Постанова

від 15.04.2021 по справі 361/5335/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Василишин В.О.

Єдиний унікальний номер справи № 361/5335/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4611/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І., Верланова С.М.

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Роза Василівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гукова Наталія Євгеніївна про визнання правочинів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177).

Це нерухоме майно ним було набуте ним на підставі договору купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,04 га, та договору купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки площею 0, 189 га від 27 лютого 2017 року, укладеними між ОСОБА_4 та ним . Для оформлення речових прав на земельні ділянки він подав відповідну заяву та після проведення реєстрації надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 лютого 2018 року.

На земельній ділянці ОСОБА_2 розпочав спорудження відпочинкового комплексу ресторанного типу для чого придбав будівельні матеріали та найняв будівельні бригади. Разом із тим, наприкінці 2018 року він довідався про те, що земельна ділянка без його відома та згоди була відчужена. Власником земельної ділянки у Реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_1 .

З огляду на ці обставини ОСОБА_2 подав до Броварського ВП ГУ НП в Київській області заяву про вчинення злочину, за якою 14 серпня 2018 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110130003465 за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Почавши детально вивчати ситуацію, що склалася відносно належної йому земельної ділянки, ОСОБА_2 одержав деталізований Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого довідався, що нібито 20 червня 2018 року між ним та ОСОБА_3 , якого він не знає і жодного разу не бачив, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В., реєстраційний № 1083.

При цьому цей правочин він не мав наміру укладати, як і інші правочини щодо відчуження земельної ділянки, будь-яких грошових коштів він не одержував за її продаж, у договорі купівлі-продажу міститься підроблений від його імені підпис, а тому він є недійсним.

У подальшому, а саме 25 червня 2018 року, ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки із ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., реєстраційний № 1330.

Цей правочин є недійсним з огляду на недійсність попереднього правочину від 20 червня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою - четвертою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На переконання позивача ОСОБА_2 слід застосувати наслідки недійсності правочинів, а саме відновити його права, як власника земельної ділянки, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177).

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV), у редакції на час посвідчення оспорюваних правочинів, - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1952-ІV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, а у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформацію про які відсутня у Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У позовній заяві ОСОБА_2 просить суд -

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В., реєстраційний № 1083;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. від 20 червня 2018 року, індексний номер: 41699921, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_3 та припинення права власності ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 й ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є., реєстраційний № 1330;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. від 25 червня 2018 року, індексний номер: 41795776, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_1 ;

- стягнути із відповідачів понесені судові витрати.

Відзив на позов відповідачі не подали.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Розою Василівною, реєстраційний № 1083.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 20 червня 2018 року, індексний номер: 41699921, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_3 та припинення права власності ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 й ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Наталією Євгенівною, реєстраційний № 1330.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 25 червня 2018 року, індексний номер: 41795776, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати із ОСОБА_1 у розмірі - 1 728,90 грн, із ОСОБА_3 у розмірі - 1 728, 90 грн .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначав, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, не зупинив провадження за його клопотанням , тим самим фактично відмовив йому у встановленні фактів ,які мають значення для вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив ,що рішення суду є правильним, на думку позивача, ОСОБА_1 так і не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів , а відтак скарга є безпідставною.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 15 квітня 2021 року. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Сторони та їх представники приймали участь у судовому засіданні апеляційного суду .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги , виходив із того ,що зогляду на обраний спосіб захисту порушеного права, вимоги ОСОБА_2 є доведеними і підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погогоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як видно зі матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,229 га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177), за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 27 лютого 2017 року укладених між ОСОБА_4 та ним, він придбав дві земельні ділянки - 1\2 частину земельної ділянки площею 0,189 га ( кадастровий номер 3221282801:01:025:0081 ) , та 1\2 частину земельної ділянки площею 0,04 га ( кадастровий номер 3221282801:01:025:0080) . Цільове призначення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) .

За заявою ОСОБА_5 на ім`я державного нотаріуса Броварської районної державної нотаріальної контори, Падучак-Коваль Л.Л. , 07 лютого 2018 року була зареєстрована технічна документація на земельну ділянку площею 0,229 га (Цільове призначення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 3221282801:01:025:017 у відділі Броварського району Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області. В подальшому було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39674125 від 14 лютого 2018 року , державним реєстратором Кисіль Ганна Василівна, Броварська районна державна адміністрація Київської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485391832212; номер запису про право власності: 24831725.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. 20 червня 2018 року посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.229 га з кадастровим номером 3221282801:01:025:017. Договір зареєстровано у реєстрі за № 1083.

За умовами цього правочину ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав, - земельну ділянку, загальною площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Експлікація земельних угідь: 0,229 га - відведених під малоповерхову забудову (будівництво не розпочато). Земельна ділянка вільна від будівель та споруд. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав нерухоме 1485391832212, номер запису про право власності 24831725, зареєстрованого Броварською районною державною адміністрацією Київської області 13 лютого 2018 року. Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 49 500 грн . Покупець сплатив продавцю готівкою визначену договором грошову суму.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Н.Є. 25 червня 2018 року посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки та зареєстровано у реєстрі за № 1330.

За умовами цього правочину ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Експлікація земельних угідь: площа земельної ділянки 0,2290 га. У тому числі за земельними угіддями, гектарів: малоповерхова забудова 0,2290. Земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 20 червня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. за реєстрованим номером 1083. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Р.В. за номером запису 26707384, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1485391832212. Продаж земельної ділянки вчинено за ціною 87 323 грн. Зазначену суму покупець повністю передав продавцю після узгодження проекту договору, а продавець особисто отримав до підписання цього договору.

Як вбачається із копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до правоохоронних органів 13 серпня 2018 року звернувся ОСОБА_2 із заявою про вчинення кримінального правопорушення (Номер кримінального провадження: 12018110130003465). Правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина перша статті 190 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 25 червня 2018 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 шляхом обману заволодів земельною ділянкою, належну заявнику .

Із копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань видно, що 02 березня 2020 року до правоохоронних органів звернувся ОСОБА_2 із заявою про вчинення кримінального правопорушення (Номер кримінального провадження: 12020110130000653). Правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина четверта статті 358 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 25 червня 2018 року невстановлена особа шляхом використання підроблених документів заволоділа земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , належною заявнику.

Відповідно до копії Висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 21 квітня 2020 року № 17-3/617 підпис від імені ОСОБА_2 у графі Продавець договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1083 від 20 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням його підпису.

Звертаючись за захистом свого права , ОСОБА_2 зазначав у позові , що договір від 20 червня 2018 року між ним та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.229 га з кадастровим номером 3221282801:01:025:017 , він не укладав , не підписував , а відтак він є недійсним . Договір же укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є недійсним , з урахуванням того ,що договір від 20 червня 2018 року є недійсним .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Тобто , підпис є істотною умовою укладення договору .

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року ( справа № 145/2047/16-ц) такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 20 червня 2018 року , посилаюсь на те, що договір не підписував, умови договору не погоджував, тож вважає його недійсним , покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача, щшо підтверджується висновокм експертизи . Договір укладений 25 червня 2018 року є недійсним в силу недійсності договору укладеного 20 червня 2018 року .

Суд першої інстанцій повно та достеменно встановив обставини справи, за якими спірний договір від 20 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував, а відтак вказаний договір є неукладеним , і в силу вимог закону не може бути визнати недійсним , як такий , що права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Щодо договору укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 25 червня 2018 року , то вказаний договір є недійсним , як такий що укладений на підставі недійсного договору , разом з тим вимога про визнання договору від 25 червня 2018 року недійсним не є ефективним способом захисту порушеного, а інших вимог позивач не заявляв .

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на недійсності правочинів, і скасуванні рішень щодо реєстрації права власності за іншими особами , вважаючи, що ці ділянки знаходяться у власності відповідача без установлених законом підстав.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові про визнання договорів недійсними слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Доводи позивача ,що внаслідок прийнятого рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 20 червня 2018 року, індексний номер: 41699921, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_3 та припинення права власності ОСОБА_2 фактично відбулося вибуття земельної ділянки без згоди власника на підставі недійсного ( неукладеного) правочину , є цілком обгрунтованим . Саме з цих підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у висновку Верховного Суду ( постанова № 154/883/ 19-ц від 18 листопада 2020 року ) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц (провадження № 14-141цс18) зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Якщо позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є похідною від спору щодо відповідного майна або майнових прав, і якщо цей спір належить до юрисдикції загального суду та переданий на його розгляд з вказаними вимогами, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Крім того, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до 16 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

Колегія суддів із зазначеними висновками погоджується та не вбачає підстав для відступу від них.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову в частині скасування рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 20 червня 2018 року, індексний номер: 41699921, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_3 та припинення права власності ОСОБА_2 , як такого що прийнятий на підставі недійсного правочину, що буде ефективним захистом його права.

Враховуючи, що скасування рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 25 червня 2018 року, індексний номер: 41795776, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_1 має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), в даному випадку позивач таких вимог не заявляв, а враховуючи, що спосіб захисту відносно визнання договору від 25 червня 2018 року недійсним обраний позивачем невірний, а відтак і скасування рішення приватного нотаріуса не є ефективним способом захисту порушеного права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення в частині визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними,скасуванні рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову задоволенні позову, в іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Розою Василівною, реєстраційний № 1083,

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 й ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гуковою Наталією Євгенівною, реєстраційний № 1330,

скасування рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сіранчук Рози Василівни від 25 червня 2018 року, індексний номер: 41795776, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,229 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221282801:01:025:0177) за ОСОБА_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді