Рішення

від 22.04.2021 по справі 200/1647/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 р. Справа№200/1647/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

представників позивача: Кравченко Я.В., Самохвалов С.В.,

представника відповідача: Вірченко Ю.М.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Маріупольської місцевої профспілкової організації Всеукраїнської профспілки Народна солідарність до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська профспілка Народна солідарність , про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Маріупольська місцева профспілкова організація Всеукраїнської профспілки Народна солідарність (далі - позивач, ММПОВП Народна солідарність ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська профспілка Народна солідарність (далі - третя особа, ВПНС), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання письмового повідомлення про наявність підстав для втрати всеукраїнського статусу і не внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про направлення такого повідомлення; - зобов`язати надати письмове повідомлення про наявність підстав для втрати всеукраїнського статусу і внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про направлення такого повідомлення.

Обґрунтовуючи позов ММПОВП Народна солідарність посилається на порушені права, оскільки позивач входить до ВПНС, яка у дійсності, не має статусу всеукраїнської профспілки. Позивач вважав, що входить до профспілки саме з всеукраїнським статусом, тому така невідповідність юридичного статусу фактичному, є порушення прав позивача. При цьому, посилається на ч. 1 ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , відповідно до якої суб`єкт державної реєстрації у разі виявлення наявності у громадського об`єднання, що підтвердило свій всеукраїнський статус, меншої кількості відокремлених підрозділів, ніж передбачено частиною першою статті 19 Закону України "Про громадські об`єднання", надає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об`єднанню письмове повідомлення про наявність підстав для втрати громадським об`єднанням всеукраїнського статусу і вносить до Єдиного державного реєстру запис про направлення такого повідомлення. Вважає, що відповідач як суб`єкт державної реєстрації повинен був здійснити дії, передбачені вказаним законодавчим приписам, але не здійсним їх.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що Закон України Про громадські об`єднання не містить положень, які б визначали, що сфера його діяльності поширюється на правовідносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності і припинення діяльності професійних спілок. Питання щодо створення, діяльності та легалізації профспілок урегульовані Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . .

Позивачем надана до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що профспілка є громадською організацією, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами, а громадська організація з такою організаційно-правовою формою є громадським об`єднанням, тому профспілкова організація теж належить до громадського об`єднання.

Представники сторін у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази. Призначено судове засідання на 22 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відкладено судове засідання на 31 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 15.04.2021.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, відкладено розгляд справи на 22.04.2021.

Ухвалою суду від 22.04.2021, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, а саме витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представники позивача в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

Всеукраїнська профспілка Народна солідарність зареєстрована як юридична особа (ідентифікаційний код - 39011947), організаційно-правова форма - профспілка, місцезнаходження: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 22-26, кв. 125, включена до Реєстру 09.12.2013, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26739269 від 22.03.2021.

Згідно з копією протоколу установчих зборів ВПНС від 18.03.2010 вирішено створити Всеукраїнську профспілку Народна солідарність .

Відповідно до пунктів 1.2 і 1.6 копії статуту ВПНС (2010 рік, легалізовано Міністерством юстиції України наказом від 04.05.2011 № 1255/5) профспілка, її обласні та місцеві організації, первинні профспілкові організації є юридичними особами і здійснюють свої повноваження через свої профспілкові органи, що діють у межах прав, наданих їм законодавством України та нормами міжнародного права про права профспілок. Профспілка має всеукраїнський статус, міжгалузевий характер та територіальну сферу діяльності. Територією, на яку поширюється діяльність профспілки, є вся Україна.

Також до третьою особою до відповідача подані відомості від 14.04.2011 про наявність організацій ВПНС у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.

27 квітня 2011 року Міністерством юстиції України складено правовий висновок щодо установчих документів, поданих на легалізацію ВПНС, за яким третя особа може бути легалізована шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу Міністерством юстиції України.

4 травня 2011 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1255/5 щодо легалізації заявленому статусу ВПНС.

ВПНС отримало свідоцтво про легалізацію № 3574 від 04.05.2011, статус ВПНС всеукраїнський, сфера діяльності територіальна.

Маріупольська місцева профспілкова організація Всеукраїнської профспілки Народна солідарність зареєстрована як юридична особа (ідентифікаційний код - 41519517), організаційно-правова форма - профспілка, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 1, офіс 318, включена до Реєстру 11.08.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26739250 від 22.03.2021.

Відповідно до протоколу установчої конференції ММПОВП Народна солідарність від 20.07.2017 вирішено: - створити в м. Маріуполі Маріупольську місцеву профспілкову організацію Всеукраїнської профспілки Народна солідарність ; - звернутися до ВПНС стосовно прийняття новоствореної ММПОВП Народна солідарність на облік та надання їй свідоцтва про належність до ВПНС.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центрального координаційного комітету ВПНС від 24.07.2017 № 07-17-24 позивача визнано місцевою профспілковою організацією ВПНС.

Позивачу видано свідоцтво про належність до ВПНС № 141-1м від 24.07.2017.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації від 26.10.2020, в якому просив надати інформацію щодо наявності у ВПНС відокремлених підрозділів (первинних профспілкових організацій) згідно з вимогами ст. 19 Закону України Про громадські об`єднання і ст. 11 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Також позивач просив надати інформацію чи виявлено суб`єктом державної реєстрації меншої кількості відокремлених підрозділів, ніж передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України Про громадські об`єднання , чи внесене до Єдиного державного реєстру запис про направлення повідомлення про наявність підстав для втрати ВПНС всеукраїнського статусу.

Листом від 30.10.2020 № 48550/ПІ-ЮР-933-20/19.3.1 відповідач надав відповідь, в який зазначив, що за запитуваними критеріями інформація Міністерством юстиції України не створювалася і не зберігалася. Також відповідач заначив, що не веде статистичної та облікової звітності кількості відокремлених підрозділів ВПНС.

Приписами ч.ч. 3-5 ст. 36 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об`єднання громадян рівні перед законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV) передбачено, що суб`єкт державної реєстрації у разі виявлення наявності у громадського об`єднання, що підтвердило свій всеукраїнський статус, меншої кількості відокремлених підрозділів, ніж передбачено частиною першою статті 19 Закону України "Про громадські об`єднання", надає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об`єднанню письмове повідомлення про наявність підстав для втрати громадським об`єднанням всеукраїнського статусу і вносить до Єдиного державного реєстру запис про направлення такого повідомлення.

У разі якщо через 60 днів після отримання письмового повідомлення про наявність підстав для втрати громадським об`єднанням всеукраїнського статусу кількість відокремлених підрозділів громадського об`єднання, за даними Єдиного державного реєстру, не відповідатиме вимогам частини першої статті 19 Закону України "Про громадські об`єднання", суб`єкт державної реєстрації приймає рішення про втрату громадським об`єднанням всеукраїнського статусу та вносить до Єдиного державного реєстру відповідний запис. Копія зазначеного рішення надається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об`єднанню не пізніше наступного дня після його прийняття.

Згідно зі ст. 19 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI Про громадські об`єднання громадське об`єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об`єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання та відмова від такого статусу є добровільними.

Відомості про всеукраїнський статус громадського об`єднання перевіряються щороку уповноваженим органом з питань реєстрації відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (далі - Закон № 1045-XIV) законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об`єднання громадян", цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим Законом, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону.

Закон України "Про об`єднання громадян" застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено цим Законом.

Приписами ч.ч. 3, 6-8 ст. 11 Закону № 1045-XIV визначено, що статус місцевих мають профспілки, які об`єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища).

Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з таких ознак: 1) наявність організацій профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України; 2) наявність організацій профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі.

Статус республіканських профспілок Автономної Республіки Крим визначається за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно території Автономної Республіки Крим.

Всеукраїнські профспілки можуть без спеціального дозволу використовувати у своєму найменуванні слово "Україна" та похідні від нього.

Також відповідно до ст. 12 указаного Закону професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству.

Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки, про що зазначено в ч. 7 ст. 16 Закону № 1045-XIV.

Суд зазначає, що спірні в межах цієї справи правовідносини виникли з приводу наявності у відповідача обов`язку вчинити передбачені ст. 31 Закону України № 755-IV не щодо позивача, який є самостійною юридичною особою, а щодо іншої юридичної особи - ВПНС. При цьому, у межах цієї справи не спірними рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернень (запитів) позивача про надання інформації. Також у межах цієї справи не є спірним питання належності позивача до ВПНС (організаційні правовідносини).

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, відповідно до приписів КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тому право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Також гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

На думку суду наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дії або бездіяльність, яке порушує безпосередньо права чи законні інтереси позивача.

В обґрунтування порушеного права позивач посилається на те, що він входить до ВПНС, яка, на його думку, не повинна мати статусу всеукраїнської профспілки. При цьому, зі змісту наданих у судовому засіданні представниками позивача пояснень випливає, що до 2018 року позивач не був обізнаний про невідновність ВПНС статусу всеукраїнської профспілки.

Проте, зазначене не вказує на порушення прав і законних інтересів ММПОВП Народна солідарність , яка є окремою юридичною особою і має організаційно-правову форму профспілки, у правовідносинах безпосередньо між ВПНС і відповідачем, оскільки виконання або не виконання Міністерством юстиції України приписів ст. 31 Закону України № 755-IV щодо третьої особи не має наслідком втручання в права або законні інтереси ММПОВП Народна солідарність .

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Маріупольської місцевої профспілкової організації Всеукраїнської профспілки Народна солідарність (ідентифікаційний код: 41519517; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 1, офіс 318) до Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська профспілка Народна солідарність (ідентифікаційний код: 39011947, 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 22-26, кв. 125) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 22 квітня 2021 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 22 квітня 2021 року.

Суддя К.О. Куденков