Постанова

від 14.04.2021 по справі 2-2974/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2974/12

провадження № 61-12781св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору : ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю Укрінформсервіс , товариство з обмеженою відповідальністю Шико-2004 , публічне акціонерне товариство Банк Національні інвестиції ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу , - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року у складі судді Вовк С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона і ОСОБА_2 з 13 червня 1992 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та за цей час ними було придбано майно, яке є їх спільною сумісною власністю і щодо поділу якого між ними не досягнуто домовленості, а тому просила суд поділити це майно, яке спільно набуте за час шлюбу, визнавши за нею право власності на 2/3 частини від спільного майна подружжя, одночасно припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно за ОСОБА_2 , визнавши за ним право власності на 1/3 частини від спільного майна подружжя, одночасно припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно за нею.

Обсяг і загальна вартість майна, що підлягає поділу, на день подання позову ОСОБА_1 були невідомі, тому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року задоволено її клопотання про забезпечення доказів, відповідно до якої суд забезпечив докази шляхом витребування інформації, необхідної для встановлення загального обсягу майна подружжя з відповідних компетентних органів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у березні 2013 року пред`явив зустрічний позов про поділ майна подружжя.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що у період з 13 червня 1992 року по 17 січня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та за цей час ними було придбано майно, яке є їх спільною сумісною власністю і щодо поділу якого між ними не досягнуто домовленостей, а тому просив суд поділити це майно з урахуванням принципу рівності часток подружжя у спільному майні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року у справі була призначена оціночно-земельна, оціночно-будівельна, автотоварознавча та економічна експертиза, проведення якої було доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю Судова незалежна експертиза України .

У зв`язку з необхідністю надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, 22 серпня 2013 року суд відновив провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року у справі була призначена оціночно-земельна, оціночно-будівельна, автотоварознавча та економічна експертиза, проведення якої було доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю Судова незалежна експертиза України .

За результатами оцінки спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_1 заявами від 25 березня 2014 року і від 14 квітня 2014 року уточнила позовні вимоги та просила суд відступити від засади рівності часток подружжя, визначивши їй 55 % від спільно нажитого за час шлюбу майна, здійснити поділ майна подружжя, врахувати при поділі майно, відчужене нею та ОСОБА_2 без згоди другого з подружжя, та стягнути з нього на її користь компенсацію у розмірі 863 341,39 грн.

За результатами оцінки спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_2 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом і просив суд поділити майно, нажите під час шлюбу та врахувати при поділі майна борги подружжя, стягнути на його користь з ОСОБА_1 1/2 частини боргу за кредитним договором від 06 грудня 2011 року № 418-11, укладеним між ним і публічним акціонерним товариством Банк Національні інвестиції .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Проведено поділ майна, придбаного в період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Виділено ОСОБА_1 55 % від спільного майна подружжя та ОСОБА_2 - 45 % від спільного майна подружжя, наступним чином.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на наступне майно та майнові права: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:05:106:0048 площею 0,0994 га, 3223155400:05:106:0049 площею 0,1500 га, 3223155400:05:106:0050 площею 0,3000 га, 3223155400:05:106:0051 площею 0,2000 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; гаражний бокс № 1 за адресою: АДРЕСА_2 , гаражно-будівельний кооператив Автолюбитель-2 ; автомобіль Audi 8N ТТ, 2000 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 ; майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,6 кв. м за інвестиційним договором від 21 липня 2008 pоку № ИД-ЗВ-1; майнові права на об`єкт нерухомості - житловий корпус типу А за № 22 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно проектної документації 629,09 кв. м за інвестиційним договором від 19 серпня 2010 року № ИД-22А, одночасно припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно та майнові права за ОСОБА_2 . Враховано при поділі майно, відчужене ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 , а саме: автомобіль Cadillac Escalade, 2007 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , вирішено зарахувати ОСОБА_1 його вартість у розмірі 278 217,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 863 341,37 грн компенсації замість присудження майна.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на наступне майно: земельну ділянку з кадастровим номером: 3221286401:01:031:0019, площею 0,0970 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; причеп ПФ 02 Фермер, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ; автомобіль КІА Rio, номер кузова НОМЕР_6 , білого кольору, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 ; автомобіль ГАЗ 21, номер кузова НОМЕР_8 , чорного кольору, 1977 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 ; автомобіль М 20, номер кузова НОМЕР_10 , синього кольору, 1957 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 ; автомобіль Chevrolet Astro , номер кузова НОМЕР_12 , синього кольору, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_13 ; гідроцикл GTI SE 130 hp, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_14 , 2007 року випуску, службово-роз`їзний теплохід Ровесник ; об`єкт нерухомого майна - комплекс, тракторна бригада № 2: А - площа 151,0 кв. м, Б - площа 24,0 кв. м, В - площа 672,0 кв. м, Д - площа 42,3 кв. м, Ж - площа 42,0 кв. м, З - площа 15,9 кв. м, К. - площа 28,0 кв. м, Л. - площа 5,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 32,6413 % акцій закритого акціонерного товариства Українська спеціалізована база постачання і збуту Укрторгмонтажтехніка ; корпоративні права засновника товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий комплекс Сокіл , розмір внеску до статутного капіталу складає 7 000,00 грн; корпоративні права засновника товариства з обмеженою відповідальністю ЕПС Україна , розмір внеску до статутного капіталу складає 24 600,00 грн, одночасно припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно за ОСОБА_1 . При поділі враховано наступне майно, відчужене ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 та поза інтересами сім`ї, а саме: автомобіль Lancia Dedra, номер кузова НОМЕР_15 , чорного кольору, 1992 року випуску, автомобіль ГАЗ 13, номер кузова НОМЕР_16 , чорного кольору, 1978 року випуску, автомобіль Kassbohrer V16L, білого кольору, 1989 року випуску, автомобіль Dodge Durango, номер кузова НОМЕР_17 , зеленого кольору, 1998 року випуску, автомобіль ГАЗ 13, чорного кольору, 1978 року випуску, автомобіль Jeep Grand Cherokee, зеленого кольору, 1995 року випуску, облігації емітента товариства з обмеженою відповідальністю МАС у кількості 500 000,00 штук номінальною вартістю 1 грн, всього на загальну суму 500 000,00 грн, корпоративні права засновника товариства з обмеженою відповідальністю Укрінформсервіс розмір внеску до статутного капіталу складав 39 700,00 грн, корпоративні права засновника товариства з обмеженою відповідальністю МАС , розмір внеску до статутного капіталу складав 1 605 003,00 грн, корпоративні права засновника товариства з обмеженою відповідальністю Вотум , розмір внеску до статутного капіталу складав 1 000 000,00 грн та зараховано ОСОБА_2 загальну вартість цього майна у розмірі 4 697 810,94 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до частин другої, третьої статті 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена за умови, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Отже, встановивши факт проживання разом з ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей та недостатній для їх фізичного та духовного розвитку розмір аліментів, які вони отримують, судом здійснено відступлення від засади рівності часток подружжя при поділі майна та збільшено розмір частки дружини до 55 % від загальної вартості майна, що підлягає поділу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю Укрінформсервіс , товариство з обмеженою відповідальністю ШИКО-2004 , публічне акціонерне товариство Банк Національні інвестиції , про поділ майна подружжя.

У жовтні 2014 року з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року звернулась ОСОБА_4 , яка не була залучена до участі у справі у суді першої інстанції, однак вважала, що цим рішенням вирішено питання про її права і обов`язки. Зокрема, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_4 вказувала, що є власником корпусу типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,66 кв. м. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за нею 03 березня 2014 року. Однак з оскаржуваного рішення їй стало відомо, що за ОСОБА_1 було визнано право на майнові права на вказаний об`єкт нерухомості, який належить їй на праві власності.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства Київгума до Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

08 липня 2015 року апеляційне провадження відновлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства Київгума до Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

22 листопада 2018 року справу прийнято до провадження Київським апеляційним судом та відновлено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі № 752/26736/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Кравець О. В., державного реєстратора Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Радченко А. Л., третя особа - закрите акціонерне товариство Київгума , про визнання протиправним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання вчинити певні дії та скасування свідоцтв про право власності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року провадження у справі відновлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,66 кв. м та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

У рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 815 750,00 грн вартості 1/2 частини майнових прав на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,66 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про включення до складу спільного сумісного майна подружжя, що підлягає поділу, майнових прав на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки власником цього майна на момент вирішення справи була ОСОБА_4 . Разом з тим, оскільки за умовами договору від 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 фактично здійснив відчуження майнових прав на спірний об`єкт нерухомості шляхом продажу облігацій ОСОБА_4 , то об?єктом права спільної сумісної власності подружжя слід вважати грошові кошти, отримані ОСОБА_2 при відчуженні облігацій, випущених товариством з обмеженою відповідальністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-290цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що , задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що на момент розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він не був власником майнових прав на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,6 кв. м та майнових прав на об`єкт нерухомості - житловий корпус типу А за № 22 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно проектної документації 629,09 кв. м. Так, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 липня 2014 року власником корпусу № 22 по АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 , а зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2014 року власником корпусу № 3 по АДРЕСА_3 є ОСОБА_4 . Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди фактично вирішили питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі. Крім того, суд першої інстанції безпідставно включив до обсягу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, майно, яке було відчужено під час шлюбу і на момент розірвання шлюбу у власності сторін по справі не перебувало.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підстави частини шостої статті 403 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про права та обов?язки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , не залучивши їх до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 13 червня 1992 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року.

За час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3223155400:05:106:0048, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, вартістю 598 229,00 грн; земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер: 3223155400:05:106:0049, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, вартістю 926 693,00 грн; земельна ділянка площею 0,3000 га, кадастровий номер: 3223155400:05:106:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, вартістю 1 652 542,00 грн; земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер: 3223155400:05:106:0051, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, вартістю 1 025 795,00 грн; земельна ділянка площею 0,0970 га, кадастровий номер: 3221286401:01:031:0019, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 171 981,00 грн; гаражний бокс АДРЕСА_2, гаражно-будівельний кооператив Автолюбитель-2 , вартістю 408 043,00 грн; гідроцикл GT1 SE 130 hp, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_14 , 2007 року випуску, вартістю 100 000,00 грн; службово-роз`їзний теплохід Ровесник , вартістю 1 295 600,00 грн, об`єкт нерухомого майна - комплекс, тракторна бригада № 2: А - площа 151,0 кв. м, Б - площа 24,0 кв. м, В - площа 672,0 кв. м, Д - площа 42,3 кв. м, Ж - площа 42,0 кв. м, З - площа 15,9 кв. м, К. - площа 28,0 кв. м, Л. - площа 5,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1 819 000,00 грн; причеп ПФ 02 Фермер, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , вартістю 1 003,22 грн; автомобіль КІА Rio, номер кузова НОМЕР_6 , білого кольору, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_20 , вартістю 45 911,22 грн; автомобіль ГАЗ 21, номер кузова НОМЕР_8 , чорного кольору, 1977 року випуску, номерний знак НОМЕР_21 , вартістю 20 101,07 грн; автомобіль М 20, номер кузова НОМЕР_10 , синього кольору, 1957 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , вартістю 25 975,00 грн; автомобіль Chevrolet Astro, номер кузова НОМЕР_12 , синього кольору, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_13 , вартістю 50 140,40 грн; автомобіль Audi 8N ТТ, 2000 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 158 374,50 грн; автомобіль Cadillac Escalade, 2007 року випуску, чорного кольору, вартістю 278 217,82 грн; автомобіль Lancia Dedra, номер кузова НОМЕР_15 , чорного кольору 1992 року випуску, вартістю 23 691?36 грн; автомобіль ГАЗ 13, номер кузова НОМЕР_16 , чорного кольору, 1978 року випуску, вартістю 505 157,60 грн; автомобіль Kassbohrer VI6L, білого кольору, 1989 року випуску, вартістю 34 824,70 грн; автомобіль Dodge Durango, номер кузова НОМЕР_17 , зеленого кольору, 1998 року випуску, вартістю 131 985,47 грн; автомобіль ГАЗ 13, чорного кольору, 1978 року випуску, вартістю 505 157,60 грн; автомобіль Jeep Grand Cherokee, зеленого кольору, 1995 року випуску, вартістю 352 291,21 грн; облігації емітента товариства з обмеженою відповідальністю МАС в кількості 500 000,00 штук, номінальною вартістю 1 грн, на загальну суму 500 000,00 грн; майнові права на об`єкти нерухомості - корпус типу В № 3 загальною площею 511,6 кв. м відповідно до інвестиційного договору від 21 липня 2008 року № ИД-ЗВ-1, вартістю 1 631 500,00 грн, та житловий корпус типу А за № 2, загальною площею 629,09 кв. м відповідно до інвестиційного договору від 19 серпня 2010 року № ИД-22А, вартістю 1 499 975,00 грн, які розташовані в оздоровчому комплексі сімейного типу по АДРЕСА_3 .

За час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 заснував наступні підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий комплекс Сокіл (ідентифікаційний код 31986202), розмір внеску до статутного капіталу якого складає 7 000,00 грн; товариство з обмеженою відповідальністю ЕПС Україна (ідентифікаційний код 36184967), розмір внеску до статутного капіталу складає 24 600,00 грн; товариство з обмеженою відповідальністю Укрінформсервіс (ідентифікаційний код 21643340), розмір внеску до статутного капіталу складає 39 700,00 грн; товариство з обмеженою відповідальністю МАС (ідентифікаційний код 30576214), розмір внеску до статутного капіталу складає 1 605 003,00 грн; товариство з обмеженою відповідальністю Вотум (ідентифікаційний код 31360594), розмір внеску до статутного капіталу складає 1 000 000,00 грн.

Крім того, у період шлюбу ОСОБА_2 набув у власність акції - 32,6413 % закритого акціонерного товариства Українська спеціалізована база постачання і збуту Укрторгмонтажтехніка (ідентифікаційний код 02132680), вартістю 2 800,00 грн.

Загальна вартість набутого в шлюбі подружжям майна становить 16 441 292,17 грн, що визначено на підставі висновків судової оціночно-земельної, автотоварознавчої експертизи, складених експертами товариства з обмеженою відповідальністю Судова незалежна експертиза України , висновком про вартість майна, довідкою про можливу вартість об`єкта дослідження - службово-роз`їзного теплоходу Ровесник , складених товариством з обмеженою відповідальністю Експертно-оціночна компанія Система , відповідей компетентних органів на запит суду та частково за взаємною згодою сторін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року переглядалося за апеляційною скаргою ОСОБА_4 лише в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,66 кв. м.

З указаного вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення інших позовних вимог ОСОБА_1 не було предметом перегляду оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року .

При цьому із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 реалізував своє право на оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови в задоволенні його зустрічного позову в апеляційному порядку (ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року) та касаційному порядку (ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 349 ЦПК України 2004 року рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, не була переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному главою 3 розділу V ЦПК України 2004 року, то вона є остаточною для сторін. Відповідно вказані рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть бути повторно переглянуті у касаційному порядку за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року було переглянуто за апеляційною скаргою ОСОБА_4 лише в частині вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням вказаного, оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції переглядалося в апеляційному порядку лише в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,66 кв. м, то оскаржувані судові рішення можуть бути предметом касаційного перегляду лише в указаній частині, а тому колегія суддів не здійснює перевірку дотримання судами першої та апеляційної інстанції вимог матеріального і процесуального права при вирішенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Так, у справі, що переглядається, судом установлено, що незавершене будівництво, нежитловий будинок 78 % готовності за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2014 року, індексний номер 18490451, що підтверджується копією свідоцтва та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 березня 2014 року.

Таким чином, судом установлено, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення про визнання вказаного майна об`єктом права сумісної власності майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею згідно технічного паспорту 511,6 кв. м не могли бути предметом поділу, оскільки за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва нежитловий будинок 78 % готовності за адресою: АДРЕСА_5 .

З матеріалів справи також вбачається, що за інвестиційним договором від 21 липня 2008 року № ИД-3В-1 товариство з обмеженою відповідальністю Укрінформсервіс передало облігації ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 зобов`язалася забезпечити фінансування реконструкції об`єкта нерухомості шляхом придбання у власність облігацій та отримує право на отримання у власність об`єкту нерухомості (пункт 5 умов трьохстороннього договору від 24 квітня 2012 року № Р-3В-1/3-В-2).

На підставі вказаного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 фактично здійснив відчуження майнових прав на спірний об`єкт нерухомості шляхом продажу облігацій ОСОБА_4 .

За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 483/812/19.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

З урахуванням вказаного, встановивши, що за час шлюбу ОСОБА_2 придбав майнові права на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , однак у подальшому відчужив їх без відома і згоди дружини ОСОБА_1 , обґрунтовано стягнув з відповідача на її користь вартість 1/2 частки його вартості на момент продажу.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази до уваги не приймається, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

При цьому порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Твердження заявника, що на момент розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він не був власником майнових прав на об`єкт нерухомості - корпус типу В за № 3 в оздоровчому комплексі сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на правильність висновків суду не впливає, оскільки у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг усього спільно нажитого майна за період шлюбу, а не момент його розірвання.

Також безпідставним є посилання ОСОБА_2 на те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди фактично вирішили питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_4 , яка вважала себе власником спірного майна, скористалася правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_5 таким правом не скористався, доручення на представництво своїх інтересів ОСОБА_2 не давав.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів вважає, що підстав для задоволення цього клопотання немає.

Так, підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені у частині шостій статті 403 ЦПК України.

У клопотанні ОСОБА_2 посилається на положення частини шостої статті 403 ЦПК України, згідно з якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій, однак не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім того, ОСОБА_2 не обґрунтовує порушення судом правил суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, що відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 403 ЦПК України свідчить про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, посилання заявника на те, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , не залучивши їх до участі у справі, згідно зі статтею 403 ЦПК України не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2014 року в частині, що була предметом апеляційного та касаційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович