Рішення

від 02.04.2021 по справі 910/13707/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2021Справа № 910/13707/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання О.О. Зарудньої, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 15; ідентифікаційний код 39568971)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" (02105, м. Київ, пр-т. Миру, буд. 13; ідентифікаційний код 42267695)

про стягнення 30 240, 00 грн,

Представники сторін:

від позивача: Сербінова А.А.

від відповідача: Сидорчук О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Апофарм" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмір 30 240, 00 грн за поставлений неякісний товар згідно видаткової накладної № 199 від 25.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.10.2020.

12.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 21.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.

02.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про продовження строків розгляду справи, в якій відповідач просив суд надати час для ознайомлення з матеріалами справи та перенести розгляд справи.

02.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача до позовної заяви

У підготовчому засіданні 02.12.2020 судом оголошено перерву до 16.12.2020.

10.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 суд розглянувши заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та заслухавши пояснення представників сторін дійшов висновку відмовити у задоволенні такої заяви, оскільки стороною не зазначено строк, на який відповідач просить суд продовжити подання відзиву на позовну заяву. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 16.12.2020.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом оголошено перерву до 18.12.2020.

17.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про поновлення строків на подання відзиву, а також надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи для надання позивачу можливості надати відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" про поновлення строків на подання відзиву задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив на позовну заяву, який подано до суду 10.12.2020 до матеріалів справи. У підготовчому засіданні оголошено перерву 20.01.2021.

23.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2021.

Судове засіданні 17.02.2021 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 справу призначено до розгляду на 17.03.2021.

15.03.3021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

17.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2021.

У судовому засіданні 02.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позивних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 02.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 на підставі видаткової накладної № 199 ТОВ "ТК Еліт Пошив" був відвантажений товар ТОВ "Апофарм" на попередньо сплачену згідно рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020 суму у розмірі 30 240,00 грн з ПДВ, а саме: "маски захисні у кількості 8400 шт".

26.06.2020 ТОВ "Апофарм" було складено акти № 3 та № 4 про виявлені дефекти маски захисної та невідповідності в супровідних документах складеного за результатами вхідного контролю / в процесі роботи /повернення, товару що надійшов на аптечний склад № 1 ТОВ "Апофарм" від ТОВ "ТК Еліт Пошив".

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на протиправну поведінку відповідача, яка полягає в не виконанні ТОВ "ТК Еліт Пошив" вимоги ТОВ "Апофарм" по поверненню грошових коштів в розмірі 30 240, 00 грн (сплачених в якості попередньої оплати) за неякісно поставлений товар.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- поставлений за накладною № 199 товар - захисті маски в кількості 8400 шт. не містять прихованих недоліків та при візуальному огляді їх було прийнято позивачем без будь яких зауважень та претензій;

- позивачем в порушення положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7) не викликано відповідача для складання акту про виявлені дефекти ДЗ та невідповідності в супровідних документах, з огляду на що ТОВ "ТК Еліт Пошив" не може бути впевненим, що на наданих позивачем фото зображена продукція відповідача, зважаючи, що станом на період поставки товару багатьма підприємствами України виготовлявся ідентичний вид товару.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу поставки відповідачем товару позивачу згідно видаткової накладної № 199 від 25.06.2020 та оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, 25.06.2020 на підставі видаткової накладної № 199 ТОВ "ТК Еліт Пошив" було поставлено товар на суму в розмірі 30 240, 00 грн з ПДВ (попередньо сплачену згідно рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020), а саме: "маски захисні у кількості 8400 шт".

Водночас, як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, 26.06.2020 ТОВ "Апофарм" було складено акти № 3 та № 4 про виявлені дефекти маски захисної та невідповідності в супровідних документах складеного за результатами вхідного контролю / в процесі роботи /повернення, товару що надійшов на аптечний склад № 1 ТОВ "Апофарм" від ТОВ "ТК Еліт Пошив".

Зокрема, за результатами вхідного контролю виявлено порушення цілісності і якості товару - 1050 шт. від загальної кількості поставленого - 8400 шт.

З метою врегулювання ситуації, яка сталася, позивачем було направлено відповідачу претензію від 30.06.2020 за вих. № 29 та лист від 10.07.2020 за вих. № 31, в яких ТОВ "Апофарм" просило здійснити повернення (прийняття) продукції та, відповідно, сплачених позивачем коштів у сумі 30 240,00 грн з ПДВ.

Втім, у відповіді від 02.07.2020 за вих. № 23 відповідач відмовився від вирішення питань пов`язаних з постачанням неякісної продукції та висловив сподівання на порозуміння.

13.07.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 2, з метою повернення грошових коштів, протягом семиденного строку, за неякісно поставлений відповідачем товар.

Однак, на претензію відповідач листом № 34 від 04.08.2020 повторно відмовився повертати грошові кошти позивачу.

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч. 1, 2 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Посилання відповідача стосовно того, що ним поставлялися саме "маски захисні", а не "маски медичні", що суттєво відрізняє порядок пакування та маркування продукції, не беруться судом до уваги, оскільки, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів", медичні маски нестерильні, які виготовлені в Україні, відносяться до І класу ризику та підлягають процедурі декларування, а також внесення до Реєстру виробів медичного призначення.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що захисті маски в кількості 8400 шт. не містять прихованих недоліків, то суд з такими твердженнями не погоджується з огляду на слідуюче.

Приймання товарів медичного призначення виконується на підставі чинного законодавства України, ліцензійних вимог діяльності позивача в тому числі СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039) які розроблені, в тому числі згідно Настанови СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2016 Належна виробнича практика, Настанови СТ-Н МОЗУ 42-5.0:2014 Належна практика дистрибуції, Настанова СТ-Н МОЗУ 42-5.1:2011 Належна практика зберігання, Постанова від 14.09.2005 КМУ № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну", Наказу МОЗ України від 29.09.2014 № 677 "Про затвердження порядку контролю якості ЛЗ під час оптової та роздрібної торгівлі", Наказу МОЗ України від 20.11.2011 № 809 "Про затвердження Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України".

У відповідності до ліцензійних вимог, які використовуються під час провадження діяльності у сфері обігу лікарських засобів та товарів медичного призначення використовуються відповідні правила, щодо прийняття товару, зокрема у відповідності до СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039 п. 5.1. вхідний контроль проводиться у зоні приймання продукції (адреса аптечного складу позивача), у визначеному для цієї процедури місці з окремим столом".

Згідно п. 5.1.3.2. СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039 для забезпечення репрезентативності серії та проведення візуального контролю якості, Уповноважена особа відбирає від партії отриманих ЛЗ певну кількість зразків".

Пунктом 5.1.3.4. СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039 передбачено, що при багатоступінчастому відборі зразки формуються по рівнях і готову продукцію у кожному рівні відбирають випадковим чином у пропорційних кількостях з пакувальних одиниць, відібраних у попередньому рівні.

Отже, з огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що виконуючи ліцензійні вимоги, виконання яких контролюється Держлікслужбою України, ТОВ "Апофарм" було виявлено порушення цілісності та якості товару у кількості 12,5% (при можливому та допустимому кількісному показнику неякісного товару 3-5% згідно СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039).

Чинним законодавством України визначені мінімальні вимоги до безпеки і охорони здоров`я при використанні засобів індивідуального захисту, які в свою чергу повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту щодо безпеки та стандартам стосовно конструкції і виготовлення (затверджені Постановою КМУ від 27.08.2008 № 761).

Так, Технічним регламентом засобів індивідуального захисту визначено вимоги до рівня безпеки засобів індивідуального захисту, проведення процедури оцінки відповідності таким вимогам, встановлює правила маркування зазначених засобів та введення їх в обіг.

Пунктом 9 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту передбачено, що у процесі використання у передбачуваних умовах експлуатації засоби захисту не повинні створювати додаткових факторів ризику.

Відповідно до п. 10 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, матеріали, з яких виготовляється засіб захисту, а також продукти розпаду таких матеріалів не повинні негативно впливати на здоров`я користувача такого засобу та/або оточуючих.

Серед іншого, в п. 21 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту визначено, що у разі коли в передбачуваних умовах експлуатації може виникнути небезпека зчеплення засобу захисту з об`єктом, що рухається, міцність матеріалу, з якого виготовлено зазначений засіб захисту, розраховується так, щоб він у цей час рвався або ламався, забезпечуючи безпеку користувача.

За умовами абз. 2 п. 45 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту матеріали та інші складові частини, з яких виготовляються такі засоби захисту, повинні забезпечувати ступінь захисту користувача, що відповідає передбачуваним умовам експлуатації, без обмеження його рухів, унаслідок яких може збільшитися час впливу випромінювання.

Разом з тим, додатково суд звертає увагу на тому, що немедичні (захисні) маски або респіратори - одно- або багаторазові вироби, призначені для захисту органів дихання від потрапляння пилу, шкідливих речовин, хімікатів.

При виробництві немедичних масок необхідно керуватися ДСТУ EN 132:2004 "Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та піктограми (EN 132:1998. ГОТ)".

Зокрема у відповідності до низки вимог передбачених для виготовлення "масок захисних" є: маска захисна повинна бути виготовлена з гіпоалергенного нетканного матеріалу без запаху, зовнішня та внутрішня поверхні повинні бути різного кольору, на резинках, з фіксатором на переніссі, а також не повинна перешкоджати вільному диханню.

Наказом № 331 від 28.12.2007 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04.2008 за № 285/14976) затверджено Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, якими також визначаються вимоги, щодо якості засобів індивідуального захисту.

Водночас, судом встановлено, що поставлені відповідачем маски не відповідають а ні нормам СОП -AG-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039, а ні ДСТУ EN 132:2004 "Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та піктограми (EN 132:1998, IDT)", в частині цілісності товару, його якісних характеристик, зокрема, товар був пошкоджений, в переважній більшості не прошитий, з відсутністю конструктивних частин кріплень масок, а саме: вушних петель, що фактично позбавляє маски їх захисної дії (не можливість точного їх прилягання до голови й обличчя та не можливості використання за призначенням.

Що стосується тверджень відповідача, стосовно того, що позивачем в порушення положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7) не викликано відповідача для складання акту, то такі посилання судом відхиляються судом з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, та відповідно сторонами не погоджувалось, що товар приймається саме згідно положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7), у зв`язку з чим, при вирішенні спору щодо поставки якісного чи неякісного товару, суд керується нормами цивільного кодексу та підзаконними нормативними актами які є обов`язковими до виконання. Інструкція, у свою чергу не є обов`язковою для застосування до спірних правовідносин.

Оскільки, в даному випадку, товар який поставлявся має специфічні ознаки, то відповідно при його виготовленні, поставці та прийнятті повинні застосовуватись спеціальні норми, які судом вказувалися вище та у свою чергу й були застосовані щодо вирішення даного спору.

Спеціальними нормами, що регулюють порядок прийому, як медичних масок, так і масок захисту, щодо належності їх якості, не передбачено обов`язок позивача залучати постачальника для складання двостороннього акту виявлених дефектів.

Таким чином, суд вказує, що надані позивачем акти № 3 та № 4 від 26.06.2020 є належними та допустимими доказами, що підтверджують, факт поставки відповідачем неякісного товару, а саме, захисних масок.

Що стосується тверджень відповідача стосовно того, що він не може бути впевненим, що на фото зображених в актах № 3 та № 4 від 26.06.2020 відображена продукція ТОВ "ТК Еліт Пошив", то суд вказує, що як було встановлено судом вище, позивачем неодноразово надсилалися на адресу відповідача претензії про повернення коштів за неякісно поставлений товар разом з актами.

Факт отримання, як претензій, так і безпосередньо актів про виявлені дефекти товару № 3 та № 4 від 26.06.2020 відповідачем не тільки не заперечується, а й визнається у відзиві.

За таких обставин, суд вказує, що у разі наявності у відповідача сумнівів щодо виявлених позивачем та зображених на фото в актах № 3 та № 4 від 26.06.2020 дефектів, ТОВ "ТК Еліт Пошив" не було позбавлене права при прийнятті назад товару (захисних масок у кількості 8 400 шт.), що був поставлений згідно видаткової накладної № 199, у разі встановлення, що така продукція не є продукцією ТОВ "ТК Еліт Пошив" відмовитися від її прийняття про що склавши відповідний підтверджуючий документ (акт).

Втім, відповідачем не вчинено жодних дій, щоб підтверджували його добросовісне виконання договірних зобов`язань.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Положеннями ст. 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Правові наслідки, передбачені вказаною нормою, наступають тоді, коли покупець знайшов у придбаному товарі недоліки, про які він не був попереджений продавцем. В разі знаходження в товарі недоліків, не застережених продавцем, покупець має право на власний вибір пред`явити одну з вимог, передбачених пунктом 1 статті 708 Цивільного кодексу України, скориставшись своїм правом протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/3407/18 від 07 вересня 2019 року.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на вкладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки, відповідачем не спростовано доводи позивача щодо поставлення неякісного товару за видатковою накладною № 199, доказів протилежного суду не надано, як і не надано доказів того, що станом на момент розгляду справи кошти в розмірі 30 240,00 грн (сплачені в якості попередньої оплати) ТОВ "ТК Еліт Пошив" ТОВ "Апофарм" не повернуті, то за таких підстав вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" (02105, м. Київ, пр-т. Миру, буд. 13; ідентифікаційний код 42267695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 15; ідентифікаційний код 39568971) грошові кошти в розмірі 30 240 (тридцять тисяч двісті сорок) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.04.2021

Суддя Д.О. Баранов