Постанова

від 20.04.2021 по справі 545/3363/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3363/18 Номер провадження 22-ц/814/1092/21Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року (ухвалене суддею Кіндяк І.С., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Товарна біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості , Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), треті особи: Товарна біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості , Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація (далі - Полтавська РДА), про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Сад (далі - ВАТ Сад ) в особі арбітражного керуючого Гнідого М.І., що діяв на підставі Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року по справі №10/47, укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка. Під час укладення договору на товарній біржі покупцеві стало відомо, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про товарну біржу (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та у зв?язку із цим із часу укладення договору покупець вважав, що правомірно володіє гідроспорудою, тому не звертався до будь-яких органів та установ з приводу оформлення права власності. Зазначав, що з 2009 року здійснює оренду ставка площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби на підставі укладеного з Полтавською РДА договору. Посилався на те, що 13 березня 2017 року розпорядженням голови Полтавської ОДА № 142 йому було поновлено договір оренди ставка та зобов?язано зареєструвати право користування земельною ділянкою.

Однак, Комунальне підприємство (далі - КП) Реєстраційна служба Оржицької районної ради відмовило у реєстрації, оскільки договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка від 28 січня 2005 року нотаріально не посвідчений. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ним та ВАТ Сад , що зареєстрований Товарною біржою Полтавська регіональна біржа нерухомості за результатами проведення аукціону від 28 січня 2005 року № 3, визнати за ним право власності на гідротехнічну споруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташований в с. Адріївка на території Гожулівської сільської ради.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ Сад , що зареєстрований Товарною біржою Полтавська регіональна біржа нерухомості за результатами проведення аукціону №3 від 28 січня 2005 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об?єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду площею 3741 кв.м ставка у складі земляної дамби (1), кріплення дамби (2), шахти водоскиду (3), технологічного містку (4), труби шахтного водоскиду (5), гасителю (6), що розташована у с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановленим є факт того, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, продавець - ВАТ Сад , на виконання умов договору передав покупцеві спірне нерухоме майно, яке є предметом договору, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року, а покупець передав продавцеві - ВАТ Сад , в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І. у рахунок оплати предмета договору грошові кошти у сумі 7 300 грн і вступив у володіння цим нерухомим майном. Отже, договір виконано повністю. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та виконали їх в повному обсязі, однак нотаріально не посвідчили і це порушує права покупця на вільне розпорядження придбаним нерухомим майном та є перешкодою у його державній реєстрації.

З вказаним рішенням суду не погодився заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального, та процесуального права, прохав рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач ОСОБА_1 та ВАТ Сад на момент укладення договору не були членам Товарної біржі Полтавська регіональна біржа нерухомості , а договір на біржі не реєструвався, що свідчить про нікчемність вчиненого правочину. Вказує, що ОСОБА_1 не було сплачено до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та державне мито за вчинення нотаріальних дій у розмірі 1% від суми договору. Відтак, ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу призвело до ненадходження до бюджету податків та зборів, що прямо зачіпає та порушує економічні інтереси держави.

Вказував, що місцевий суд не встановив на підставі яких правовстановлюючих документів передане за договором майно належало продавцю ВАТ Сад та на якій правовій підставі товариство користувалося земельною ділянкою, на якій розміщене спірне нерухоме майно, і чи мало Товариство право відчужувати спірне нерухоме майно. Посилається на те, що гідроспоруди по обслуговуванню водних об`єктів не можуть бути відокремлені від них та відповідно перебувати у приватній власності. Вказує, що розпорядником земельної ділянки на якій розташована гідротехнічна споруда є Полтавська обласна державна адміністрація. Тому визнання права власності на гідротехнічну споруду порушує інтереси держави у сфері безпечного та правомірного використання водних об`єктів та розміщених на них технічних споруд. Отже не залучення до участі у справі органу - Державної екологічної інспекції Центрального округу є підставою для представництва прокурором його інтересів шляхом апеляційного оскарження.

Право на апеляційне оскарження в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу заступником прокурора обґрунтовано тим, що оскільки даний орган здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо права державної власності на води, визнання рішенням суду першої інстанції, права власності на гідроспоруду на земельній ділянці державної власності, суперечить вимогам законодавства про охорону раціональне використання водних ресурсів, а відповідно зачіпає права і інтереси Державної екологічної інспекції, як органу який здійснює нагляд (контроль) в цій сфері.

Від позивача по справі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шершень Ю.С. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні підтримуючи рішення суду першої інстанції та спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. В подальшому позивач і його представник заявили клопотання про закриття апеляційного провадження за поданою прокурором апеляційною скаргою.

Оскаржуване судове рішення вже переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, постановою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу - задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник апелянта, позивач та його представник, інші особи будучи завчасно та належним чином повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку , про необхідність закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 28 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ Сад в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І., що діяв на підставі Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року у справі № 10/47, укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка (том 1, а. с. 212).

Відповідно до умов договору покупець, ОСОБА_1 набув право власності на гідроспоруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташована в с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради за межами населених пунктів.

Договір купівлі-продажу зареєстровано Товарною біржею Полтавська регіональна біржа нерухомості за результатами проведення аукціону, що підтверджується протоколом аукціону № 3 від 28 січня 2005 року (том 1, а. с. 19).

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року гідроспоруду ставка передано покупцю (том 1, а. с. 213). Грошові кошти на виконання договору були передані продавцеві в той же день, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 345 від 04 лютого 2005 року (том 1, а. с. 18, на звороті). Договір не був нотаріально посвідчений.

На підставі розпорядження голови Полтавської РДА від 18 травня 2009 року № 263 між ОСОБА_1 та Полтавською РДА укладено договір оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб від 26 жовтня 2009 року (том 1, а. с. 23-28).

На підставі розпорядження голови Полтавської РДА від 03 липня 2009 року № 396 між ОСОБА_2 та Полтавською РДА укладено договір оренди водного об?єкта (ставка) від 03 липня 2009 року № 04-20/09, згідно з яким орендарю передано в строкове платне користування на 5 років ставок площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби (том 1, а. с. 19-21).

Згідно з рішенням 13-ї сесії сьомого скликання Гожулівської сільської ради від 14 грудня 2016 року №15 Про присвоєння назви земельній ділянці водного фонду за межами населеного пункту за заявою, позивача вищезазначеній земельній ділянці водного фонду було присвоєно назву Урочище Андріївське (том 1, а. с. 23).

30 січня 2017 року між ОСОБА_2 та Полтавською ОДА було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 26 жовтня 2009 року, якою продовжено строк дії договору від 26 жовтня 2009 року до 31 грудня 2017 року, що підтверджує копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2017 року №79432180 (том 1, а. с. 28, на звороті).

Відповідно до розпорядження голови Полтавської ОДА від 13 березня 2017 року №142 Про поновлення договору оренди водного об?єкта ФОП Тертишнику поновлено вищезазначені договір оренди водного об?єкта від 03 липня 2009 року та договір оренди землі від 26 жовтня 2009 року (державна реєстрація 26 жовтня 2009 року) шляхом укладення нового договору оренди водного об?єкта від 28 квітня 2017 року, згідно з яким орендарю передано в оренду водний простір (ставок) площею 4,5452 га, розташований за межами с. Андріївка на території Гожулівської сільської Ради Полтавського району Полтавської області, земельну ділянку під водним об?єктом площею 7,4295 га, кадастровий № 5324080700:00:001:0006 (том 1, а. с. 30).

Згідно з вимогами пункту 3 розпорядження голови Полтавської ОДА від 13 березня 2017 року № 142, після укладення нового договору оренди, орендар, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою, кадастровий №5324080700:00:001:0006, що підтверджується витягом від 07 серпня 2017 року № 93776452 (том 1, а. с. 35-36).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно з ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні №11-рп/2007 від 11 грудня 2007 року зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов?язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов?язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов?язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов?язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов?язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов?язків. Будь-який інший правовий зв?язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з?ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов?язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи зі змісту даної процесуальної норми та обставин справи, апелянт, на момент прийняття рішення не мав статус учасника справи, та відповідно до закону лише наділений правом подати апеляційну скаргу, в разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права і обов`язки та законні інтереси.

Перевіркою обґрунтованості доводів апеляції щодо наявності прав у апелянта, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент винесення рішення судом першої інстанції питання про права свободиінтереси та (або) обов`язки саме Державної екологічної інспекції Центрального округу не вирішувалися .

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначив відповідача у справі - Полтавську обласну державну адміністрацію, оскільки саме даний орган є розпорядником земельної ділянки на якій розташована гідроспоруда та водний об`єкт, та безпосередньо нимбули передані ОСОБА_1 в оренду земельна ділянка та ставок, на якому знаходиться спірна гідротехнічна споруда, а Державна екологічна інспекція Центрального округу стороною правочину не була.

Крім того, до участі у справі, була залучена також Гожулівська сільська рада, яка зважаючи на те, що спірне нерухоме майно знаходиться на території її територіальної громади, також є зацікавленою особою, оскільки може претендувати на вказане майно у випадках передбачених законом.

Виходячи з предмету позову та змісту заявлених вимог, позивачем питань, які б стосувалися сфери охорони та раціонального використання водних ресурсів не піднімалося, а відповідно судом при прийняті рішення не вирішувалося. Доводи прокурора, що спірне нерухоме майно, є приналежністю водного об`єкту, а відповідно не може перебувати у приватній власності, є припущеннями, які не ґрунтуються на нормах закону, а тому не можуть братися до уваги.

Відтак, з наведеного вбачається, що станом на момент постановлення місцевим судом оскаржуваного рішення та на час його апеляційного перегляду жодні права та інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу порушено не було, оскільки спір про набуття ОСОБА_1 права власності на гідроспоруду ставка не порушує інтереси держави в особі вказаного органу.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що права Державної екологічної інспекції Центрального округу відповідним оскаржуваним судовим рішенням порушено не було, та питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього також не вирішувалося.

Отже, прокурором не доведено належним чином відповідних повноважень для захисту державних інтересів в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу у вказаній справі, тому він безпідставно звернувся за захистом не порушених прав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю (п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК) (Постанови ВС: від 27.02.2019 у справі N 360/1938/16; від 08.04.2020 у справі N 2018/23638/11; від 17.02.2020 у справі 668/17285/13 (ОП КЦС ВС); від 16.01.2020 у справі N 925/1600/16 (ОП КГС).

Таким чином, зазначене рішення не прийнято безпосередньо про права, інтереси та обов?язки скаржника, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не порушує права та інтереси держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу у зв?язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 рокупідлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 362, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Товарна біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості , Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2021 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова