Постанова

від 22.06.2021 по справі 573/12/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м.Суми

Справа №573/12/21

Номер провадження 22-ц/816/1002/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне сільськогосподарське підприємство Слобожанщина Агро ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 квітня 2021 року , ухвалене у складі судді Черкашиної М.С., в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області , повний текст рішення складено 21 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузченко Тетяна Миколаївна звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро (далі - ПСП Слобожанщина Агро ), в якому просить витребувати у ПСП Слобожанщина Агро на користь позивачки земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,79 га, кадастровий номер 5920681800:04:001:0037, що розташована на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,79 га, розташованої на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. З інформаційної довідки позивачці стало відомо, що 04 вересня 2015 року державним реєстратором Білопільського районного управління юстиції Сумської області зареєстровано за відповідачем право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920681800:04:001:0037 до 31 грудня 2020 року з правом пролонгації. Підставою для внесення вказаного запису слугували договір оренди від 01 червня 2012 року та додаткова угода від 01 липня 2017 року.

Наголошує на тому, що позивачка додаткову угоду від 01 жовтня 2017 року не підписувала та не узгоджувала з відповідачем строк дії договору оренди до 31 грудня 2030 року, а підпис у графі Орендодавець не її, а здійснено іншою особою.

Вказує на те, що оскільки ПСП Слобожанщина Агро не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі від 01 червня 2012 року, відповідно зазначений договір чинності не набрав, тобто він є неукладеним, відповідно не набрала чинності і додаткова угода від 01 жовтня 2017 року до вказаного договору оренди землі.

Посилаючись на вказані обставини, просить позов задовольнити.

Білопільський районний суд Сумської області рішенням від 15 квітня 2021 року позов задовольнив.

Витребував у ПСП Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,79 га, кадастровий номер 5920681800:04:001:0037, розташовану на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Стягнув з ПСП Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору у сумі 908 грн, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПСП Слобожанщина Агро подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що 01 червня 2012 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір оренди землі, на виконання якого позивачка передала у користування ПСП Слобожанщина Агро спірну земельну ділянку, про що було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт встановлення меж. 31 грудня 2020 року вказаний договір було припинено шляхом укладення угоди про розірвання договору оренди землі.

04 січня 2021 року між сторонами укладено договір оренди землі, право оренди за яким було належним чином зареєстровано 02 лютого 2021 року. Про вказаний договір представником відповідача було повідомлено суд в судовому засіданні і сама позивачка не заперечувала факт припинення договору оренди землі від 01 червня 2012 року. Проте, адвокат не була обізнана щодо припинення правовідносин за договором оренди землі від 01 червня 2012 року та укладення договору оренди землі 04 січня 2021 року. Копію договору суду було подано пізніше, так як в цей період діяв карантин встановлений Кабінетом Міністрів України і отримати витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права було утруднено. При наданні клопотання про долучення до матеріалів справи цих документів адвокат заперечила щодо їх залучення.

Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачка в судовому засіданні не заперечила, а навіть підтвердила укладення договору оренди землі 04 січня 2021 року та факт того, що між сторонами склались вже інші правовідносини.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Кузченко Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в суді апеляційної інстанції на правову допомогу у розмірі 3000 грн. Зазначає, що до апеляційної скарги відповідач долучає докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, при цьому не заявляє клопотання про поновлення строку на їх подання. У суді першої інстанції ПСП Слобожанщина Агро не обґрунтовувало неможливість подання доказів утрудненням через карантин. Вважає, що не було перешкод для своєчасного повідомлення суду про наявність доказів, які не можуть бути подані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, запереченнями на відповідь на відзив, так як і не було перешкод для своєчасного подання доказів, а відповідач зловживає своїми процесуальними правами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивачки адвоката Кузченко Т.М., яка заперечує проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2012 року між ПСП Слобожанщина Агро та ОСОБА_1 не була проведена, відтак договір не набрав чинності, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,79 га з кадастровий номер 5920681800:04:001:0037, розташованої на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та витребування її у відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,79 га, розташована на території Вирівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11).

01 червня 2012 року ОСОБА_1 та ПСП Слобожанщина Агро підписано договір оренди землі, а саме належної позивачці на праві власності земельної ділянки загальною площею 2,79 га, яка знаходиться на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 17-19).

Пунктами 8, 10 договору передбачено, що договір укладено на 10 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 3489 грн 78 коп. з врахуванням проценту індексації 3,2 за згодою сторін у будь-якій формі.

Пунктом 46 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію вказаного договору оренди у відділі Держкомзему у Білопільському районі проведено не було.

04 вересня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920681800:04:001:0037. Право оренди зареєстровано до 31 грудня 2030 року з правом пролонгації. В якості підстави для державної реєстрації вказаний договір оренди б/н, виданий 01 червня 2012 року та додаткова угода б/н, видана 01 жовтня 2017 року, видавник - ПСП Слобожанщина Агро (а. с. 12-13).

Відповідно до додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року було внесено зміни до договору оренди землі від 01 червня 2012 року, в тому числі визначено, що договір укладено до 31 грудня 2030 року (а. с. 20-24). Позивач заперечує факт підписання вказаної додаткової угоди.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання вказаного договору оренди ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, ч. 5 п`ятою ст. 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 18 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

В даній справі, рішення в якій переглядається, на підставі договору оренди землі від 01 червня 2012 року позивачка передала спірну земельну ділянку в оренду ПСП Слобожанщина Агро строком на 10 років. П. 46 вказаного договору передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України Про оренду землі , чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Разом з тим, проведення 04 вересня 2015 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Отже, оскільки ПСП Слобожанщина Агро не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Крім того, оскільки основний договір чинності не набрав, то не набрала чинності і додаткова угода до нього від 01 жовтня 2017 року.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже враховуючи, що договір оренди від 01 червня 2012 року не набрав чинності (є неукладеним), спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, висловленою у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За встановлених обставин справи, є правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову шляхом витребування у ПСП Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що її доводи ґрунтуються на оцінці доказів, в долученні яких до матеріалів справи судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у зв`язку з порушенням строків та порядку їх подання, передбаченого ст. 83 ЦПК України.

До апеляційної скарги відповідачем також долучено нові докази - копії договору оренди землі від 04 січня 2021 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 04 січня 2021 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, угоди про розірвання договору оренди землі від 01 червня 2012 року, які колегія суддів апеляційного суду не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем взагалі не було заявлено клопотання суду апеляційної інстанції стосовно прийняття та дослідження вказаних нових доказів.

Враховуючи наведені норми процесуального права, долучені до апеляційної скарги нові докази не приймаються під час апеляційного перегляду справи, оскільки надані апеляційному суду без додержання порядку та строків їх подання.

Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Кузченко Т.М. було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представництво інтересів ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції здійснює адвокат Кузченко Т.М.

11 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кузченко Т.М. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого сторони домовились, що адвокат здійснює захист, представництво або надання інших видів правової допомоги у судах будь-якої інстанції, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (а. с. 113).

Згідно доповнення від 07 червня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2020 року гонорар адвоката за виконання ним доручення клієнта по веденню у Сумському апеляційному суду справи № 573/12/21, що включає в себе наступні роботи і послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу - становить 3000 грн.

З акту приймання - передачі виконаних робіт та наданих послуг від 07 червня 2020 року вбачається, що адвокатом для виконання роботи та надання послуг витрачено 1 год. на ознайомлення з апеляційною скаргою та 4 год. на підготовку відзиву на апеляційну скаргу. Вказаний обсяг робіт та наданих послуг за домовленістю становить 3000 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 07 червня 2021 року ОСОБА_1 за правові послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2020 року з доповненням від 07 червня 2021 року фактично сплачено 3000 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, відсутність заперечень іншої сторони щодо розміру цих витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПСП Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 квітня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина