Ухвала

від 15.04.2021 по справі 308/8429/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8429/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2021 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, згідно з якою просить суд:

1) прийняти позовну заяву до провадження суду;

2) звільнити її - ОСОБА_2 від сплати судового збору;

3) визнати право спільної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на наступне майно:

житловий будинок, загальною площею (кв.м): 193,8, житловою площею (кв.м): 96,2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 304826721101;

земельну ділянку, площею 0,0599 га, кадастровий номер: 2110100000:21:004:0011, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

легковий автомобіль Ford C-Max, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

4) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею (кв.м): 193,8, житловою площею (кв.м): 96,2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 304826721101;

5) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0599 га, кадастровий номер: 2110100000:21:004:0011, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину на легковий автомобіль Ford C-Max, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

7) вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 у дане судове засідання не з`явився, при цьому його представник - адвокат Орбан Н.Л. подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути питання відкриття провадження за зустрічним позовом без участі позивача та його представника, також зазначивши, що просить відмовити у його відкритті, не надавати пільгу по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 у дане судове засідання не з`явилася, при цьому її представник - адвокат Бількін О.С. подав до суду заяву, відповідно до якої просить вирішити питання про відкриття провадження за зустрічним позовом про поділ майна подружжя без участі їх участі.

Дослідивши матеріали справи, вважає, що зустрічна позовна заява не може бути прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

У порушення вимог п. п. 3, 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зустрічна позовна заява не містить: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, за приписами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що наразі рівень її доходів не дозволяє їй сплатити судовий збір, вона проживає разом з сином, якому 30.09.2020 року хоча і виповнилося 18 років, але він і надалі перебуває на моєму утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із змісту вказаної норми випливає, що відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов`язком.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Як роз`яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 29 постанови від 17.10.2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК України (аналогічна чинній статті 136 ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК (аналогічна чинній статті 12 ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому до зустрічної позовної заяви не додано документів, які б свідчили про майновий стан позивача за зустрічним позовом, на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, тобто не додано документів, які можуть вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, оскільки підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону судом не встановлено та не додано відповідних документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що вона не має фізичного доступу до спільного майна, що позбавляє її можливості провести оцінку такого майна та визначити ціну позову. Водночас для правильного та повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення вказаних обставин такі обставини можуть бути встановлені за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи з визначення ринкової вартості житлового будинку та земельної ділянки, а також товарознавчої експертизи з визначення ринкової вартості автомобіля, клопотання про призначення яких нею буде подано додатково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

За аналізом наведених правових норм випливає, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у них дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

Відповідних висновків про оцінку нерухомого майна подружжя матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 грн.

Оскільки до матеріалів позовної заяви не додано доказів, що підтверджують реальну вартість спірних об`єктів майна станом на момент пред`явлення зустрічного позову, вказана обставина позбавляє можливості суд визначити точну ціну позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про судовий збір , у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

За вказаних обставин, оскільки на день подання зустрічного позову неможливо встановити точну ціну позову, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору - 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 6810 грн., з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Між тим, суд зазначає, що у даному випадку сплата судових витрат не буде перешкоджати доступу позивача за зустрічним позовом до суду, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 29, 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод , Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У зв`язку з цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, на підставі відповідних заяв про відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України від 08 липня 2011 року Про судовий збір , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Європейський суд з прав людини в цьому контексті неодноразово наголошував, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду, чи ні, та чи отримала право на розгляд судом (див. п. 63 і далі рішення від 13 липня 1995 року по справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom).

Право на доступ до суду є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з конвенційною практикою Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд.

Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі Креуз проти Польщі , Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.); сплив строку позовної давності (рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства (Stabbings and Others v. United Kingdom) від 22.10.1996р.); вимога мати юридичного представника (рішення у справі Р.П. та інші проти Сполученого Королівства ( R.P. and others v. United Kingdom) від 19.10.2012р.); обмеження на доступ до суду неповнолітніх та осіб, що страждають на психічні розлади тощо.

Крім того, Європейський суд у справі Паскіні проти Сан Марино (заява № 50956/16) в контексті стверджуваного заявником порушення права на доступ до суду розміром визначених судом судових витрат зазначив про те, що національний суд визначав загальну суму судових витрат відповідно до критеріїв, встановлених відповідно до існуючих правил. Загальна сума була значною, але обгрунтованою, зважаючи на ціну позову та майнового стану заявника. З урахуванням цього ЄСПЛ прийшов до висновку, що сума судових витрат не порушила його право на доступ до суду.

При цьому інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Kreuz v. Poland, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи наведене, суд вважає, що до даної зустрічної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України та залишити без руху, надавши ОСОБА_2 строк для усунення вказаних недоліків. Для усунення недоліків зустрічної позовної заяви необхідно надати належним чином оформлену зустрічну позовну заяву (у новій редакції) з усуненими недоліками, її копію для позивача за первісним позовом, та документ про сплату судового збору в сумі 6810 грн.

Платіжними реквізитами для перерахування судового збору в гривнях є:

отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)

код банку отримувача (МФО) - 899998

рахунок отримувача - UA308999980313141206000007493

код класифікації доходів бюджету - 22030101

призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

Суд наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19.06.2001 року. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

У зв`язку з наведеним, вимоги суду щодо усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зазначені в даній ухвалі про залишення зустрічної позовної заяви без руху щодо оформлення заяви у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 193, 194, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишити без руху.

Надати ОСОБА_2 строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснивши при цьому, що в разі не усунення у визначений строк недоліків зустрічна позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їй.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай