Рішення

від 14.09.2021 по справі 649/1166/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Справа № 649/1166/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарство "ВІТА", смт. Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область

до відповідача: Фермерського господарство "МІША", смт. Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область

про припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаров М.В. - адвокат

від відповідача: не прибув

У листопаді 2018 року Фермерське господарство "ВІТА" (код ЄДРПОУ 21305672) звернулося до Великолепетиського районного суду Херсонської області із позовом до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Так, Фермерське господарство "ВІТА" просило суд:

- припинити право ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 0,3133 га за межами населеного пункту в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Херсонської області, яке здійснюється відповідачем на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 7 та виданого згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року № 66;

- скасувати державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 7 та виданий ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 45,2 га для ведення селянського (фермерського) господарства;

- скасувати запис про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 7, згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року № 66.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року, провадження у справі за позовом Фермерського господарства "ВІТА" до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, закрито.

Роз`яснено Фермерському господарству "ВІТА" право на звернення за захистом своїх прав до господарського суду або протягом десяти днів з дня отримання господарством цієї постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.

22 квітня 2021 року на адресу Херсонського апеляційного суду від Фермерського господарства "ВІТА" надійшла заява від 12 квітня 2021 року, в якій заявник просить направити справу № 649/1166/18 за встановленою юрисдикцією.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року заяву Фермерського господарства "ВІТА" про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено; постановлено направити справу №649/1166/18 за позовом Фермерського господарства "ВІТА" до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею до Господарського суду Херсонської області.

19.05.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшли матеріали справи №649/1166/18 направлені Херсонським апеляційним судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 року вказану справу передано для розгляду судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву Фермерського господарства "ВІТА" залишено без руху.

28.05.2021 за вх. № 4375/21 до суду від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заява разом із новою редакцією позовної заяви.

Так, відповідно до нової редакції позовної заяви, яка оформлена відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з урахуванням встановлених висновків Херсонського апеляційного суду щодо юрисдикції господарського судочинства, позивач просить:

- припинити право Фермерського господарства "МІША", код ЄДРПОУ: 21305666, на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 0,3133 га, кадастровий номер 6521255100:02:001:0814, за межами населеного пункту в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Херсонської області, яке здійснюється ним на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданого згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66;

- скасувати Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданий ОСОБА_1 на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 45,2 га для ведення селянського (фермерського) господарства;

- скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7, згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66.

Позов обґрунтовано твердженням про те, що ОСОБА_1 - засновник та голова Фермерського господарства "МІША" набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 45,2 га в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7.

Надалі, фермерське господарство "ВІТА" свого часу набуло у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що розташований за межами населеного пункту смт Велика Лепетиха в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Право власності на вказане майно підтверджується свідоцтвом виданим державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори Херсонської області від 07 жовтня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за №1018; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №45239387 від 07 жовтня 2015 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69813066 від 05.10.2016 року.

Згідно технічного паспорту БТІ загальна площа використовуваної земельної ділянки під вищевказаним об`єктом нерухомого майна становить 0,3133 га.

Відповідно до інформації відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області земельна ділянка площею 0,3133 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), перебуває в користуванні голови Фермерського господарства "МІША" ОСОБА_1 на підставі державного акта на право довічного успадкованого володіння з цільовим призначенням - 01.02. Для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство "ВІТА" свого часу зверталося із відповідною заявою від 18 серпня 2017 року до Фермерського господарства "МІША" в особі голови Бережного Ю.О. з пропозицією добровільно припинити право користування земельною ділянкою площею 0,3133 га. за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що перебуває у власності Фермерського господарства "ВІТА". Однак, Фермерське господарство "МІША" в особі голови ОСОБА_1 жодним чином не відреагувало на вищевказану заяву.

На думку позивача, формальне перебування у користуванні відповідача земельної ділянки площею 0,3133 га під об`єктом нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що знаходиться у власності Фермерського господарства "ВІТА", порушує права та законні інтереси останнього як власника нерухомості і відповідного землекористувача на підставі частини другої статті 120 Земельного кодексу України та частини першої статті 377 Цивільного кодекс України.

Ухвалою від 02.06.2021 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 649/1166/18 визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2021 відкладено підготовче засідання до 06.07.2021.

06.07.2021 року до суду від Фермерське господарство "МІША" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що відповідно до документів доданих до позову, земельна ділянка площею 0,3133 га, на якій розташований ангар, належний відповідачу, має кадастровий номер 6521255100:02:001:0814.

Отже, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати в оренду, є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав, в тому числі і права оренди.

Земельна ділянка, яка перебуває у довічному успадкованому володінні ОСОБА_1 , має кадастровий номер 6521255100:02:001:0882 та площу 45,2029 га.

Отже, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати в оренду та земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2 на праві довічного успадкованого володіння, є різними об`єктами.

Вказує на те, що позивачем не обґрунтовано того, яким чином припинення права на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, скасування державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію державного акту відносно земельної ділянки площею 45,2029 га з кадастровим номером 6521255100:02:001:0882, вплине на речові права (право оренди) відносно земельної ділянки площею 0,3133 га з кадастровим номером 6521255100:02:001:0814.

Крім того зазначає, що позивач ніяк не обґрунтував та не довів доказами, яким чином ФГ "МІША" чинить перешкоди у отриманні ФГ "ВІТА" в оренду земельної ділянки площею 0,3133 га з кадастровим номером 6521255100:02:001:0814. Вказана земельна ділянка перебуває у державній власності, згідно відомостей ДЗК, і саме держава повинна надати згоду на оренду цієї земельної ділянки.

Вважає, що позивач не надав суду обґрунтовану відмову представника власника земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яка б свідчила про те, що вказану земельну ділянку неможливо передати в оренду ФГ "ВІТА" через перепони, які чинить ФГ "МІША". Та відмова у передачі в оренду земельної ділянки, яку надав позивач, а саме лист ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 11.01.2019, обґрунтована лише наявністю незавершеного судового процесу, а не наявність довічного успадкованого володіння ОСОБА_1 , чи наявністю якихось перепон з боку ФГ "МІША". Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 06.07.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 649/1166/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.09.2021.

28.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання, за яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог та слухати справу без участі його представника.

Ухвалою від 07.09.2021 суд відклав розгляд справи по суті на 14.09.2021.

13.09.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду. Суд відмовляє у задоволені означеного клопотання, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає без розгляду, якщо позивач до початку справи по суті подав про залишення позову без розгляду.

Суд констатує, що вищевказана заява позивачем подана в межах розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено прокурору орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 - засновник та голова Фермерського господарства "МІША" набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 45,2 га в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7.

Вказаний Державний акт видано на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66.

11 травня 1995 року проведена державна реєстрація Фермерського господарства "МІША", засновником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.05.2021 №85685257515.

Надалі, фермерське господарство "ВІТА" свого часу набуло у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що розташований за межами населеного пункту смт Велика Лепетиха в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Право власності на вказане майно підтверджується свідоцтвом виданим державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори Херсонської області від 07 жовтня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1018; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45239387 від 07 жовтня 2015 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69813066 від 05.10.2016 року.

Згідно технічного паспорту БТІ загальна площа використовуваної земельної ділянки під вищевказаним об`єктом нерухомого майна становить 0,3133 га.

Відповідно до інформації відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області земельна ділянка площею 0,3133 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), перебуває в користуванні голови Фермерського господарства "МІША" Бережного Ю.О. на підставі державного акта на право довічного успадкованого володіння з цільовим призначенням - 01.02. Для ведення фермерського господарства.

За твердженням позивача, Фермерське господарство "ВІТА" зверталося із відповідною заявою від 18 серпня 2017 року до Фермерського господарства "МІША" в особі голови Бережного Ю.О. з пропозицією добровільно припинити право користування земельною ділянкою площею 0,3133 га за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що перебуває у власності Фермерського господарства "ВІТА". Однак, Фермерське господарство "МІША" в особі голови Бережного Ю.О. жодним чином не відреагувало на вищевказану заяву та умисно уникає спілкування з Фермерським господарством "ВІТА" щодо вирішення зазначеного у ній питання.

У грудні 2017 року Фермерське господарство "ВІТА" зверталося до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,3133 га із видом цільового використання - для іншого сільськогосподарського призначення (під комплексом нежитлових будівель) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 14.06.2018 року № 2145-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надано Фермерському господарству "ВІТА" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,3133 га.

Позивач зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018року у справі № 910/18560/16 (пункти 8.16, 8.17) суд касаційної інстанції зазначив, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Таким чином, формальне перебування у користуванні відповідача земельної ділянки площею 0,3133 га під об`єктом нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), що знаходиться у власності Фермерського господарства "ВІТА", порушує права та законні інтереси останнього як власника нерухомості і відповідного землекористувача на підставі частини другої статті 120 Земельного кодексу України та частини першої статті 377 Цивільного кодекс України.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України слідує, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам та фермерським господарствам законом не передбачена.

Нормами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин першої та другої статі 120 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 377 Цивільного кодекс України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувач.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм розподільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набування права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до пункту е) частини першої статті 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 120 Земельного кодексу України та частині першій статті 377 Цивільного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, які розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, набуває право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до фактичних обставин на вищевказаній земельній ділянці площею 0,3133 га розташоване нерухоме майно Фермерського господарства "ВІТА", тому останнє з моменту придбання нерухомого майна є фактичним користувачем цієї земельної ділянки. Право користування цією земельною ділянкою перейшло до Фермерського господарства ВІТА відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України і факт переходу/набуття Фермерським господарством "ВІТА" права користування земельною ділянкою є безумовною підставою для оформлення за останнім відповідного права в установленому чинним законодавством порядку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України.

З наведеного вище вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у державній чи комунальній власності, врегульований нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 грудня 2017 року №НВ-6504439362018 земельній ділянці під ангаром Фермерського господарства "ВІТА" площею 0,3133 га присвоєно кадастровий №6521255100:02:001:0814.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для припинення права Фермерського господарства "МІША" на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 0,3133 га, яке здійснюється ним на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданого згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року № 66, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо похідних позовних вимог про скасування Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію вказаного Державного акту, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, ОСОБА_1 - засновник та голова Фермерського господарства "МІША" набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 45,2 га в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7.

Вказаний Державний акт видано на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66.

11 травня 1995 року проведена державна реєстрація Фермерського господарства "МІША", засновником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.05.2021 №85685257515.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення відповідача) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею, Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування, Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства "МІША", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого фермерського господарства.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-ІУ "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-ІУ), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-ІУ вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-ІУ право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-ІУ).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-1V можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2020 року у справі №922/989/18.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2020 року у справі №922/989/18.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 року у справі № 272/1652/ 14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 року у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18).

Крім того суд зазначає, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, мали право використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю або на право оренди землі.

Відтак, суд зазначає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на підставі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

З огляду на таке, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо позовних вимог про скасування Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та скасування запису про реєстрацію вказаного Державного акту, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7, в задоволені яких відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафі.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися правом власності, а відтак і майном.

Так, право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.04 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний іnteralia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають частковому задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити право Фермерського господарства "МІША", код ЄДРПОУ: 21305666, на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 0,3133 га, кадастровий номер 6521255100:02:001:0814, за межами населеного пункту в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Херсонської області, яке здійснюється ним на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №7 та виданого згідно рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 16 вересня 1992 року №66.

3. Стягнути з Фермерського господарства "МІША" (код ЄДРПОУ: 21305666) на користь Фермерське господарство "ВІТА" (код ЄДРПОУ 21305672) суму судових витрат в розмірі 1762 грн. на витрати на проведення експертизи в розмірі 7 845,12 грн.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 24.09.2021 р.

Суддя В.П.Ярошенко