Постанова

від 22.04.2021 по справі 916/2587/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2587/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лещенко Г.В., витяг № б/н, дата видачі: 05.11.20;

від третьої особи: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг"

на рішення Господарського суду Одеської області від „19" січня 2021р., повний текст якого складено та підписано „29" січня 2021р.

у справі № 916/2587/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг"

до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревел Паркінг"

про визнання недійсними пунктів 1, 3 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2020 № 65/11-р/к у справі № 28-02/2019,

головуючий суддя - Шаратов Ю.А.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 22.04.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2020 № 65/11-р/к у справі № 28-02/2019 - в частині визнання дій ТОВ "Тревел паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг" такими, які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін на послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса";

- визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2020 № 65/11-р/к у справі № 28-02/2019 - в частині накладення на ТОВ "Аеропаркінг" (код ЄДРПОУ: 40919228) штрафу, відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 68 000,00 грн., за вчинення порушення передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2020 № 65/11-р/к у справі № 28-02/2019 не містить у собі доведених фактів порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому відсутнє правопорушення згідно п. 1 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі №916/2587/20 (головуючий суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведено у відповідності до ст.ст.73, 74 ГПК України, наявності обставин, які можуть бути підставою для скасування чи визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2020 № 65/11-р/к у справі № 28-02/2019.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського Одеської області від 19.01.2021 у справі №916/2587/20 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Апелянт вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та прийняті на підставі не повністю досліджених доказів, не взятих до уваги доводів позивача та з порушенням норм матеріального права.

Скаржник звертає увагу на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при кваліфікації приписів ст.6 ЗУ Про захист економічної конкуренції2.

Твердження суду із посиланням на судову практику, що при оскарженні рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію , на думку скаржника, є безпідставним з огляду на те, що вказана судова практика та надане визначення застосовуються судами у спорах пов`язаних із підготовкою та участю у торгах, тендерах, тощо. Тобто в даному випадку аналогія права є недоцільною, так як специфіка спірних правовідносин є іншою.

В той же час, апелянт звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено без наявності фактичних доказів, які беззаперечно доводять вину апелянта та третьої особи щодо наявності між ними узгоджених дій. Оскаржуване рішення містить лише припущення відповідача щодо можливості створення сприятливих умов для обміну інформацією, високу вірогідність виготовлення калькуляцій однією особою, ідентичність поведінки обох суб`єктів господарювання, тощо. При цьому, скаржник зазначає, що жодне твердження залишилось без документального підтвердження з боку відповідача.

Поряд із відсутністю фактичних доказів наявності у діях апелянта та третьої особи узгоджених дій - ані в матеріалах розслідування АМК, ані у матеріалах справи при розгляді судом першої інстанції - відсутні будь-які задокументовані докази, які б свідчили про настання негативних наслідків для споживачів послуг, інших суб`єктів господарювання, тощо.

Апелянт також зазначає, що відсутність причинно-наслідкового зв`язку - унеможливлює притягнення до юридичної відповідальності скаржника, адже відповідачем не доведено як і яким чином його дії порушили чиїсь права та охоронювані законом інтереси.

Викладене було зазначено апелянтом у позовній заяві, відповіді на відзив, а також безпосередньо у судовому засіданні, але безпідставно не було прийнято судом першої інстанції до уваги.

Посилаючись в рішенні, що оскаржується на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду к складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, судом проігноровано наступне:

- предметом судового оскарження в зазначені й справі було рішення органу АМК України, яким визнано, що ТОВ БК Дорлідер то ТОВ БК Дорсервіс вчинили порушення, передбачені п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт;

- при цьому, предметом судового оскарження у справі №916/2586/20, в якій винесено оскаржуване рішення, є рішення органу ФАМК України, яким визнано, що ТОВ Тревел паркінг та ТОВ Аеропаркінг вчинили порушення, передбачені п.1 ст.50 та п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт;

- при цьому, предметом судового оскарження у справі №916/2586/20, в якій винесено оскаржуване рішення, є рішення органу АМК України, яким визнано, що ТОВ Тревел паркінг та ТОВ Аеропаркінг вчинили порушення передбачені п.1 ст.50 та п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що судом першої інстанції:

- ігноруються норми процесуального права, зокрема, ч.1,2,4,5 ст.236 ГПК України;

- невірно застосовано норми матеріального права, зокрема положення п.1 ч.2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції ;

- проігноровано доводи щодо ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції , зокрема, п.1 ч.2 ст.6 вказаного Закону, який слід розглядати в розрізі внутрішньої узгодженості положень ст. 6 та логічно побудованої структури останньої, а тому не залишати поза увагою кваліфікацію порушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.6 Закону, як антиконкрентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

- проігноровано недоведеність відповідачем наявності протиправного діяння, а саме: узгоджених дій ТОВ Тревел паркінг та ТОВ Аеропаркінг , які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" на рішення Господарського суду Одеської області від „19" січня 2021р. у справі № 916/2587/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" на 22 квітня 2021 року о 10:00 год.

09.03.2021 від представника Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг".

У судовому засіданні 22.04.2021представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав її необґрунтованості.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в процесі апеляційного провадження, 14.07.2020 Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення АМКУ було винесено рішення Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу по справі № 28-02/2019, яким(т.1 а/с 63-74):

- визнано дії ТОВ Тревел Паркінг та ТОВ Аеропаркінг , які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін за послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту Одеса у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ст. 50,п.1 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту Одеса ;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеного у п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревел Паркінг" штраф відповідно до ст.52 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі 68 000 грн.;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеного у п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" штраф відповідно до ст.52 Закону України Про захист економічної конкуренції у розмірі 68 000 грн.

У зазначеному у рішенні Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення АМКУ були встановлені та зазначені наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" (Орендодавець, далі - Аеропорт) та ТОВ "Аеропаркінг" (Орендар) укладено Договір оренди майна № 04/11 від 04.11.2016, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, відповідно до переліку, наведеного в Додатку №1 та візуалізованого у Додатку № 2 (строк оренди, з урахуванням додаткових угод, які містяться у матеріалах справи, до 31.12.2018).

Так, перелік майна із подальшими змінами відповідно до додаткових угод включає обладнання для паркінгу в комплекті, стандартні модульні кабіни з поліестру, шлагбаум, обладнання парковки, частину твердого покриття привокзальної площадки.

Також 04.11.2016 між Аеропортом та ТОВ "Аеропаркінг" укладено Договір оренди № 04-11 від 04.11.2016, відповідно до якого Аеропорт передав в оренду обладнання для паркінгу.

26.10.2018 між Аеропортом (Сторона-1) та ТОВ "Аеропаркінг" (Сторона-2) було укладено Договір №57/4-2018, відповідно до п.1.1. якого в умовах зростаючих показників пасажиропотоку та покращення рівня обслуговування споживачів аеропортових послуг в Міжнародному аеропорту "Одеса" (далі - Аеропорт) в порядку та на умовах даного Договору Сторона-1 надає можливість організації Стороною-2 для третіх осіб в`їзд/виїзд та перебування транспортних засобів на території Сторони-1 (далі - Автостоянки) в межах погодженого Сторонами Договору Плану-схеми (Додаток №1) і відповідно до Технології щодо організації роботи Автостоянок (Додаток №2). Сторона-2 в розумінні цього Договору є оператором з організації (адміністрування) роботи Автостоянок та надання послуг третім особам щодо перебування транспортних засобів на Автостоянках в порядку, передбаченому діючим законодавством України. Сторона-2 протягом дії даного договору організує роботу Автостоянок для третіх осіб цілодобово та на комерційній основі. Строк дії договору встановлено до 31.12.2019.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Одеса" ("Орендодавець") та ТОВ "Тревел Паркінг" ("Орендар") укладено Договір оренди майна № 9/18-2017 від 29.09.2017, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове цільове платне користування майно, відповідно до переліку, наведеного у Додатку №1 (т.2 а.с.98) (із подальшими змінами відповідно до додаткових угод майно включає обладнання для паркінгу в комплекті, стандартні модульні кабіни з поліестру, частина твердого покриття привокзальної площадки). Строк оренди встановлено до 26.10.2018 (з урахуванням змін).

Надалі між ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" ("Орендодавець") та ТОВ "Тревел Паркінг" було укладено Договір оренди майна №38/4-2019 від 04.06.2019, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове цільове платне користування майно відповідно до переліку (строк оренди встановлено до 23.09.2019).

Також між ТОВ "Міжнародний аеропорт "Одеса" (Сторона-1) та ТОВ "Тревел Паркінг" (Сторона-2) 29.09.2017 укладено Договір №251, відповідно до п.1.1. якого в умовах зростаючих показників пасажиропотоку та метою покращення рівня обслуговування споживачів аеропортових послуг в Міжнародному аеропорту Одеса (далі - Аеропорт) в порядку та на умовах даного Договору Сторона-1 надає можливість організації Стороною-2 для третіх осіб в`їзд/виїзд та перебування транспортних засобів на території Сторони-1 (далі - Автостоянки) в межах погодженого Сторонами Договору Плану-схеми (Додаток №1) і відповідно до Технології щодо організації роботи Автостоянок (Додаток №2). Сторона-2 в розумінні цього Договору є оператором з організації (адміністрування) роботи Автостоянок та надання послуг третім особам щодо перебування транспортних засобів на Автостоянках в порядку, передбаченому діючим законодавством України. Сторона-2 протягом дії даного договору організує роботу Автостоянок для третіх осіб цілодобово та на комерційній основі. Строк дії договору встановлено до 31.12.2019.

Між Аеропортом та ТОВ "Тревел Паркінг" також укладався Договір № 37/4-2019 від 04.06.2019, відповідно до п.1.1. якого в умовах зростаючих показників пасажиропотоку та метою покращення рівня обслуговування споживачів аеропортових послуг в Міжнародному аеропорту Одеса (далі - Аеропорт) в порядку та на умовах даного Договору Сторона-2 організовує для третіх осіб в`їзд/виїзд та перебування транспортних засобів на території Сторони-1 (далі - Автостоянка) в межах погодженого Сторонами Договору Плану-схеми і відповідно до Технології щодо організації автостоянок.

Рішенням Відділення АМК від 14.07.2020 встановлено, що дії, які є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, полягають у наступному: узгоджене встановлення та застосування ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг" цін за послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у період вересня 2017-2018 року.

Об`єктом аналізу на ринку надання послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках зазначено:

- Суб`єктів господарювання, що надають послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках;

- Послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках, що надаються суб`єктами господарювання на зазначеному ринку.

Рішенням Відділення АМК від 14.07.2020 встановлено, що діяльність ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг" зосереджена саме на задоволенні потреб споживачів, які є споживачами/клієнтами міжнародного аеропорту "Одеса". Учасниками ринку є суб`єкти господарювання, які надають послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах міжнародного аеропорту "Одеса", та споживачі, суб`єкти господарювання, які отримують зазначені послуги (споживачі/клієнти аеропорту). Споживачами послуг є фізичні особи-власники транспортних засобів та особи, які мають право користування (розпорядження) транспортними засобами, які прибули до міжнародного аеропорту "Одеса", а також водії транспортних засобів, що належать суб`єктам господарської діяльності, що прибувають чи перебувають у міжнародному аеропорту "Одеса". Товаром є послуга з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках.

Рішенням встановлено, що враховуючи дані калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг автостоянки № 2 ТОВ "Аеропаркінг", рентабельність за другу годину стоянки становить 208 %, рентабельність за подальший час на годину становить 53%, рентабельність за добу становить 28 %.

У рішенні встановлено, що у період вересня 2017-2018 років засновником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ "Тревел Паркінг" є ОСОБА_1 . Згідно з даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Аеропаркінг" станом на 27.10.2016 та на 12.02.2017 є ОСОБА_2 , керівником - ОСОБА_1 . У період вересня 2017-2018 років засновником та керівником ТОВ "Аеропаркінг" є ОСОБА_2 .

Також рішенням встановлено, що у ТОВ "Тревел Паркінг" і в ТОВ "Аеропаркінг" працювали одні і ті ж самі особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). Інші співробітники працювали також одночасно, почергово у обох підприємствах. Відповідачем у рішенні зроблено висновок про наявність підстав вважати, що відповідачі (ТОВ "Аеропаркінг", ТОВ "Тревел Паркінг") протягом певного періоду були пов`язані між собою через вказаних фізичних осіб, що може свідчити про високий ступінь довіри між відповідачами, що є сприятливою умовою для обміну інформацією відповідачами, в тому числі щодо встановлення цін на послуги.

Зазначено про здійснення діяльності за однією адресою, схоже оформлення документів відповідачів (калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг).

Рішенням встановлено, що ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг" встановлює такі ціни на послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автостоянках, які в 3,33-28,8 разів перевищують ціни в міжнародних аеропортах України. Зроблено висновок, що за відсутності ефективної конкуренції на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках споживачі не мають альтернативних джерел придбання зазначених послуг, вимушені погоджуватися на встановлені ціни.

Оскаржуваним рішенням встановлено дії ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг", які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін за послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ст. 50, п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено у відповідності до положень ст.ст.73-74 наявність обставин, які можуть бути підставою для часткового скасування чи визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення АМКУ.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аеропаркінг" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, в тому числі: правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.

Частиною 1 ст.3 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано частиною першою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, у тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.

Статтею 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 48 Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Статтею 50 Закону передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії (п.1 ст.50 Закону).

Статтею 6 цього Закону встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів (п.1 ч.2 ст.6 Закону).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Оскаржуваним рішенням встановлено порушення у діях позивача та третьої особи, які кваліфікуються саме вищезазначеними статтями: п.1 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону.

Статтею 59 Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для ухвалення певного рішення.

Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 6 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 21.12.2020 по справі № 910/2094/19.

Як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 15.12.2020 по справі №918/390/20.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та третя особа здійснюють підприємницьку діяльність на одному ринку - послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах міжнародного аеропорту "Одеса", є надавачами таких послуг. Відповідно, позивач та третя особа є конкурентами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як підставно зазначено господарським судом стосовно адреси реєстрації ТОВ Аеропаркінг та ТОВ "Тревел Паркінг" - сама по собі однакова адреса, за якої зареєстроване місцезнаходження двох юридичних осіб, не може свідчити про наявність узгоджених антиконкурентних дій. Втім, зазначена обставина беззаперечно надає двом таким підприємствам можливість та сприятливі умови для оперативного обміну інформацією.

Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Надання оцінки кожному доказу окремо не може свідчити про здійснення належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів в їх взаємозв`язку.

Судом встановлено та підтверджено під час апеляційного провадження, що ТОВ "Аеропаркінг" здійснювало діяльність з тимчасового зберігання транспортних засобів на автостоянках (Автостоянка №1 та Автостоянка №2), розташованих за адресою: вул. Центральний аеропорт, 2, місто Одеса, 65054. Наказом від 14.04.2017 №1 директора ТОВ "Аеропаркінг" був затверджений прейскурант цін на послуги автостоянок №1, №2 ТОВ "Аеропаркінг", зазначені ціни діяли з 01.05.2017 по 10.07.2018. Наказом від 11.07.2018 №2 директора ТОВ "Аеропаркінг" був затверджений прейскурант цін на послуги автостоянки № 2 ТОВ "Аеропаркінг". Наказ від 14.04.2017 №1 втратив свою чинність. Зазначені ціни (тарифи) діяли з 11.07.2018 по 31.12.2018.

Враховуючи дані калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг автостоянки №2 ТОВ "Аеропаркінг" рентабельність за другу годину стоянки становить 208%, рентабельність за подальший час на годину становить 53%, рентабельність за добу становить 28%.

ТОВ "Аеропаркінг" здійснювало діяльність з тимчасового зберігання транспортних засобів на автостоянках (Автостоянка № 1, № 2), розташованих за адресою: вул. Центральний аеропорт, 2, м. Одеса, 65054. Наказом від 14.04.2017 № 1 директора ТОВ "Аеропаркінг" був затверджений прейскурант цін на послуги автостоянок № 1, № 2 ТОВ "Аеропаркінг". Зазначені ціни (тарифи) діяли з 01.05.2017 по 10.07.2018. Наказом від 11.07.2018 №2 директора ТОВ "Аеропаркінг" був затверджений прейскурант цін на послуги автостоянки № 2 ТОВ "Аеропаркінг". Наказ від 14.04.2017 № 1 втратив свою чинність. Зазначені ціни (тарифи) на послуги діяли з 11.07.2018 по 31.12.2018.

Як встановлено Відділенням АМК України, та не спростовано позивачем, калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг автостоянки № 2 позивача для легкових автомобілів та калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг автостоянки № 2 третьої особи для легкових автомобілів є абсолютно ідентичними, містять одні і ті самі суми витрат по всіх пунктах, що також є тотожними, допущені однакові помилки, а саме - переплутані місцями стовбці Найменування строки 13 та 14.

Калькуляції витрат автостоянки № 2 третьої особи для легкових автомобілів та калькуляції витрат для розрахунку вартості послуг автостоянки № 2 позивача містять однакові статті витрат та ідентичні суми витрат.

Тобто, тотожними є витрати на посадовий оклад директора, бухгалтера та касира, планові витрати на квартал, амортизація, інші планові витрати.

При цьому, кінцева вартість - собівартість утримання одного парковочного місця на добу, та вартість на добу з урахуванням рентабельності є різними при однакових витратах.

Крім того, надані розрахунки витрат по статтях калькуляції витрат для розрахунку вартості допуску автотранспорту ТОВ "Тревел Паркінг" на автостоянку № 1 та на автостоянку № 2, ТОВ "Аеропаркінг" на автостоянку № 2 є абсолютно ідентичними.

Усі зазначені обставини не спростовані ТОВ "Аеропаркінг" в суді першої інстанції та свідчать про високу вірогідність виготовлення розрахунків однією особою за попереднім погодженням. Зазначені співпадіння не можуть вважатися простою схожістю, як на це вказує позивач, і не можуть бути простим співпадінням дій суб`єктів господарювання, що зумовлені специфікою товарного ринку.

Стосовно посилань скаржника, що судом першої інстанції всупереч положенням ч.4,5 ст.236 ГПК України були повністю проігноровані доводи позивача, які базуються на положеннях Постанови Пленуму ВГСУ №15 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.8.3 Постанови Пленуму ВГСУ №15 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.

Разом з цим, наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Отже, ідентичність і повна тотожність калькуляцій та співпадіння розмірів рентабельності по окремих цінах (тарифах) оцінюється саме у взаємному зв`язку із іншими доказами у справі.

Щодо економічного аналізу механізму формування цін на послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Відділенням у рішенні №65/11-р/к проаналізовано інформацію щодо цін в різних аеропортах України та встановлено, що відповідно до інформації КП "Аеропорт Вінниця" кількість місць на автостоянках, розташованих на території КП "Аеропорт Вінниця" становить 40 паркомісць. Тарифи на послуги автостоянки в КП "Аеропорт Вінниця" складають: у період 2017 року по травень 2018 року - 15 гривень за одну добу (рентабельність складає 3,09%), у період з травня 2018 року 25 гривень за одну добу (рентабельність складає 4,17%). В порівнянні з аеропортом Одеси на автостоянці №2 позивача та автостоянці №2 третьої особи тариф за одну добу в 6 раз більше, на автостоянці №1 позивача тариф за добу в 28,8 раз більше, ніж в аеропорту Вінниці.

Згідно з інформацією ДП "Міжнародний Аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького кількість місць для паркування на автостоянці для розміщення та зберігання транспортних засобів становить 385 паркомісць, в тому числі для інвалідів 39 паркомісць. Тривалість зберігання не впливає на вартість послуги. Вартість послуги з тимчасового зберігання становить: за період з 01.01.2018 по 01.03.2018 - 25 грн. за одну добу; за період з 01.03.2018 до 01.07.2018 - 36 грн. за одну добу; за період з 01.07.2018 до 01.04.2019 - 45 грн. на одну добу. В порівнянні з аеропортом Одеси на автостоянці №2 третьої особи у період з 01.01.2018 до 11.07.2018 тариф за одну добу у 4,8 разів більше, ніж в аеропорту Львова, у період з 11.07.2018 на стоянці №2 третьої особи тариф за одну добу в 4,2 рази більше, ніж в аеропорту Львова. У порівнянні з аеропортом Одеси на автостоянці №1 позивача у період з 01.01.2018 до 10.05.2018 тариф за одну добу у 19,2 разів більше, ніж в аеропорту Львова, на автостоянці №2 позивача у період з 01.01.2018 до 10.05.2018 тариф за одну добу у 4,8 разів більше, ніж у аеропорту Львова.

У порівнянні з Міжнародним аеропортом "Одеса" у період з 10.05.2018 на автостоянці №1 позивача тариф за одну добу майже у 20 разів більше, ніж у аеропорту Львова, на автостоянці №2 позивача у період з 10.052.2018 тариф за одну добу майже у 4,2 разів більше.

Крім того, у рішенні встановлено, що у Міжнародному аеропорту Харків розташована стоянка для автомобільного транспорту з кількістю місць для зберігання автотранспортних засобів 575. Застосовується диференційована система цін. Коефіцієнт рентабельності 15 %.

В порівнянні з аеропортом Одеси на автостоянці №1 та 2 третьої особи у період з 14.04.107 по 11.07.2018 тариф за одну добу у 1,5 рази більше, ніж у аеропорту Харкова, з 11.07.2018 на автостоянці №2 третьої особи тариф за одну добу в 1,9 разів більше, ніж в аеропорту Харкова. В порівнянні з аеропортом Одеси на автостоянці №1 позивача у період 0 15.12.2017 по 11.07.2018 тариф за одну добу у 6 разів більше, у період з 10.05.2018 на автостоянці №1 позивача тариф за одну добу в 9 разів більше, ніж у аеропорту Харкова.

Колегія суддів вважає наведений економічний аналіз, з урахуванням також відомостей щодо складових собівартості тарифів, обґрунтованим та повним.

Посилання скаржника на те, що відповідачем не було взято до уваги численні економічні фактори, не підтверджується належними доказами.

Отже, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи позивача щодо некоректного економічного аналізу, проведеного відповідачем.

Стосовно доводів про непроведення кореляційного аналізу, колегія суддів зазначає, що кореляційний аналіз є лише одним із математичних інструментів доведення органами АМК схожості дій підприємств. Кореляція (від лат. correlatio - "співвідношення, взаємозв`язок") використовується для кількісної оцінки взаємозв`язку двох наборів даних, а кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи є досліджувані набори даних асоційованими (пов`язаними) по величині.

Жодний нормативний акт не встановлює обов`язку для органів АМКУ проводити дослідження шляхом виключного застосування кореляційного аналізу з метою встановлення схожості дій. Здійснення аналізу ринку може відбуватися шляхом застосування інших математичних методів.

Щодо посилання на недоведення відсутності альтернативної можливості зупинки/стоянки у межах пішохідної доступності до терміналів Міжнародного аеропорту Одеса.

Об`єктом аналізу на ринку надання послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках були:

- Суб`єкти господарювання, що надають послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках;

- Послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках, що надаються суб`єктами господарювання на ринку надання послуг.

Товарними межами досліджуваного ринку у справі є надання послуг з тимчасового зберігання автомобілів на стоянках. Діяльність суб`єктів господарювання у сфері надання послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів регулюється Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115. Ці Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (надалі - автостоянки).

У Правилах визначені вимоги та критерії, яким повинні відповідати автостоянки. Так, п.6 Правил встановлено, що автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв`язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в`їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.

Пунктом 8 Правил визначено, що на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Крім цього, згідно з пунктом 27 Правил Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що зберігання автомобілів в інших місцях розміщення, зокрема, на дорогах загального користування, у внутрішніх дворах житлових будинків, на муніципальних парковках тощо, не може вважатися замінником для послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів, які надаються ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг", оскільки послуга з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці має виключні властивості з огляду на наявність матеріальної відповідальності зберігача, охорони і освітлення місць зберігання, а також відеоспостереження за місцем зберігання тощо. Отже, за показниками взаємозамінності вказані послуги в територіальних межах аеропорту є товаром, який не має замінників.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано скаржником про відсутність можливості отримати послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільній стоянці в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у межах пішохідної доступності у інших осіб, крім позивача та третьої особи.

Щодо посилання на недоведеність існування бар`єрів вступу на ринок інших суб`єктів господарювання.

Бар`єрами вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, які вже діють на певному товарному ринку. Самі по собі вони не свідчать про наявність узгодженої антиконкурентної поведінки, проте мають також оцінюватись у сукупності з іншими доказами у справі.

Як зазначено відповідачем, бар`єрами вступу на ринок з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках є: неможливість переміщення попиту на послуги на іншу територію; адміністративні обмеження, які полягають у необхідності одержання згоди органів місцевого самоврядування на оренду земельної ділянки для розміщення стоянки; економічні обмеження, пов`язані з необхідністю залучення значних коштів для будівництва стоянки в разі наявності вільної земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що у період вересня 2017-2018 позивач та третя особа були єдиними суб`єктами господарювання, які здійснювали діяльність на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах міжнародного аеропорту Одеса, також у цей період існував бар`єр вступу на цей ринок нових учасників, зокрема, з причин укладених на цей період договорів позивачем та третьою особою із аеропортом.

Щодо пов`язаності позивача та третьої особи через третіх осіб.

Згідно з даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) з 19.09.2017 засновником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ "Тревел Паркінг" є ОСОБА_1 . У період вересня 2017-2018 засновником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ "Тревел Паркінг" є ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей ЄДР керівником ТОВ "Аеропаркінг" станом на 27.10.2016 є ОСОБА_2 . Відповідно до статуту ТОВ "Аеропаркінг" станом на 24.09.2016 засновником є ОСОБА_2 . Керівником ТОВ "Аеропаркінг", як вбачається із Договору оренди майна від 04.11.2016, станом на 04.11.2016 є ОСОБА_1 . У період вересня 2017-2018 років засновником та керівником ТОВ "Аеропаркінг" є ОСОБА_2 .

Згідно з даними Малиновського об`єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі одні і ті ж працівники працювали в ТОВ "Тревел Паркінг" і в ТОВ "Аеропаркінг". А саме:

ОСОБА_3 (з вересня 2017 по вересень 2017 у ТОВ "Аеропаркінг"; з вересня 2017 по жовтень 2017 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_4 (з лютого 2017 по вересень 2017 у ТОВ "Аеропаркінг"; з вересня 2017 по серпень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_5 (з лютого 2017 по вересень 2018 у ТОВ "Аеропаркінг"; з жовтня 2017 по вересень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_6 (з липня 2018 по вересень 2018 у ТОВ "Аеропаркінг"; з жовтня 2017 по липень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_1 (з лютого 2017 по лютий 2017 у ТОВ "Аеропаркінг"; з вересня 2017 по вересень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_7 (з лютого 2017 по вересень 2017, з липня 2018 по вересень 2018 у ТОВ "Аеропаркінг"; з вересня 2017 по липень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_8 (з лютого 2017 по листопад 2017, з липня 2018 по вересень 2018 у ТОВ "Аеропаркінг"; з листопада 2017 по липень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_9 (з лютого 2017 по листопад 2017, з липня 2018 по вересень 2018 у ТОВ "Аеропаркінг"; з листопада 2017 по липень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг");

ОСОБА_10 (з жовтня 2017 по листопад 2017 у ТОВ "Аеропаркінг"; з листопада 2017 по вересень 2018 у ТОВ "Тревел Паркінг").

Зазначені підстави дають підґрунтя вважати, що позивач та третя особа протягом довгого періоду часу були пов`язані через зазначених фізичних осіб, що свідчить про високий рівень довіри між останніми, є сприятливою умовою для обміну інформацією, зокрема, щодо встановлення погоджених цін на послуги автостоянок.

Відповідно до п.п.12,13 Правил доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Збір доказів здійснюється органами чи посадовими особами Комітету, відділення незалежно від місця знаходження доказів.

Відповідно до приписів ст.59 Закону України Про захист економічної конкуренції підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності підстав для часткового визнання недійсним рішення з зазначених вище підстав.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що аналіз змісту матеріалів, документів і інформації, отриманих під час розгляду справи №28-02/2019, свідчить про те, що дії ТОВ "Тревел Паркінг" та ТОВ "Аеропаркінг", які полягали в узгодженому встановленні та застосуванні цін за послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Міжнародного аеропорту "Одеса" у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг, що підтверджується взаємною сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи, які розглядаються у їх взаємозв`язку. Отже, порушення законодавства про захист економічної конкуренції полягає в узгодженому встановленні цін на послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автостоянках, відсутність змагання в частині встановлення таких цін, що призвело до встановлення завищеної плати за вказані послуги (у тому числі, за рахунок підвищення рентабельності порівняно з іншими міжнародними аеропортами України), і має наслідком ущемлення інтересів споживачів надаваних послуг.

За відсутності ефективної конкуренції на ринку послуг на автомобільних стоянках в територіальних межах аеропорту споживачі не мали альтернативних джерел придбання послуг, отже були вимушені погоджуватись на встановлені ціни.

Відповідно до положень ст.ст.5,6 Закону узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Пунктом 1 частини першої статті 50 Закону визначено, що антиконкурентні узгоджені дії є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ст.51 Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас викладені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2021р. у справі №916/2587/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129,269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропаркінг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від „19" січня 2021 року у справі № 916/2587/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „26" квітня2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький