Постанова

від 14.04.2021 по справі 520/12729/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р.Справа № 520/12729/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ", ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року (ухвалене суддею Мельниковим Р.В.) по справі № 520/12729/2020 за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (в подальшому - ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ ), в якому просила: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (код ЄДРПОУ 42031832) у вигляді тимчасового припинення діяльності підприємства по виробництву коксу та кам`яновугільної смоли до отримання ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (код ЄДРПОУ 42031832) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 р. позов задоволено частково, а саме: застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (код ЄДРПОУ 42031832) у вигляді тимчасового зупинення діяльності підприємства по виробництву коксу та кам`яновугільної смоли до отримання ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (код ЄДРПОУ 42031832) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Харківській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про охорону атмосферного повітря , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції до відповідача застосовано крайні заходи реагування у вигляді повного зупинення господарської діяльності підприємства, обрання якого є доцільним лише у разі допущення порушень, що реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила: переглянути адміністративний позов, з урахуванням повідомлених апелянткою обставин справи та наданих доказів, та заборонити незаконну господарську діяльність ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ на водному об`єкті загальнодержавного значення Новожанівському родовищі мінеральної води; зобов`язати бенефіціара і директора ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ ОСОБА_2 компенсувати нанесену шкоду здоров`ю ОСОБА_1 у сумі 1000000 грн., нанесену здійсненням незаконної господарської діяльності по виробництву коксу за місцем її проживання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України Про оцінку впливу на довкілля , Закону України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про питну воду , Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки , Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Закону України Про охорону атмосферного повітря , Закону України Про оцінку впливу на довкілля , Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , Цивільного кодексу України, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, Кодексу України про надра та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки рішення суду першої інстанції вмотивовано не дослідженими судом обставинами та не дослідженими доказами для визначення судом цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи - відповідача ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ .

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ , в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі підіймає питання, які не були предметом дослідження Державної екологічної інспекції у Харківській області під час позапланової перевірки ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ у період з 01.04.2020 р. по 04.09.2020 р., у зв`язку з чим не досліджувались судом першої інстанції під час розгляду справи та прийнятті оскаржуваного рішення.

Харківська обласна прокуратура подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ , в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 необхідно закрити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 26.09.2019 р. між Акціонерним товариством СБЕРБАНК (орендодавець) та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ НОВОМЕТ (орендар) укладено договір оренди № 28-250, умовами якого встановлено, що Акціонерне товариств СБЕРБАНК (орендодавець) передає ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ (орендар) в тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс разом зі складовими його частинами (відповідно до додатку № 1 до договору № 28-250 від 26.09.2019 р.), який розташований за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44.

У зв`язку зі зміною найменування орендаря ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ НОВОМЕТ на ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ , 25.10.2019 р. укладено договір про внесення змін № 1 до договору оренди № 28-250 від 26.09.2019 р.

Згідно із актом прийому-передачі від 11.12.2019 р., ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» прийняло в тимчасове платне користування майно з виробництва коксу та коксопродуктів (обладнання, механізми, споруди, тощо).

30.01.2020 р. ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» внесено до Державного реєстру потенційно небезпечних об`єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-01.63.2004.0001284, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію потенційно небезпечного об`єкта.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції України у Харківській області № 789/12-02 від 01.09.2020 р. та направлення № 789/12-02/05-04 від 01.09.2020 р. фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області в період з 01.09.2020 р. по 04.09.2020 р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря в діяльності ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» , яке спеціалізується на виробництві коксу та кам`яновугільної смоли, що передбачає викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за результатами якої складено акт перевірки № 789/12-02/05-04 від 01.09.2020 р., висновками якого встановлені наступні порушення вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря : викиди в атмосферне повітря від джерел ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» з 11.12.2019 р. (згідно з актом прийому-передачі майна від 11.12.2019 р. до договору оренди № 28-250 від 26.09.2019 р., із змінами) по 04.09.2020 р. здійснювалися в наднормативному режимі (без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря); не здійснюється виробничий контролю за охороною атмосферного повітря в процесі виробничої діяльності на стаціонарних джерелах викидів підприємства; контроль щодо ефективності роботи ПГОУ на підприємстві не здійснюється.

Актами відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел від 01.09.2020 р. № 789 та від 02.09.2020 р. № 789/1, складеними Державною екологічною інспекцією у Харківській області, підтверджено факт викидів ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» забруднюючих речовин в атмосферне повітря від виробництва коксу та кам`яновугільної смоли.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено припис № 92/05-04 від 08.09.2020 р., яким зобов`язано ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» : отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на устаткування та обладнання, яке використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» при виробництві коксу і кам`яновугільної смоли та на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від допоміжного виробництва, за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44; провести виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі виробничої діяльності на стаціонарних джерелах викидів підприємства; надати інформацію щодо фактично відпрацьованого часу джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У зв`язку з встановленням вищевказаних порушень та невиконанням відповідачем вимог припису, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не виконані вимоги припису позивача, то наявні підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» у вигляді тимчасового зупинення діяльності підприємства по виробництву коксу та кам`яновугільної смоли до отримання ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виключно законами встановлюються, зокрема, повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно із з ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи. її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону атмосферного повітря та щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря , джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно із ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із ст. 12 Закону України Про охорону атмосферного повітря , господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1598 від 29.09.2001 р. затверджено Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, до кола яких віднесено найбільш поширені забруднюючі речовини: оксиди азоту, бенз(а)пірен, діоксид та інші сполуки сірки, оксид вуглецю, озон, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок (мікрочастинки та волокна), свинець та його сполуки, формальдегід; небезпечні забруднюючі речовини: метали та їх сполуки, органічні аміни, леткі органічні сполуки, стійкі органічні сполуки, хлор, бром та їх сполуки, фтор та його сполуки, ціаніди, фреони, арсен та його сполуки.

Згідно із ст. 14 Закону України Про охорону атмосферного повітря , викиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а до другої або третьої групи, - обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до абзацу 1 частину 6 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Статтею 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності визначено принцип мовчазної згоди, тобто принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно із ст. 50 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем складено акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ від 01.09.2020 р. № 789, а саме: паракотельня, котел № 2 ДКВР-10/13 (димова труба); коксові батареї (димова труба); та акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ від 02.09.2020 р. № 789/1, загальна механічна вентиляція з приміщення БХУ (вентиляційна труба); дробильно-дозувальне відділення, місце пересипання (вентиляційна труба).

За результатами вимірювань на джерелі викидів (паракотельня, котел № 2 ДКВР-10/13) відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 03.09.2020 р. №789/12-02 (акт відбору проб від 01.09.2020 р. №789) виявлено вміст забруднюючих речовин (усереднено): вуглецю оксиду (CO) у розмірі 37,3 мг/м3 (у перерахунку к 3% у розмірі 166,9 мг/м3); азоту оксиду (сума в перерахунку на діоксид азоту NO2) у розмірі 95,3 мг/м3 (у перерахунку к 3% у розмірі 428,1 мг/м3); сірки діоксиду у розмірі 174,3 мг/м3(у перерахунку к 3% у розмірі 783,3 мг/м3).

На джерелі викидів (коксові батареї) відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 03.09.2020 р. № 789/12-02 (акт відбору проб від 01.09.2020 Р. № 789) виявлено вміст забруднюючих речовин (усереднено): вуглецю оксиду (CO) у розмірі 0 мг/м3; азоту оксиду (сума в перерахунку на діоксид азоту NO2) у розмірі 121,3 мг/м3 (у перерахунку к 6% у розмірі 517,9 мг/м3); сірки діоксиду у розмірі 160,3 мг/м3 (у перерахунку к 6% у розмірі 681,3 мг/м3). Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від паракотельної (котел №2 ДКВР-10/13-димова труба) та коксові батареї (димова труба), здійснювались в наднормативному режимі (без дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря).

02.09.2020 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від загальної механічної вентиляції з приміщення БХУ (вентиляційна труба) та дробильного дозувального відділення, місце пересипання (вентиляційна труба), також здійснювались в наднормативному режимі (без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря). Протоколи вимірювань відповідно до акту відбору проб від 02.09.2020 р. № 789/1 на джерелах викидів: загальна механічна вентиляція з приміщення БХУ (вентиляційна труба), дробильно-дозувальне відділення, місце пересипання (вентиляційна труба) будуть надані пізніше, після закінчення проведення досліджень та розрахунків вимірювань.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів помилковості результатів аналізу проб організованих викидів стаціонарних джерел, що оформлені актами від 01.09.2020 р. № 789 та від 02.09.2020 р. № 789/1, тобто, на час проведення перевірки підтверджено здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від виробництва коксу та кам`яновугільної смоли.

Щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» викидів в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що листом вих. № 14/01-01 від 14.01.2020 р. відповідач звернувся до Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля про реєстрацію матеріалів інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для отримання дозволу.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, листом Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля № 12.2.2.-ВИХ/540-20 від 19.02.2020 р. подані товариством документи повернуті, у зв`язку з порушенням вимог Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (КНД 211.2.3.014-95), затвердженої наказом Мінприроди № 7 від 10.02.1995 р.

27.02.2020 р. та 18.03.2020 р. ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з заявами про реєстрацію звіту про інвентаризацію та про отримання дозволу на викиди в атмосферу, за результатами розгляду яких, листом Міністерства енергетики та захисту довкілля листом від 27.05.2020 р. № 212.2.2-ВИХ./1564-20 повідомило товариству про зупинення перебігу строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг з дня оголошення карантину і до моменту його припинення.

16.07.2020 р. ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ листом № 16/07-02 звернулося до Міністерства енергетики та захисту довкілля України із запитом про застосування до підприємства принципу мовчазної згоди, у зв`язку з ненаданням у встановлений законом строк документу дозвільного характеру або не прийняття рішення про відмову в його видачі.

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/6-14/4210-20 від 03.09.2020 р. повідомлено відповідача, що принцип мовчазної згоди може бути застосований за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ потребує доопрацювання, з урахуванням зауважень міністерства, направлених на адресу підприємства листом № 212.2.2.-ВИХ/1629-20 від 04.06.2020 р.

31.08.2020 р. та 17.09.2020 р. до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України було направлено чергові звернення щодо розгляду матеріалів інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (лист вих. № 31/08-1), видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (вих. № 31/08-02, №17/09-02) та стосовно дії дозволу.

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №14/14-01/795-20 від 29.09.2020 р. ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ відмовлено у видачі дозвільного документа.

Таким чином, на час проведення перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано доказів отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а вищезазначеною перепискою відповідача з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України підтверджується, що цей дозвіл не видавався відповідачу, у зв`язку з наявністю зауважень у міністерства з вказаного питання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення заходів для отримання дозволу не спростовують фактичних обставин щодо здійснення викидів підприємством відповідача забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що захід реагування у вигляді тимчасового зупинення діяльності підприємства по виробництву коксу та кам`яновугільної смоли до отримання ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів є співмірним та таким, що відповідає меті забезпечення дотримання норм діючого законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та атмосферного повітря, оскільки вжиття заходів щодо повного або часткового зупинення діяльності підприємства є способом реагування на протиправні дії відповідача щодо здійснення ним діяльності без відповідного дозволу, тобто, спрямовані на припинення виявленого порушення.

Доводи апелянта, що відповідає вимогам чинного законодавства здійснення відповідачем діяльності з виробництва коксової продукції на базі основних фондів (технологічного обладнання) ПрАТ Харківський коксовий завод , яким така діяльність здійснювалася за наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310137900-236, термін дії якого з 07.12.2017 р. по 07.12.2024 р., суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.

Так, ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ здійснює діяльність з виробництва коксової продукції на базі основних фондів (технологічного обладнання) ПрАТ Харківський коксовий завод , на підставі договору оренди та не є правонаступником цього підприємства, тобто, ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ та ПрАТ Харківський коксовий завод є різними суб`єктами господарювання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачена можливість використання суб`єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який виданий іншому суб`єкту господарювання, у зв`язку з чим наявність такого дозволу в ПрАТ Харківський коксовий завод не підтверджує правомірність здійснення такої діяльності безпосередньо відповідачем у спірних правовідносинах.

Доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, так як правомірність діяльності ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ підтверджується фактом отримання відповідачем 05.03.2021 р. дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки як встановлено судовим розглядом і підтверджено матеріалами справи станом на проведення перевірки та розгляду справи у суді першої інстанції у відповідача був відсутній такий дозвіл.

Крім того, фактом отримання відповідачем 05.03.2021 р. дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підтверджується, що до 05.03.2021 р. підприємством господарська діяльність із використанням стаціонарних джерел викидів здійснювалася без відповідного дозволу, з порушенням вимог ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010).

ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Brulla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, пункт 33).

Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист ) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У Кодексі адміністративного судочинства України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в ч. 1 ст. 5, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (пункт 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України , які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо учасників справи, то їх коло визначено частинами 1 та 2 статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов`язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб`єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов`язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб`єктів перенесено в площину процесуального регулювання.

Права учасників справи визначені у ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.

У ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України розширено коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участь у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, яке оскаржується незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 293 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Спірним у цій справі є питання щодо підстав вважати ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, такою, відносно якої судом першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, це рішення суду стосується прав та обов`язків певного кола осіб, а саме, Державної екологічної інспекції у Харківській області та ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ . Предметом спору в справі № 520/12729/2020 є правомірність застосування до ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), у зв`язку з чим рішення у вказаній справі не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 .

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки предметом спору в справі № 520/12729/2020 є правомірність застосування до ТОВ КОКСОВИЙ ЗАВОД НОВОМЕТ заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а в рішенні суду не зроблено прямого висновку про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , то апелянтка, яка не була учасником у справі № 520/12729/2020, не є суб`єктом оскарження в розумінні ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 частини 1 ст. 305 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 р. по справі № 520/12729/2020.

Керуючись ст. ст. 5, 13, 42, 44, 243, 271, 283, 293, 305, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 520/12729/2020 залишити без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 р. по справі № 520/12729/2020 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.04.2021 року