Постанова

від 19.04.2021 по справі 531/562/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 531/562/20

провадження № 61-1478св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року у складі судді Попова М. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,4778 га, кадастровий номер: 5321610100:00:008:0600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 511927153216, номер запису про право власності: 7839629, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зазначала, що 23 грудня 2014 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки. На підставі даного договору оренди, приватним нотаріусом Пусан Т. В., було проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, номер запису - 8197471 від 23 грудня 2014 року, строком до 23 грудня 2063 року.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у вигляді та у розмірах: як в грошовому вигляді так і в натуральній формі по цінах, діючих на момент розрахунку, але в грошовому виразі не менше 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду, з врахуванням індексаційної вартості землі. Також визначено періодичність внесення орендної плати: після збирання врожаю за кожен рік окремо, розрахунки закінчуються не пізніше 1 січня року, наступного за звітним.

Стверджує, що вказані умови договору відповідач не виконує, орендну плату протягом п`яти років (2015-2019) вчасно не сплачував, хоча користується належною їй земельною ділянкою та використовує її на власний розсуд. Лише після надсилання заяви, відповідач виявив бажання заплатити їй орендну плату.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2014 року;

- зобов`язати відповідача повернути позивачці земельну ділянку площею 3,4778 га, кадастровий номер: 5321610100:00:008:0600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 511927153216, номер запису про право власності: 7839629, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В. 23 грудня 2014 року за № 2307, номер запису про інше речове право 8197417.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4778 га, кадастровий номер 5321610100:00:008:0600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 511927153216, номер запису про право власності 7839629, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що систематична несплата відповідачем орендної плати згідно з умовами укладеного договору є підставою для задоволення позову та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Районний суд дійшов висновку, що позивачем доведено її позовні вимоги, натомість, доводи відповідача щодо неможливості здійснення перерахунку через ненадання позивачем розрахункового рахунку не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що несплата орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015-2019 роки відповідно до положеньстатті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі , є підставою для розірвання оспорюваного договору, оскільки носить систематичний характер, є правильними та відповідають нормам матеріального права.

Також апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_2 на те, що позивач не зверталася з вимогою виплатити орендну плату, ухилялася від її отримання, перерахування орендної плати на депозит нотаріуса, оскільки такі умови сплати орендної плати не передбачені укладеним між сторонами договором оренди та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що 11 січня 2021 року ним було направлено на електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, проте, справа була розглянута апеляційним судом за його відсутності.

Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є неправильними, оскільки матеріали справи підтверджують, що саме позивач до 30 січня 2020 року не реалізовувала своїх суб`єктивних прав та обов`язків для отримання орендних платежів, а умов договору про платіжні реквізити для перерахування орендних платежів між сторонами не погоджувала.

Стверджує, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи, доводів сторін та наявних у справі доказів.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), від 11 червня 2020 року у справі № 657/2494/17 (провадження № 1483св19) та від 09 грудня 2020 року у справі № 326/1656/19 (провадження № 61-13812св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню.

Вважає, що судами попередніх обставин правильно встановлено всі обставини справи, досліджено докази та надано їм правову оцінку, яка відповідає нормам матеріального права.

Стверджує, що відповідач не спростував належними доказами її твердження про несплату орендних платежів.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,4778 га, кадастровий номер: 5321610100:00:008:0600, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 511927153216, номер запису про право власності: 7839629, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 10).

23 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди даної земельної ділянки. На підставі даного договору оренди приватним нотаріусом Пусан Т. В. було проведено державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки,номер запису 8197471 від 23 грудня 2014 року, строком до 23 грудня 2063 року (а. с. 11-14).

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у вигляді та у розмірах: як в грошовому вигляді так і в натуральній формі по цінах, діючих на момент розрахунку, але в грошовому виразі не менше 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду, з врахуванням індексаційної вартості землі. Також визначено періодичність внесення орендної плати: після збирання врожаю за кожен рік окремо, розрахунки закінчуються не пізніше 01 січня року, наступного за звітним.

ОСОБА_2 не сплачував орендної плати за користування земельною ділянкою, належної ОСОБА_1 у період з 2014-2019 роки, у зв`язку із чим, ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із заявою від 24 грудня 2019 року про надання їй інформації про нарахування та виплату орендної плати за вказаний період (а. с. 16), на що отримала від відповідача відповідь (а. с. 19), у якій просив повідомити орендаря номер рахунку на який він має перерахувати належні їй платежі в рахунок орендної плати.

На підтвердження факту сплати орендної плати ОСОБА_2 надав квитанцію від 30 січня 2020 року про перерахунок ОСОБА_1 коштів орендної плати за 2015-2019 роки згідно з договором оренди землі від 23 грудня 2014 року у розмірі 19 121, 05 грн (а. с. 39).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_2 не виплачував ОСОБА_1 у період за 2014-2019 роки своєчасно та систематично орендну плату за користування земельною ділянкою, на підставі укладеного між ними договору про оренду землі від 23 грудня 2014 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем його умов.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2014-2019 роки. Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні. Посилання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не зверталася до нього з вимогою про сплату орендних платежів, не надала реквізитів для їх сплати, ухилення орендодавцем від отримання таких платежів та внесення їх на депозит нотаріуса обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Доводи заявника про те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи, доводів сторін та наявних у справі доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка доказів судом першої інстанції проведена відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема положень статті 89 ЦПК України.

Такі посилання заявника не дають правових підстав для встановлення порушення районним судом норм процесуального права, оскільки судом встановлено всі обставини, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги з посиланням на розгляд справи в суді апеляційної інстанції за відсутності ОСОБА_2 , який подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, не є підставою для скасування правильного по суті та законного рішення суду,

Отже, висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі судами встановлено одноразове порушення обов`язку по сплаті орендної плати, тоді як у цій справі доведеним є систематичне порушення обов`язку орендаря по сплаті орендних платежв.

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 657/2494/17 (провадження № 1483св19) не заслуговують на увагу з огляду на те, що у зазначеній справі судами встановлено вчинення орендодавцем дій, спрямованих на створення штучних підстав для розірвання договору оренди, тоді як у цій справі таких фактичних обставин не встановлено.

Безпідставними є посилання касаційної скарги на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 326/1656/19 (провадження № 61-13812св20), оскільки у зазначеній справі та у цій справі встановлені різні фактичні обставини справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Клопотання ОСОБА_2 , подане до Верховного Суду 16 квітня 2021 року, про зупинення дії оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на результат касаційного перегляду Верховним Судом залишається без розгляду.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк