Постанова

від 22.04.2021 по справі 759/11928/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/11928/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5945/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Ул`яновської О.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя про виправлення описки у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої заяви просила суд зобов`язати відповідача внести виправлення до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у записі № 16, виклавши його графу 3 у редакції: ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя запис за 15 є недійсним, поновлена на попередній роботі ; поновити позивача на попередній роботі в ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя на посаді продавця у зв`язку із звільненням без законної підстави; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 10 липня 2017 року по день винесення рішення у цій справі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 січня 2013 року позивач влаштувалася на роботу до ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя на посаду продавця в магазин з продажу непродовольчої групи товарів ритуального призначення. 22 травня 2014 року позивач звернулася до роботодавця із заявою про звільнення із займаної посади через невиконання підприємством умов законодавства про працю України та систематичним порушенням трудових прав працівника. Проте роботодавець заяву не розглянув, а 10 вересня 2014 року позивача було ознайомлено з наказом № 7-к від 05 вересня 2014 року про звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, видано трудову книжку та проведено не повний розрахунок. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі, роботодавцем видано відповідний наказ.

Зазначала, що 10 липня 2017 року позивач подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, проте дану заяву підприємством було відхилено. Після цього позивач вдруге подала заяву про звільнення за згодою сторін, проте заяву повторно не було прийнято. При цьому, роботодавець надав позивачу на ознайомлення наказ про її звільнення у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, а саме, вчинення винних дій, які дають підстави для втрати до неї довіри на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. При цьому, повного розрахунку із працівником проведене не було. З даним рішенням позивач не згодна, рішення про її звільнення із зазначених підстав є незаконним, дисциплінарних проступків не вчиняла, рішення спрямоване на тривале, умисне порушення її прав. Крім того, відповідачем пропущено місячний та шестимісячний строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що поновлюючи позивача на посаді продавця на підставі рішення суду, роботодавець здійснив запис у трудовій книжці позивача, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року, а саме, після зазначення порядкового номеру 16 , дати внесення запису 27.06.2017 в графі зазначено: ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя відновлена на попередній роботі , чим порушено п. 2.10 Інструкції. Вказані дії позивач вважає умисними, такими, що порушують трудові права та підлягають судовому захисту. Крім того, незаконними діями підприємства, пов`язаними з незаконним звільненням, порушенням права на отримання своєчасної заробітної плати, позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює в сумі 50 000,00 грн. (т. 1 а.с. 1-7, т. 3 а.с. 120-124).

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача Паламар Л.В. зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки за період роботи позивача на посаді продавця ритуальних товарів, а саме з 09 січня 2013 року по 09 травня 2014 року адміністрацією підприємства виявлено факти порушення роботи ОСОБА_1 , неналежної поведінки, зловживання службовим становищем, які унеможливили її подальшу роботу на підприємстві, оскільки вона здійснювала господарську діяльність для власного збагачення, отримуючи матеріальну вигоду, здійснювала продаж товарів без видачі товарного чеку. 12 травня 2014 року ОСОБА_1 , не повідомивши роботодавця, не вийшла на роботу, магазин кілька днів не працював. Щодо відсутності на роботі позивач надала лікарняний, який був оформлений з порушенням законодавства щодо порядку його видачі та визнаний таким, що не підлягає оплаті. У визначений листком непрацездатності день, позивач на роботу не вийшла, відправила засобами поштового зв`язку заяву про звільнення. Підприємство втратило до неї довіру. Крім того, вказані дії позивача свідчать про її небажання працювати, а тому вимога про поновлення на роботі суперечить заяві про звільнення. Звільнення позивача здійснено у відповідності з нормами КЗпП України (т. 1 а.с. 101-104).

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Зобов`язано Київську міську організацію інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя (ідентифікаційний код: 37242521) внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_1 , а саме: в записі за № 16 в розділі Відомості про роботу зазначити: Запис за № 16 є недійсним, поновлена на попередній роботі. У задоволенні інших вимог відмовлено (т. 3 а.с. 164-166).

Не погодившись з рішенням районного суду, 22 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Блинду А.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила заочне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, в іншій частині заочне рішення залишити без змін (т. 3 а.с. 169-186).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що відповідно до посадової інструкції дії, які ставляться у провину позивачу не входили до кола її обов`язків: ведення книги обліку розрахункових операцій, інформування керівництва про такі порушення, забезпечення передачі керівництву підприємства даних книг обліку розрахункових операцій не входили до обов`язків позивача під час перебування на посаді продавця, що підтверджується посадовою інструкцією продавця непродовольчих товарів (ритуального призначення), яка була затверджена на підприємстві, тому позивач не могла вчинити такі дії з огляду на відсутність у неї таких обов`язків. Зазначала, що таблиця порушень ведення обліку розрахункових операцій не є належним та допустимим доказом на підтвердження допущення позивачем будь-яких порушень ведення таких книг, оскільки дані викладені у ній не завірені відповідачем. Посилання на те, що позивач не повернула ключі від магазину у період відсутності на роботі є припущенням. Також суд залишив поза увагою той факт, що підставою для прийняття наказу № 21-к від 10 липня 2017 року про звільнення позивача з посади на підставі п. 4 ст. 41 КЗпП України стали протокол загальних зборів трудового колективу підприємства від 27 червня 2017 року та акт перевірки ведення книги обліку розрахункових операцій за 2013-2014 роки від 22 червня 2017 року, однак указані докази матеріали справи не містять. Вказувала, що звільняючи позивача роботодавець взагалі не відібрав від позивача будь-яких пояснень до її звільнення, на засідання трудового колективу, де начебто розглядалось питання про її звільнення її також не було запрошено, про що позивач зазначала у зауваженнях до наказу про звільнення, однак такі обставини судом першої інстанції взагалі не були встановлені.

Звертала увагу на те, що починаючи з 09 червня 2016 року (день набрання законної сили рішення суду про поновлення на посаді) рішення суду не виконувалось, ОСОБА_1 до роботи не допускалась, а поновлена була на посаді лише наказом від 26 червня 2017 року, з яким її було ознайомлено 10 липня 2017 року. Усі обставини, на які посилався відповідач, як на підставу її звільнення, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, судом неправильно застосовано норму матеріального права, а саме ст. 240-1 КЗпП України та безпідставно вважав, що дана норма не застосовується до даних правовідносин. Вважає, що позивач має бути звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а середній заробіток та моральна шкода мають бути стягнуті з власника ліквідованої юридичної особи роботодавця - відповідача у справі.

26 березня 2021 року президент Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя Воробйов Ю.І. подав відзив на апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 198-203).

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Блинду А.В. підтримала подану апеляційну скаргу. Представник відповідача - адвокат Паламар Л.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення. Позивач ОСОБА_1 до суду не прибула, була сповіщена належним чином про що у справі є докази, факт належного сповіщення позивачки підтвердила в апеляційному суді її представник - адвокат Блинду А.В., що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання (т. 3 а.с. 208-209, 232-233)

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення ОСОБА_1 належним, а її неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Скасувавши ухвалені у цій справі судові рішення про закриття провадження, Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року (провадження 61-4022св20) серед іншого зазначив, що суд першої інстанції не надав належну оцінку щодо можливості застосування до спірних правовідносин ст. 240-1 КЗпП України (т. 2 а.с. 215-218).

З огляду на положення ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя від 09 січня 2013 року № 4-К ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду продавця (т. 3 а.с. 158).

Наказом № 7-К від 05 вересня 2014 року ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя ОСОБА_1 звільнено з посади продавця з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді продавця на ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя з 22 травня 2014 року. Стягнуто з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2014 року по 09 червня 2016 року в розмірі 32531,66 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., вирішено питання судових витрат (т. 1 а.с. 36-43).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року залишено без змін (т. 1 а.с. 44-50).

Наказом № 17-к від 26 червня 2017 року на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді продавця (т. 1 а.с. 55).

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 в записі № 16 від 27 червня 2017 року зроблено позначення наступного змісту ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя . Відновлена на попередній роботі на підставі наказу № 17-к від 26 червня 2017 (т. 1 а.с. 59).

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 адресована директору ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року, в якій вона просила звільнити її за власним бажанням на підставі ст. 36 КЗпП України. При цьому у зв`язку з ознайомленням з наказом про поновлення на роботі лише 10 липня 2017 року зазначила, що бажає приступити до роботи негайно та ознайомитися з посадовою інструкцією, здійснити інструктаж щодо техніки безпеки, робочого графіку, передати робоче місце та положення, які регулюють правовідносини щодо обігу готівки та товару на підприємстві, видати ключі (т. 1 а.с. 60).

Також у матеріалах справи міститься інша заява ОСОБА_1 адресована директору ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року, в якій вона просила розірвати трудовий договір за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 10 липня 2017 року (т. 1 а.с. 61).

Наказом № 21-к ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з вчиненням дій, які дають підстави для втрати довіри до неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. У наказі зазначено, що власником та виконавчим органом підприємства втрачено довіру до ОСОБА_1 , що полягає в порушенні порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, не інформування керівництва про порушення, не забезпечення передачі керівництву книг обліку розрахункових операцій, не повернення ключів від магазину на період відсутності продавця на роботі з 12 травня 2014 року, зловживання службовим становищем з метою отримання позик від постачальників підприємства, продаж товарів в своїх інтересах без видачі касового чеку, що призвело до скарг споживачів (т. 1 а.с. 62-63).

Підставами звільнення зазначено: протокол загальних зборів трудового колективу підприємства від 27 червня 2017 року та акт перевірки ведення книги обліку розрахункових операцій за 2013-2014 роки від 22 червня 2017 року.

З наказом позивач була ознайомлена 10 липня 2017 року, зазначивши, що з наказом не згодна.

Рішенням ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя № 30/08 від 30 серпня 2017 року вирішено припинити діяльність підприємства шляхом його ліквідації у добровільному порядку, ліквідатором підприємства призначено Пошка А. (т. 3 а.с. 83).

05 грудня 2017 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Сотніковою Т.О. проведено реєстраційну дію за № 10701110010040729 - припинення юридичної особи в результаті ліквідації (т. 2 а.с. 37-39).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя є Київська міська громадська організація інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя (т. 3 а.с. 125-130).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами) роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (пункт 2 статті 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Таким чином, роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника.

Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Судом встановлено, що позивач працювала у ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя на посаді продавця.

Згідно з положеннями посадової інструкції продавця непродовольчих товарів (ритуального призначення), затвердженої директором ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя , завдання та обов`язки продавця непродовольчих товарів полягають у наступному: одержує товари зі складу, перевіряє і відбирає товари, які підлягають прийманню за наявними дефектними ознаками; вивчає і узагальнює дані про попит споживачів; складає заявки на ремонт торгово-технологічного обладнання та електронних контрольно-касових апаратів; проводить інвентаризацію; складає товарні звіти, акти на брак, пересортицю товарів, акти приймання та здавання при передаванні матеріальних цінностей; вирішує спірні питання зі споживачами; керує роботою продавців нижчої кваліфікації та учнів; виконує належним чином обов`язки в частині захисту прав споживачів (т. 1 а.с. 105-106).

Враховуючи вказані посадові обов`язки, посада продавця непродовольчих товарів, з якої було звільнено позивача, належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарні цінності та одержують їх під звіт, та яких може бути звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Установивши, що позивач є особою, основний зміст трудових обов`язків якої становить виконання операцій, що пов`язані з одержанням товару зі складу, перевіркою товару, проведенням інвентаризації та складанням товарних звітів, слід з`ясувати які було вчинено винні дії працівником.

З Наказу № 21-к ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням дій, які дають підстави для втрати довіри до неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вбачається, що власником та виконавчим органом підприємства втрачено довіру до ОСОБА_1 , що полягає в порушенні порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, не інформування керівництва про порушення, не забезпечення передачі керівництву книг обліку розрахункових операцій, не повернення ключів від магазину на період відсутності продавця на роботі з 12 травня 2014 року, зловживання службовим становищем з метою отримання позик від постачальників підприємства, продаж товарів в своїх інтересах без видачі касового чеку, що призвело до скарг споживачів (т. 1 а.с. 62-63).

Підставами звільнення зазначено: протокол загальних зборів трудового колективу підприємства від 27 червня 2017 року та акт перевірки ведення книги обліку розрахункових операцій за 2013-2014 роки від 22 червня 2017 року.

Разом з тим, протокол загальних зборів трудового колективу підприємства від 27 червня 2017 року та акт перевірки ведення книги обліку розрахункових операцій за 2013-2014 роки від 22 червня 2017 року відсутні у матеріалах справи та відповідачем до суду таких доказів надано не було.

На підтвердження порушення позивачем порядку ведення книги обліку розрахункових операцій відповідачем було надано табличку з описом виявлених порушень ведення книги обліку розрахункових операцій ОСОБА_1 (магазин, АДРЕСА_1 ) за період з 01 травня 2013 року по 21 лютого 2014 року (т. 1 а.с. 112-113).

Проте як вбачається з посадової інструкції до посадових обов`язків продавця непродовольчих товарів не входить обов`язок ведення книги обліку розрахункових операцій, а тому відсутні підстави ставити у вину позивачу дії щодо порушення ведення цієї книги.

Також у наказі про звільнення зазначено, що ОСОБА_1 не повернула ключі від магазину на період відсутності на роботі з 12 травня 2014 року, проте доказів на підтвердження вчинення таких дій до суду не надано.

Крім того, у провину позивача ставилося зловживання службовим становищем з метою отримання позик від постачальників підприємства, на підтвердження чого відповідач надав заяву ФОП ОСОБА_3 адресовану директору ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя з проханням вплинути на вирішення непорозумінь з працівником ОСОБА_1 , яка позичила грошові кошти та не повернула (т. 1 а.с. 110).

Колегія суддів критично оцінила таку заяву з огляду на те, що отримання позики позивачем у постачальника підприємства ФОП ОСОБА_3 свідчить про виникнення договірних відносин між ними та ніяким чином не впливає на трудові обов`язки позивача. Посилання відповідача на зловживання при цьому службовим становищем для отримання позики є припущенням та жодними доказами не доведено.

Як підставу звільнення позивача у наказі зазначено, що позивач здійснювала продаж товарів в своїх інтересах без видачі касового чеку, що призвело до скарг споживачів.

Відповідач на підтвердження вказаних обставин надав зареєстроване звернення особи до голови КМДА, в якій крім усього іншого зазначено, що похоронне бюро в особі ОСОБА_1 взяли більше коштів, ніж передбачено, та не видали квитанцій, просили розібратися у ситуації (т. 1 а.с. 109). Разом з тим, відповіді на вказане звернення до суду не надано та не надано підтверджень вказаних обставин, зокрема наявності (відсутності) факту порушення з боку позивачки, а також не проведено службової перевірки та не складено відповідні висновки за наслідками перевірки.

Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що позивач вчинила такі дії (умисно або необережно), які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір`я, тому підстави для звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України були відсутні.

Крім того, до суду не надано доказів наявності повноважень заступника директора ОСОБА_4 на видання наказів по підприємству про прийняття на роботу (звільнення з роботи) працівників.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення позивачки з роботи наказом заступника директора Підприємства об`єднання громадян Інваліди Фонду святого Пантелеймона Цілителя Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року № 21-к на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки роботодавця, яка є в матеріалах справи, середньомісячна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 на час звільнення з роботи у 2014 році становила 1300 грн., а розмір середньоденного заробітку складав 63 грн. 41 коп. (т. 1 а.с. 36-54 т. 3 а.с. 159).

Вищезазначеного розміру середньомісячного та середньоденного заробітку ОСОБА_1 під час роботи представник відповідача - адвокат Паламар Л.В. в апеляційному суді не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 232-233).

Наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 був виданий роботодавцем лише 26 червня 2017 року, з цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 10 липня 2017 року, до роботи не ставала, оскільки в цей же день була звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (т.1 а.с. 55-62).

З огляду на наведене та положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд визнав встановленим розмір 63 грн. 41 коп. середньоденного заробітку позивачки.

Як зазначено вище, рішенням власника ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя - Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя № 30/08 від 30 серпня 2017 року вирішено припинити діяльність ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя шляхом його ліквідації у добровільному порядку, ліквідатором підприємства призначено Пошка А. (т. 3 а.с. 83).

Відповідно до частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

05 грудня 2017 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Сотніковою Т.О. проведено реєстраційну дію за № 10701110010040729 - припинення юридичної особи в результаті ліквідації без визначення правонаступників (т. 2 а.с. 37-39).

З огляду на наведене та положення ст. 240-1 КЗпП України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачку звільнено без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, але поновлення її на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя , тому слід визнати ОСОБА_1 такою, що звільнена з 05 грудня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та покладення зобов`язання на власника ліквідованої організації, виплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 липня 2017 року до 05 грудня 2017 року (тобто день ліквідації підприємства роботодавця) - 6658.05 грн. (105 роб. днів х 63.41 грн.).

Оскільки сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена і підлягає стягненню за цим судовим рішенням, не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення індексу інфляції на вказану суму заборгованості.

При цьому, врахувавши вимоги законодавства та встановлені по справі обставини і докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав стягнення грошової компенсації моральної шкоди з відповідача як власника ліквідованого підприємства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку із ухваленням нового судового рішення в цій частині по суті заявленого позову.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір у частині вимог про поновлення на роботі. На відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, який стягується на користь позивача в розмірі 1280,00 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 1920,00 грн. (1280,00 грн. х 150%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується квитанцією (т. 3 а.с. 183).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом заступника директора Підприємства об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року № 21-к на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )такою, що звільнена з посади продавця на Підприємстві об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя з 05 грудня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Стягнути з Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя (код ЄДРПОУ - 21693711) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) - 6 658 (шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 05 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути з Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя (код ЄДРПОУ - 21693711) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1280 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1920 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2021 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова