Рішення

від 20.04.2021 по справі 826/7226/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ № 826/7226/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-пілон"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-пілон" (далі - ТОВ "А-пілон", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 053/40-212-10/2421 від 25 березня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року вказані вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі №8267226/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року надіслана сторонам поштовим відправленням.

Станом на час розгляду справи пояснення/заяви/клопотання від сторін до Окружного адміністративного суду міста Києва не надходили.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 лютого 2016 року №62 "Про проведення позапланових перевірок", направлення від 09 лютого 2016 року №212-6/027/40-212-10/998 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатом якої складено акт від 10 березня 2016 року (т. 1, а.с. 16-20), яким зафіксовано, зокрема, такі порушення: проектна документація, яка розроблена проектною організацією ТОВ "Апілон", під керівництвом головного архітектора проекту Кушніра Миколи Олександровича (кваліфікаційний сертифікат серія АА № 00972) та головного інженера проекту - Братущака Максима Васильовича (кваліфікаційний сертифікат серії АР №001669), яка, в свою чергу, була передана замовнику, для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва" "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Свердлова, 120 у місті Вінниця (житловий будинок №3), була розроблена без виконання інженерних вишукувань та без отримання відповідних технічних умов, чим порушено частину 2 статті 26 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" та статтю 26 Закону України "Про архітектурну діяльність, що є істотними порушеннями вимог законодавства, містобудівної документації та вихідних даних для проектування об`єкту містобудування.

На підставі акту перевірки відповідачем було складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10 березня 2016 року та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10 березня 2016 року (т. 1, а.с. 21-25).

В подальшому, 25 березня 2016 року за результатом розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову №053/40-212-10/2421 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за порушення частини 2 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та статті 26 Закону України Про архітектурну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю А-пілон визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - оскаржувана постанова). Вважаючи вказану вище постанову такою, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 2 частини 3 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати, зокрема, протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол, на підставі яких розглядається справа про порушення містобудівного законодавства та виноситься постанова про накладення стягнення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 808/3616/16. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553).

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 5 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У пункті 17 Порядку № 553 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що за результатами перевірки у присутності посадової особи суб`єкта містобудівної діяльності складається акт перевірки, а при виявлені порушень у сфері містобудівної діяльності додатково складається протокол, які підписуються посадовою особою ДАБІ та представником (керівником) суб`єкта містобудівної діяльності. При цьому присутності проектної організації законодавство не вимагає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 808/3616/16. З урахуванням наведеного вище, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем Порядку №553 при проведенні перевірки.

Так, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правову оцінку наявним у матеріалах справи технічним умовам від 13 серпня 2015 року та інженерно-геологічним вишукуванням 2015 року, не перевірено їх відповідність вимогам ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ДБН А.2.1-1-2014 Інженерні вишукування для будівництва , що свідчить про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, та ненадання оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, з наведенням мотивів їх прийняття або відхилення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Згідно статті 26 Закону України Про архітектурну діяльність архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об`єктів архітектури, зобов`язані: додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування; не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови; не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.

Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит відповідача від 15 лютого 2016 року за №40-212-10/1011 до Комунального підприємства Вінницяоблводоканал щодо видачі вказаною установою технічних умов на каналізацію, зокрема, на об`єкт Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Свердлова, 120 у м. Вінниці житловий будинок № 3, остання листом від 17 лютого 2016 року №2/227 повідомила, що на вказаний об`єкт будівництва їхньою установою технічних умов на каналізацію не видавалось.

Вказане, на думку відповідача, підтверджує факт розроблення проектної документації Товариством з обмеженою відповідальністю А-пілон на об`єкт будівництва з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, без отримання відповідних технічних умов.

Так, в матеріалах справи наявні технічні умови до інженерного забезпечення об`єкта будівництва щодо пожежної та техногенної безпеки від 13 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 43-44) та інженерно-геологічні вишукування 2015 року розроблені Малим приватним виробничим підприємством Інж-Агро (т. 1 а.с. 64-83).

Правовідносини щодо підготовки та видачі технічних умов на підключення об`єктів будівництва чи реконструкції або існуючих об`єктів до централізованих систем водопостачання та водовідведення врегульовано, зокрема, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 4.1 Правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил.

Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об`єкта будівництва.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Згідно пункту 4.4 Правил виконання технічних умов є обов`язковим при розробленні проектів на об`єкти будівництва.

Отже, технічні умови на каналізацію видаються виробником таких послуг.

В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем технічних умов на каналізацію від виробника зазначених послуг за формою затвердженою Порядком.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 053/40-212-10/2421 від 25 березня 2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А-пілон" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко