Постанова

від 28.04.2010 по справі 2а-381/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Миколаївський окружний адміністративний суд  

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.  

28.04.2010 р. (14:40)                                                                      Справа № 2а-381/10/1470

  Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання  Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001)

до

ТОВ "ЕСТА ЛТД", (вул. Проектна, м. Миколаїв, 54000)

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 59205,22 гривень та пені у розмірі 12034,57 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що проведеною перевіркою відповідача встановленні порушення приписів Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що при здійсненні розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників позивач не врахував того, що робота на підприємстві пов’язана з шкідливими та небезпечними умовами праці (виготовленням виробів з пластмас та розподіленням електроенергії); позивачем пропущенні строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені ст.250 Господарського кодексу України.

 Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для юридичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Юридичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу.

Виконанням нормативу робочих місць, вважається працевлаштування юридичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Юридичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” юридичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТА ЛТД»зареєстровано як юридична особа 17.07.2000 року в виконкомі Миколаївської міської ради.

28.10.2009 року відповідача було перевірено спеціалістами Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо дотримання вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за період з 2006 року по 2008 років.

 Перевіркою встановлено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006, 2007 та 2008 рік відповідач не надавав.

 Так, в 2006 році середньооблікова кількість штатних працівників, яка працювала за трудовими договорами з відповідачем складала 52 особи, з них жодного інваліда.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для юридичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Таким чином, для відповідача норматив робочих місць на 2007 рік складав 2 робочих місця для інвалідів.

Перевіркою від 28.10.09 встановлено не виконання відповідачем нормативу кількості робочих місць інвалідів на 2 одиниці.

 В 2007 році середньооблікова кількість штатних працівників, яка працювала за трудовими договорами з відповідачем складала 49 осіб, з них жодного інваліда.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для юридичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Таким чином, для відповідача норматив робочих місць на 2007 рік складав 2 робочих місця для інвалідів.

Перевіркою від 28.10.09 встановлено не виконання відповідачем нормативу кількості робочих місць інвалідів на 2 одиниці.

 В 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників, яка працювала за трудовими договорами з відповідачем складала сорок осіб, з них один інвалід. Норматив робочих місць на 2008 рік складав два робочих місця для інвалідів. Перевіркою від 28.10.09 встановлено не виконання відповідачем нормативу кількості робочих місць інвалідів на одне робоче місце для інваліда.

 У зв’язку з невиконанням відповідачем нормативів забезпечення робочих місць інвалідів, позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій: за 2006 у сумі 20415,38 гривні, за 2007 у сумі 23367,34 гривні та 2008 рік у сумі 15422,50 гривні. Позивачем також нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік у сумі 6193,44 грн., за 2007 рік у сумі 4535,47 гривень та за 2008 рік у сумі 1305,66 гривні.

 Загальна сума позову складає 71239,79 гривень, з яких сума адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік - 20415,38, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік –6193,44 гривень, сума адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік –23367,34 гривень, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік –4535,47 гривень. сума адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік –15422,50 гривень, пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік –1305,66 гривень.

 Аналізуючи законодавство, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

 Доводи відповідача про протиправність нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій з посиланням: на Постанову КМУ від 21.05.09р. №502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", якою обмежено право на проведення перевірки суб’єктів господарювання; на те, що робота на підприємстві пов’язана з шкідливими та небезпечними умовами праці (виготовленням виробів з пластмас та розподіленням електроенергії); на пропущення позивачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій, були предметом судового дослідження та визнанні судом безпідставними, виходячи з наступного.

 Відповідно до п.1 Постанови КМУ від 21.05.09р. №502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" суб'єктом дії даного нормативно - правового акта є органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Отже, обмеження на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, встановлені цією постановою Кабінету Міністрів України, стосуються виключно органів і посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності - суб'єктів її дії. Пунктом 1 ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з приписами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць мають право в порядку, передбаченому Кабміном (постанова КМУ від 31.01.2007 N70 ), здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування та сплати ними адміністративно-господарських санкцій. В силу ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Враховуючи викладене, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є уповноваженими органами виконавчої влади що здійснюють контроль за соціальною діяльністю суб'єктів господарювання, і не є учасниками господарських правовідносин, що передбачені ст. 2 Господарського кодексу України, так само, як і правовідносини між відділенням Фонду та підприємствами не є такими, що підпадають під дію ст. 3 Господарського кодексу України. Таким чином, обмеження на проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, встановлені постановою КМУ від 21.05.09р. №502, не стосуються перевірок додержання роботодавцями вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що провадять територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки дані перевірки не є перевірками господарської діяльності суб'єктів господарювання, а Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні підрозділи не є тими органами виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

 Відповідно до ч. І ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Призначеним для працевлаштування інваліда місцем вважається робоче місце, встановлене згідно нормативу відповідно до ч. І ст.19 зазначеного закону.

Згідно змін, внесених до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" № 2960-IV від 06.10.2005р., Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" №3483-IV від 23.02.2006 року підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.  Державна служба зайнятості відповідно до Закону України „Про зайнятість населення" лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні.

Виходячи з зазначеного вище, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації.

Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону (875-12) норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Виходячи з вимог зазначеної норми, закони, які встановлюють інші нормативи, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають (п. 5. Рекомендацій Вищого адміністративного суду від 14.04.2008 року № 07.2-10/2).

 В ході перевірки відповідача щодо виконання вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на протязі 2006-2008рр. та нараховані адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до п. 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.2007р., адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Виходячи з наведеної дефініції та завдань Фонду соціального захисту інвалідів стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, право нарахування адміністративно-господарських санкцій виникає у відділення Фонду після встановлення факту невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та несплати адміністративно-господарських санкцій. Факт невиконання нормативу відповідачем було встановлено представником позивача в ході перевірки 28.10.2009р..

Згідно ч.3 ст.20 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України. За таких обставин, до спірних правовідносин застосовуються строки, визначені ст. 99 КАС України - річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності до зазначеного спору, суд виходить з того, що ч.4 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” прямо забороняє застосовувати у цьому випадку строки передбачені ст.250 Господарського кодексу України.

Оскільки позивачу стало відомо про невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів TOB „Еста ЛТД" 28.10.2009р., з зазначеної дати обчислюється річний строк для зверення до суду з позовом стягнення санкцій у разі несплати їх у добровільному порядку.

 Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86,  159-163, 167, 254 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 31043814) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарських санкції у розмірі 59205 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ять) гривень 22 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 31043814 ) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 12034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) гривні 57 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

  Суддя                                                                                                          І. В. Желєзний

  Постанова оформлена у відповідності до  ст.163 КАС України

та підписана суддею 11 травня 2010 року