Ухвала

від 23.04.2021 по справі 910/6911/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 910/6911/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020

у справі № 910/6911/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кропивницькбуд - Інвест"

до:

1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

2) Публічного акціонерного товариства банку "Траст"

про визнання протиправним рішення та стягнення 111 930 грн сплаченого гарантійного внеску,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.04.2021 надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (повний текст складено 15.02.2021) та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/6911/20, подана 25.03.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 06.04.2021 вказану касаційну скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що підставою касаційного оскарження є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12.06.2016 у справі № 6-2225цс16.

Тобто зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Водночас правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

При цьому саме лише посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини. Скаржником не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже загальне посилання на невідповідність оскаржуваного судового рішення позиції Верховного Суду України без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Абзацем 1 ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.

Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), позов задоволено повністю, визнано протиправним п. 38 рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі комісії з розгляду скарг та підготовки пропозиції стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються від 30.01.2020 №292/20К в частині відмови в поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю "Кропивницькбуд - Інвест" оплаченого гарантійного внеску за участь в електронних торгах, проведених 27.12.2019, з продажу активів (майна), що обліковуються на балансі Публічного акціонерного товариства банку "Траст" (лот №GL22N013727), присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства банку "Траст" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кропивницькбуд - Інвест" 111 930 грн сплаченого гарантійного внеску.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в касаційній скарзі просить оскаржувані рішення у справі № 910/6911/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 7 561, 90 грн [(2 102 грн *1)+(111 930 грн *1,5%)]* 200%.

Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 7 561, 90 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених ст. 288 ГПК України.

Так в обґрунтування клопотання про поновлення строку для усунення недоліків касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на Колективний договір між виконавчою дирекцією та трудовим колективом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на 2018-2020 роки, на наказ директора-розпорядника Фонду від 17.03.2020 № 112 "Про запровадження дистанційної форми роботи у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб" та вказує на те, що у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено дистанційну форму роботи працівників з 18.03.2020, що передбачає виконання посадових обов`язків у віддаленому режимі (вдома з використанням телефонного та електронного засобів зв`язку в режимі реального часу через Інтернет) протягом усього робочого дня або його частини, що на думку скаржника свідчить про поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржником до касаційної скарги додано наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2021 № 67 "Про запровадження дистанційної форми роботи у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 288 ГПК України початок перебігу строку на касаційне оскарження пов`язується з днем проголошення судового рішення або днем складення його повного тексту.

Постанова Північного апеляційного господарського суду була проголошена 04.02.2021, повний текст складено 15.02.2021 (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2021), тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 09.03.2021.

Дану касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 25.03.2021, тобто з порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, суд може поновити пропущений строк, встановлений законом, і продовжити строк, встановлений судом.

Разом з тим, Суд звертає увагу, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо посилань скаржника на постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", то вони Судом не приймаються до уваги, оскільки вказаними постановами роботи судів щодо здійснення правосуддя не було обмежено. Також не було припинено роботи поштових операторів в Україні, що давало змогу подати касаційну скаргу вчасно.

При цьому, скаржник взагалі не зазначає, які саме обмежувальні заходи стали перешкодою для вчасного звернення із касаційною.

Отже, саме лише посилання скаржника на запровадження карантинних заходів не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на наказ директора-розпорядника Фонду від 17.03.2020 № 112 "Про запровадження дистанційної форми роботи у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб", яким запроваджено дистанційну форму роботи працівників з 18.03.2020 також не приймаються судом, оскільки скаржником відповідний наказ не додано до касаційної скарги і суд не може перевірити відповідну інформацію.

Водночас наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2021 № 67 "Про запровадження дистанційної форми роботи у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого запроваджено дистанційну форму роботи працівників з 01.03.2020 по 30.03.2021 також не свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки до копії вказаного наказу не додано список працівників, на яких розповсюджується дія відповідного наказу.

При цьому навіть у випадку переведення на дистанційну форму роботи представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, скаржник взагалі не обґрунтував неможливість вчасного подання касаційної скарги з 15.02.2021 (дата складання повного тексту постанови). Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не вважаються причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Крім того, дану касаційну скаргу підписано адвокатом Кузьмуком Денисом Вікторовичем і довіреність надана на підтвердження повноважень останнього не свідчить, що він є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і був позбавлений можливості вчасно звернутися з даною касаційною скаргою через запровадження дистанційної форми роботи у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Дану касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 25.03.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Самі лише посилання скаржника на встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, а дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб носять суб`єктивний характер і є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Беручи до уваги наведене вище, обставини, на які посилається скаржник, зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства, а причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин, у зв`язку з чим наведені підстави слід визнати неповажними.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 7 561, 90 грн; 3) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження і надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст.ст. 119, 174, 234, 288, 290-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/6911/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.