Постанова

від 21.04.2021 по справі 910/16183/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа № 910/16183/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 (повний текст складено 01.02.2021)

у справі №910/16183/19 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЛ-Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий профілакторій "Дюбек";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дячок І.О., адвокат, посв. №575 від 28.12.2017;

від відповідача: повідомлений, але не з`явився;

від третьої особи-1: повідомлений, але не з`явився;

від третьої особи-2: Пилипчук Г.В., адвокат, посв. №КВ2376 від 15.01.2015;

Прокопенко К.М. - представник;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач/скаржник/ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЛ-Україна" (надалі відповідач/ТОВ ВНЛ-Україна ); треті особи у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий профілакторій "Дюбек (надалі ТОВ ЛОП Дюбек ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" (надалі ТОВ ПЛ Лелека ) про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ВНЛ-Україна ) від 28.03.2014, оформлених протоколом №3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушено порядок скликання загальних зборів, порушений порядок повідомлення позивача про їх проведення, представник ОСОБА_2, який діяв від імені позивача на зборах, був не уповноважений на прийняття тих рішень, які були прийняті на оспорюваних зборах, оскільки довіреність, видана позивачем на вказаного представника обмежувалася лише створенням товариства з обмеженою відповідальністю та надання цьому товариству статусу комерційної організації з іноземними інвестиціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у позові відмовлено повністю. Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ ВНЛ-Україна від 28.03.2014, виходив із того, що довіреність, на підставі якої діяв представника позивача ОСОБА_2, не обмежується питанням створення товариства чи надання товариству статусу комерційної організації. Зміст довіреності свідчить про те, що ОСОБА_2 має право вчиняти дії, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності уже створеного товариства.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування підстав апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Стверджує про те, що на оспорюваних загальних зборах він не був представлений належним представником, а відтак, не було кворуму для прийняття рішень загальними зборами, оскільки саме позивач володіє 90 % в статутному капіталі ТОВ ВНЛ-Україна . Зазначає про те, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено змісту довіреності, виданої позивачем представнику ОСОБА_2

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі №910/16183/19; розгляд справи призначено на 05.04.2021.

25.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкладено розгляд даної справи на підставі ч. 1 статті 216 ГПК України на 21.04.2021.

У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити.

Крім того, представник позивача 21.04.2021 перед початком судового засідання подав клопотання про приєднання висновку експерта до матеріалів справи №910/16183/19.

Колегія суддів, дослідивши вказаний висновок, не знайшла підстав для його врахування при перегляді оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наданого позивачем висновку вбачається, що він датований 19.04.2021, тобто майже через три місяці після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, тобто є новим доказом.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції . Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 2 69 ГПК незалежно від причин неподання позивачем таких доказів . Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 17.12.2020 у справі №908/1908/19).

Представники третіх осіб у справі у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили оскаржуване судове рішення залишити в силі.

Представник відповідача не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 21.04.2021, про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що не є підставою для відкладення розгляду даної справи, адже явка сторін у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, а присутність чи відсутність представника у судовому засіданні є реалізацією відповідачем належного йому права на участь або не участь у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, третіх осіб у справі, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.09.2013 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 10691020000030846 про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНЛ-Україна" (відповідача).

Згідно зі статутом ТОВ ВНЛ-Україна , зареєстрованим 26.09.2013 за номером запису 10691020000030846, учасниками товариства є дві особи: ОСОБА_1 (90% частки статутного капіталу) та Компанія Вітус Кепітал Лімітед (10% частки статутного капіталу).

ТОВ "ВНЛ-Україна" є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий профілакторій "Дюбек", що підтверджується долученим до матеріалів справи статутом ТОВ "ЛОП "Дюбек". Частка ТОВ "ВНЛ-Україна" у статутному капіталі товариства складає 100% статутного капіталу.

28.03.2014 проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ "ВНЛ-Україна" (протокол № 3 від 28.03.2014), на яких були присутні: громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, виданої 30.07.2013 ОСОБА_1 на ОСОБА_2, посвідченої нотаріусом міста Москви та зареєстрованої в реєстрі за номером 3-2113 та Компанія Вітус Кепітал Лімітед, в особі ОСОБА_4.

На порядку денному зборів були наступні питання:

1. Про надання згоди на продаж ТОВ "Дюбек" комплексу будівель, що належить на праві приватної власності ТОВ "Дюбек" та знаходяться за адресою: 04075, м. Київ, вулиця Гамарника, 56 загальною площею 3463,5 кв.м.

2. Про надання повноважень директору ТОВ "Дюбек" - Головач С.В. на укладання/підписання договору купівлі-продажу комплексу будівель по вул. Гамарника, 56 за ціною не менше 12450000,00 грн.

Згідно з протоколом загальних зборів, по двом вказаним питанням порядку денного голосування відбулося одноголосно, тобто 100% відсотками присутніх учасників ТОВ ВНЛ-Україна .

Підставою звернення ОСОБА_1 із даним позовом стало те, зокрема, що, на його думку, представник ОСОБА_2 , який приймав участь у вказаних загальних зборах на підставі довіреності від 30.07.2013, був неуповноважений на прийняття від його імені тих рішень, які ОСОБА_1 оскаржує. Стверджує, що довіреність була видана лише для створення товариства на території України з наданням статусу комерційної організації з іноземними інвестиціями, для чого йому довіреністю від 30.07.2013 було надано ряд повноважень.

Відповідно до статті 50 Закону України Про господарські товариства (застосовується даний Закон, в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних загальних зборів) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 167 ГК України унормовано, що правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак, зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник/член не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічна правова позиція викладена у п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.01.2021 у справі №916/3600/19).

Згідно з ч. 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 50 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Згідно з ч. 1 статті 60 Закону України Про господарські товариства визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Приписами ч. 1 статті 4 Закону України Про господарські товариства товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до п.п. 11.1.1 п 11.1 статуту ТОВ ВНЛ-Україна засновники (учасники) товариства мають право: брати участь у управлінні справами товариства.

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 статуту товариства, вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову загальних зборів учасників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час змінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства вправі передати свої повноваження іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; створення, реорганізація, ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень (п.п а), д) п. 13.1 статуту).

Відповідно до ч. 5 статті 98 ЦК України, рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Учасники можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.

Із зазначених норм матеріального права вбачається, що представником учасника - фізичної особи на загальних зборах товариства може бути інша фізична особа, яка здійснює представництво, зокрема, на підставі довіреності.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до частини 1 статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов`язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному).

Діючи в межах процесуального закону за наслідком дослідження та оцінки доказів в сукупності колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 з власної волі та особисто уповноважив ОСОБА_2 на представлення своїх інтересів в межах наданих довіреністю від 28.03.2013, засвідченої нотаріусом міста Москви Голишевою Л.Б., зареєстрованої в реєстрі за № 3-2113, повноважень, при створенні товариства з обмеженою відповідальністю на території України з наданням статусу комерційної організації з іноземними інвестиціями для чого надав йому такі права:

- бути представником довірителя перед будь-якими фізичними та юридичними особами у всіх державних, органах місцевого самоврядування, адміністративних та інших компетентних органах, організаціях і установах України, в тому числі відділах державних реєстраторів районних державних адміністрацій, податкових органах, у всіх бюджетних та позабюджетних фондах, в будь-якій кредитній установі, нотаріальних конторах, архівах і архівних службах, будь-яких банках, в тому числі ощадних і інших необхідних організацій;

- брати участь від імені довірителя в установчих зборах з приводу створення товариства, а також на загальних зборах учасників товариства зі всіма правами учасника товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі вносити питання на порядок денний, голосувати з усіх питань порядку денного, приймати рішення та підписувати протоколи зборів;

- підписувати від мого імені і подавати заяви, реєстраційні картки, тощо;

- отримувати і надавати листи, повістки, повідомлення, посвідчення, дозволи, довідки, виписки, свідоцтва, рішення, постанови, розпорядження, протоколи, угоди, договори, акти, ліцензії, інші документи, їх дублікати і копії;

- відкривати тимчасові рахунки в банківських установах для формування статутного фонду/капіталу, вносити грошові кошти на тимчасові рахунки, закривати тимчасовий рахунок;

- отримати статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про взяття на податковий облік, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, повідомлення про можливість переходу на спрощену систему та інші документи;

- здійснювати необхідні узгодження;

- придбавати від мого імені корпоративні права Українських юридичних осіб і частки у статутному капіталі українських юридичних осіб;

- підписувати від імені довірителя установчі документи товариства, в тому числі статут, зміни в статут, нові редакції статутів;

- оплачувати необхідні тарифи, збори, мита та інші платежі;

- розписуватись за довірителя і здійснювати всі дії, пов`язані з виконанням даного доручення.

Довіреність видана з правом передоручення, строком на 1 рік.

Отже, з системного аналізу тексту довіреності, постає висновок, що її зміст (повноваження) передбачає право представника вчиняти дії, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності уже створеного товариства і право представника ОСОБА_2 діяти від імені довірителя в тому числі і як учасника товариства з відповідними правами саме як учасника (наприклад, брати участь від імені довірителя на загальних зборах учасників товариства зі всіма правами учасника товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі вносити питання на порядок денний, голосувати з усіх питань порядку денного, приймати рішення та підписувати протоколи зборів) , а не лише як представника ОСОБА_1 як засновника товариства.

До того ж, в довіреності вказано, що її зміст записаний зі слів довірителя ( ОСОБА_1 ) вірно, правові наслідки йому зрозумілі і відповідають його волевиявленню, а тому, доводи скаржника про не належну кваліфікацію нотаріуса, який посвідчував довіреність, і включення нотаріусом пунктів, що суперечать меті виданої довіреності, не беруться до уваги, адже, як зазначено самим довірителем, довіреність була записана з його слів вірно, тобто саме довірителем було визначено обсяг повноважень представника ОСОБА_3 .

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що доданими до матеріалів справи доказами підтверджено право представника ОСОБА_3 брати від імені ОСОБА_1 участь у загальних зборах учасників ТОВ "ВНЛ-Україна", в тому числі й тих, що відбулись 28.03.2014, голосувати на вказаних загальних зборах від імені довірителя та підписувати відповідні рішення. А відтак, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що при прийнятті оспорюваних рішень на загальних зборах учасників ТОВ ВНЛ-Україна були присутні учасники, які володіють 100% у статутному капіталі цього товариства, а тому позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання недійсним спірних рішень загальних зборів, адже право позивача на участь в управлінні товариством було реалізовано шляхом участі в цих зборах його представника (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №910/3071/16).

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

В даному випадку, реалізація позивачем свого права на участь у діяльності товариства, в тому числі, й на участь у загальних зборах останнього, була реалізована позивачем шляхом уповноваження свого представника ОСОБА_2 на підставі чинної (невідкликаної) довіреності від 30.07.2013, засвідченої нотаріусом міста Москви Голишевою Л.Б., зареєстрованої в реєстрі за № 3-2113, що ще раз засвідчує та підтверджує відсутність порушення прав позивача, на захист яких він звернувся із даним позовом.

В підтвердження наведеного (правомочності вчинення ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 юридично значимих дій на підставі довіреності від 30.07.2013) , колегія звертає увагу на те, що на підставі тієї ж самої довіреності ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , останній й в подальшому представляв позивача на загальних зборах ТОВ ВНЛ-Україна , які відбулися, зокрема, 01.04.2014, примірник протоколу, яким оформлені прийняті на них рішення, надані до матеріалів справи представником позивача і які (рішення) не ставляться під сумнів та не оспорюються ОСОБА_1 .

Крім того, не підтверджуються матеріалами справи, а відтак, є юридично неспроможними, доводи позивача про те, що ОСОБА_2 діяв при прийнятті спірних рішень в своїх інтересах, оскільки, як на час прийняття спірних рішень загальних зборів учасників ТОВ ВНЛ-Україна , так і на час укладення договору про відчуження нерухомого майна ТОВ "Дюбек", ОСОБА_2 не був учасником, власником чи директором ТОВ "Лелека".

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Однак позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні статей 76-78 ГПК України наведених в обґрунтування заявлених позовних вимог обставин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є ідентичними підставам позову, їм дана належна оцінка як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції; доводи апеляційної скарги спростовані по тексту даної постанови.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі №910/16183/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі №910/16183/19 залишити без змін.

Справу №910/16183/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.04.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак