Постанова

від 14.04.2021 по справі 1319/11118/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 1319/11118/2012

провадження № 61-15482св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство Будівельна компанія Комфортбуд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року в складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 рокув складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль , Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Комфортбуд (далі - ПАТ БК Комфортбуд ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 29 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та Відкритим акціонерним товариством Будівельна компанія Комфортбуд (далі - ВАТ БК Комфортбуд ), правонаступником якого є ПАТ БК Комфортбуд , укладений Генеральний кредитний договір № 60, з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк зобов`язався надавати ВАТ БК Комфортбуд кошти в порядку і на умовах, визначених у додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках договору між позичальником та банком; та встановлено ліміт кредитування у розмірі 7 180 000,00 дол. США. З метою виконання Генерального кредитного договору № 60 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Комфортбуд-1 (далі - ТОВ БК Комфортбуд-1 ) 28 лютого 2008 року укладений кредитний договір № 010/08-4/131/в Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів , з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 000 000,00 дол. США строком до 01 липня 2011 року зі сплатою 10,5 % річних; кредитний договір від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія , з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 520 000,00 дол. США строком до 01 липня 2015 року зі сплатою 10,5 % річних; договір овердрафту від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 Овердрафт Корпоративний для корпоративних клієнтів, з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 250 345,61 грн строком до 01 листопада 2011 року зі сплатою 20 % річних. Для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ БК Комфортбуд-1 за вказаними кредитними договорами укладено договори поруки: від 26 січня 2009 року № 60/7 - між Банком та ОСОБА_1 ; від 26 січня 2009 року № 60/6 - між Банком та ОСОБА_2 ; від 26 січня 2009 року № 60/5 із змінами та доповненнями, між Банком та ОСОБА_3 ; від 28 лютого 2008 року № 60/2, - між банком та ВАТ БК Комфортбуд . За умовами договорів поруки відповідачі зобов`язались нести солідарну відповідальність перед кредитором за борговими зобов`язаннями боржника - ТОВ БК Комфортбуд-1 у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків, за користування кредитом та неустойки. Вказує, що поручителі взяли на себе зобов`язання у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитними договорами, здійснити виконання зобов`язань боржника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов`язань. Зазначає, що 06 липня 2011 року у зв`язку із невиконанням ВАТ БК Комфортбуд та ТОВ БК Комфортбуд-1 зобов`язань, передбачених Генеральним кредитним договором та укладеними в його межах кредитними договорами, Банк надіслав відповідачам, як поручителям, вимоги про погашення простроченої кредитної заборгованості, які залишені ними без реагування.

На підставі вищенаведеного, ПАТ Райффайзен Банк Аваль просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами в розмірі 5 687 979,33 дол. США, що в еквіваленті 45 464 018,79 грн, та 165 020,31 грн, у тому числі: заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в у розмірі 2 602 272,50 дол. США, з яких: заборгованість по пені - 368 824,62 дол. США, заборгованість за кредитом - 1 929 873,69 дол. США, заборгованість за відсотками - 303 574,19 дол. США; заборгованості за кредитним договором від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в у розмірі 3 085 706,83 дол. США, з яких: заборгованість по пені - 117 678,88 дол. США, заборгованість за кредитом - 2 454 836,24 дол. США, заборгованість за відсотками - 513 191,71 дол. США; заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2011 року № 015/08-4/0085 у розмірі 165 020,31 грн, з яких: заборгованість по пені - 14 745,38 грн, заборгованість за відсотками - 150 274,92 грн, а також понесені при подачі позову до суду судові витрати.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 в розмірі 5 687 979,33 дол. США, що в еквіваленті45 464 018,79 грн, та 165 020,31 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ БК Комфортбуд на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 3 219,00 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовуПАТ Райффайзен Банк Аваль , суд першої інстанції виходив із того, що позичальником порушені умови договору щодо виконання кредитних зобов`язань, допущена заборгованість. Тобто допущено порушення зобов`язання, забезпеченого порукою.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року стосовно ОСОБА_2 щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ БК Комфортбуд на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 в розмірі 5 687 979,33 дол. США, що в еквіваленті 45 464 018,79 грн, та 165 020,31 грн, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ПАТ БК Комфортбуд та ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 в розмірі 5 687 979,33 дол. США, та 165 020,31 грн. У решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення боргу з поручителів та ухвалюючи у цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з поручителями укладено самостійні договори поруки і дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення заборгованості з боржника та всіх поручителів.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою з причин відсутності підстав вважати поруку їхньою спільною відповідальністю перед кредитором.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що після підписання 30 листопада 2010 року сторонами додаткових договорів зміст договорів поруки викладено у новій редакції, всі зобов`язання сторін, що існували відповідно до умов договорів в попередніх редакціях, змінились відповідно до змінених умов, тобто втратили чинність. Натомість, дійсні зобов`язання сторін регламентується умовами договорів поруки в новій редакції від 30 листопада 2010 року;

- не врахували, що на момент звернення позивача з позовом до відповідачів (поручителів), зобов`язання за договорами поруки були припинені на підставі статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- не надали належної оцінки тому, що наявні у матеріалах справи копії довіреностей представників позивача не відповідають вимогам частин першої, третьої, п`ятої статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та частини першої статті 246 ЦК України і, як наслідок, не можуть вважатись завіреними належним чином;

- проігнорували те, що наявні у справі розрахунки заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача, так як є непервинними документами; копії меморіальних ордерів, наданих позивачем, не містять усіх необхідних реквізитів, а тому також є неналежними доказами; копії, надані позивачем, не відповідають ДСТУ 4163-2003, частина копій взагалі не засвідчена, а інші засвідчені підписом начальника відділу діловодства Пархоменко Ю., при цьому матеріали справи не містять доказів наявності у вказаної особи повноважень на вчинення таких дій;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12, Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 489/5328/16-ц та від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

Також заявник у касаційній скарзі зазначив, що висновок апеляційного суду щодо солідарного стягнення з ПАТ БК Комфортбуд та ОСОБА_2 заборгованості є помилковим та суперечить частині третій статті 554 ЦК України, оскільки з ними укладено два різні договори поруки.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПАТ БК Комфортбуд на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 в розмірі 5 687 979,33 дол. США, що в еквіваленті 45 464 018,79 грн, та 165 020,31 грн, а тому це судове рішення у вказаній частині Верховним Судом не переглядається.

01 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (далі - ТОВ ФК Форінт ), що є правонаступником позивача, із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, просить суд постановити окрему ухвалу з приводу допущених Сихівським районним судом м. Львова порушень норм процесуального права, які призвели до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 26 червня 2013 року.

04 жовтня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відповідь на відзив ТОВ ФК Форінт на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність викладених там аргументів.

10 жовтня 2019 року ТОВ ФК Форінт подало до Верховного Суду свої заперечення на відповідь на відзив, у яких навело обґрунтування позиції, викладеної у відзиві.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Верховного Суду від 19 серпня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_5

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , витребувано матеріали справи № 1319/11118/2012 із Сихівського районного суду м. Львова, надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2019 року матеріали справи № 1319/11118/2012 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року № 47/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Висоцької В. С. у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 січня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та матеріали справи № 1319/11118/2012 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу № 1319/11118/2012 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подана до Верховного Суду у серпні 2019 року , то вона підлягає розгляду у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ВАТ БК Комфортбуд укладений Генеральний кредитний договір № 60, з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк зобов`язався надавати ВАТ БК Комфортбуд кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках договору між позичальником та банком; встановлено ліміт кредитування у розмірі 7 180 000 дол. США.

28 лютого 2008 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , ВАТ БК Комфортбуд та ТОВ БК Комфортбуд-1 укладена додаткова угода № 1 до Генерального кредитного договору від 29 вересня 2006 року № 60, якою внесено зміни до Генерального кредитного договору та введено до складу її учасників ТОВ БК Комфортбуд-1 .

Також 28 лютого 2008 року між Банком та ТОВ БК Комфортбуд-1 укладений кредитний договір № 010/08-4/131/в Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів , з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2 164 000 дол. США строком до 01 липня 2011 року, зі сплатою 10,5 % річних; кредитний договір від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія , з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 520 000 дол. США строком до 01 липня 2015 року, зі сплатою 10,5 % річних; договір овердрафту від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 Овердрафт Корпоративний для корпоративних клієнтів, з наступними змінами та доповненнями, згідно з умовами якого банк надав позичальнику можливість використання овердрафту з лімітом 300 000,00 грн, строком до 01 листопада 2011 року, зі сплатою 20 % річних.

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів банк зобов`язувався відкрити ТОВ БК Комфортбуд-1 позичковий рахунок № 206201837 та надавати з нього кредитні кошти в безготівковій формі безпосередньо за цільовим призначенням на підставі наданих договорів, рахунків тощо, що підтверджують цільове використання кредитних коштів у межах ліміту кредитування.

Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору № 010/08-4/169/в Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія від 07 липня 2008 року Банк зобов`язувався надавати ТОВ БК Комфортбуд-1 кредитні кошти з позичкового рахунку на підставі письмової заяви позичальника шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на транзитний рахунок банку.

Відповідно до пункту 1.1 договору овердрафту № 015/08-4/0085 Овердрафт Корпоративний для корпоративних клієнтів від 30 листопада 2010 року банк зобов`язувався на умовах цього договору та в межах Генерального кредитного договору надати позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з поточного рахунку № НОМЕР_1 в обсягах, що не перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ БК Комфортбуд-1 за зазначених вищевказаними кредитними договорами, укладеними в межах Генерального кредитного договору від 29 вересня 2006 року № 60, укладено: договір поруки від 26 січня 2009 року № 60/7, із змінами та доповненнями, між Банком та ОСОБА_1 ; договір поруки від 26 січня 2009 року № 60/6, із змінами та доповненнями, між Банком та ОСОБА_2 ; договір поруки від 26 січня 2009 року № 60/5, із змінами та доповненнями, між Банком та відповідачем ОСОБА_3 ; договір поруки від 28 лютого 2008 року № 60/2, зі змінами та доповненнями, між Банком та ВАТ БК Комфортбуд , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є відповідач ПАТ БК Комфортбуд .

Відповідно до пункту 1.2 договорів поруки поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за борговими зобов`язаннями боржника - ТОВ БК Комфортбуд-1 .

Згідно з пунктом 2.1 договорів поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручителі, несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до пункту 2.2 договорів поруки поручителі прийняли на себе зобов`язання у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором здійснити виконання зобов`язань боржника в обсязі, заявленому кредитором у письмовій вимозі, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов`язань.

Крім того, судами встановлено, що умови Генерального кредитного договору від 29 вересня 2006 року № 60 та укладених в його межах кредитних договорів позивачем виконані.

З метою виконання умов кредитного договору від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів , 29 лютого 2008 року та 03 березня 2008 року, банком надано ТОВ БК Комфортбуд-1 кредит в розмірі 2 000 000,00 дол. США шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_2 , що стверджується меморіальними ордерами від 29 лютого та 03 березня 2008 року.

07 та 08 липня 2008 року, згідно з умовами кредитного договору від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія банком надав ТОВ БК Комфортбуд-1 кредит в розмірі 3 520 000,00 дол. США шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_3 .

12 березня 2011 року та 02 листопада 2011 року згідно з умовами договору овердрафту від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 Овердрафт Корпоративний для корпоративних клієнтів, банк надав ТОВ БК Комфортбуд-1 кредит в розмірі 250 345,61 грн шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку.

ТОВ БК Комфортбуд-1 зобов`язань, передбачених Генеральним кредитним договором та укладеними в його межах кредитними договорами, не виконало, допущено порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених графіками повернення кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04 червня 2013 року у ТОВ БК Комфортбуд-1 утворилася заборгованість у розмірі 5 687 979,33 дол. США, що в еквіваленті 45 464 018,79 грн, та 165 020,31 грн, у тому числі: заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в у розмірі 2 602 272,50 дол. США, з яких: заборгованість по пені - 368 824,62 дол. США, заборгованість за кредитом - 1 929 873,69 дол. США, заборгованість за відсотками - 303 574,19 дол. США; заборгованість за кредитним договором від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в у розмірі 3 085 706,83 дол. США, з яких: заборгованість по пені - 117 678,88 дол. США, заборгованість за кредитом - 2 454 836,24 дол. США, заборгованість за відсотками - 513 191,71 дол. США; заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2011 року №015/08-4/0085 в розмірі 165 020,31 грн., з яких: заборгованість по пені - 14 745,38 грн, заборгованість за відсотками - 150 274,92 грн. Зазначений розрахунок не спростований належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 7.3 кредитного договору від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в та кредитного договору від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Згідно з пунктом 8.1.2 договору овердрафту від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за цим договором разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред`явлення вимоги, включаючи проценти (в тому числі, прострочені проценти), комісії, пеню, штрафи та інші платежі.

У пункті 2.1 зазначених договорів поруки, зі змінами та доповненнями, передбачено, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручителі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ БК Комфортбуд , правонаступником якого є ПАТ БК Комфортбуд , несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків, за користування кредитом та неустойки.

06 липня 2011 року позивач направив відповідачам (поручителям) вимоги про усунення порушень № С14-120-1-11-2828, № С14-120-1-11-2832, № С14-120-1-11-2831, № С14-120-1-11-2830 з вимогою про погашення простроченої кредитної заборгованості, однак такі залишились без реагування.

20 листопада 2012 року позивач звернувся із цим позовом до суду.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положення статті 1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.

За умовами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання, частина третя статті 554 ЦК України не застосовується. У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Суд першої інстанції, з висновками якого у нескасованій частині рішення погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позичальником порушено умови договору щодо виконання кредитних зобов`язань, допущено заборгованість. Тобто допущено порушення зобов`язання, забезпеченого порукою. Отже, позов є підставним і підлягає задоволенню.

Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 у частині солідарного стягнення з поручителів боргу на користь банку та ухвалюючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки з кожним із поручителів укладені самостійні договори поруки, то рішення суду першої інстанції саме про солідарне стягнення заборгованості зі всіх поручителів є помилковим.

Аргументи касаційної скарги про те, що на момент звернення позивача з позовом до відповідачів (поручителів), зобов`язання за договорами поруки були припинені на підставі статті 559 ЦК України є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2009 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 60/6.

Пунктом 8.2 договору поруки (з урахуванням змін визначених додатковим договором № 3 до вказаного договору від 30 листопада 2010 року) встановлено, що це договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення його печаткою кредитора і діє до повного виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором та зобов`язань поручителя за цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору поруки (з урахуванням змін визначених додатковим договором № 3 до вказаного договору від 30 листопада 2010 року), поручитель зобов`язався здійснити виконання порушених кредитних зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному у такій вимозі.

Частиною першою статті 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

06 липня 2011 року Банк направив на адресу ОСОБА_2 та інших відповідачів вимоги про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 615 905,01 дол. США та 298 419,32 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачами зобов`язань, Банк 06 листопада 2012 року звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПАТ БК Комфортбуд заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до статей 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 7.9 договору поруки № 60/7 , укладеного 26 січня 2009 рокуміж Банком та ОСОБА_2 , із змінами та доповненнями, встановлено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю п`ять років.

Таким чином, АТ Райффайзен Банк Аваль не було пропущено строк звернення до суду із вищевказаною позовною заявою.

Доводи касаційної скарги про те, що наявні у справі розрахунки заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача, так як є непервинними документами; копії меморіальних ордерів, наданих позивачем, не містять усіх необхідних реквізитів, а тому також є неналежними доказами; копії, надані позивачем, не відповідають ДСТУ 4163-2003, частина копій взагалі не засвідчена, а інші засвідчені підписом начальника відділу діловодства Пархоменко Ю., при цьому матеріали справи не містять доказів наявності у вказаної особи повноважень на вчинення таких дій, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12, Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 489/5328/16-ц та від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, є безпідставними з урахуванням того, що у наведених заявником постановах судів касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Разом з тим Верховний Суд вважає слушними доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо солідарного стягнення з ПАТ БК Комфортбуд та ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами з таких підстав.

Згідно зі статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання, частина третя статті 554 ЦК України не застосовується.

У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником, як солідарні боржники.

Як вбачається із матеріалів цієї справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ БК Комфортбуд і ОСОБА_2 є поручителями ТОВ БК Комфортбуд-1 за зобов`язаннями, передбаченими Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами: від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в; від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в, від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085, з наступними змінами та доповненнями,

на підставі окремих договорів поруки.

Позов про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами було пред`явлено ПАТ Райффайзен Банк Аваль лише до поручителів, боржника - ТОВ БК Комфортбуд-1 до участі у справі залучено не було.

Отже, з огляду на доведеність позовних вимог Банку, борг за кредитними договорами підлягав стягненню судом окремо з кожного поручителя.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року оскаржив до апеляційного суду лише представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Тобто рішення суду першої інстанції переглядалось апеляційним судом лише стосовно поручителя ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та, скасовуючи рішення суду першої інстанції стосовно апелянта ОСОБА_2 , прийняв судове рішення про солідарне стягнення з ПАТ БК Комфортбуд та ОСОБА_2 як поручителів на користь Банку заборгованості за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085 в розмірі 5 687 979,33 дол. США та 165 020, 31 грн.

За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду у вказаній частині підлягає зміні.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , заява № 49684/99).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення апеляційного суду - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, постанова Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року - зміні в частині солідарного стягнення з ПАТ БК Комфортбуд та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості, шляхом виключення вимог до ПАТ БК Комфортбуд .

В іншій частині постанова Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року та заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року (у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині) підлягають залишенню без змін.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ФК Форінт просило суд постановити окрему ухвалу з приводу допущених Сихівським районним судом м. Львова порушень норм процесуального права, які призвели до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 26 червня 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи, що Верховний Суд у процесі перегляду цієї справи не встановив порушень, які б слугували достатньою підставою для постановлення окремої ухвали щодо Сихівського районного суду м. Львова , то клопотання ТОВ ФК Форінт про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновки суду касаційної інстанції про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду лише в частині солідарного стягнення боргу з поручителів та залишення без змін рішень судів по суті спору, то судові витрати, понесені ОСОБА_2 на сплату судового збору за подачу касаційної скарги, залишаються за заявником.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 406, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини у такій редакції: Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) заборгованість за Генеральним кредитним договором від 29 вересня 2006 року № 60 та укладеними в його межах кредитними договорами: від 28 лютого 2008 року № 010/08-4/131/в, від 07 липня 2008 року № 010/08-4/169/в та від 30 листопада 2010 року № 015/08-4/0085, в розмірі 5 687 979,33 доларів США та 165 020, 31 грн .

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2013 року (в нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року (в іншій частині) залишити без змін.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко