Рішення

від 15.04.2021 по справі 573/12/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/12/21

Номер провадження 2/573/102/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

15 квітня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О. В.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Волик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом адвоката Кузченко Т.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги адвоката Кузченко Т.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро ( код ЄДРПОУ 03800113, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Калинівка, вул. Молодіжна, буд. 35) про витребування земельної ділянки, задовольнити.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2, 79 га, кадастровий номер 5920681800:04:001:0037, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору у сумі 908 грн., сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя:

Справа № 573/12/21

Номер провадження 2/573/102/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

15 квітня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О. В.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Волик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом адвоката Кузченко Т.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПСП Слобожанщина Агро про витребування земельної ділянки. Вимоги мотивує тим, що у приватній власності позивача знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5920681800:04:001:0037, площею 2,79 га. 01 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. З інформаційної довідки, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що 04 вересня 2015 року державним реєстратором Білопільського районного управління юстиції Сумської області зареєстровано за ПСП Слобожанщина Агро право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:04:001:0037 до 31 грудня 2030 року з правом пролонгації. Підставою для внесення запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки слугували договір оренди від 01 червня 2012 року та додаткова угода від 01 жовтня 2017 року. При цьому додаткову угоду ОСОБА_1 не підписувала, строк дії договору оренди до 31 грудня 2030 року не погоджувала, а підпис в графі Орендодавець зроблено іншою особою. Крім того, в п. 46 договору оренди землі від 01 червня 2012 року зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію - Відділ Держкомзему у Білопільському районі. Таким чином вказаним договором визначено момент набрання чинності договору, який пов`язаний з моментом його державної реєстрації. Всупереч положенням ст. 18 Закону України Про оренду землі ( в редакції до 01.01.2013 року) державну реєстрацію договору оренди землі від 01 червня 2012 року у Відділі Держкомзему проведено не було, і як наслідок правочин ( договір) слід вважати невчиненим ( неукладеним). В подальшому, 04 вересня 2015 року ПСП Слобожанщина Агро було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної за вказаним договором. Разом з тим, проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підміняти державну реєстрацію самого договору ( державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки відповідач не здійснив держану реєстрацію договору оренди землі від 01 червня 2012 року, то вказаний договір чинності не набрав, а відтак, не набрала чинності і додаткова угода до договору оренди землі від 01 жовтня 2017 року, яку до того ж позивач не підписувала. Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить витребувати на користь позивача у ПСП Слобожанщина Агро земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,79 га з кадастровим номером 5920681800:04:001:0037, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Ухвалою від 08 січня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 29-30).

02 лютого 2021 року від ПСП Слобожанщина Агро за підписом директора Хоменка О.М. надійшов відзив на позовну заяву, яким сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, та вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. В договорі оренди землі від 01 червня 2012 року, укладеному між ПСП Слобожанщина Агро та позивачем передбачено, що він набирає чинності після підписання його сторонами, а отже, відсутність реєстрації договору не впливає на вказану обставину. Зазначає, що з моменту укладення та до подачі позовної заяви у позивача жодного разу не виникало питання щодо повернення земельної ділянки з оренди з тих підстав, що вона не укладала його, не виникало питання щодо орендної плати, що підтверджується довідкою про розрахунків виплати орендної плати. Також жодного сумніву не виникає, що ОСОБА_1 схвалила оспорюваний правочин, в тому числі і шляхом підписання додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року, оскільки підроблення підпису вказано тільки у позовній заяві та цей факт не є доведеним (а. с. 44-58).

У відповіді на відзив, який надійшов 09 лютого 2021 року за підписом представника позивача - адвоката Кузченко Т.М. зазначено, що за положеннями ч. 3 ст. 640 ЦК ( у редакції, яка була чинною на час укладення договору оренди визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним : договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення й державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки момент укладання договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК України), то моментом укладання договору оренди ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦКУ є саме його державна реєстрація, якщо сторони не передбачили у договорі іншого. Сторони у п. 46 договору від 01 червня 2012 року передбачили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, моментом укладання договору оренди земельної ділянки від 01.06.2012 р. сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, тобто саме державна реєстрація договору є моментом його укладання, а відповідно доводи відповідача про те, що моментом укладання договору є досягнення сторонами всіх домовленостей, дотримання всіх істотних умов та скріплення його підписами, не ґрунтується на вищезазначених нормах закону (а. с. 63-65).

03 березня 2021 року від ПП Слобожанщина Агро за підписом директора О.М. Хоменка надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, мотивуючи тим, що твердження позивача, що права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладанні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, є хибним. Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 11 від 29.05.2013 якщо сторонами правочину не дотримано вимог закону стосовно правил державної реєстрації прав на таке майно, то ця обставина не є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки зазначена реєстрація не є елементом форми правочину. Враховуючи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, а також положення ч. 1 ст. 638 ЦК України, вважає, що укладений договір не суперечить чинному законодавству, під час підписання договору було досягнуто згоди та всіх істотних умов. Вважають, що вказаний аргумент є підставою для відмови у задоволенні позову позивача (а. с. 81-83).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кузченко Т.М., яка діє на підставі ордеру, позов підтримала із підстав, зазначених вище.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала думку представника.

Представник відповідача ПСП Слобожанщина Агро Волик О.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши позивача та представників сторін, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між сторонами у справі ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро в особі директора Кириндась О.Б. було укладено договір оренди землі площею 2,79 га ріллі, належної на праві приватної власності позивачу згідно державного акту серії ІІ-СМ № 022773 (а. с. 11, 17-18).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 3 489,78 га.

Згідно з п. 46 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Додатковою угодою б/н від 01 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 01 червня 2012 року, укладеною між ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро , до вищезгаданого договору оренди землі внесені зміни щодо строку його дії, а саме до 31 грудня 2030 року, а також змінено розмір орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки на рік (а. с. 20-24).

Відповідно до п. 43 Додаткової угоди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

04 вересня 2015 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесений запис за №11046696 про державну реєстрацію іншого речового права - оренди землі за договором оренди від 01 червня 2012 року та додатковою угодою від 01 жовтня 2017 року (а. с. 13).

Представник відповідача долучив до відзиву довідку про стан розрахунків виплати орендної плати, які на його думку свідчать про виплату ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі № СА/З-11046696 від 01 червня 2012 року за 2012 - 2020 роки (а. с. 58).

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно із положеннями статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст.77 ЦПК України) та допустимими (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Факт державної реєстрації договору оренди, згідно пунктів 12-13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, мав бути засвідчений підписом повноваженої особи і печаткою уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування, а також підтверджений занесенням відповідного запису до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро було укладено договір оренди землі.

Пунктом 8 та 43 зазначеного договору оренди землі від 01.06.2012 передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( а. с. 19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 року Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , що діяла до 01.01.2013 року, відповідними повноваженнями реєстрації договорів оренди були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Однак, державну реєстрацію договору оренди землі від 01 червня 2012 року у відділі Держкомзему у Білопільському районі проведено не було, і лише 04 вересня 2015 року здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди за вказаним за договором за ПСП Слобожанщина Агро .

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-УІ Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020, справа № 322/1178/17, зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК , у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК ), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК .

Із урахуванням зазначених норм матеріального права і висновків Верховного Суду можна зробити висновок, що договір оренди землі, укладений між ПСП Слобожанщина Агро та ОСОБА_1 від 01 червня 2012 року не набрав чинності з моменту його підписання, як вважає сторона відповідача, оскільки ПСП Слобожанщина Агро не вчинило жодних дій у встановлений законом порядок щодо проведення його державної реєстрації" за позивачем ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2012 року, укладеного між ПСП Слобожанщина Агро та ОСОБА_1 не була проведена, тому право оренди у відповідача не виникло.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула є увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок .

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5920681800:04:001:0037, площею 2,79 га, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та витребування її у відповідача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого позивачем при звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319, 321, 391, 631, 640 ЦК України, ст. ст. 90, 152 ЗК України, 15, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 102, 110, 113, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст. 18, 20 ЗК Про оренду землі , суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги адвоката Кузченко Т.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро ( код ЄДРПОУ 03800113, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Калинівка, вул. Молодіжна, буд. 35) про витребування земельної ділянки, задовольнити.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2, 79 га, кадастровий номер 5920681800:04:001:0037, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору у сумі 908 грн., сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 квітня 2021 року.

Суддя