Постанова

від 20.04.2021 по справі 922/2874/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа №922/2874/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Пушкарьов Д.Є., свідоцтво №187/н від 21.11.2005, ордер серія КР №110405 від 26.03.2021,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства ДНК Кристал (вх.№589Х/1 від 22.02.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2874/20 (м. Харків, суддя Суслова В.В., повний текст рішення складено 03.11.2020),

за позовом Приватного підприємства Пошта.ком , м. Кропивницький,

до Приватного підприємства ДНК Кристал , м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Пошта.ком звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства ДНК Кристал , в якому просить стягнути з відповідача 45306,00 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, 588,36 грн. інфляційних нарахувань та 1139,47 грн. відсотків річних, а загалом 47033,83 грн. Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16/07/19 від 16.07.2019 в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства ДНК Кристал на користь Приватного підприємства Пошта.ком 45306,00 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16/07/19, 496,57 грн. інфляційних нарахувань, 1139,47 грн. 3% річних, 2097,90 грн. судового збору. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 91,79 грн. - відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 по справі №922/2874/20 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПП Пошта.ком до ПП ДНК Кристал про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на наступне:

- позивач ПП Пошта.ком не направляв на адресу ПП ДНК Кристал позовну заяву з додатками. Опис вкладення до цінного листа, який нібито було направлено на адресу ПП ДНК Кристал , містить номер поштового відправлення №2502204832237. Згідно офіційного сайту Укрпошти, маршрут даного відправлення зазначено з м. Кропивницький до м. Кропивницький, хоча адреса місця реєстрації ПП ДНК Кристал знаходиться у м. Харків. Адреса відправника та одержувача зазвичай вказуються на поштовій накладній, але її позивач до суду не надав. Проте суд відповідному оцінки не надав;

- позивачем не було додано до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. Нехтуючи приписами ч.1 ст.174 ГПК України, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність попереднього розрахунку суми судових витрат та відкрив провадження у справі, чим порушив норми процесуального законодавства;

- відповідач зазначає, що ним жодні претензії від позивача не отримувалися, докази направлення такої претензії є підробленими. Так, згідно офіційного сайту Укрпошти, відомості про відправлення №2500669847181 в якому нібито містилась претензія ПП Пошта.ком до ПП ДНК Кристал взагалі відсутні в системі (скриншот з офіційного сайту Укрпошти додається). Опис поштового відправлення, наданий позивачем, не містить жодних ідентифікуючих ознак, неможливо ідентифікувати документ, який нібито було направлено у листі №2500669847181.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що з текстом оскаржуваного судового рішення апелянт ознайомився 10.02.2021, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи. До вказаної дати існували об`єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення керівника відповідача для вчинення процесуальних дій в інший строк.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 поновлено Приватному підприємству ДНК Кристал пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/2874/20; відкрито апеляційне провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2874/20; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

03.03.2021 від Приватного підприємства ДНК Кристал надійшло клопотання (вх.№2737) про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Зокрема, відповідач зазначив, що розгляд справи №922/2874/20 здійснювався за відсутності ПП ДНК Кристал , у зв`язку з чим існує необхідність надати відповідачу можливість скористатися своїми процесуальними правами під час розгляду справи в приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства ДНК Кристал до розгляду на 06.04.2021. Повідомлено сторони про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Від Приватного підприємства Пошта.ком надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2979 від 11.03.2021), в якому просить апеляційну скаргу ПП ДНК Кристал залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач не погоджується із доводами апелянта та вказує, що перераховані суто гіпотетичні порушення норм процесуального права жодним чином не підпадають під категорію тих, які відповідно до приписів ч.3 ст.277 ГПК України мають наслідком обов`язкове скасування судового рішення і в жодний спосіб не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в його рішенні.

Від апелянта надійшла заява (вх.№3936 від 05.04.2021), в якій зазначено, що ПП ДНК Кристал уклало договір про надання правової допомоги - 02.04.2021. У зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та погодження правової позиції із клієнтом просить призначити судовий розгляд на іншу дату.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/2874/20 до 20.04.2021. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами. Доручено Господарському суду Кіровоградської області (25022, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола 29/32) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/2874/20, розгляд якої відбудеться 20.04.2021 о 10:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132.

Від представника ПП ДНК Кристал надійшло клопотання (вх.№4557 від 19.04.2021), в якому просить відкласти судове засідання у зв`язку із захворюванням представника адвоката Рудницької А.К. на COVID-19, про що надано відповідні докази.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) розгляд справи вже було перенесено на іншу дату, ухвалою суду від 06.04.2021 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а заявником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

4) у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, апелянтом не доведено неможливість заміни представника;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. Колегія суддів обмежена строком розгляду апеляційної скарги на рішення суду; продовження вказаного строку чинним ГПК України не передбачено.

Також апелянт надав заяву (вх.№4558 від 19.04.2021), в якій просить відмовити в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у разі недотримання позивачем чи його представником вимог ст.197 ГПК України. Зокрема, апелянт зазначає, що його представник під час ознайомлення із матеріалами справи встановив наявність клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Разом з тим, апелянт зазначає, що копію заяви представника позивача він не отримував, докази направлення такої заяви апелянту, всупереч вимог ст.197 ГПК України, матеріали справи не містять.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

По-перше, у вказаній заяві апелянт просить суд відмовити в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду , тоді як матеріали справи містять заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Кіровоградської області, тобто в приміщенні суду відповідно до ч.8 ст.197 ГПК України.

Так суд може постановити ухвалу про участь учасника справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання (ч.ч.6, 8 ст. 197 ГПК України). Інших вимог вказана стаття до заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду - не висуває.

По-друге, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було надано Приватним підприємством Пошта.ком - 26.03.2021. Внаслідок розгляду вказаної заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, про що прийняла ухвалу від 29.03.2021. Зокрема, ухвалою від 29.03.2021 задоволено клопотання Приватного підприємства Пошта.ком про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2874/20 яке відбудеться 06.04.2021 об 11:00 год., у залі судового засідання №132 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області. Тобто, колегія суддів зазначає, що судове засідання - 06.04.2021, на якому представник позивача був присутній в режимі відеоконференцзв`язку - вже відбулось.

По-третє, в судовому засіданні 06.04.2021 було задоволено усне клопотання позивача про участь його представника в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Кіровоградської області. Про що було зазначено в ухвалі суду про оголошення перерви від 06.04.2021. Відповідно до ч.2 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Приписи статті 197 ГПК України не вимагають обов`язкової письмової форми заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку. Таким чином, можливість участі представника в судовому засіданні 20.04.2021 в режимі відеоконференцзв`язку була розглянута судом в судовому засіданні, про що винесено відповідну ухвалу 06.04.2021. В даному випадку порушення прав відповідача колегія суддів не вбачає. Підстави для недопущення представника позивача до участі у судовому засіданні 20.04.2021, також, відсутні.

По-четверте, право позивача взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку не кореспондуються із правами апелянта на доведення своєї позиції перед судом та ніяким чином не впливає на обсяг прав відповідача.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.04.2021 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників провадження про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2019 між ПП Пошта.ком та ПП ДНК Кристал укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №16/07/19.

Згідно умов пунктів 8.1 та 8.2 Договору, договір укладений на строк до 31.12.2019, однак цей строк автоматично продовжується ще на один рік за відсутності письмових повідомлень жодної зі сторін про його розірвання за 30 днів до цієї дати, а отже, зважаючи на відсутність таких повідомлень з боку і ПП Пошта.ком , і ПП ДНК Кристал , вказаний договір є чинним.

Згідно положень 1.1 Договору ПП Пошта.ком , як експедитор, за рахунок та за дорученням ПП ДНК Кристал , як замовника, зобов`язалося за конкретними окремими письмовими заявками (що є невід`ємними частинами договору) організовувати доставку наданого йому замовником вантажу до пункту призначення та видати цей вантаж уповноваженій особі, тобто вантажоотримувачу, а ПП ДНК Кристал , як замовник, зобов`язалося проводити оплату за надані послуги на умовах договору.

Відповідно до умов пункту 5.4 Договору факт надання послуг по кожній конкретній доставці згідно конкретної заяви має підтверджуватися підписом та печаткою про приймання вантажу у відповідній товарно-транспортній накладній (вантажній митній декларації), а також відповідним складеним сторонами договору актом здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно пункту 5.2 Договору оплата послуг ПП Пошта.ком як експедитора по кожній конкретній заявці має здійснюватися з боку ПП ДНК Кристал як замовника у безготівковій формі у день прибуття вантажу на склад вантажоотримувача або впродовж трьох банківських днів після отримання оригіналів документів. Конкретний строк, так само як і валюта платежу та ціна, зазначаються у відповідній заяві замовника.

На виконання умов договору ПП ДНК Кристал надіслало на адресу ПП Пошта.ком заявку №20/10 від 20.10.2019 щодо доставки вантажу скляних виробів вантажним автомобілем НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 з м. Тузла- Стамбул (Туреччина) до м. Київ (Україна). Вартість послуги в заявці вказана в розмірі 45306,00 грн. Умови оплати: на розрахунковий рахунок експедитора, тобто ПП Пошта.ком , за фактом вивантаження автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж згідно заявки №20/10 від 20.10.2019 прибув з Туреччини в Україну 28.10.2019 за двома вантажними митними деклараціями №01905 та №01453, а надійшов до м. Києва 30.10.2019, де того ж дня був розвантажений.

З метою здійснення оплати наданих експедиційних послуг з доставки вантажу, ПП Пошта.ком направило на адресу ПП ДНК Кристал відповідний рахунок №279 від 28.10.2019 та надало ПП ДНК Кристал довідку №28/10/2 від 28.10.2019 для пред`явлення митним органам із зазначенням вартості послуг як поза межами митної території України та і в її межах.

За фактом доставки вантажу сторони склали відповідний акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №279 від 30.10.2019, в якому зазначили, що не мають одна до одної претензій з приводу здійснення даного перевезення. Цей акт є підставою для здійснення з боку ПП ДНК Кристал на рахунок ПП Пошта.ком оплати вартості наданих експедиційних послуг в сумі 45306,00 грн.

Однак, всупереч умов договору №16/07/19 від 16.07.2019, ПП ДНК Кристал у встановлений договором строк, тобто 30.10.2019 (день розвантаження автомобіля з вантажем у м. Київ), розрахунок за надані послуги не здійснило, чим порушило умови договору.

З метою вирішення спору в досудовому порядку, 06.07.2020 ПП Пошта.ком направило на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення письмову претензію від 03.07.2020. Вказана Претензія отримана відповідачем 20.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідач відповіді на претензію не надав та оплату за надані послуги не здійснив.

Враховуючи те, що відповідачем заборгованість за надані послуги погашена не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 45306,00 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, 588,36 грн. інфляційних нарахувань та 1139,47 грн. відсотків річних, а загалом 47033,83 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16/07/19 від 16.07.2019. Отже, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45306,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.10.2019 по 31.08.2020, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, приймаючи до уваги те, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію у серпні 2020 року (серпень 2020 р. - 99.8%). За підрахунками суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1139,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 496,57 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 91,79 грн. суд відмовив в задоволенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір від 16.07.2019 №16/07/19 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, визначення якого містяться у статті 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Крім того, може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За приписами статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору про надання транспортно-експлуатаційних послуг №16/07/19 від 16.07.2019 та на підставі Заявки відповідача №20/10 від 20.10.2019, позивачем надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 45306,00 грн., що підтверджується вантажними митними деклараціями №01905 та №01453, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №279 від 30.10.2019.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за надані послуги з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 45306,00 грн. Відповідач не спростував вказаного ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №16/07/19 від 16.07.2019, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1139,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 588,36 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку перерахунку суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.10.2019 по 31.08.2020, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1139,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 496,57 грн.

Стосовно тверджень апелянта про ненаправлення позивачем при зверненні до суду копії позову з додатками на адресу відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

За умовами пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано вказані вимоги ГПК України про надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Зокрема, матеріали справи містять лист з описом вкладення на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61024, м. Харків, вул. Чайковського 20, кв.18 (т.1, а.с.4). На описі вкладення до цінного листа міститься відбиток календарного штемпелю АТ Укрпошта та підпис працівника. При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами ГПК України від позивача не вимагається надання суду в якості доказів відправлення позовної заяви іншим учасникам справи квитанцій, накладних, касових та/або фіскальних чеків підприємства зв`язку тощо.

Стосовно посилань апелянта на інформацію, що міститься на офіційному сайті ДП Укрпошта при відстеженні поштового відправлення №2502204832237, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.117 Правил про надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Як вбачається із роздруківки з офіційного сайту ДП Укрпошта поштове відправлення №2502204832237 відправлялось із м. Кропивницький та було повернуто до м. Кропивницький, у зв`язку із неотриманням вказаного поштового відправлення в місті Харкові (07.09.2020 07:48:00) через невручення цього відправлення адресату, тобто відповідачу ( відправлення не вручене під час доставки: інші причини ).

Отже посилання апелянта на те, що лист направлявся позивачем з м. Кропивницький до м. Кропивницький є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно посилань апелянта на незазначення позивачем у своєму позові попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказана стаття лише визначає порядок дій позивача в тому випадку, якщо він розраховує на відшкодування судових витрат (за винятком суми сплаченого судового збору). Нездійснення таких дій впливає лише на подальшу можливість позивача відшкодувати такі витрати. Крім того, в розумінні ГПК України відсутність вказаного розрахунку не є підставою для залишення позовної заяви без руху чи для її повернення. Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в судовому рішенні відсутні будь-які посилання на суми судових витрат на правничу допомогу; питання стягнення судових витрат не вирішувалось судом, з огляду на ненадання позивачем таких документів.

Таким чином, відповідні посилання апелянта не свідчать про порушення судом норм процесуального права при прийняття судового рішення.

Стосовно посилань апелянта на ненаправлення позивачем на адресу відповідача вказаної у позові претензії до моменту звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, статтею 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ч.1). Водночас, відповідно до ч.2 статті 19 Господарського процесуального кодексу особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову, що унормовується зі статтею 222 Господарського кодексу України.

За змістом пункту 7.1. Договору сторони досягли згоди, що спори, пов`язані з виконанням даного Договору розглядаються в суді відповідно до законодавства України. Пунктом 7.2. Договору встановлено, що досудове урегулювання спорів по даному Договору є необов`язковим.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, положення частини 2 ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі №910/5561/19 та від 18.06.2019р. у справі №910/7476/18.

Крім того, як вже було зазначено вище умовами Договору встановлено, що досудове врегулювання спорів є необов`язковим.

По-друге, матеріали справи містять докази направлення претензії на адресу відповідача у справі, а саме: копію двох поштових чеків (фіскальний чек та накладну), опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що на адресу відповідача направлялась претензія на 2 арк. та копію рекомендованого повідомлення про вручення претензії відповідачу, в якому зазначено, що лист отримано 20.07.2021 Сльозовою Ж.В. (т.1, а.с.28-32).

Посилання апелянта на відсутність відомостей про відповідне відправлення на сайті відстеження відправлень ДП Укрпошта в мережі Інтернет є безпідставними, оскільки строк зберігання відомостей про конкретні поштові відправлення є обмеженим. В даному випадку претензія була надіслана ще у липні 2020, тобто більше ніж півроку тому, у зв`язку з чим відповідні відомості в системі відсутні.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на все вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ДНК Кристал залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2874/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.04.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук