Постанова

від 22.04.2021 по справі 360/3701/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2021 року

Київ

справа №360/3701/19

адміністративне провадження №К/9901/4908/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №360/3701/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юні Світ до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юні Світ на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді: Блохін А.А., Компанієць І.Д.),-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юні Світ (далі по тексту - позивач, ТОВ Юні Світ ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 4 червня 2019 року № 0011755205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 11021000 Податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 247500 грн та скасувати указане податкове повідомлення-рішення; зобов`язати відповідача провести документальну позапланову перевірку ТОВ Юні Світ щодо декларування суми податку на прибуток у декларації з податку на прибуток від 31 січня 2019 року №9309243321 за 2018 рік з урахуванням уточнюючої декларації за 2018 рік від 4 червня 2019 року №9311657559.

Позов вмотивовано тим, що позивач самостійно виявив збій в програмі 1С Бухгалтерія , який призвів до заниження курсової різниці за р. 2120 за фінансовими результатами за 2018 рік, у зв`язку з чим 4 червня 2019 року до ГУ ДПС подано уточнену податкову декларацію і фінансову звітність за 2018 рік. Водночас, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 4 червня 2019 року №0011755205 відповідач не врахував відомості уточненої декларації. На переконання позивача, положення статті 50 ПК надають платнику податків право на подання уточнюючої декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення. При цьому контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника податків із сплати податків з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. В обґрунтування своєї позиції позивач послався на аналогічний висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 4 вересня 2018 року (справа №813/1977/14). Крім того, позивач наголошував на тому, що всупереч приписів підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України контролюючий орган не провів документальну перевірку, хоча позивач наполягав на її проведенні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року прийнято відмову позивача від позову в частині зобов`язання ГУ ДПС провести документальну позапланову перевірку ТОВ Юні Світ щодо декларування суми податку на прибуток у декларації з податку на прибуток від 31 січня 2019 року №9309243321 за 2018 рік з урахуванням уточнюючої декларації за 2018 рік від 4 червня 2019 року №9311657559 та закрито провадження у справі в цій частині.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (суддя Борзаниця С.В.) адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2019 року № 0011755205. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 5 лютого 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 15 квітня 2019 року ГУ ДПС на підставі пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) направило ТОВ Юні Світ запит № 3539/10/12-32-52-05-06 Про надання інформації , в якому просило надати пояснення щодо підтвердження обґрунтованості показника, який задекларовано у рядку 3.2.4 Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункту 140.42 пункту 140.4 статті 140 розділу III ПК України) Додатка РІ .

Листом від 6 травня 2019 року № 06/05-1 ТОВ Юні Світ повідомило, що збитки за результатами 2018 року, які задекларовані в декларації з прибутку в Додатку РІ - ряд.3.2.4 (1260742 грн) сталися в результаті не задекларованих збитків 2015 року на суму 1100000 грн, які виникли за рахунок курсової різниці валюти по кредитному договору та перехідного від`ємного значення з декларації по прибутку за 2017 рік в сумі 160742 грн.

Посадовими особами ГУ ДПС проведено камеральну перевірку відомостей, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ Юні Світ за 2018 рік, за результатами якої складено акт від 10 травня 2019 року № 849/12-32-52-05/34434642.

Перевіркою встановлено неправильне декларування суми податку на прибуток до оподаткування у Декларації з податку на прибуток від 31 січня 2019 року № 9309243321 за 2018 рік, внаслідок чого платником занижено податок на прибуток за звітний податковий період у сумі 198000 грн, чим порушено пункт 137.1 статті 137 ПК України.

20 травня 2019 року ТОВ Юні Світ направило заперечення на акт перевірки, в яких зазначило про наявність кредитного договору № 3 від 15 вересня 2013 року та його вплив на курсову різницю у валюті в зв`язку з обов`язками за вказаним кредитним договором та видатками господарської діяльності. До заперечень додано таблицю, копію договору № 3 від 15 вересня 2013 року, фінансову звітність за 2015 рік, головну книгу по рахунку 442.

За результатами розгляду наданих позивачем заперечень ГУ ДПС прийнято рішення про залишення без змін висновків камеральної перевірки. При цьому зазначено, що указані документи не додавались до Декларації з податку на прибуток підприємства Юні Світ від 31 січня 2019 року за 2018 рік та до заперечень на акт камеральної перевірки.

4 червня 2019 року ТОВ Юні Світ подало до податкового органу уточнену декларацію за 2018 рік і фінансову звітність (Форма № 1-м, Форма № 2-м) із супровідним листом від 4 червня 2019 року № 04/06-1.

У цей же день, 4 червня 2019 року ГУ ДПС винесло податкове повідомлення-рішення №0011755205, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 198000 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 49500 грн.

12 червня 2019 року ТОВ Юні Світ надіслало на адресу ДФС України скаргу на зазначене повідомлення-рішення. ДФС України рішенням від 12 серпня 2019 року № 38663/6/99-99-11-04-02-25 залишило без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлення-рішення від 4 червня 2019 року №0011755205 - без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивач скористався наданим йому правом та подав заперечення на акт перевірки, в якому виклав обставини, що не були предметом дослідження під час камеральної перевірки, та долучив документи, що їх підтверджують. Твердження відповідача про неподання додаткових документів до заперечень на акт перевірки не відповідають дійсності. Відтак, відповідач проігнорував свій обов`язок, встановлений приписами підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, щодо проведення документальної позапланової перевірки, тому підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не було. При цьому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки такі повноваження надані відповідачу відповідно до ПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації може бути поданий лише у разі самостійного виявлення допущених помилок в минулих податкових деклараціях або заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів. Водночас, у цій справі не є спірним, що позивач подав уточнену декларацію за 2018 рік після ознайомлення із висновками акта камеральної перевірки, який було отримано 15 травня 2019 року. Суд апеляційної інстанції відхилив довід позивача про наявність у нього права на подання уточненого розрахунку грошового зобов`язання у межах строку, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки застосування такого строку не впливає на обов`язковість самостійного виявлення помилки у звітності. Крім того, з огляду на доводи ТОВ Юні Світ , що збитки за результатами 2018 року є наслідком незадекларованих збитків 2013-2015 років, то подання у 2019 році декларації не підпадає під встановлений статтею 102 ПК України строк.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ Юні Світ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 50.1 статті 50 ПК України без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 5 вересня 2019 року (справа №803/1595/14). Згідно із зазначеною постановою після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник податків має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням уточнюючого розрахунку у разі його подання.

Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Юні Світ з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. ГУ ДПС наводить посилання на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року (справа №813/3992/17), а саме, що подання уточнюючого розрахунку можливе лише у разі самостійного виявлення їх наявності у раніше поданих деклараціях. У цій справі про відповідні помилки позивачу стало відомо ще з моменту отримання ним акта камеральної перевірки 15 травня 2019 року. Разом з тим, до часу притягнення до відповідальності позивач не вчиняв дій, спрямованих на виправлення відповідної помилки. При цьому в порушення Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року №356, та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року №137, до уточнюючого розрахунку не було додано бухгалтерську довідку та іншу інформацію про виправлення помилок, тому такий уточнюючий розрахунок не спростовує виявлених під час камеральної перевірки порушень.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 5 вересня 2019 року (справа №803/1595/14) ГУ ДПС зазначило, що фактичні обставини у наведеній справі не є тотожними зі справою між ТОВ Юні Світ та відповідачем. Крім того, оскільки не задекларовані збитки у позивача виникли у 2013-2014 роках, позивач, на переконання ГУ ДПС, пропустив встановлений статтею 102 ПК України строк для внесення коригування та подання уточнених розрахунків до показників податкових декларацій минулих періодів за 2013-2014 роки. При цьому позивач повинен був вносити коригування до декларацій 2013-2014 років, а не у декларації за 2018 рік.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спір між сторонами виник з огляду на те, що платник податків після отримання акта камеральної перевірки, але у день прийняття податкового повідомлення-рішення, подав контролюючому органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, яка і була предметом камеральної перевірки. Зазначений уточнений розрахунок не був прийнятий відповідачем до уваги з огляду на відсутність підстав вважати, що позивач самостійно виявив помилки у податковій звітності та оскільки виправлення помилок здійснювалось поза межами строку, встановленого статтею 102 ПК України.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (пункт 50.3 статті 50 ПК України).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених норм права, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 12 лютого 2021 року (справа №808/537/16), від 22 грудня 2020 року (справа №640/15334/19), від 3 вересня 2020 року (справа №808/2156/17), від 31 серпня 2020 року (справа №820/6771/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 805/2408/16-а), від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14) висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що позивач скористався наданим пунктом 50.1 статті 50 ПК України правом на подання уточнюючого розрахунку до раніше поданої декларації, у зв`язку з чим у контролюючого органу виник обов`язок із перевірки таких уточнень та встановлення дійсного обов`язку платника із сплати відповідного податку.

Надаючи оцінку доводу відповідача, що подання уточнюючого розрахунку відбулось в один день із прийняттям податкового повідомлення-рішення, колегія суддів враховує приписи підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України та відсутність можливості достеменного встановлення точного часу прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів також відхиляє довід відповідача про неподання уточнюючого розрахунку позивачем раніше, якщо останній вважав, що ним було допущено помилку, оскільки за наведеною вище позицією Верховного Суду право на уточнення податкової звітності, за винятком викладених у пункті 50.2 статті 50 ПК України виключень, може бути реалізоване у будь-який час до прийняття податкового повідомлення-рішення у разі дотримання строку, встановленого статтею 102 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводом, що суд апеляційної інстанції вирішив справу без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 50.1-50.3 статті 50 ПК України і не навів відповідного обґрунтування підстав відступу від таких висновків.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що уточнену декларацію за 2018 рік ТОВ Юні Світ подало вже після ознайомлення із висновками акта перевірки, отриманим 15 травня 2019 року, а тому відсутні підстави вважати, що позивач самостійно усунув помилку у задекларованих відомостях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі висновки суперечать положенням пункту 50.3 статті 50 ПК України, де констатовано право платника на подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, яка вже була предметом перевірки.

Надаючи оцінку питанню самостійного виявлення помилки як підстави для подання уточнюючого розрахунку до раніше поданої декларації після отримання акта камеральної перевірки, колегія суддів виходить з того, що суди повинні враховувати, які саме помилки були виявлені контролюючим органом, а які були виправлені платником згідно з поданим уточнюючим розрахунком.

За встановленими судами у цій справі обставинами контролюючим органом було встановлено лише завищення по р.03 Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України , тоді як згідно з уточнюючим розрахунком позивач вніс зміни до р.01 Дохід від будь-якої діяльності , р.02 Фінансовий результат до оподаткування , р.03 Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України , р.04 Об`єкт оподаткування . Відтак, відсутні підстави вважати, що позивачем було виправлено не самостійно виявлені помилки.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року (справа №813/3992/17), на яку посилався відповідач, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції саме з огляду на те, що суди не надали оцінки питанню самостійного виявлення факту наявності помилок у раніше поданих декларацій в розрізі наведених вище положень. Відтак, висновки наведеної постанови не суперечать позиції Верховного Суду у вказаних вище постановах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за наслідками подання платником податків уточнюючого розрахунку контролюючий орган має перевірити достовірність таких показників шляхом проведення документальної позапланової перевірки, що передбачено підпунктом 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 ПК України (платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом).

З огляду на викладене, колегія суддів критично сприймає доводи відповідача, підтримані судом апеляційної інстанції, щодо пропуску позивачем строку, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки вирішення цього питання можливе лише за наслідками аналізу та дослідження даних уточнюючого розрахунку. Разом з тим, матеріали справи не містять ні відомостей про неприйняття поданої позивачем 4 червня 2019 року звітності, ні відомостей про проведення перевірки за наслідками подання уточнюючого розрахунку. При цьому за наслідками проведення камеральної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТОВ Юні Світ об`єкта оподаткування фактично з огляду на допущення ним помилки при перенесенні суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів, що відповідає межам аналізу при проведенні такого виду перевірки. Разом з тим, контролюючий орган не досліджував питання дотримання строків, встановлених статтею 102 ПК України, при включенні суми 1100000 грн до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на порушення, допущені контролюючим органом під час розгляду заперечень на акт перевірки, в яких платник податків посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Враховуючи викладене, у ГУ ДПС виник обов`язок із проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Суд першої інстанції відхилив посилання контролюючого органу на ненадання до перевірки та заперечень на акт перевірки бухгалтерської довідки, примірна форма якої наведена у додатку до наказу Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року №356 Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку , приміток до фінансової звітності, оскільки визначальним було наведення ТОВ Юні Світ нових обставин, які не досліджувались при проведенні камеральної перевірки. Так, у запереченнях на акт перевірки від 10 травня 2019 року позивач обґрунтовував виникнення збитків курсовою різницею, що виникла на підставі кредитного договору від 15 вересня 2013 року №3, та зазначив, що ці збитки не були відображені у податкових деклараціях за 2013-2014 роки, у зв`язку з чим об`єкт оподаткування за 2018 рік позитивного значення фінансового результату до оподаткування був зменшений на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових років на суму 1100000 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки наведене у запереченнях на акт камеральної перевірки питання не досліджувалось контролюючим органом, але саме ця обставина, за позицією позивача, вплинула на правильність висновків відповідача.

Враховуючи викладене, за наслідками касаційного перегляду судових рішень колегія суддів дійшла висновку про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при розгляді заперечень на акт перевірки та врахуванні уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової звітності, що правильно, на підставі фактичних обставин справи та відповідно до вимог процесуального закону було встановлено судом першої інстанції, а висновок апеляційного суду про правомірність дій відповідача є помилковим.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи наведене, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, мотивувальну частину якого слід доповнити висновками, викладеними у цій постанові.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Позивачем за подання касаційної скарги у цій справі сплачено судовий збір в розмірі 7425 грн згідно з платіжними дорученнями №3502 від 18 лютого 2020 року та №3521 від 2 березня 2020 року, відповідно, ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юні Світ задовольнити.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року у справі №360/3701/19 скасувати.

Залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юні Світ (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Ломоносова, 3, ЄДРПОУ 34434642) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 43143746) судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 7425 (сім тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко