Ухвала

від 23.04.2021 по справі 911/1897/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1897/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021

(головуючий - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.)

та рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020

(суддя - Ярема В.А)

у справі № 911/1897/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1"

про стягнення 273 563, 42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (далі - ТОВ "Дніпрожилбуд") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1" (далі - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" ) про стягнення 273 563,42 грн збитків, спричинених неналежним виконанням ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" умов договору про співробітництво від 20.08.2012 по 2-ій черзі об`єкта будівництва (житловій будівлі №8Д по вул. Набережній у м. Вишгороді).

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1897/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, у задоволені позову відмовлено повністю.

06.04.2021 ТОВ "Дніпрожилбуд" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1897/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Дніпрожилбуд", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №911/1897/20 є стягнення 273 563, 42 грн збитків, спричинених неналежним виконанням ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" умов договору про співробітництво від 20.08.2012. Оскільки предметом спору у справі №911/1897/20 є стягнення суми меншої, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 1 135 000,00 грн), то у розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстави для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачена пп. "б" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. ТОВ "Дніпрожилбуд" вказує, що він позбавлений можливості іншим способом спростувати наведені судом апеляційної інстанції обставини під час розгляду справи №911/1465/20, в якій беруть ті самі сторони, натомість предметом позову вказаної судової справи є стягнення збитків за невиконання відповідачем обов`язку щодо будівництва та передачі позивачу 3% нежитлових приміщень в 1-ій черзі об`єкта будівництва. Окрім цього, скаржник буде позбавлений можливості спростувати таку обставину у запланованих ним зверненнях до господарського суду з приводу стягнення з відповідача збитків за невиконання обов`язків щодо будівництва та передачу скаржнику 5% житлових (у першій, другій, третій, четвертій, п`ятій та шостій чергах житлового комплексу.)

Проте такі посилання скаржника, що він позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у справі №911/1897/20 при розгляді іншої справи №911/1465/20 судом касаційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи пов`язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Водночас скаржник зазначає про заплановані ним звернення до господарського суду, що не може бути прийнято Верховним Судом до уваги, оскільки суд не може ґрунтувати свої висновки про наявність виключного випадку, передбаченого пп. "б" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, на припущеннях щодо можливості існування та виникнення таких обставин в майбутньому.

А тому, зазначення у скарзі вказівки на те, що прийняте у справі рішення позбавляє скаржника можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді інших справ без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №911/1897/20 є стягнення суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ТОВ "Дніпрожилбуд" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №911/1897/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2020 у справі №911/1897/20.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Н.М. Губенко