Ухвала

від 10.06.2021 по справі 759/11928/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 759/11928/17

провадження № 61-8824ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Блинду Анастасією Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя про виправлення описки у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- зобов`язати відповідача внести виправлення до трудової книжки у записі № 16, виклавши його графу 3 у редакції: Підприємства об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя запис за 15 є недійсним, поновлена на попередній роботі ;

- поновити її на попередній роботі в Підприємстві об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської громадської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя на посаді продавця;

- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 10 липня 2017 року;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 січня 2013 року ОСОБА_1 влаштувалася на роботу до ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя на посаду продавця в магазин з продажу непродовольчої групи товарів ритуального призначення. 22 травня 2014 року вона звернулася до роботодавця із заявою про звільнення із займаної посади через невиконання підприємством умов законодавства про працю України та систематичним порушенням трудових прав працівника. Проте, роботодавець заяву не розглянув, а 10 вересня 2014 року позивача було ознайомлено з наказом № 7-к від 05 вересня 2014 року про звільнення за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, видано трудову книжку та проведено не повний розрахунок. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі, роботодавцем видано відповідний наказ.

Позивач зазначала, що 10 липня 2017 року подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, проте дану заяву підприємством було відхилено, після чого вона вдруге подала заяву про звільнення за згодою сторін, однак заяву повторно не було прийнято. При цьому, роботодавець надав позивачу на ознайомлення наказ про її звільнення у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, а саме, вчинення винних дій, які дають підстави для втрати до неї довіри на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. При цьому, повного розрахунку з нею проведено не було. З даним рішенням позивач не згодна, рішення про її звільнення із зазначених підстав є незаконним, дисциплінарних проступків вона не вчиняла, рішення спрямоване на тривале, умисне порушення її прав. Крім того, відповідачем пропущено місячний та шестимісячний строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Зазначала, що, поновлюючи її на посаді продавця на підставі рішення суду, роботодавець здійснив запис у трудовій книжці, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року, а саме: після зазначення порядкового номеру 16 , дати внесення запису 27 червня 2017 року в графі зазначено: ПОГ Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя відновлена на попередній роботі , чим порушено пункт 2.10 Інструкції. Вказані дії позивач вважає умисними, такими, що порушують трудові права та підлягають судовому захисту. Крім того, незаконними діями підприємства, пов`язаними з незаконним звільненням, порушенням права на отримання своєчасної заробітної плати, позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої оцінено нею в сумі 50 000 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Київську міську організацію інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а саме: в записі за № 16 в розділі Відомості про роботу зазначити: Запис за № 16 є недійсним, поновлена на попередній роботі.

У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом заступника директора Підприємства об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя від 10 липня 2017 року № 21-к на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади продавця на Підприємстві об`єднання громадян Інваліди Фонду Святого Пантелеймона Цілителя Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя з 05 грудня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Стягнуто з Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя на користь ОСОБА_1 6 658,05 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

24 травня 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Блинду А. В. звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у вказаній цивільній справі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають

з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені)

за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу

їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у даній справі є вимоги про виправлення описки у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250 = 567 500 грн) та не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить

до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням вказаного, оскільки заявником подано касаційну скаргу

на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Блинду Анастасією Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської організації інвалідів Фонд Святого Пантелеймона Цілителя про виправлення описки у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев