Постанова

від 09.04.2021 по справі 522/10333/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3348/21

Номер справи місцевого суду: 522/10333/19

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання недійсними договорів, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П. 09 липня 2020 року у м. Одеса, -

встановила:

У червні 2019 року громадянин Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання недійсними договори (т. 1 а.с. 4-8, т. 2 а.с. 48-54, т. 5 а.с. 64-70).

В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_1 , 1973 року народження (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) з 2002 року проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1955 року народження. 06.02.2002 р. між ОСОБА_1 та першим чоловіком, ОСОБА_5 був розірваний шлюб. З цього періоду позивачка та відповідач проживали сумісно, як сім`я. За час сумісного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Родина проживає за адресою: АДРЕСА_1 , веде спільне господарство, має спільний бюджет, фактично виконує права та обов`язки подружжя, проживає однією сім`єю, як чоловік та жінка. Відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації), виданої дільницею № 1 КП ЖКС Порто-Франківський від 11.02.2019 р., ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою отримають поштову кореспонденцію.

Родинні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , їх сумісне проживання, проведення часу у сімейному колі, з дітьми, підтверджують численні фотографії за різні періоди, починаючи з початку спільного проживання і до сьогодні. Всі роки сумісного проживання сторони пов`язані спільним побутом мали довготривалі шлюбні стосунки, взаємні права та обов`язки. Проживаючи як подружжя, придбавали нерухомість, робили спільні покупки, проводили обстеження та лікування у одному й тому ж медичному закладі.

Шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_4 не був зареєстрований. Однак, у зв`язку із погіршенням стосунків сторін у 2019 році, позивач має необхідність встановлення факту сумісного проживання у судовому порядку. На підставі ч. 1 ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України позивачка просить суд визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя придбане сторонами в період подружніх відносин, а саме: 1) квартира АДРЕСА_2 ; 2) 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) 78/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) 324/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) 64/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 6) Садовий будинок площею 119,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; 7) садовий будинок площею 367,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; 8) квартира АДРЕСА_5 ; 9) підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; 10) нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 ; 11) квартира АДРЕСА_8 площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 ; 12) нежиле приміщення першого поверху площею 116.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 13) нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 .

На підтвердження реєстрації права власності сторін на вказане майно позивачем були надані письмові докази: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Разом з цим, у позові зазначено про те, що було надано судові документи, які свідчать про дії відповідача, направлені на зменшення обсягу права спільної сумісної власності на порушення права власності позивача. Так, до матеріалів справи було додано договори купівлі-продажу садових будинків за адресою: АДРЕСА_11 та правовстановлюючі документи на частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачка зазначає, що вказані договори купівлі-продажу власноруч вона не підписувала, а договори були підписані довіреними особами, грошові кошти позивачка за вказаними договорами купівлі-продажу не отримувала, об`єкти нерухомості вибули з власності позивача проти її волі. Позивачка вказує на те, що грошові кошти на її поточний рахунок не надходили і вона не була обізнана з тим, що від її імені будуть укладатися договори купівлі-продажу належного їй майна. Позивачка стверджує, що вона не уповноважувала свого представника ОСОБА_10 на підписання заяви про те, що майно не є спільно сумісною власністю подружжя. Крім того, в обґрунтування позову зазначено про те, що згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 182131620258 від 11.06.2013 р. та декларації № ОД 182131620242 від 11.06.2013 р. садові будинки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_4 були збудовані позивачкою в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому підпадають під режим спільної власності подружжя. Земельні ділянки, на яких розташовані садові будинки, кадастровий номер 5122755400:002:0081 та 5122755400:01:002:0080 і на даний період часу перебувають в оренді у позивача. З наведених у позові доводів, представник позивача, адвокат Ситник О.П., вважає, що право позивачки, як власника майна, право на яке було зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України, вже неодноразово порушено і захистити порушене право можливо лише у судовому порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 ; 163/1000 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 ; 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 ; 324/1000 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 ; 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 ; садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . квартиру АДРЕСА_5 ; підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна 24362402; нежитлові приміщення офісу №550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер майна 15014005; квартиру АДРЕСА_12 , реєстраційний номер майна 35365990; нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер майна 33736806; нежиле підвальне приміщення №501 у літері А1 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_11 на підставі Договору купівлі-продажу №33, укладеному 18.03.2004 року між Одеською міською радою і ОСОБА_4 , номер в реєстрі 876. У задоволенні іншій частини заяви - відмовити (т. 1 а.с. 109-111).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 про часткове скасування заходів забезпечення позову задоволено. Частково скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року, а саме знято арешт з: 163/1000 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 324/1000 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . Інше майно залишено під арештом (т.1 а.с. 206-207).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року у задоволенні позову громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі (т. 7 а.с. 93-111).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта: суд першої інстанції фактично позбавив її можливості на подання доказів у суді; судом не дано оцінки існування наміру відповідача зменшити обсяг права апелянта у спільній сумісній власності; спірна квартира АДРЕСА_2 , набувалася сторонами у власність в період з 01 січня 2004 року до травня 2019 року, тобто, у період спільного проживання; грошові кошти за спірними договорами купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 від 30 січня 2019 р., та договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 від 08 листопада 2018 р. апелянт не отримувала і об`єкти нерухомості вибули з її власності проти її волі(т. 7 а.с. 123-139).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Росія, є громадянкою Сполучених Штатів Америки. В ході судового розгляду справи стороною позивача не були спростовані доводи відповідача щодо наявності у позивачки другого громадянства Російської Федерації, що також підтверджується закордонним паспортом громадянина Російської Федерації, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , № 51 № 4283148 (а/с 123 том І), та паспортом громадянина Російської Федерації на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Відділом внутрішніх справ Ленінського району міста Іваново 03 липня 2003 р. № 372-005. Місце проживання позивача зареєстровано 03 липня 2003 р. за адресою: АДРЕСА_13 (а/с 124-126 том І).

Згідно даних тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні (Серія НОМЕР_2 , виданого ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області 13 вересня 2006 р.) громадянка Росії ОСОБА_13 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_14 (а/с 36 том ІІ). Після цього, 24 липня 2009 р. реєстрація місця проживання позивача була змінена на АДРЕСА_1 (а/с 8 том ІІІ).

Відповідачем у справі є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження Киргизстан, громадянин Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом громадянина Сполучених Штатів Америки типу: Р № НОМЕР_3 від 24 травня 2004 р. (а/с 9 том ІІІ). Має посвідку на постійне проживання в Україні № 217-И/2004 від 07 червня 2004 р., реєстрація місця проживання в Україні: АДРЕСА_1 (а/с 12 том І). Засновник ТОВ Конкорд Лімузін 1 № 4145603, округ Кінгс Нью Йорк, Сполучені Штати Америки (а/с 78-85 том V). Згідно протоколу зборів засновників Торгово-інвесторської корпорації Конкорд Інтернешнл від 22 квітня 2002 р., що відбулися в м. Бруклін Сполучені Штати Америки, засновником ОСОБА_4 прийнято рішення про заснування в Україні Дочірнього підприємства Олімнік та призначення директором ОСОБА_10 (а/с 60-61 том ІІІ).

Сторони мають спільних дітей:

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження: Медичний центр Ріверв`ю , місто Ред Банк, округ Монмут, Сполучені Штати Америки. Згідно свідоцтва про народження, виданого Департаментом охорони здоров`я та обслуговування осіб похилого віку Нью Джерсі № 0087954 від 18 квітня 2017 р. мати: ОСОБА_13 , батько: ОСОБА_9 (а/с 14-18 том І).

2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: Медичний центр Ріверв`ю , місто Ред Банк, округ Монмут, Сполучені Штати Америки. Згідно свідоцтва про народження, виданого Департаментом охорони здоров`я та обслуговування осіб похилого віку Нью Джерсі № 0080203 від 18 квітня 2017 р. мати: ОСОБА_13 , батько: ОСОБА_9 (а/с 19-24 том І).

3. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Місце народження: Україна, м. Одеса. Згідно свідоцтва про народження, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції Серія НОМЕР_4 від 15 травня 2010 р., батько: ОСОБА_9 , громадянин Сполучених Штатів Америки, мати: ОСОБА_13 , громадянка Російської Федерації (а/с 13 том І).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) від 11 лютого 2019 р. (а/с 25 том І), виданої на ім`я відповідача Виробничою дільницею № 1 Комунального підприємства ЖКС Порто-франківський , за підписом начальника Іваницького Г.В. та головного бухгалтера Перкун Н.Н., в тому, що відповідач зареєстрований по АДРЕСА_1 і на цій площі зареєстровані 5 членів сім`ї: ОСОБА_14 (відповідальний), зареєстрований 18 червня 2004 р.; ОСОБА_7 ) 2005 року народження, зареєстрований 24 липня 2009 р.; ОСОБА_8 ) 2010 року народження, зареєстрований 28 липня 2010 р.; ОСОБА_6 ) 2003 року народження, зареєстрований 22 липня 2009 р. та ОСОБА_15 (мати дітей) 1973 року народження, зареєстрована 24 липня 2009 р.

Згідно ліцензії та свідоцтва про розлучення Департаменту здоров`я штату Вермонт Сполучені Штати Америки № 02000340 від 09 червня 2016 р. подружжя: ОСОБА_5 , молодший, та ОСОБА_16 розлучилися 06 лютого 2002 р. (а/с 43-47 том І).

Наказом про зміну прізвища окружного суду округу Кларк, штат Невада, США, по справі № D-12-469303-N від 29 жовтня 2012 р. для позивача ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в м. Іваново, Росія, змінено прізвище з ОСОБА_17 на ОСОБА_18 (а/с 135-137 том І).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 р. по справі № 522/3384/19 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_9 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу було залишено без розгляду. Дане рішення обґрунтоване наявністю спору про право, оскільки в провадженні Восьмого окружного суду округу Кларк, штат Невада, Сполучені Штати Америки, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичної та фізичної опіки над неповнолітніми дітьми: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Також, ОСОБА_18 подала зустрічний позов в обґрунтування якого зазначила, що від стосунків між заявником та заінтересованою особою є діти, без жодного посилання на проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства.

16 січня 2020 р. наказом судді Чарльза Дж. Хоскіна окружного суду Округу Кларк, штат Нєвада, по справі № D-19-585133-С затверджена угода між сторонами про участь у вихованні та утриманні дітей, відповідно до умов якої, позивачка не зобов`язана оплачувати відповідачу утримання дітей. Відповідач завжди ніс основну відповідальність за забезпечення фінансових потреб дітей, включаючи всі витрати на їх освітні, медичні та позашкільні потреби, та він має намір продовжувати виконання цього зобов`язання (а/с 103-135 том ІІІ).

Згідно довідки Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 27 січня 2020 р. № 514626.36.20, за підписом директора Моргун В.М. (а/с 161 том ІІІ), право власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване з 19.03.2002 р. по 02.02.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 25.02.2002 р. р. № 7-551 (в книзі 379 пр, стор. 49, р. № 237) продавець: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; - з 02.02.2005 р. та станом на 31.12.2012 р. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Одеської міської ради 12.01.2005 р. (в книзі 528 пр, стор. 182, р. № 237).

02.04.2012 р. між гр. ОСОБА_25 та ОСОБА_4 , в особі представника по довіреності ОСОБА_10 , було укладено договір дарування 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ласітівкою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 206 (а/с 87-88 том V).

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 13945413 від 04.12.2013 р., позивачу належить садовий будинок пл.119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (а/с 63 том І).

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 13945413 від 04.12.2013 р., позивачу належить садовий будинок пл. 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_15 (а/с 72 том І).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2009 р., укладеного між гр. ОСОБА_26 та відповідачем, останній купив підвальне приміщення пл. 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 (а/с 79-80 том І).

Згідно Свідоцтва про право власності від 23.01.2012 р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.12.2011 р., відповідачу належить на правах власності квартира АДРЕСА_16 загальною пл. 128,9 кв.м. (а/с 82 том І).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.03.2004 р., укладеного між Одеською міською радою, в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ОСОБА_4 , останній купив нежитлове підвальне приміщення № 501 пл. 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 . (а/с НОМЕР_5 - 88 том І).

25.09.2017 р. між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_10 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 , в особі представника по довіреності ОСОБА_27 , був укладений договір купівлі-продажу 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_17 Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 871 (а/с 147-149 том ІV).

08.11.2018 р. між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_10 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 , в особі представника по довіреності ОСОБА_27 , був укладений договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_15 загальною площею 367,0 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 883 (а/с 73-75 том IV).

30.01.2019 р. між громадянкою Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , в особі представника по довіреності ОСОБА_10 та громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 , в особі представника по довіреності ОСОБА_27 , був укладений договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 119,9 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нот ареального округу Руденко Г.О., зареєстровано в реєстрі за № 90 (а/с 2-3 том 4).

Розділом Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна інформаційної довідки № 156564095 від 18.02.2019 р., доданої позивачем до позову встановлено, що відповідачу належить: на правах спільної часткової власності 163/1000 домоволодіння загальною пл. 706, 6 кв.м. в будинку АДРЕСА_18 (№ об`єкта РПВН: 6361183) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 671, виданий 25.09.2017 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О.; Садовий будинок загальною пл. 199,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 90, виданий 30.01.2019 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О.; Садовий будинок загальною пл. 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_15 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 883, виданий 08.11.2018 р., видавник: приватний нотаріус ОМНО Руденко Г.О. (а/с 50-57 том І).

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного нерухомого майна та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 Сімейного кодексу України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі статті 74 Сімейного кодексу України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-1026цс15 - майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка стверджує, що родинні стосунки між сторонами, їх сумісне проживання, проведення часу у сімейному колі, з дітьми, підтверджують чисельні фотографії за різні періоди, починаючи з початку спільного проживання і до сьогодні.

Проте, одні лише надані позивачем копії фотокарток (а/с 26-42 том І) на яких зображені сторони та їх діти, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. З цих фотографій вбачається фотофіксація перебування сторін за межами України і в невстановлений час і місце.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, також не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 р. по справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Доводи позивача про те, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 р. до травня 2019 р. підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_25 та ОСОБА_10 , не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи судом першої інстанції. Так, сторона позивача не забезпечила явку на засідання свідків: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Натомість, допитані у відкритому судовому засіданні свідки позивача: ОСОБА_25 та ОСОБА_10 підтвердили доводи відповідача про те, що сторони постійно проживають в Сполучених Штатах Америки, в місто Одесу приїжджають декілька разів на рік окремо або разом.

Свідок позивача ОСОБА_10 пояснив суду, що сторони живуть самостійним життям, дійсно мають спільних трьох дітей, проте не мали і не мають подружніх відносин, позивачка деякий час була зареєстрована в його власній квартирі по АДРЕСА_14 , коли приїжджала до м. Одеси, жила в цій квартирі, деколи разом з її матір`ю ОСОБА_31 . У нього з позивачкою склалися дружні довірчі відносини і на її прохання він допомагав позивачці в пошуку нерухомості для її купівлі і для цього вона оформлювала на нього відповідні довіреності. Пояснення свідка ОСОБА_10 знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а саме згідно даних тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні (Серія НОМЕР_2 виданого ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області 13.09.2006 р.) громадянка Росії ОСОБА_13 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_14 (а/с 36 том ІІ). Після цього, 24.07.2009 р. реєстрація місця проживання позивача була змінена на АДРЕСА_1 (а/с 8 том ІІІ).

Допитані у відкритому судовому засіданні свідки відповідача, діти сторін, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в присутності представника органу опіки та піклування, головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Степаненко Олени Геннадіївни, яка уповноважена на підставі довіреності (а/с 229 том VI), пояснили суду, що вони є громадянами Сполучених Штатів Америки і постійно проживають в Сполучених Штатах Америки. При цьому, ОСОБА_6 останні три роки проживає один в квартирі АДРЕСА_2 . Навчається в Одеській консерваторії. Обидва свідки засвідчили суду, що вони не вбачали сімейних відносин своїх батьків.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що лише показаннями свідків, за відсутності інших доказів, не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування між ним та відповідачем відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, та придбання спірного нерухомого майна за їх спільні сумісні кошти або спільною працею, у матеріалах справи відсутні.

Суд також обґрунтовано не погодився із доводами позивача про те, що наявність у сторін спільних дітей може свідчити про наявність у сторін по справі спільного бюджету, ведення спільного господарства, спільних витрат та придбання іншого майна в інтересах сім`ї, оскільки вказане свідчить лише про те, що сторони мали відносини як чоловік та жінка, проте не свідчить про утворення родини та спільність побуту.

Відповідний правовий висновок з аналогічних спірних правовідносинах викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 р. по справі № 738/1452/17 (провадження № 61-13412св19).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували спільне проживання позивача з відповідачем у період з 01 січня 2004 р. до травня 2019 р., та не доведено жодної складової сім`ї, передбаченої статтею 3 Сімейного кодексу України. Окрім цього, як вказано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц для встановлення факту спільного проживання, показання свідків не можуть бути єдиною підставою. Матеріали даної справи належних доказів на підтвердження придбання спірного нерухомого майна саме за спільні кошти сторін не містять.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Разом з цим, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 р. по справі № 645/1601/16-ц (провадження № 61-22203св19) зазначено, що факт реєстрації сторін за однією адресою не свідчить про наявність відносин, притаманних подружжю; долучені до матеріалів справи фотокартки не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, оскільки з них неможливо встановити, хто саме зображений на фотознімках, та час, коли вони були зроблені; факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, придбання один одному речей, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Що стосується набуття позивачем прізвища « ОСОБА_32 » , то остання набула прізвище відповідача в наслідок її одностороннього рішення, без згоди відповідача, що підтверджується наказом про зміну прізвища окружного суду округу Кларк, штат Нєвада, Сполучені Штати Америки, по справі № D-12-469303-N від 29.10.2012 р. згідно якого, змінено прізвище з ОСОБА_33 » на ОСОБА_34 » (а/с 135-137 том І).

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження постійного проживання сторін в Україні. Доводи позивача щодо постійного проживання разом за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , не узгоджуються з доказами, які долучені до матеріалів даної справи. Між тим, судом встановлено, що в Окружному суді округу Кларк, штат Невада, знаходилась в провадженні справа № D-19-585133-С за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми, та пов`язані з цим питання.

Клопотання позивача про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми та пов`язані з цим питання від 05.03.2019 р. обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_1 ніколи не були одружені. Вони мають трьох дітей від цих стосунків, а саме: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_9 . Ім`я ОСОБА_35 вказано у свідоцтвах про народження та факт його батьківства не оскаржуються (а/с 86 том ІІІ).

В названій справі про юридичну та фізичну опіку над неповнолітніми дітьми, що слухалася в окружному суді округу Кларк, штат Нєвада відповідач ОСОБА_1 надала суду свої заперечення та зустрічний позов від 25.01.2019 р., в якому, погоджуючись з доводами позивача, констатує факт про те, що вона до початку цієї справи була справжньою мешканкою округу Кларк, штат Невада, фактично й фізично проживаючи в ньому протягом усіх відповідних періодів часу, що передує початку цієї справи. Від цих стосунків є діти: ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_9 (а/с 69-71 том ІІІ).

Рішенням окружного суду округу Кларк, штат Нєвада у справі № D-19-585133-С від 21.05.2019 р. встановлено, що ОСОБА_38 є біологічним батьком всіх трьох дітей та його ім`я вказане в свідоцтвах про народження (а/с 99-101 том ІІІ).

В межах даної справи № D-19-585133-С між сторонами була підписана угода про участь у вихованні та утриманні дітей від 16.01.2020 р., затверджена Наказом судді Чарльза Дж. Хоскіна окружного суду округу Кларк, Нєвада, яким встановлено, що сторони вказують на себе як біологічні батьки, не доводячи суду стосунки, притаманні подружжю (а/с 125 том ІІІ).

З огляду на фактичні обставини справи № D-19-585133-С, встановлені окружним судом округу Кларк штат Нєвада, позивачка постійно проживає в окрузі Кларк штат Нєвада і не обґрунтовує свої позовні вимоги подружніми відносинами з відповідачем, зазначаючи, що сторони мали стосунки і є біологічними батьками трьох дітей.

Встановлені іноземним судом обставини справи мають важливе значення, оскільки спростовую доводи позивача про проживання сторін в Україні однією сім`єю чоловіка ті жінки без реєстрації шлюбу. Судом також враховано, що сторони вирішують спірні питання за законодавством і в судових органах Сполучених Штатів Америки, громадянами якої вони значаться.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що квартира АДРЕСА_2 могла набуватися сторонами у власність в період з 01 січня 2004 року до травня 2019 року, оскільки вказане спростовано наявною в матеріалах справи довідкою Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 27.01.2020 р. № 514626.36.20, за підписом директора Моргун В.М. (а/с 161 том ІІІ), відповідно до якої, право власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване: - з 19.03.2002 р. по 02.02.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 25.02.2002 р. р. № 7-551 (в книзі 379 пр, стор. 49, р. № 237) продавець: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; - з 02.02.2005 р. та станом на 31.12.2012 р. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Одеської міської ради 12.01.2005 р. (в книзі 528 пр, стор. 182, р. № 237).

Таким чином, без належного доведення позивачем факту ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, у судів першої та апеляційної інстанцій відсутні правові підстави для визнання об`єктами права спільної сумісної власності сторін на нерухоме майно, а саме: 1) квартира АДРЕСА_2 ; 2) 163/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) 78/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) 324/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; 6) садовий будинок площею 119,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; 7) садовий будинок площею 367 кв.м. за адресою: АДРЕСА_15 ; 8) квартира АДРЕСА_5 ; 9) підвальне приміщення площею 80,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ; 10) нежитлові приміщення офісу № 550 площею 107,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_19 площею 128,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 ; 12) нежиле приміщення першого поверху площею 116,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; 13) нежиле підвальне приміщення № 501 площею 114,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_9 , у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для визнання за позивачем право власності на 1/2 частину переліченого вище нерухомого майна.

В своєму позові позивач стверджує про намір позивача зменшити обсяг права позивача у спільній сумісній власності подружжя, про що, на її думку, свідчить договори дарування 324/1000 частин домоволодіння від 05.12.2011 р. та 64/1000 частин домоволодіння від 02.04.2012 р. за адресою: АДРЕСА_3 , що раніше належали відповідачу. Проте, в порушення ст. 83 ЦПК України, позивач не надала суду жодного доказу існування такого наміру у відповідача. Так, у відкритому судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_25 пояснив суду про реальність укладених між ним та відповідачем вказаних договорів дарування з реальним настанням правових наслідків для сторін вказаних договорів.

Суд першої інстанції також вірно прийняв до уваги заперечення представника відповідача про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними договорів дарування 324/1000 та 64/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , не стосуються предмету даного спору та предмету доказування в цьому спорі, оскільки позивачка не була учасником цих договірних відносин і вказані договори не можуть в принципі впливати на її права та інтереси.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивачки про дії відповідача, направлені на зменшення обсягу права спільної сумісної власності, у зв`язку з укладанням договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 від 30.01.2019 р. та договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_15 від 08.11.2018 р..

Матеріалами справи підтверджено, що інтереси позивачки під час укладання спірних договорів представляв гр. ОСОБА_10 на підставі довіреності від 18.10.2016 р. посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко О.М., зареєстрованої в реєстрі під № 1421 (а/с 43 том IV). Цією довіреністю позивачка уповноважила гр. ОСОБА_10 розпоряджатися всім її майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, укладати та підписувати всі передбачені законом угоди щодо розпорядження будь-яким майном, в тому числі майновими правами на об`єкт нерухомого майна: купувати, продавати, приймати в дар, обмінювати, здавати в оренду, закладати та приймати під заставу майно, тощо. Разом з цим, позивачка уповноважила довірену особу ОСОБА_10 підписувати від її імені документи, одержувати майно, гроші, в тому числі від банків, розпоряджатися рахунками в цих банках, тощо.

Позивачка стверджує, що грошові кошти за оспорюваними договорами купівлі-продажу вона не отримувала і об`єкти нерухомості вибули з її власності проти її волі. Проте, суд вірно не прийняв до уваги такі доводи, оскільки позивачка, при виникненні сумнівів щодо порядності довіреної особи, мала законне право скасувати довіреність в порядку, передбаченому ст. 249 Цивільного кодексу України, однак вона цим правом не скористалася. У відкритому судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 надав суду показання про те, що він з позивачкою знаходиться в дружніх відносинах і вона йому довіряє, раніше були і інші довіреності від позивачки на його ім`я. Вказівки щодо розпорядження нерухомим майном позивачки, істотні умови договору та ціна договору, довірена особа ОСОБА_10 отримував безпосередньо, особисто, або телефонним зв`язком, від позивачки, зокрема, коли та перебувала за межами України. Кошти по всім договорам він передавав позивачці і у позивачки ніколи не виникало сумнівів та претензій на його адресу. Факт перерахування коштів по вказаним спірним договорам підтверджується виписками з особового рахунку від 06.07.2020 р. за період з 30.01.2019 р. по 06.07.2020 р. Одеського регіонального відділення Акціонерного товариства Банк інвестицій та заощаджень та випискою по рахунку від 06.07.2020 р. в період з 01.01.2017 р. по 06.07.2020 р. Відділення № 1 Публічного акціонерного товариства Банк Восток м. Дніпро, витребувані ухвалою суду від 30.01.2020 р.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано не знайшов правових підстав для визнання спірних договорів недійсними в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України, та застосування правових наслідків, встановлених ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції фактично позбавив її можливості на подання доказів у суді.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем до суду англомовні тексти документів з перекладом на українську мову не мають тверджень їх нотаріального посвідчення перекладу цих текстів та джерела їх походження, апелянтом не надано оригінали цих документів для порівняння з копіями, з метою визначення судом їх достовірності. У листі, адресованому за місцем вимоги на англійській ві з перекладом на українську мову, ОСОБА_39 дає пояснення, однак, суд був позбавлений можливості встановити цю особу, опитати її у відкритому засіданні та попередити про кримінальну відповідальність за лжесвідчення. Крім цього, при судовій оцінці долучених апелянтом доказів судом було встановлено, що вказані у доказах події відбулися у США, що прямо спростовує доводи апелянта про сумісне проживання сторін в Україні.

Також, не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що квартира АДРЕСА_2 , набувалася сторонами у власність в період з 01 січня 2004 року до травня 2019. На підставі належних доказів, а саме - довідки КП БТІ ОМР від 27.01.2020 р. № 514626.36.20, судом першої інстанції було встановлено, що право власності за на вказану квартиру було зареєстроване 19.03.2002 року, тобто, до заявленого ОСОБА_40 періоду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що грошові кошти за спірними договорами купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 від 30.01.2019 р. та договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_15 від 08.11.2018 р., остання не отримувала і об`єкти нерухомості вибули з її власності проти її волі, оскільки вказане спростовується свідченнями ОСОБА_10 , викликаного до суду відповідачем, який пояснив суду першої інстанції, що він знаходиться в дружніх відносинах з апелянтом. Свідок стверджував, що вказівки щодо розпорядження нерухомим майном апелянта, істотні умови договору та ціну договору він, як довірена особа апелянта, отримував безпосередньо або телефонним зв`язком, зокрема, коли та перебувала за межами України. Кошти по всім договорам він передавав позивачці і у неї за довгий час довірчих відносин ніколи з цього питання не виникало сумнівів та претензій.

Також колегія суддів зауважує, що всупереч положень ст. 81 ЦПК, апелянт не надала судам першої та апеляційної інстанцій жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту проживання сторонами однією сім`єю.

На думку апелянта, спільні діти сторін 2003, 2005, 2010 р.н. є очевидним фактом довготривалих сімейних стосунків для продовження роду в розумінні поняття сім`ї . Однак, з такими доводами апелянта не можна погодитися, оскільки наявність у сторін спільних дітей, не може свідчити про наявність у сторін по справі спільного бюджету, ведення спільного господарства. спільних витрат та придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а свідчить лише про те, що сторони мали відносини як чоловік та жінка, проте не свідчить про утворення родини в сенсі ст. 3 СК України.

Апелянт посилається на те, що сторони мали спільний банківський рахунок в США, однак, колегія суддів вважає вказаний доказ неналежним, оскільки він свідчить про події, які відбувалися в США, а не в Україні.

Колегія суддів також зауважує, що долучені апелянтом до матеріалів справи фотографії не можуть вважатися достовірним доказам на підтвердження наявності між сторонами у справі спільного побуту, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Так само, періодичне спільне проживання сторін не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у розумінні ст. 74 СК України.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.767, 768, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 19 квітня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.В. Князюк

А.П. Заїкін