Постанова

від 31.08.2021 по справі 910/13707/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2021 р. Справа№ 910/13707/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Агрикової О.В.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.04.2021 (повний текст складено 16.04.2021)

у справі №910/13707/20 (суддя Баранова Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив"

про стягнення 30 240, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апофарм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" (далі - відповідач, скаржник), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в розмір 30 240, 00 грн. за поставлений неякісний товар згідно видаткової накладної № 199 від 25.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" грошові кошти в розмірі 30 240,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відхилити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що основним видом діяльності ТОВ ТК Еліт Пошив є виробництво робочого одягу, товариство не має ліцензії на виробництво виробів медичного призначення, в тому числі масок медичних . Оскільки товариством неодноразово вказувалось, що дані маски є саме захисними , а не медичними. Захисні маски, що виготовляються підприємством скаржника є швейними виробами, які виготовляються нашим підприємством протягом багатьох років, не використовуються в медичних цілях, що з позивачем попередньо було узгоджено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Агрикова О.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13707/20.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13707/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апофарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" про стягнення 30 240, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 12.07.2021 по 20.08.2021.

Суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 16.08.2021 по 30.08.2021.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

25.06.2020 на підставі видаткової накладної № 199 ТОВ "ТК Еліт Пошив" був відвантажений товар ТОВ "Апофарм" на попередньо сплачену згідно рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020 суму у розмірі 30 240,00 грн. з ПДВ, а саме: "маски захисні у кількості 8400 шт".

26.06.2020 ТОВ "Апофарм" було складено акти № 3 та № 4 про виявлені дефекти маски захисної та невідповідності в супровідних документах складеного за результатами вхідного контролю / в процесі роботи /повернення, товару що надійшов на аптечний склад № 1 ТОВ "Апофарм" від ТОВ "ТК Еліт Пошив".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконанні вимоги по поверненню грошових коштів в розмірі 30 240, 00 грн (сплачених в якості попередньої оплати) за неякісно поставлений товар.

Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що поставлений за накладною № 199 товар - захисті маски в кількості 8400 шт. не містять прихованих недоліків та при візуальному огляді їх було прийнято позивачем без будь яких зауважень та претензій. Позивачем в порушення положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7) не викликано відповідача для складання акту про виявлені дефекти ДЗ та невідповідності в супровідних документах, з огляду на що ТОВ "ТК Еліт Пошив" не може бути впевненим, що на наданих позивачем фото зображена продукція відповідача, зважаючи, що станом на період поставки товару багатьма підприємствами України виготовлявся ідентичний вид товару.

Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу поставки відповідачем товару позивачу згідно видаткової накладної № 199 від 25.06.2020 та оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, 25.06.2020 на підставі видаткової накладної № 199 ТОВ "ТК Еліт Пошив" було поставлено товар на суму в розмірі 30 240, 00 грн з ПДВ (попередньо сплачену згідно рахунку на оплату № 255 від 24.06.2020), а саме: "маски захисні у кількості 8400 шт".

Водночас, як про це вказує позивач та, що у свою чергу, встановлено судом, 26.06.2020 ТОВ "Апофарм" було складено акти № 3 та № 4 про виявлені дефекти масок захисних та невідповідності в супровідних документах складеного за результатами вхідного контролю / в процесі роботи /повернення, товару що надійшов на аптечний склад № 1 ТОВ "Апофарм" від ТОВ "ТК Еліт Пошив".

Зокрема, за результатами вхідного контролю виявлено порушення цілісності і якості товару - 1050 шт. від загальної кількості поставленого - 8400 шт.

З метою врегулювання ситуації, яка сталася, позивачем було направлено відповідачу претензію від 30.06.2020 за вих. № 29 та лист від 10.07.2020 за вих. № 31, в яких ТОВ "Апофарм" просило здійснити повернення (прийняття) продукції та, відповідно, сплачених позивачем коштів у сумі 30 240,00 грн з ПДВ.

Втім, у відповіді від 02.07.2020 за вих. № 23 відповідач відмовився від вирішення питань пов`язаних з постачанням неякісної продукції та висловив сподівання на порозуміння.

13.07.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 2, з метою повернення грошових коштів, протягом семиденного строку, за неякісно поставлений відповідачем товар.

Однак, на претензію відповідач листом № 34 від 04.08.2020 повторно відмовився повертати грошові кошти позивачу.

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч. 1, 2 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Доводи скаржника стосовно того, що захисні маски, що виготовляються його підприємством є швейними виробами, а не "маски медичні", що суттєво відрізняє порядок пакування та маркування продукції, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів", медичні маски нестерильні, які виготовлені в Україні, відносяться до І класу ризику та підлягають процедурі декларування, а також внесення до Реєстру виробів медичного призначення.

Що стосується доводів скаржника стосовно того, що захисті маски в кількості 8400 шт. не містять прихованих недоліків, то судом першої інстанції вірно та обґрунтовано зазначено наступне.

Приймання товарів медичного призначення виконується на підставі чинного законодавства України, ліцензійних вимог діяльності позивача в тому числі СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039) які розроблені, в тому числі згідно Настанови СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2016 Належна виробнича практика, Настанови СТ-Н МОЗУ 42-5.0:2014 Належна практика дистрибуції, Настанова СТ-Н МОЗУ 42-5.1:2011 Належна практика зберігання, Постанова від 14.09.2005 КМУ № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну", Наказу МОЗ України від 29.09.2014 № 677 "Про затвердження порядку контролю якості ЛЗ під час оптової та роздрібної торгівлі", Наказу МОЗ України від 20.11.2011 № 809 "Про затвердження Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України".

У відповідності до ліцензійних вимог, які використовуються під час провадження діяльності у сфері обігу лікарських засобів та товарів медичного призначення використовуються відповідні правила, щодо прийняття товару, зокрема у відповідності до СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039 п. 5.1. вхідний контроль проводиться у зоні приймання продукції (адреса аптечного складу позивача), у визначеному для цієї процедури місці з окремим столом".

Згідно п. 5.1.3.2. СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039 для забезпечення репрезентативності серії та проведення візуального контролю якості, Уповноважена особа відбирає від партії отриманих ЛЗ певну кількість зразків".

Пунктом 5.1.3.4. СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039 передбачено, що при багатоступінчастому відборі зразки формуються по рівнях і готову продукцію у кожному рівні відбирають випадковим чином у пропорційних кількостях з пакувальних одиниць, відібраних у попередньому рівні.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що виконуючи ліцензійні вимоги, виконання яких контролюється Держлікслужбою України, ТОВ "Апофарм" було виявлено порушення цілісності та якості товару у кількості 12,5% (при можливому та допустимому кількісному показнику неякісного товару 3-5% згідно СОП- АС-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 Ф-039).

Чинним законодавством України визначені мінімальні вимоги до безпеки і охорони здоров`я при використанні засобів індивідуального захисту, які в свою чергу повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту щодо безпеки та стандартам стосовно конструкції і виготовлення (затверджені Постановою КМУ від 27.08.2008 № 761).

Так, Технічним регламентом засобів індивідуального захисту визначено вимоги до рівня безпеки засобів індивідуального захисту, проведення процедури оцінки відповідності таким вимогам, встановлює правила маркування зазначених засобів та введення їх в обіг.

Пунктом 9 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту передбачено, що у процесі використання у передбачуваних умовах експлуатації засоби захисту не повинні створювати додаткових факторів ризику.

Відповідно до п. 10 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, матеріали, з яких виготовляється засіб захисту, а також продукти розпаду таких матеріалів не повинні негативно впливати на здоров`я користувача такого засобу та/або оточуючих.

Серед іншого, в п. 21 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту визначено, що у разі коли в передбачуваних умовах експлуатації може виникнути небезпека зчеплення засобу захисту з об`єктом, що рухається, міцність матеріалу, з якого виготовлено зазначений засіб захисту, розраховується так, щоб він у цей час рвався або ламався, забезпечуючи безпеку користувача.

За умовами абз. 2 п. 45 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту матеріали та інші складові частини, з яких виготовляються такі засоби захисту, повинні забезпечувати ступінь захисту користувача, що відповідає передбачуваним умовам експлуатації, без обмеження його рухів, унаслідок яких може збільшитися час впливу випромінювання.

Разом з тим, додатково судова колегія звертає увагу на тому, що немедичні (захисні) маски або респіратори - одно- або багаторазові вироби, призначені для захисту органів дихання від потрапляння пилу, шкідливих речовин, хімікатів.

При виробництві немедичних масок необхідно керуватися ДСТУ EN 132:2004 "Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та піктограми (EN 132:1998. ГОТ)".

Зокрема у відповідності до низки вимог передбачених для виготовлення "масок захисних" є: маска захисна повинна бути виготовлена з гіпоалергенного нетканного матеріалу без запаху, зовнішня та внутрішня поверхні повинні бути різного кольору, на резинках, з фіксатором на переніссі, а також не повинна перешкоджати вільному диханню.

Наказом № 331 від 28.12.2007 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.04.2008 за № 285/14976) затверджено Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, якими також визначаються вимоги, щодо якості засобів індивідуального захисту.

Водночас, судом встановлено, що поставлені відповідачем маски не відповідають, ані нормам СОП -AG-15 версія: 04 затвердження ліцензійних вимог від 01.03.2019 року Ф-039, ані ДСТУ EN 132:2004 "Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та піктограми (EN 132:1998, IDT)", в частині цілісності товару, його якісних характеристик, зокрема, товар був пошкоджений, в переважній більшості не прошитий, з відсутністю конструктивних частин кріплень масок, а саме: вушних петель, що фактично позбавляє маски їх захисної дії (не можливість точного їх прилягання до голови й обличчя та не можливості використання за призначенням.

Що стосується тверджень скаржника, стосовно того, що позивачем в порушення положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7) не викликано останнього для складання акту, то такі посилання судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, та відповідно сторонами не погоджувалось, що товар приймається саме згідно положень "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (№ П-7), у зв`язку з чим, при вирішенні спору щодо поставки якісного чи неякісного товару, суд керується нормами цивільного кодексу та підзаконними нормативними актами які є обов`язковими до виконання. Інструкція, у свою чергу не є обов`язковою для застосування до спірних правовідносин.

Оскільки, в даному випадку, товар який поставлявся має специфічні ознаки, то відповідно при його виготовленні, поставці та прийнятті повинні застосовуватись спеціальні норми, які судовою колегією вказувалися вище та у свою чергу й були застосовані щодо вирішення даного спору.

Спеціальними нормами, що регулюють порядок прийому, як медичних масок, так і масок захисту, щодо належності їх якості, не передбачено обов`язок позивача залучати постачальника для складання двостороннього акту виявлених дефектів.

Надані позивачем акти № 3 та № 4 від 26.06.2020 є належними та допустимими доказами, що підтверджують, факт поставки відповідачем неякісного товару, а саме, захисних масок.

Що стосується тверджень скаржника стосовно того, що він не може бути впевненим, що на фото зображених в актах № 3 та № 4 від 26.06.2020 відображена продукція ТОВ "ТК Еліт Пошив", то судова колегія вказує, що як було встановлено судом вище, позивачем неодноразово надсилалися на адресу відповідача претензії про повернення коштів за неякісно поставлений товар разом з актами.

Факт отримання, як претензій, так і безпосередньо актів про виявлені дефекти товару № 3 та № 4 від 26.06.2020 відповідачем не тільки не заперечується, а й визнається у відзиві.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у разі наявності у відповідача сумнівів щодо виявлених позивачем та зображених на фото в актах № 3 та № 4 від 26.06.2020 дефектів, ТОВ "ТК Еліт Пошив" не було позбавлене права при прийнятті назад товару (захисних масок у кількості 8 400 шт.), що був поставлений згідно видаткової накладної № 199, у разі встановлення, що така продукція не є продукцією ТОВ "ТК Еліт Пошив" відмовитися від її прийняття про що склавши відповідний підтверджуючий документ (акт).

Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не вчинено жодних дій, щоб підтверджували його добросовісне виконання договірних зобов`язань.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Положеннями ст. 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Правові наслідки, передбачені вказаною нормою, наступають тоді, коли покупець знайшов у придбаному товарі недоліки, про які він не був попереджений продавцем. В разі знаходження в товарі недоліків, не застережених продавцем, покупець має право на власний вибір пред`явити одну з вимог, передбачених пунктом 1 статті 708 Цивільного кодексу України, скориставшись своїм правом протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/3407/18 від 07.09.2019.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, з огляду на вкладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки, відповідачем не спростовано доводи позивача щодо поставлення неякісного товару за видатковою накладною № 199, як і не надано доказів того, що станом на момент розгляду справи кошти в розмірі 30 240,00 грн. (сплачені в якості попередньої оплати) ТОВ "ТК Еліт Пошив" ТОВ "Апофарм" не повернуті, то за таких підстав позовні вимоги позивача щодо повернення попередньої оплати є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню .

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Еліт Пошив" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у справі №910/13707/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/13707/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.В. Агрикова

О.В. Тищенко