Постанова

від 14.04.2021 по справі 138/2036/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 138/2036/17

провадження № 61-15279св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який змінила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі - СТОВ Прогрес ) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за № 052260004000158, та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 32901243 від 08 грудня 2016 року;

- скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 32901243 від 08 грудня 2016 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 40009658 від 06 березня 2018 року;

- скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 40009658 від 06 березня 2018 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

- визнати недійсним додатковий договір від 20 липня 2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, що зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20 лютого 2018 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес , що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за № 052260004000158;

- скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис від 20 лютого 2018 року про державну реєстрацію додаткового договору від 20 липня 2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Зазначений позов мотивований тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348 площею 2,0601 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень їй стало відомо про те, що 08 грудня 2016 року за відповідачем зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку.

Однак, ні вона, ні її мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , договорів оренди даної земельної ділянки з відповідачем не підписували, орендної плати за користування спірною земельною ділянкою не отримували.

Крім того, вказала про те, що згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 03 липня 2018 року їй стало відомо про те, що 06 березня 2018 року державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є. В. зареєстровано договір оренди земельної ділянки серії б/н від 06 червня 2017 року на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес .

Вона не підписувала зазначений договір, будь-яких третіх осіб на підписання даного правочину не уповноважувала та про його існування дізналася з вищевказаної інформаційної довідки. Не мала волевиявлення для укладення оспорюваного правочину з відповідачем.

Крім того, підставою розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес був додатковий договір про дострокове розірвання договору оренди землі, підписаний орендодавцем ОСОБА_2 20 липня 2011 року та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 01 березня 2018 року. Зазначений додатковий договір ОСОБА_2 також не підписувала.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2020 року у складі судді Цибульського О. Є. позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за № 052260004000158, та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 32901243 від 08 грудня 2016 року.

Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 32901243 від 08 грудня 2016 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 40009658 від 06 березня 2018 року.

Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 40009658 від 06 березня 2018 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Визнано недійсним додатковий договір від 20 липня 2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, що зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20 лютого 2018 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес , що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за № 052260004000158.

Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис від 20 лютого 2018 року про державну реєстрацію додаткового договору від 20 липня 2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі № б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження укладення оспорюваних договорів, на підставі яких він користується земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що сам факт перерахування орендної плати позивачу, яка нею не отримана, не свідчить про укладення договору оренди земельної ділянки.

Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 березня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу СТОВ Прогрес задоволено частково. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2020 року в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року та скасування його державної реєстрації щодо земельної ділянки площею 2,0601 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 підписувала оспорюваний договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення цього правочину було відсутнє.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача, що оспорюваний правочин не було укладено, як і не доведено обставин його укладення. Наведене також стосується і доведення обставин щодо справжності підпису позивача на договорі та угоді. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17 та від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18.

Суд апеляційної інстанції на стадії судового розгляду за клопотанням сторони відповідача призначив у справі судово-технічну та почеркознавчу експертизу щодо договору оренди від 06 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , при цьому залишив поза увагою договір оренди землі від 12 січня 2010 року та додатковий договір про дострокове розірвання договору оренди землі підписаний 20 липня 2011 року, сторонами яких зазначено ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес .

Крім того, призначаючи експертизу апеляційний суд не врахував те, що під час розгляду в суді першої інстанції відповідач зловживав поданням доказів - оригіналів договорів, які неодноразово витребовувалися від нього.

Державна реєстрація угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного між померлою ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес 12 січня 2010 року, та договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , які були проведені державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницької області здійснена з порушенням законодавства.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону, який спрямований на забезпечення та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача, як орендодавця. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц (провадження № 14-141цс18).

Апеляційним судом не враховано правові висновки Верховного Суду та усталену практику, згідно з якою визнання недійсним договору оренди землі з підстав того, що сторона його не підписувала є неефективним способом захисту.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

23 листопада 2020 року справа № 138/2036/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 січня 2017 року, посвідченим державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори Кориняк Л. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 2-56, ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району площею 2,0601 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з повідомленням Відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 червня 2019 року № 0-2-0.24-104/110-19 серед наявних договорів оренди землі, що знаходяться у Відділі у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відсутній договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, на території Суботівської сільської ради, де орендодавцем є ОСОБА_2 , тому надати його оригінал неможливо.

На виконання ухвали суду від 17 травня 2019 року Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області надано сканкопії договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року та додаткового договору про розірвання договору оренди землі від 20 липня 2011 року у роздрукованому виді з реєстру речових прав, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,0601 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

На підтвердження укладеного з позивачем договору представник відповідача надав до суду квитанції про поштовий переказ, копію витягу зі списку 3 972 згрупованих поштових переказів поданих ВПЗ Вінниця 18, щодо сплати орендної плати позивачу за 2017-2019 роки, які, як зазначав представник позивача, було перераховано після подання позову до суду і яких позивач не отримала.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 11 серпня 2020 року № 4498/4499/20-21 підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,0601 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0348, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно, запис з індексним номером 400009658 від 06 березня 2018 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,0601 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0348, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно, запис з індексним номером 400009658 від 06 березня 2018 року - виконаний самою ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (06 червня 2017 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати, зокрема недійсним договір оренди землі б/н від 06 червня 2017 року, посилаюсь на те, що оспорюваний договір вона не підписувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, в якій вона наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71) , від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис з індексним номером 40009658 від 06 березня 2018 року про державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 06 червня 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,0601 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року, тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 січня 2020 року переглядалося апеляційним судом тільки в частині визнання недійсним договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року та скасування його державної реєстрації щодо земельної ділянки площею 2,0601 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, тому Верховним Судом переглядається тільки в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 06 червня 2017 року та скасування його державної реєстрації щодо земельної ділянки площею 2,0601 га з кадастровим номером 0522686800:02:000:0348 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук