Постанова

від 08.04.2021 по справі 649/1166/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Херсон

Справа № 649/1166/18

Провадження №22ц/819/221/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Вейтас І.В.,

Приходько Л.А.,

секретар судового засідання: Автонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фермерського господарства ВІТА на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гапоненка Р.В., у цивільній справі за позовом фермерського господарства ВІТА до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею,-

В С Т А Н О В И В :

У листопада 2018року фермерське господарство ВІТА звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позов мотивований тим, що, що на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року № 66 відповідач ОСОБА_1 набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 45,2 га в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області. На підтвердження цих обставин відповідачу виданий державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7.

На підставі свідоцтва від 07 жовтня 2015 року ФГ ВІТА , за результатами проведення електронних торгів (аукціону), набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що розташований за межами населеного пункту смт. Велика Лепетиха в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Згідно технічного паспорту БТІ загальна площа використовуваної земельної ділянки під вищевказаним придбаним об`єктом нерухомого майна становить 0,3133 га. Ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні відповідача ОСОБА_1 , у складі переданої останньому землі на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння з цільовим призначенням - 01.02. Для ведення фермерського господарства.

На письмову пропозицію від 18 серпня 2017року добровільно припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3133га, на якій розташований належний позивачу об`єкт нерухомого майна, відповідач відмовляється.

Позивач зазначив, що у відповідності до положень ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України ФГ ВІТА , як новий власник нерухомого майна, набуло права користування земельною ділянкою, на якій розташований комплекс нежитлових будівель (ангару), а згідно ст.141 ч.1 п. е у відповідача припинилося право довічного успадковуваного володіння землею площею 0,3133га.

Оскільки чинним законодавством не передбачено набуття права довічного успадковуваного володіння, то таке право не може бути переоформлене за позивачем та за відповідачем на залишок належної останньому земельної ділянки площею 44,8867га.

ФГ ВІТА просило суд припинити право ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 0,3133 га за межами населеного пункту в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Херсонської області, яке здійснюється відповідачем на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданого згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66;

скасувати державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданий ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 45,2 га для ведення селянського (фермерського) господарства;

скасувати запис про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7, згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66;

вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2020року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ ВІТА , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ФГ ВІТА - адвокат Гончаров М.В. апеляційну скаргу просив задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник у призначене судове засідання 08 квітня 2021року не з`явилися, причини неявки не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області також до суду не з`явився, подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. Оскільки поважних причин щодо неявки до суду представник не навів, розгляд справи проведений згідно ст.372 ч.2 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 7, ОСОБА_1 , на підставі рішення Великолепетиської селищної Ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області Української РСР від 16 вересня 1992 року № 66, надано у довічне успадковуване володіння 45,2 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння для ведення селянського (фермерського) господарства.

11 травня 1995року проведена державна реєстрація фермерського господарства МІША , засновником якого є відповідач ОСОБА_1 , про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дата запису 22 вересня 2004року (т.2 а.с.81-82).

Отже, відповідач отримав земельну ділянку на право довічного успадковуваного володіння на підставі Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (в редакції від 15 березня 1991 року) та на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року Про селянське (фермерське) господарство , за яким, в редакції на час створення ФГ МІША , право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою не передбачалося.

Відповідно до положень ст.9 ч. 2, ст.10 ч.1, ст.11 , 12 Закону України Про селянське (фермерське) господарство після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта про право на землю та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статус юридичної особи; щорічно справляло плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати; мало зобов`язання виконувати обов`язки, у тому числі, землекористувача визначені ст.11 Закону, а також набувало право на зведення на відведеній господарству у користування земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення.

Сторонами у справі визнається, що на земельній ділянці, яка перебуває у довічному успадковуваному володінні та надана для ведення селянського (фермерського) господарства, був побудований - комплекс нежитлових будівель (ангару), розташований за межами населеного пункту смт.Велика Лепетиха в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Цей комплекс складається з ангару літ. А , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 761,4 кв м та навісу літ. Б , навісу літ. В , трансформатору, замощення №1, №I, які є його складовими частинами.

За матеріалами інвентарної справи №467 на об`єкт нерухомості встановлено, що будівництво ангару та його складових частин здійснено фермерським господарством Альфа Великолепетиського району Херсонської області, якому на підставі рішення виконкому Великолепетиської селищної ради №109 від 27 червня 2009року видано свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно. Разом із цим, інвентарна справа не містить документів, які б свідчили про умови та обставини будівництва фермерським господарством Альфа комплексу нежитлових будівель (ангару) на земельній ділянці, що перебуває у користуванні фермерського господарства МІША .

Згідно свідоцтва про право власності від 07 жовтня 2015року, комплекс нежитлових будівель належить фермерському господарству ВІТА (т.1 а.с.19). Перехід права власності на нерухоме майно відбувся в наслідок реалізації при проведенні електронних торгів належного фермерському господарству Альфа іпотечного майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018року у справі №910/18560/16 (пункти 8.16, 8.17) суд касаційної інстанції зазначив, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Встановлено, що фермерське господарство Альфа , як попередній власник майна, не було залучено до участі у розгляді справи, а ухвалене у справі рішення не містить встановлених обставин щодо наявності чи відсутності у ФГ Альфа прав на спірну земельну ділянку, змісту цих прав, їх припинення, тощо.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За положеннями частин першої - третьої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.20 ч.1 п.1, 6 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

У справі, яка розглядається, ФГ ВІТА звернулося до суду з цивільним позовом до фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 про припинення його права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею.

Відповідно до ст.22 ч.1 Закону України Про фермерське господарство , в редакції станом на 07 жовтня 2015року (на час набуття позивачем права власності на майно), фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону).

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому право користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству та увійшло до складу земель такого господарства згідно приписів ст.12 Закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України , Земельним кодексом України , Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону ). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

З матеріалів справи встановлено, що згідно державного акта, виданого на підставі рішення Великолепетиської селищної ради Херсонської області від 16 вересня 1992року, №66 ОСОБА_1 отримав у довічне успадковуване володіння 45,2га землі для ведення селянського (фермерського) господарства.

Після одержання землі відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що спір виник між суб`єктами господарювання і такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.256 ч.1 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом першим частини першої статті 255 цього Кодексу, позивачам слід роз`яснити до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Також позивачу слід роз`яснити про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Ураховуючи, що між сторонами існує спір, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.377 ч.1 ЦПК України підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 255 ч.1 п.1, 256 ч.1, 374, 377, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства ВІТА задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2020року скасувати, провадження у справі за позовом фермерського господарства ВІТА до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, закрити.

Роз`яснити фермерському господарству ВІТА право на звернення за захистом своїх прав до господарського суду або протягом десяти днів з дня отримання господарством цієї постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 16 квітня 2021року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: І.В. Вейтас

Л.А. Приходько