Рішення

від 23.01.2012 по справі 51/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/328 23.01.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс"

про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Шаптала Є.Ю.

Чебикіна С.О.

Представники:

Від позивача: Журавський А.М.

Від відповідача: Марченко М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ним права власності на нежилі приміщення у будинку № 30 по вул. Васильківській у місті Києві згідно переліку; зобов`язання відповідача звільнити вказані приміщення та здійснити державну реєстрацію виходу учасника -ЗАТ ТФ Киянка`зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2010р. зборами учасників ТОВ Киянка-плюс`прийнято рішення про надання згоди на вихід ЗАТ ТФ Киянка`зі складу учасників відповідача та повернення внеску у натуральній формі у власність позивачу. Рішенням загальних зборів учасників відповідача від 08.11.2010р. керівника останнього було зобов`язано вчинити дії щодо звільнення займаних приміщень з метою передачі їх позивачу, кінцевою датою звільнення вказаних приміщень визначено 08.12.2010р. Оскільки спірні приміщення не були звільнені відповідачем, позивач стверджує, що порушено його право власності на отриману при виході зі складу учасників відповідача частку, а тому просить захистити таке право в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов`язано надати суду певні документи.

16.08.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що його вимога (лист № 102 від 19.10.2010р.) щодо підтвердження повноважень правління ЗАТ ТФ Киянка`приймати рішення стосовно виходу зі складу учасників ТОВ Киянка-плюс`залишена позивачем без задоволення. Крім того, відповідач вважає недійсним протокол зборів учасників ТОВ Киянка-плюс № 1/08-11 від 08.11.2010р., оскільки участь у зазначених зборах від ТОВ ОРО , яке володіє 70% статутного капіталу відповідача, приймав представник без повноважень.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п`ятнадцять днів за клопотанням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/328.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/328 -суддя Пригунова А.Б. (головуюча), судді Підченко Ю.О. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. справа № 51/328 прийнята до провадження вказаною колегією суддів та призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2011 р.

У судових засіданнях 02.11.2011 р., 16.11.2011 р. та 30.11.2011 р. судом на підставі ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 16.11.2011 р., 30.11.2011 р. та 05.12.2011 р. відповідно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. змінено склад суду для розгляду справи № 51/328 -суддя Пригунова А.Б. (головуючий), судді Чебикіна С.О. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. справа № 51/328 прийнята до провадження вказаною колегією суддів та призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2011 р.

У судових засіданнях 05.12.2011 р. та 16.01.2012 р. судом на підставі ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 16.01.2012 р. та 23.01.2012 р. відповідно.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження такого майна, заборони Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати оформлення права власності та видавати свідоцтво про право власності на майно -нежилі приміщення у будинку № 30 по вул. Васильківській в м. Києві, які зареєстровані на праві власності за ТОВ Киянка-плюс`згідно переліку; заборонити КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна`реєструвати та видавати будь-які документи на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень записи про зміну власника зазначеного майна, а також реєструвати відчуження будь-яким способом нежилих приміщень у будинку № 30 по вул. Васильківській, що в м. Києві, які зареєстровані на праві власності за ТОВ Киянка-плюс`згідно переліку.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач вказує, що право власності на спірне майно не визнається відповідачем та наявна можливість його відчуження відповідачем іншим особам, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі у випадку його задоволення.

Розглянувши зазначену заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що такий спосіб захисту як накладення арешту на майно охоплюється забороною усім особам вчиняти будь-які дії щодо майна, яке знаходиться під арештом.

З наданих позивачем доказів не вбачається достовірність відчуження спірних об`єктів, при цьому, додані до заяви листи вказують лише на ймовірність існування пропозицій, та не вказують на вчинення відповідачем певних дій з метою виставлення на продаж спірних об`єктів.

06.09.2011 р. відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "ОРО" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Як про те зазначив Верховний Суд України у постанові Пленуму Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008р., необхідним є залучення до участі у справі усіх учасників (засновників) товариства у справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі ТОВ Оро третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

01.11.2011р. відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до виршення спору у справі № 14/399 за позовом ТОВ Оро`до ТОВ Киянка-плюс`про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 51/328, суд відмовляє у його задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Разом з тим, суд відзначає, що розгляд справи № 14/399 не перешкоджає розглядові даної справи, оскільки, по-перше, зазначеними зборами прийнято рішення про порядок та строки виплати частки учаснику товариства, який вийшов, натомість в межах даного спору вимоги про стягнення такої не заявлялось, та, по-друге, Вищий господарський суд України у рекомендаціях від 28.12.2007, № 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин`зазначив, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

З урахуванням зазначеного, суд вважає недоцільним зупинення провадження у справі № 51/328.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

11.06.1993р. між Фондом державного майна України та Київською базовою експериментальною трикотажною фабрикою Киянка`укладено договір КП-98, посвідчений 11 червня 1993р. Київською державною нотаріальною конторою Печерського району м. Києва за №4-У-683, відповідно до якого Фонд державного майна України продав, а Київська базова експериментальна трикотажна фабрика Киянка`придбала частину майна цілісного майнового комплексу -орендного підприємства Київська базова експериментальна трикотажна фабрика Киянка , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30 на земельній ділянці площею 16139 кв.м.

За актом прийому-передачі від 15.07.2009р. Фонд державного майна України передав Київській базовій експериментальній трикотажній фабриці Киянка`передано зазначене майно.

Рішенням конференції представників засновників Київської базової експериментальної трикотажної фабрики Киянка`від 15.03.1994р., оформленим протоколом № 20, прийнято рішення про реорганізацію орендного підприємства Київської базової експериментальної трикотажної фабрики Киянка`в Колективне підприємство Трикотажна фабрика Киянка .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу проведена реєстрація права власності на головний корпус за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, б. 30 у складі цілісного майнового комплексу за Організацією орендарів Київської базової експериментальної трикотажної фабрики Киянка`на: нежиле приміщення -магазин пл. 600кв.м в (літ. Б), що складає 4/100 частини від майнового комплексу пл. 16465 кв.м; нежилі приміщення цокольного поверху пл.114,4 кв.м, що складає 3/100 частини від нежилої будівлі пл. 4224,5 кв.м (літ. Б); нежилі приміщення -виробничі 2-го поверху головного корпусу аг.пл. 1210 кв.м, що складає 29/100 частин від будівлі пл. 4224,5 кв.м (літ. Б); нежилі приміщення головного корпусу заг.пл. 6775,2 кв.м (літ. Б,Б") (лист КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №46774 (И-2011) від 14.10.2011р.).

На підтвердження права власності за Організацією орендарів Київської базової експериментальної трикотажної фабрики Киянка`зазначеного цілісного комплексу видано свідоцтво про право власності від 22.02.1994р. реєстраційний № П-203 та реєстраційне посвідчення.

Згідно з п.п. 3.3, 3.5 Статуту Колективного підприємства Трикотажна фабрика Киянка`останнє є правонаступником майнових та інших прав і обов`язків орендного підприємства Київської базової експериментальної фабрики Киянка , та власником майна перетвореного підприємства.

Протоколом № 1 від 05 червня 2003 р. зборів учасників товариства затверджено установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Киянка-плюс , згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю Оро`та Колективне підприємство трикотажна фабрика Киянка`домовились про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Киянка-плюс , з розподілом внесків між учасниками товариства наступним чином: ТОВ Оро - 70%; КП ТФ Киянка - 30%; перелік майна, що складає внески учасників: ТОВ Оро - цінні папери вартістю 2 125 674 грн., КП ТФ Киянка - промислові площі 6777 кв.м вартістю 911 003 грн.

Також вищезазначеним протоколом затверджено статут ТОВ Киянка-плюс , який 18.06.2003р. зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 07200.

01.12.2003р. КП ТФ Киянка`передало, а ТОВ Киянка-плюс`прийняло за актом прийому-передачі майно для формування статутного фонду товариства, а саме -нежилі приміщення загальною площею 6775,20 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Васильківська,30, згідно з переліком.

У зв`язку з передачею до статутного фонду ТОВ Киянка-плюс`нежилих приміщень загальною площею 6775,20 кв.м, які розташовані в м. Києві за адресою: вул. Васильківська № 30 (літ. Б, Б") та набуттям ним права власності на вказане майно, Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво на право власності від 02.04.2004р. серії САА №102275.

Також в ході розгляду спору судом встановлено, що внаслідок об`єднання коштів для підприємницької діяльності засновників шляхом перетворення Колективного підприємства Трикотажна фабрика Киянка`було створене Закрите акціонерне товариство Трикотажна фабрика Киянка

Закрите акціонерне товариство Трикотажна фабрика Киянка`є повним правонаступником всіх прав та обов`язків Колективного підприємства Трикотажна фабрика Киянка (п. 1.1 Статуту ЗАТ ТФ Киянка , затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 21.11.2003р. та зареєстрованого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 27.11.2003р. за реєстровим №08242).

11.10.2010р. ЗАТ Трикотажна фабрика Киянка`складено заяву № 165 про вихід зі складу учасників ТОВ Киянка-плюс`та викладено вимогу про скликання загальних зборів учасників ТОВ Киянка-плюс`для вирішення питання про виключення ЗАТ ТФ Киянка`зі складу учасників відповідача, та направлено таку на юридичну адресу відповідача, що підтверджено описом вкладення у цінний лист. Факт отримання зазначеної заяви відповідачем 19.10.2010р. підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

08.11.2010р. проведено загальні збори учасників ТОВ Киянка-плюс , на яких були присутні учасники, що володіють 100% голосів товариства.

Так, зазначеними загальними зборами учасників ТОВ Киянка-плюс , серед іншого, прийнято рішення, оформлене протоколом № 1/08-11 від 08.11.2010р., яким погоджено вихід учасника -ЗАТ Трикотажна фабрика Киянка зі складу учасників ТОВ Киянка-плюс`та надано згоду на повернення першому вкладу в натуральній формі повністю, а саме -нерухоме майно -нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Васильківська, 30 згідно переліку. А також доручено учаснику ТОВ Киянка-плюс - ТОВ Оро`в особі представника Нехоци І.В. в тижневий термін з дня прийняття рішення скласти та підписати акт приймання-передачі об`єктів нерухомого майна від ТОВ Киянка-плюс`до ЗАТ ТФ Киянка , а директору ТОВ Киянка-плюс`Марченко А.М. -організувати процес звільнення приміщень, що повертаються до 08.12.2010р.

08.11.2010р. за актом прийому-передачі ЗАТ ТФ Киянка`прийняло, а учасник ТОВ Киянка-плюс - ТОВ Оро передало згідно з переліком нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30, загальною площею 6775,20 кв.м., у зв`язку з виходом ЗАТ ТФ Киянка`зі складу засновників ТОВ Киянка-плюс .

Як встановлено в ході розгляду спору, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Трикотажна фабрика Киянка`від 06.02.2011р. припинено діяльність ЗАТ Трикотажна фабрика Киянка`в результаті його реорганізації шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю Трикотажна фабрика Киянка .

Згідно з п 1.1 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю Трикотажна фабрика Киянка , затвердженого протоколом загальних зборів учасників (засновників) № 1 від 27.04.2011р., ТОВ ТФ Киянка`є повним правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Трикотажна фабрика Киянка .

Позивач стверджує, що відповідачем не визнаються його права на спірні приміщення, оскільки останнім не вчинені дії по звільненню вказаних приміщень та не здійснено державну реєстрацію виходу позивача зі складу учасників ТОВ Киянка-плюс`та не надано документів, необхідних для оформлення права власності на спірні приміщення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств (ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства"господарськими товариствами є підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Положенням ч. 2 ст. 83 Цивільного кодексу України визначено, що товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Положеннями ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов`язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Аналогічні положення містяться в ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Статуту ТОВ Киянка-плюс`учасник, що бажає вийти зі складу учасників товариства, подає відповідну заяву для розгляду на зборах учасників, надсилаючи її голові зборів або кожному учаснику товариства, що залишається, не пізніше ніж за 2 місяці до свого виходу. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю абр частково в натуральній формі.

Таким чином, право на вихід є безумовним правом учасника товариства з обмеженою відповідальністю, а відтак, учасник має право у будь-який час вийти з товариства з обмеженою відповідальністю незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства з обмеженою відповідальністю

Підставою для виходу з товариства з обмеженою відповідальністю є заява учасника, подана відповідній посадовій особі товариства або за наявності доказів вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Відповідно до Постанови Пленума Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13 учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку . Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як встановлено судом, 19.10.2010р. відповідач отримав заяву позивача, про вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ Киянка-плюс .

Отже, з 19.10.2010р. позивач є таким, що вийшов зі складу учасників відповідача. З цього дня корпоративні права позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Киянка-плюс`припиняються.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 87 ГК України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства. Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті (ст. 86 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 115 ЦК України передбачено, що господарське товариство є власником, серед іншого, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Як було встановлено в ході розгляду спору, загальними зборами учасників ТОВ Киянка-плюс`надано згоду на повернення вкладу в натуральній формі повністю, а саме -вирішено повернути ЗАТ Трикотажна фабрика Киянка`нерухоме майно - нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Васильківська, 30 згідно переліку. В свою чергу, спірні приміщення були передані учасником відповідача за актом приймання-передачі від 08.11.2010р. позивачу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень`підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

Пунктом 4.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009р. № 1227 Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в м. Києві (далі -Положення) визначено, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління комунальної власності м. Києва), здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об`єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), серед іншого, на об`єкти, що передані до статутного фонду юридичної особи або передані (повернуті) засновникам (учасникам) юридичної особи при виході із складу засновників (учасників) .

Для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 1 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, оформлені Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі - БТІ) (п. 6 Положення).

Згідно з п. 8.4 Положення для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності додатково до документів, зазначених в пунктах 6 і 7 цього Положення, до Головного управління комунальної власності м. Києва надаються на об`єкти, передані (повернуті) засновникам (учасникам) юридичної особи у власність при виході із складу засновників (учасників):

а) документи, передбачені підпунктом 7.2 пункту 7 цього Положення, щодо юридичної особи, яка передає об`єкти засновнику (учаснику), що виходить із складу засновників (учасників);

б) нотаріально посвідчена заява фізичної особи або рішення відповідного органу юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та передачу (повернення) у власність об`єкта нерухомого майна;

в) рішення відповідного органу юридичної особи про задоволення поданої заяви про вихід із числа засновників (учасників) та передачу (повернення) у власність об`єкта нерухомого майна;

г) документи, що підтверджують право власності юридичної особи, що передала об`єкт засновнику (учаснику) у власність, до такої передачі;

д) акт прийому-передачі об`єкта у власність засновнику (учаснику).

Позивачем, в свою чергу, не надано до матеріалів справи ані свідоцтва про право власності на спірні нежилі приміщення загальною площею 6775,20 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30, які йому передавались у зв`язку з виходом зі складу засновників ТОВ Киянка-плюс , ані доказів звернення позивача до компетентних органів щодо отримання такого свідоцтва. Натомість, у матеріалах справи наявне свідоцтво на право власності серії САА №102275 ТОВ Киянка-плюс`на нежилі приміщення загальною площею 6775,20 кв.м, які розташовані в м. Києві за адресою: вул. Васильківська № 30 (літ. Б, Б"), видане 02.04.2004р. Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, позивачем належним чином не підтверджено наявність у позивача прав власності на спірні приміщення, будь-яких дій щодо отримання свідоцтва про право власності на спірні приміщення позивачем не здійснено, доказів протилежного до суду не надано.

Положеннями ст. 12 Закону України Про господарські товариства визначено, що товариство є власником майна: майна, переданого засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 317, 319, 326 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Разом з тим, як було зазначено, позивачем не представлено суду передбачених чинним законодавством України документів щодо наявності у нього майнових прав на нежилі приміщення загальною площею 6775,20 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем у спорі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб`єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Тобто, позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача. Разом з тим, право власності такої особи повинно підтверджуватись відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності.

На момент прийняття рішення у даній справі власником спірного майна є ТОВ Киянка-плюс , належність відповідних прав на яке є підтверджене свідоцтвом про право власності, при цьому, вимог щодо стягнення частки товариства у зв`язку з виходом позивача з такого останнім в межах розгляду даного спору не заявлялось.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірні об`єкти задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення суд відзначає, що станом на момент прийняття рішення у позивача відсутні майнові права на зазначені приміщення, а відтак -позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити державну реєстрацію виходу учасника ЗАТ ТФ Киянка`зі складу учасників ТОВ Киянка-плюс , то дана позовна вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Частина 2 статті 7 цього ж Закону визначає, що товариство зобов`язане у п`ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Положенням ч.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів`визначено, що у разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв`язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв`язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо проведення реєстрації змін до установчих документів, що відбулися в зв`язку з виходом одного з учасників, то дані ЄДРПОУ містять відомості про те, що позивач є учасником товариства, чим порушується безумовне право учасника товариства.

За таких обставин, бездіяльність відповідача в частині здійснення державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників відповідача, порушує права позивача.

Отже, вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію виходу учасника -ЗАТ ТФ Киянка , пов`язаних із зміною складу учасників відповідача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, код 32526296) здійснити державну реєстрацію виходу учасника -Закритого акціонерного товариства Трикотажна фабрика Киянка (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30, код 00307299) зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс".

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Шаптала Є.Ю.

Чебикіна С.О.

Дата підписання рішення: 30.01.2012р.