Постанова

від 15.04.2021 по справі 484/1733/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.04.21

22-ц/812/652/21

Провадження №22-ц/812/652/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2021 року м. Миколаїв

справа № 484/1733/20

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство Кодима про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 21 січня 2021 року під головуванням судді Фортуни Т.Ю., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство Кодима (далі- ПП ПСП Кодима ) про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позивач зазначала, що у 2010 році між ОСОБА_2 та ПП ПСП Кодима був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 6,16 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кодимської сільської ради Первомайського району Миколаївської області строком на 50 років, який був зареєстрований у Первомайському міськрайонному відділі МРФДП ДП Центр ДЗК 21 грудня 2010 року за № 0401048300022.

Відповідно до п. 2 розділу Орендна плата вищевказаного Договору орендар зобов`язувався щороку сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі, який не може бути меншим від трьох відсотків від вартості земельної ділянки , що складало з урахуванням оцінки земельної ділянки 4933 грн. 71 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої ввійшла вищезазначена земельна ділянка, та оформила свої спадкові права.

Посилаючись на те, що відповідач систематично на протязі більше дев`яти років не сплачує орендну плату, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі № 17 від 26 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП ПСП Кодима , та стягнути на її користь заборгованість по орендній платі в сумі 47 281 грн. 39 коп. грн. та судові витрати.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки орендна плата за 2017 - 2019 роки була виплачена позивачці одразу після того як ПП ПСП Кодима дізналося що позивачка є новим власником орендованої земельної ділянки, а саме - після отримання позову ОСОБА_1 у червні 2020 року. До зазначеного часу відповідач не володів інформацією щодо нового власника. Щодо періоду стягнення орендної плати за період з 2010 року по 2016 рік надали клопотання з проханням застосувати строки позовної давності.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ремський Є.В. - посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апелянт зазначав, що під час розгляду справи відповідач фактично визнав, що орендна плата за даним договором не сплачувалась за весь період дії договору, ні попередньому власнику - ОСОБА_2 , ні його спадкоємцю - позивачці, що підтверджує факт систематичності несплати орендної плати та є підставою для дострокового розірвання договору оренди. Також, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не надав доказів вчинення дій для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати за місцем проживання орендодавця, або шляхом внесення належних орендодавцю коштів у депозит нотаріуса протягом всього строку дії договору, а отже є боржником, який прострочив виконання зобов`язання за договором оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП ПСП Кодима , посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, відповідність висновків суду першої інстанції правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 365/315/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Від представника апелянта - адвоката Ремського Є.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та без його участі, просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник ПП ПСП Кодима про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору оренди землі №17 від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_2 , будучи власником земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності серії IV-МК №040187 від 05.01.1999 р., передав в оренду ПП ПСП Кодима земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,16 га, яка розташована в межах території села Кам`яний Міст Кодимської сільської ради Первомайського району Миколаївської області строком на п`ятдесят років. Договір зареєстровано 21.12.2010 року у Первомайському міжміському відділі МРФДП "Центр ДЗК" за № 041048300022 (а.с. 9-11).

Відповідно до пунктів 1-3 Розділу "Оренда плата договору" орендна плата за вказаним договором вноситься орендарем у формі та розмірі 1946,30 грн. з урахуванням прибуткового податку, або в натуральній формі в розмірі 2000 кг зернових культур. Розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін, але не може бути менше ніж 3% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 1 грудня щороку.

Згідно з п. 4 Розділу "Об`єкт оренди договору" нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 64876,80 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 6).

05 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу позивачці ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6,1618 га, що розташована за адресою Миколаївська область, Первомайський район, Кодимська сільська рада, та належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-МК №040187 виданого Кодимською сільською радою 05.01.1999 року (а.с. 7).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 05.07.2019 року № 172811080 право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за позивачкою 05 липня 2019 року, кадастровий номер земельної ділянки 4825482600:03:000:0732 (а.с. 8).

За інформацією Відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.08.2020 року № 1900/418-20 відомостей щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 2010 по 2018 роки немає; водночас нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 4825482600:03:000:0732, площею 6,1618 га, становить: 2019 рік - 164457,08 грн., 2020 рік - 164457,08 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що розмір орендної плати відповідно до визначеної грошової оцінки землі з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, становить: 2010-2013 роки (коефіцієнт 1,0) - 1946,30 грн.; 2014 рік (коефіцієнт 1,249) - 2430,93 грн.; 2015 рік (коефіцієнт 1,2) - 2917,12 грн.; 2016-2018 роки (коефіцієнт 1,0) - 2917,12 грн.; 2019 рік - 4933,71 грн.; 2020 рік - 4933,71 грн. (за сім місяців - 2878,00 грн.) (а.с. 70).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17.

Згідно з частиною першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка набула право власності на земельну ділянку 05 липня 2019 року (після її державної реєстрації), а отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме з 05 липня 2019 року ОСОБА_1 виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати.

Відомостей про повідомлення позивачкою відповідача про смерть ОСОБА_2 та про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, як і доказів звернення позивачки до ПП ПСП Кодима про виплату орендної плати до звернення до суду з даним позовом - ПСП матеріали справи не містять.

Враховуючи момент виникнення у позивачки права на одержання орендної плати (що мало місце у 2019 році), порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 01 грудня 2019 року.

При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивачки відповідач фактичної можливості не мав.

Згідно з заявою про приймання переказу від 14 серпня 2020 р. та квитанцією ПН215600426655 від цієї ж дати ПП ПСП Кодима в період розгляду справи перерахувало позивачці орендну плату за договором № 17 від 26.10.2010 р. за 2017-2019 роки в сумі 12371,00 грн. (а.с. 72-77), що не є меншою, ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За такого, встановивши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що орендарем допущено одноразове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, а тому обґрунтовано вважав відсутнім систематичне порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для розірвання договору оренди є безпідставними, а висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до подібних правовідносин.

Також є вірним і висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2010-2016 роки.

Так, відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зо такого, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вимоги про стягнення орендної плати за 2010-2016 роки задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Доводів щодо неправильного застосування судом строків позовної давності апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

За такого підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на результати апеляційного перегляду справи, відсутні підстави для відшкодування судових витрат апелянту.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем - залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту в порядку і випадках, встановлених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2021 року.