Постанова

від 31.03.2021 по справі 380/3470/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3470/20 пров. № А/857/1578/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №380/3470/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції - Лунь З.І., час ухвалення - 10.37 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 10.12.2020),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004430502 від 24.03.2020 про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 304637,00грн. та штрафних санкцій в сумі 152318,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки містить висновки, зроблені контролюючим органом, які не віднесені до його компетенції. Господарські операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ ВКФ Дніпропостач підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентом; рухом активів у процесі здійснення господарських операцій; банківськими виписками. Також звертав увагу суду на те, що відповідачем зроблено висновок, про відсутність (недоведеність) фактичного виконання операцій з контрагентом. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, та просить суд його скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує на те, що позивача наявний договір на постачання товару, належним чином оформленні накладні про його отримання. Факт транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, в яких зазначено ПІБ водіїв, відправника, місце відправлення та місце отримання Товару. Оплату за отримані ТМЦ проведено повністю, тому, в розумінні ст. 44 ПК України, вище перераховані документи є достатніми для включення суми податкового кредиту позивачу в відповідному періоді.

Позивач відноситься до підприємств, які у своїй господарській діяльності займаються виготовленням пластмасової оболонки для сталевих труб (проводить своєрідну ізоляцію металевої труби), тому Товар придбавався виключно для забезпечення основного виду господарської діяльності позивача, що є однією із умов для включення суми податкового кредиту для позивача.

Судом не взято до уваги, що позивач надав суду документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують використання труби металевої у господарській діяльності позивача, зокрема документи первинного бухгалтерського обліку про реалізацію ізольованої металевої труби третім особам, але суд безпідставно не взяв ці документи до уваги.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача його правонаступником, представник якого проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ Термо-Ізол зареєстроване 16.03.2007 виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.03.2007 №14151020000016751, код ЄДРПОУ: 35009379, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач взятий на податковий облік 22.08.2007 за №1385, на час проведення перевірки перебував на обліку у ГУДПС у Львівській області (Галицьке управління ДПІ).

Місцезнаходження платника податків: Львівська область, м. Городок, вул. Заводська,4.

У періоді, який перевірявся, суб`єкт господарювання був платником: податку на додану вартість; податку на доходи фізичних осіб; військовому зборі; єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; військового збору.

ТзОВ Термо-Ізол - є підприємством, яке здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Види діяльності ТзОВ Термо-Ізол по коду КВЕД: 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Головне управлінням ДПС у Львівській області на підставі наказу від 11.03.2020 №1848 провело документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Термо-Ізол з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ ВКФ Дніпропостач (ЄДРПОУ 42684382) за період липень 2019року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток за 2019рік.

Відповідно до наявної інформації в АІС Податковий блок в процесі перевірки використано таку податкову інформацію по ТзОВ «ВКФ Дніпропостач» : перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Соборний район, м. Дніпро), основний вид діяльності - оптова торгівля металами та металевими рудами, свідоцтво платника ПДВ видано 01.01.2019. За період діяльності подано декларації з ПДВ за січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019року. Відповідно до поданого фінансового звіту чисельність працівників за період липень 2019року - 1 чол., основні засоби відсутні, земельні ділянки відсутні.

Також під час проведення перевірки, ревізорами досліджено ланцюг постачання ТМЦ, реалізованого ТзОВ ВКФ Дніпропостач на адресу ТзОВ Термо-Ізол , та встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що не уможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаєповязаних нереальних господарських операцій.

Враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ ВКФ Дніпропостач , відсутність у даного контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, а також відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості з виконаня робіт, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт придбання ТзОВ Термо-Ізол ТМЦ (робіт, послуг) за липень 2019року на загальну суму 1404729,00грн. в т.ч. ПДВ - 304636,50грн.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій з отримання робіт, послуг з ТзОВ ВКФ Дніпропостач , так як її спрямованість лише на отримання податкової вимоги шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів. В акті зазначено, що в первинних документах, виписаних з ТзОВ ВКФ Дніпропостач , зафіксовано господарські операції, які фактично не відбулися. Тому податкові накладні, договори, акти виконаних робіт не мають юридичної сили первинних документів, відповідно, ТзОВ Термо-Ізол неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкової звітності на підставі таких первинних документів. Такі документи мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Перевіркою товариства встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2ст.200 Податкового кодексу України, а саме: заниження позитивного значення рішення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 304637,00грн. за період липень 2019року, в результаті допущених порушень податкового законодавства.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №612/05.2/35009379 від 24.03.2019, у якому зафіксовано порушення позивачем:

-п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2019року в сумі 304637,00грн., що призвело до заниження позитивного значення рішення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 304637,00грн. за період липень 2019року.

На підставі висновків акта перевірки №612/05.2/35009379 від 24.03.2019 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0004430502 від 14.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 304637,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 152318,50грн., всього 456955,50грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, що виніс відповідач, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач не надав достатніх та належних доказів того, що труби, ізоляцію яких він здійснював, були реально та фактично придбані у ВКФ Дніпропостач .

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду невірним з огляду на наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК УКраїни).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.44.6 ст.44 ПК України).

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (п.44.7.ст.44 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1-2 ст.9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладених норм, суд вважає, що для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому слід зазначити, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами ПК України.

Так, підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, свідчити про рух активів платника податків та руху його капіталу Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, з урахуванням фактичних обставин, які вказують на можливість здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Відтак, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт реальності господарських операцій позивача, а саме безпосередньо контрагента із з`ясуванням обставин щодо реальної наявності у цього постачальника товарів/послуг, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати такі операції.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснював фінансово - господарські операції з ТзОВ ВКФ Дніпропостач .

З укладеного між позивачем та ТзОВ ВКФ Дніпропостач договору купівлі-продажу №0207/01 від 02.07.2019 видно, що продавець зобов`язаний передати у власність покупцю металопродукцію, найменування якої, кількість, асортимент якість встановлюються відповідно до рахунку, який є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар, оплатити його в строк і у розмірі, передбаченому цим договором (п.1.1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, платіжні доручення про перерахування коштів в якості оплати за отриманий Товар.

Будь - яких недоліків чи зауважень перелічені вище документи не викликають, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та із їх змісту можна встановити весь обсяг ( істотні умови) господарської операції по поставці Товару на склад ТзОВ Термо-Ізол .

Таким чином, посилання суду на те, що відсутній рахунок до договору поставки та несвоєчасна оплата за Товар і отримання Товару по теоретичній вазі вказує на відсутність господарської операції, не відповідає обставинам справи та спростовується наведеними вище доказами.

Крім цього, позивач суду пояснив, що труба по вазі приймалась згідно державних стандартів по ТЕОРИТИЧНІЙ ВАЗІ . Так в доповнення до ГОСТ 10705-80 (п. 1.1. цього нормативу) діє ГОСТ 10704-91, згідно якого в таблиці додатку № 1 зазначена теоретична маса труби діаметром 273 товщиною стінки 7, а саме 45,92 кг. за 1 метр труби.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами позивача про те, що наявність чи відсутність ваги на підприємстві жодним чином не впливає на отримання труби стальної по кількості, оскільки розміри, вага та інші вимоги до цього Товару зазначено в відповідних нормативних документах, які регулюють вимоги до якісних і кількісних характеристик труб стальних.

Відповідно можна вирахувати загальний тонаж труби шляхом множення відповідної кількості метрів труби на 45,92 кг (теоретичної ваги згідно ГОСТ 10705-80 та ГОСТ 10704-91).

Також апеляційний суд зазначає наступне. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Як неодноразово вказував Верховний Суд при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у тому числі цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від добросовісності його контрагента.

Відповідач свої висновки також обґрунтовує відсутністю належного податкового обліку між контрагентами ТзОВ Дніпропостач та ТзОВ Салфіт .

Проте, позивач під час перевірки надав документи, що підтверджують факт перевезення Товару, договір на перевезення і договір про зарахування зустрічних взаємних вимог про проведенні розрахунки за перевезення вантажів на склад ТзОВ Термо-Ізол , які в розумінні ст. 218 ЦК України, ст. 181 ГК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема перевезення вантажів.

Щодо ненадання документів під час перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

До матеріалів справи долучено лист ДФС від 16.03.2020 року №1/05.02/35009379 з вимогою ТзОВ Термо-Ізол надати документи за період - липень 2019 року в термін до 12.00 год. 17.03.2020 р.

Разом з тим, докази вручення цього листа в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити, яким чином ( надісланий поштою, телефонограмою, електронною поштою, особисто під розписку ) вказаний лист був вручений та чи був вручений Товариству в особі його директора чи інших посадових осіб.

Усі документи, за період липень 2019 року, що були надані відповідачу, знайшли своє відображення у Акті перевірки, усі ж інші документи стосуються періоду серпень 2019 -травень 2020 року.

Номер запиту про надання документів № 1/05.02/35009379 не збігається із номером запиту № 1/05.2-13, який зазначається на аркуші 4 Акту перевірки, як такий, що був вручений головному бухгалтеру, що відповідно може бути доказом того, що вказаний вище лист не направлявся на адресу ТзОВ Термо-Ізол .

Щодо сплати позивачем штрафу у розмірі 510 грн. за неподання документів, то вказана обставина не може бути свідченням відсутності документів та підтвердження ненадання усіх документів, оскільки за неподання одного документу відповідач праві накладати стягнення у виді штрафу.

Факт переробки Товару - труби металевої і виготовлення із саме цієї труби виробу - труби ізольованої підтверджуються свідоцтвом якості труби попередньо ізольованої для мереж гарячого водопостачання та теплових мереж.

В вказаних свідоцтвах (в розділі Найменування показника п. 3 - Документальне підтвердження відповідності провідної труби в підрозділі Результати контролю) зазначено номер сертифіката виданого на трубу металеву. Номери даних сертифікатів збігаються із номерами сертифікатів якості, наданих ТзОВ ВКФ Дніпропостач з поставкою труби.

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що дані, зазначені в сертифікаті якості, виданому виробником не співпадають з номерами договору, накладних та ТТН, то апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що труба придбавалась не у виробника, тому передбачити коли і ким буде перепроданий товар неможливо.

Що стосується сертифікату відповідності, то такий не є документом первинного бухгалтерського обліку, не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, оскільки регламентує лише критерії якості товару.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем представлено усі первинні документи, що підтверджують як придбання у ТзОВ ВКФ Дніпропостач , так і реалізацію труби ПП Ельпласт-Київ , ПП Елітерма , ТзОВ Трубна компанія Фаворит , яка відбувалась з серпня 2019 року по травень 2020 року, в тому числі, договори, банківські документи, накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними, оскільки позивачем представлено суду копії усіх первинних документів, що передбачені договором, первинні документи складені належним чином та підтверджують його виконання (є вірними по формі і по змісту). Крім цього, судом не зазначено, які недоліки містять первинні документи представлені позивачем та, які саме первинні документи відсутні.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає, що між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов`язання, факт виконання якого підтверджується належними та допустимими доказами, фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності, натомість висновки відповідача, викладені у акті перевірки є безпідставними.

Крім цього, відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем вказаної операції з його контрагентами за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. В ході розгляду справи відповідачем не представлено, а судом не здобуто належних доказів для висновків про те, що господарські операції насправді не мали місця.

Позивач не наділений жодними правами та не зобов`язаний жодними нормативними документами контролювати правильність ведення бухгалтерського чи податкового обліку своїми контрагентами, чи контрагентами контрагентів, і за такі виявлені порушення (якщо такі доведені) не відповідає.

У своїй постанові від 07.09.2018р. у справі №826/18127/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив наступні висновки: Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення №0004430502 від 24.03.2020, з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених вище норм чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 17135,92 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №380/3470/20 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0004430502 від 24.03.2020 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термо-Ізол судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17135( сімнадцять тисяч сто тридцять п`ять ) 92 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 20.04.2021р. у зв`язку із тим що член колегії-суддя Макарик В.Я. з 08.04.2021р. по 19.04.2021р. включно відсутній у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.