника відділу культури Бериславської районної адміністрації Херсонської області.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу культури Бериславської районної державної адміністрації №98-ос від 28 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці відділу культури Бериславської районної державної адміністрації з 31 грудня 2019 року в зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області з дня звільнення.

Стягнено з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 31 грудня 2019 року по 18 грудня 2020 року включно у розмірі 43539 гривень 36 копійок, яка визначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 7250 гривень в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог частин 1, 3 статті 49-2 КЗпПУ, оскільки вона була попереджена про наступне вивільнення у строк менший ніж два місяці і після того, як ОСОБА_1 було запропоновано іншу вакантну посаду роботодавцем не вжито заходів щодо переведення її на цю посаду. Задовольняючи позовні вимоги в частині середнього заробітку суд першої інстанції керувався вимогами частини 2 статті 235 КЗпП України. Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди суд враховував обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнала позивачка, тривалість немайнових втрат, ті обставини, що після звільнення позивачка отримала стрес через відсутність джерела доходу, зміну звичного ритму життя.

В апеляційній скарзі Відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для її поновлення на роботі та, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

У відзиві на апеляційну ОСОБА_1 , зазначила, що на її думку рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними, зазначивши, що судом об`єктивно, всебічно та повно досліджено питання щодо незаконного її звільнення, а тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Під час розгляду справи представники Відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області - адвокати Душенко В.А. та ОСОБА_2 апеляційну підтримали за обставинами викладеними у скарзі, уточнивши її вимоги. Просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представник адвокат Маршал Л.Г. зазначили, що рішення суду, на їх думку, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 03 травня 2017 року перебувала в трудових відносинах з відділом культури Бериславської районної державної адміністрації, працюючи на посаді прибиральниці, що підтверджується наказом №09-ос від 03 травня 2017 року та записом №40 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Згідно Положення про відділ культури Бериславської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 13 червня 2018 року № 286, відділ культури Бериславської районної державної адміністрації входить до складу Бериславської районної державної адміністрації.(пункт 1). Відділ є юридичною особою публічного права (пункт 2). Підвідомчі заклади Відділу: Бериславський районний Будинок культури ім. Т.Г. Шевченка; Бериславський районний історичний музей; Бериславська дитяча музична школа; Веселівська дитяча музична школа; Бериславська районна централізована бібліотечна система (пункт 5).

Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 08 жовтня 2019 року № 359 Про оптимізацію структури установ району , структурним підрозділам районної державної адміністрації, в тому числі відділу культури, рекомендовано переглянути мережу, штати і контингенти підпорядкованих бюджетних установ, що визначають обсяги витрат на утримання відповідних галузей та розробити і подати на затвердження голові районної державної адміністрації заходи щодо їх оптимізації (пункт 1).

Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 21 жовтня 2019 року №378 Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації припинено юридичну особу відділ культури Бериславської районної державної адміністрації шляхом ліквідації(пункт 1).

Пунктами 3 та 4 наказу начальника відділу культури від 27 жовтня 2019 року №130 Про самостійне ведення бухгалтерського обліку підвідомчими закладами культури та скорочення штату працівників скорочено з 31 грудня 2019 року у штатних розписах підвідомчих закладах культури, зокрема, посаду прибиральник службових приміщень (двірник-опалювач) (1штатна одиниця), у зв`язку із чим на завідувача з основних видів діяльності ( ОСОБА_3 ) покладений обов`язок попередити, зокрема прибиральницю відділу культури районної державної адміністрації ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення у зв`язку із припиненням юридичної особи відділу культури Бериславської районної державної адміністрації із скороченням штатної чисельності працівників відділу культури.

Розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 06 листопада 2019 року№ 416 Про відміну ліквідації структурного підрозділу , розпорядження голови районної державної адміністрації від 21 жовтня 2019 року №378 Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації , визнано таким що втратило чинність.

В період часу з 21 жовтня 2019 року по 13 листопада 2019 року, відповідно до наказу начальника відділу культури від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці.

З копії листка непрацездатності серії АДЛ №802858 вбачається, що з 01 листопада по 15 листопада 2019 року включно Костенко перебувала на амбулаторному лікуванні.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 попереджена про наступне скорочення посади прибиральниці, яку вона обіймає, та звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, після закінчення двомісячного терміну з моменту попередження, у зв`язку із припиненням юридичної особи відділу культури Бериславської РДА відповідно до розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 08 жовтня 2019 року № 359 Про оптимізацію структури установ району та від 21 жовтня 2019 року №378 Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації .

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22 листопада 2019 року №438 Про вдосконалення та затвердження структури і граничної чисельності працівників Бериславської районної державної адміністрації з 01 січня 2020 року відділ культури Бериславської РДА перейменовано у відділ культури, молоді і спорту Бериславської РДА зі статусом юридичної особи публічного права, визнавши його правонаступником першого, зі штатною чисельністю 3 одиниці(пункт 1.2).

Цим же розпорядженням затверджено граничну штатну чисельність працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації(пункт 3.2).

Згідно штатного розпису відділу культури молоді і спорту Бериславської РДА станом на 01 січня 2020 року затверджено штат у кількості 3 штатних одиниць (начальник відділу, головний, спеціаліст, провідний спеціаліст) з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 16930.00грн.

Наказом начальника відділу культури від 28 грудня 2019 року № 98-ос ОСОБА_1 звільнено з посади прибиральниці відділу культури районної державної адміністрації 31 грудня 2019 року у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 55).

Згідно інформації, що внесена до ЄДРПОУ щодо відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, 10 січня 2020 року відбулась державна реєстрація змін до установчих документів, а саме зміна відомостей про органи управління, зміна повного та скороченого найменування юридичної особи.

Згідно Положення про відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 01 січня 2020 року № 8, відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації (пункт 1). Відділ є юридичною особою публічного права (пункт 16). Підвідомчі заклади Відділу: Бериславський районний Будинок культури ім. Т.Г. Шевченка; Бериславський районний історичний музей; Бериславська дитяча музична школа; Веселівська дитяча музична школа; Бериславська районна централізована бібліотечна система (пункт 4).

Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою - третьої статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пунктом 10 частини другої цієї ж статті встановлено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані вимоги частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, щодо персонального попередження позивачки про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та працевлаштування позивачки на посаду яка була їй запропонована і на переведення на яку вона погодилась.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 особисто попереджена про наступне вивільнення 15 листопада 2019 року.

Вказана обставина підтверджена, крім пояснень самої ОСОБА_1 поясненнями свідків: ОСОБА_3 - завідувач з основних видів діяльності відділу культури; ОСОБА_4 - головний спеціаліст відділу культури; ОСОБА_5 - начальник відділу культури.

Вказані свідки пояснили, що 28 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 особисто про наступне вивільнення не попереджалась, оскільки була відсутня на роботі. Направлений на її адресу лист з попередженням повернувся відправнику без вручення адресату. Про звільнення позивачка була попереджена під розпис 15 листопада 2019 року, в день коли принесла на роботу листок непрацездатності. В грудні 2019 року, приблизно 06 грудня 2019 року, позивачці було запропоновано вакантну посаду двірника-опалювача. Позивачка погодившись на переведення підписала друге попередження про вивільнення, яке було датоване 28 жовтнем 2019 року. На запропоновану посаду ОСОБА_1 не була переведена, оскільки не написала заяву про прийняття її на посаду двірника-опалювача.

Також факт первісного попередження про наступне вивільнення позивачки саме 15 листопада 2019 року підтвердили свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які пояснили, що ОСОБА_1 дізналась про наступне вивільнення 15 листопада 2019 року коли понесла на роботу листок непрацездатності.

Враховуючи, що факт підписання ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення від 28 жовтня 2019 року, значно пізніше зазначеної у ньому даті, а саме у грудні 2019 року, а не 28 жовтня 2019 року, підтверджений під час розгляду справи начальником відділу культури ОСОБА_5 , завідувачем з основних видів діяльності відділу культури ОСОБА_3 , на яку наказом начальника відділу культури від 27 жовтня 2019 року №130 був покладений обов`язок попередити у тому числі і позивачку про можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників відділу культури, головним спеціалістом відділу культури ОСОБА_4 та іншими свідками, додане відповідачем до матеріалів справи попередження позивачки про наступне вивільнення датоване 28 жовтнем 2019 року не може бути прийнято в якості належного та допустимого доказу на підтвердження персонального попередження позивачки про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, оскільки спростовується сукупністю доказів, зазначених вище.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення 15 листопада 2019 року, а звільнена з займаної посади - 28 грудня 2019 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України, а саме персональне попередження про наступне вивільнення позивачки менш ніж за два місяці до звільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, роботодавцем було запропоновано позивачу працевлаштування на посаді відповідно до її кваліфікації, двірника -опалювача Районної централізованої бібліотечної системи.

Однак, як Положенням про відділ культури Бериславської РДА, так і Положенням про відділ культури, молоді та спорту Бериславської РДА вбачається, що Районна централізована бібліотечна система (далі - РЦБС) є підвідомчим закладом Відділу, та в відповідно до Положення РЦБС - є юридичною особою публічного права (пункт 1.5), управління яким здійснює засновник - Бериславська РДА та уповноважений орган управління - відділ культури Бериславської РДА (пункти 1.2,4.1). Безпосереднє керівництво РЦБС здійснює директор, який приймає на роботу та звільняє з роботи працівників відповідно до чинного законодавства(пункти 4.4., 4.5).

Отже роботодавцем пропонувалась позивачу робота в іншій установі, яка не є структурним підрозділом відділу культури, а лише йому підпорядкована.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, що запропонована ОСОБА_1 вакансія двірника-опалювача була вільною на час вивільнення позивачки та можливість такого переведення була узгоджена з директором РЦБС, лише якому, відповідно до Положення, надано право прийому на роботу працівників. Також в матеріалах справи відсутні відомості, що посада двірника-опалювача взагалі була передбачена штатним розписом РЦБС, оскільки відповідно до наданого представником відповідача штатного розпису РЦБС станом на 01 січня 2019 року, затвердженого начальником відділу культури Бериславської РДА Полегенько Л.В., така посада відсутня.

Отже пропонування працівнику, який підлягає вивільненню переведення на посаду в іншу установу (підприємство, організацію), яка не є структурним підрозділом роботодавця, а також враховуючи відсутність такої посади у штатному розписі цієї установи не можна вважати належним виконанням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи внаслідок зміни структури Бериславської районної адміністрації відбулася зміна структури та чисельності і структурних підрозділів, в тому числі відділу культури, молоді та спорту(правонаступника відділу культури).

Відповідно до штатного розпису станом на 01 січня 2020 року у відділі культури молоді і спорту Бериславської РДА передбачено лише три штатні одиниці: начальник відділу, головний, спеціаліст, провідний спеціаліст.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 має відповідну освіту, кваліфікацію, досвід , які б надавали можливість виконувати роботу за посадами відповідно до штатного розпису.

А інші посади, які б відповідали освіті та кваліфікації позивачки штатним розписом не передбачені, що унеможливлювало її переведення за її згодою на іншу роботу.

Враховуючи наведене роботодавець був позбавлений можливості запропонувати ОСОБА_1 , іншу роботу у відділі культури молоді і спорту Бериславської РДА, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені вимоги законодавства щодо працевлаштування позивача.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням порядку вивільнення працівника, а саме у зв`язку із порушенням вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

При цьому помилковий висновок суду щодо порушення відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування працівника не призвели до неправильного вирішення спору, оскільки допущене роботодавцем порушення строку визначеного законом для персонального попередження працівника про наступне вивільнення, є самостійною підставою для визнання звільнення працівника незаконним та поновленні його на роботі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не містять посилання на будь-які обставини, які б спростовували висновок суду щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не заперечує факту попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення саме 15 листопада 2019 року, тобто з порушенням строку визначеного частиною першою статті 49-2 КЗпП України.

Доводи позивача про неврахування відповідачем наявності у неї переважного права на залишенні на роботі, як працівника якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Встановивши наявність підстав для поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції, відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з роботодавця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення по день ухвалення судом рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом прийнято за основу довідку про доходи видану ОСОБА_1 за період з липня по грудень 2019 року, розмір доходу в якій відповідає розміру доходів позивача зазначених у розрахункових листках та довідці про доходи доданих до апеляційної скарги.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та порядок його визначення судом першої інстанції жодним учасником справи не оспорюється, що підтверджено під час апеляційного розгляду справи як представниками відділу культури, молоді та спорту так і представником Костенко Л.О.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в цій частині ґрунтуються лише на відсутності підстав для поновлення позивача на роботі.

Встановивши, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які полягають у тому, що остання отримала стрес через відсутність джерела доходу, зміну звичайного ритму життя, погіршення стану здоров`я, суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений судом з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу душевних страждань, які зазнала позивачка, а також вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374,375,382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: В. О. Бездрабко

Н. В. Орловська