Ухвала

від 21.04.2021 по справі 910/4201/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4201/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О. Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський" (далі - Автокооператив)

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. 04.04.2021 Автокооператив звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

5. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу).

6. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

7. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

8. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

9. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

10. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

11. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) ч. 2 ст. 287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

12. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

13. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. п. 1- 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

14. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).

16. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

17. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили правила оцінки наявних у справі доказів, належним чином не перевірили та не звернули уваги на доводи відповідача. При цьому, посилається лише на п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК як на підставу касаційного оскарження, але, усупереч вимогам цієї ж норми, при цьому не посилається на наявність інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу. У касаційній скарзі відсутні посилання на будь яку із передбачених ч. 2 ст. 287 Кодексу підстав (у тому числі на п. 4) та відповідне правове обґрунтування.

18. Частина 2 ст. 292 ГПК передбачає, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст. 290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

19. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

20. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

21. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/4201/20 залишити без руху.

2. Надати Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню .

Суддя О. Кібенко