Ухвала

від 08.04.2021 по справі 752/16926/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 752/16926/20

провадження № 61-4419ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу адвоката Ровенського Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду 16 лютого 2021 року у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести капітальну торцеву стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з боку нежитлового приміщення № 1-4 першого поверху до попереднього стану, який існував до проведення робіт з влаштування дверного та віконного прорізів у даному нежитловому приміщенні.

Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачі просили заборонити ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи у нежилому приміщенні № 1-4 першого поверху, розташованому на АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання у несучі конструкції будинку.

Заява мотивована тим, що відповідач проводить будівельні роботи з втручанням у несучі конструкції будинку, усупереч проектній документації та з порушенням будівельних норм і правил, що призвело до руйнування будинку АДРЕСА_1 . Продовження проведення відповідачем будівельних робіт може призвести до повного руйнування будинку, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду 16 лютого 2021 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи у нежилому приміщенні № 1-4 першого поверху, розташованому на АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання у несучі конструкції будинку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 650,00 грн.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у березні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду 16 лютого 2021 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження в частині забезпечення позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір, що стосується зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести капітальну торцеву стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з боку нежитлового приміщення № 1-4 першого поверху до попереднього стану, який існував до проведення робіт з влаштування дверного та віконного прорізів у даному нежитловому приміщенні.

Вимогами заяви про забезпечення позову є заборона ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи у нежилому приміщенні № 1-4 першого поверху, розташованому на АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання у несучі конструкції будинку.

Таким чином, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просять позивачі, за своїм змістом не є тотожними заявленим позовним вимогам та не призводять до вирішення спору по суті, оскільки заходи забезпечення стосуються лише заборони вчиняти дії щодо проведення будівельних робіт, пов`язаних із втручанням у несучі конструкції будинку.

Отже, судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо здійснення відповідачем реконструкції нежитлового приміщення та втручання у несучі конструкції будівлі, що, на думку позивачів , може призвести до повного руйнування будинку та позбавлення останніх права власності на майно.

Ураховуючи необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, перевіривши аргументи заяви про забезпечення позову і встановивши, що є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, що внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди шляхом пошкодження та/або руйнування житлового будинку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи у нежилому приміщенні № 1-4 першого поверху, розташованому на АДРЕСА_1 , що тягнуть за собою втручання у несучі конструкції будинку, з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на їхню користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Зі змісту касаційної скарги, судового рішення, що оскаржене, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга в частині оскарження заяви про забезпечення позову є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Щодо оскарження в частині заяви простягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У відкритті касаційного провадження у частині заяви простягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суд апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; а також ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції простягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити як такої, що не підлягає касаційному оскарженню.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржене, у касаційній скарзі не зазначені.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Ровенського Олександра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду 16 лютого 2021 року у справі за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська