Рішення

від 15.04.2021 по справі 500/5348/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/5348/19

Провадження № 2/946/1601/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Ткач І.Е.

за участю адвоката Міркун С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_1

до

акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти Сергія Васильовича

про

визнання незаконним рішення державного реєстратора, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно, про усунення перешкод в користуванні

В С Т А Н О В И В:

Позивач в судове засідання не з?явилась, повідомлена про дату, час і місце судового збору, про причину неявки не повідомила. Представник позивача пояснив, що за договором кредиту № 2206/669/19-70 від 22 грудня 2006 року позивач отримала від акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" 22534 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості з січня 2007 року по 21 грудня 2021 року. У забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 2206/669/19-70 від 22 грудня 2006 року була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 , що підтверджено іпотечним договором серія та номер 2650, виданим 22 грудня 2006 року за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна у довідці 161434564. Разом із тим за рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти Сергія Васильовича за № 45709838 від 26 лютого 2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за акціонерним товариством "Укрсоцбанк". Вважає, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про іпотеку", вчинив вказане під час дії мораторію на стягнення майна відповідно до закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Окрім того державний реєстратор провір реєстрацію не за місцем знаходження нерухомого майна. Окрім вказаного вважає, що у акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відсутні підстави вимагати погашення за кредитним договором у зв?язку зі спливом строку позовної давності. Вказану обставину підтверджує тим, що вказана установа звернулась до неї з позовом про дострокове повернення суми бору за кредитом, а ухвалою суду по справі № 500/2307/15 позовні вимоги акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про дострокове стягнення заборгованості та предмета іпотеки квартири АДРЕСА_2 залишені без розгляду. Позасудовий спосіб врегулювання заборгованості, вчинений на підставі як застереження в договорі іпотеки, так і на підставі окремого договору, є примусовим стягненням, яке акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вчинило 22 лютого 2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності. З урахуванням вказаного просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45709838 від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388. Скасувати запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388.

Представник відповідача акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в судове засідання не з?явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причину неявки не повідомив.

Відповідач державний реєстратор комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович в судове засідання не з?явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причину неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, суд вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими.

У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією визначено, що за договором кредиту № 2206/669/19-70 від 22 грудня 2006 року позивач отримала від акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" 22534 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості з січня 2007 року по 21 грудня 2021 року.

У забезпечення зобов?язань за кредитним договором № 2206/669/19-70 від 22 грудня 2006 року була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 , що підтверджено іпотечним договором серія та номер 2650, виданим 22 грудня 2006 року за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна у довідці 161434564.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов`язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов`язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.

Позовні вимоги стосуються визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45709838 від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за акціонерним товариство Укрсоцбанк права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388. Також стосується скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за акціонерним товариством Укрсоцбанк права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388.

За рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти Сергія Васильовича за № 45709838 від 26 лютого 2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-УІ Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення згідно із Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи вказане, у іпотечному договорі міститься застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-УІІ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України

з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно

з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку - ).

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті уведено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Таким чином суд визнає встановленим, що в іпотечному договорі міститься застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті - доларах США, предметом іпотеки є квартира, площа якої не перевищує 140 кв. м та у якій зареєстрований та проживає позивач. Доказів того, що позивачу на праві власності належить інше жиле приміщення матеріали справи не містять, а отже, не може бути примусово стягнута спірна квартира з урахуванням норм Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк як забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит від 22 грудня 2006 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ Укрсоцбанк .

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20).

Вказані обставини є такими, що зумовлюють задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 263-267 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45709838 від 26 лютого 2019 року щодо реєстрації за акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388.

Скасувати запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на об?єкт нерухомого майна квартиру загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 17744448851106, номер запису про право власності 30469388.

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.

Суддя С.М. Жигулін