Постанова

від 21.04.2021 по справі 922/203/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа № 922/203/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

прокурора : Трофіменко О.О.;

позивача : не з`явився;

відповідача: Розумна О.О. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. 693 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Кухар Н.М., повний текст якого складено 04.02.2021 року, у справі

за позовом: Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс", м. Харків,

про стягнення 544802,76 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.12.2020) в сумі 544802,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач користується земельною ділянкою по вул. Біологічній, 4-Б у м. Харкові, площею 0,4963 га без належних правових підстав та без сплати необхідних орендних платежів, у зв`язку з чим бюджет міської ради не отримує значні грошові кошти.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року у задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області (61001, м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, буд. 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ: 04059243), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" (61153, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 56; код ЄДРПОУ: 36372300) про стягнення 544802,76 грн - відмовлено.

Харківська обласна прокуратура із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що в порушення норм ст.ст. 76-79 ГПК України поза увагою суду першої інстанції залишено доводи прокурора про те, що Харківською міською радою у відповідності до покладених на неї обов`язків та в межах наданих Законом повноважень вжито заходи самоврядовного контролю та здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів, а матеріали справи містять належні, достатні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. В даному випадку розмір безпідставно збережених коштів відповідача розраховано Харківською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 05.04.2021 о 10:30. Копія вказаної ухвали направлена сторонам по справі.

Від ТОВ "Торговий дім Укрресурс" 30.03.2021 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів і вимог скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що позивач має надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, а також обгрунтованість розрахунку стягуваної суми, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного суду від 13.02.2019 у справі № 922/302/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17.

05.04.2021 від представника ТОВ "Торговий дім Укрресурс" надійшло клопотання про перенесення судового засідання 05.04.2021 на іншу дату, у зв`язку з прийняттям участі у судовому засіданні Близнюківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2021 о 10:00 год.

У судовому засіданні 21.04.2021 прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, Харківською місцевою прокуратурою № 5 під час вивчення стану додержання вимог чинного законодавства при використанні земельних ділянок на території Основ`янського та Слобідського районів м. Харкова було встановлено, що 12.05.2014 рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/032/13-г розірвано Договір оренди земельної ділянки від 29.12.2005 № 88210/05, укладений між Харківською міською радою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбаза" про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 1,9382 га по вул. Біологічній, 4-Б для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, господарські, складські і допоміжні приміщення по виробництву меблі та столярних виробів). На підставі вказаного рішення вищевказаний договір оренди земельної ділянки 24.09.2014 анульовано (інше речове право припинено 21.08.2014, акт приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 09.09.2014 №191/14) (інформація Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 24997/0/226-18 від 26.12.2018).

З Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.miniust.gov.ua/ua/freesearch) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" (код ЄДРПОУ 36372300, відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі 14.04.2009, на теперішній час в процесі припинення не перебуває. Здійснює наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний вид діяльності, код КВЕД 68.20); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код КВЕД 77.39); надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99); оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" (код ЄДРПОУ 36372300) на підставі договорів купівлі-продажу № 1323 від 27.05.2016 та № 1286 від 25.05.2016 набуло у приватну власність нежитлові будівлі літ. "П-2" загальною площею 3634,9 кв.м, літ. "Р-2" загальною площею 878,0 кв.м, літ. "С-1" загальною площею 303,3 кв.м, літ. "Т-1" загальною площею 294,5 кв.м по вул. Біологічній, буд. 4-Б у м. Харкові з 27.05.2016, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з даними інформаційної довідки, речові права на земельну ділянку по вулиці Біологічній, буд. 4-Б у місті Харкові за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" не зареєстровані.

Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованих прав на землю та з урахуванням приписів статей 80, 83 Земельного кодексу України Земельного кодексу України, земельна ділянка по вулиці Біологічній, буд. 4-Б у місті Харкові, яку використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, загальною площею 0,4963 га, на даний час перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Як вбачається з матеріалів звіту з геодезичної зйомки земельних ділянок за адресою вул. Біологічна, 4-Б у м. Харкові, використовуються земельні ділянки загальною площею: земельна ділянка № 1 - 0,0284 га, земельна ділянка № 2 - 0,3618 га, земельна ділянка № 3 - 0,0395 га, земельна ділянка № 4 - 0,0666 га.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, з урахуванням матеріалів звіту з геодезичної зйомки земельних ділянок за адресою вул. Біологічна, буд. 4-Б у м. Харкові, здійснено заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні вказаних земельних ділянок, а саме: здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,4963 га по вулиці Біологічній, буд. 4-Б у місті Харкові частково огороджена та використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, про що 07.11.2018 складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, прокурор вважає, що відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, воно повинно відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від здачі вищевказаного майна в оренду.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Харківською міською радою здійснено розрахунок розміру орендної плати, яка повинна була надійти до місцевого бюджету за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" земельною ділянкою по вул. Біологічній, б. 4-Б у м. Харкові для обслуговування нежитлових будівель літ. "П-2", літ. "Р-2", літ. "С-1", літ. "Т-1" за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2017 по 30.06.2018.

Так, за результатами здійснення розрахунку, з урахуванням експертного висновку щодо наявності складних інженерно-геологічних умов від 06.09.2019 за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" повинно бути сплачено коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками під нежитловими будівлями літ. "П-2", літ. "Р-2", літ. "С-1", літ. "Т-1" загальною площею: 3618 кв.м. - 350572,46 грн.; 284 кв.м. - 41919,31 грн.; 395 кв.м. - 54007,17 грн.; 666 кв.м. - 98303,82 грн. Всього за вищевказаний період повинно було сплачено коштів у розмірі орендної плати - 544802,76 грн.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Харківській області від 0.07.2018 №16664/20-40-12-15-25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" (код ЄДРПОУ 36372300) обліковується як платник земельного податку, нараховує та сплачує земельний податок з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, площею 0,4743 га.

З наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" декларації з плати за землю на 2017 рік вбачається, що задекларовано та сплачено податкових зобов`язань з земельного додатку в сумі 111357,38 грн, на 2018 рік - 111357,38 грн.

Таким чином, згідно розрахунку Харківської міської ради, сума безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 складає 544802,76 грн.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрресурс" зберігає кошти, не в повній мірі сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідач є власником нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке майно, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16). При цьому, судом апеляційної інстанції враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17.

Водночас, за змістом визначення, наведеного у ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, у даному випадку встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Отже, позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, а також обґрунтованості розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Апелянт в поданій апеляційній скарзі зазначає, що земельна ділянка існує, а саме посилається на існування земельної ділянки з кадастровим № 6310138800:05:050:0508, площею 1,9382 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 4Б.

В той же час, доказами, що містяться в матеріалах справи та не заперечуються сторонами, підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим №6310138800:05:050:0508 розташовані інші об`єкти нерухомого майна, які не належать ТОВ ТД Укрресурс .

Так, керівник Харківської місцевої прокуратури № 5, звертаючись до суду із позовом, зазначив, що 12.05.2014 рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/032/13-г розірвано Договір оренди земельної ділянки від 29.12.2005 № 88210/05, укладений між Харківською міською радою та ТОВ Техбаза про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 1,9382 га по вул. Біологічній, 4-Б для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, господарські, складські і допоміжні приміщення по виробництву меблів та столярних виробів), а саме нежитлових приміщень літ. П-2 , Р-2 , С-1 , Т-1 , У-1 та Ф-1 . На підтвердження вказаних обставин до суду було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що ТОВ ТД Укрресурс у ТОВ Техбаза було придбано лише 4 з 6 об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі літ. П-2 , Р-2 , С-1 та Т-1 , а нежитлові будівлі літ. У-1 та Ф-1 на даний час належать на праві власності ТОВ Верхауз .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 12.01.2021 за № 240105120, право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, буд. 4-Б, зареєстровано за наступними власниками: ТОВ Харківський авторемонтний завод 361 ; ТОВ АЗС 361 ; ТОВ ТО 361 ; ТОВ АТМ 361 ; ТОВ Вєрбуд ; ТОВ Верхауз ; ТОВ Харківський авторемонтний завод 16 ; ТОВ їдальня № 16 ; ТОВ Торговий дім Укрресурс ; ТОВ Фірма МС Груп ; ТОВ Фірма МС Груп ; ФОП Літвін А.В.

В позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор стверджує, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 4-Б, за результатом якого складено Акт обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,4963 га частково огороджена та використовується ТОВ ТД Укрресурс .

Позивач посилається на вказаний акт як доказ фактичного використання земельної ділянки площею 0,4963 га. Однак, такий акт складено без участі представників відповідача.

Вказаний акт підтверджує факт використання відповідачем земельної ділянки, однак не є належним і допустимим доказом у підтвердження використання відповідачем земельної ділянки саме у розмірі 0,4963 га, враховуючи що майно, яке розташоване на відповідній земельній ділянці не належить частково відповідачу у справі.

Крім того, в матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки, розташованої у м.Харків по вул. Біологічна, 4-Б, яка фактично використовується відповідачем. Даній земельній ділянці не присвоєно кадастрового номеру.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач використовує земельну ділянку, яка не є сформованою у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто не є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ч.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Підставою для проведення оцінки земель, згідно ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 № 213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 за № 388/12262.

Згідно з вимогами ст.ст. 20, 21 Закону України "Про оцінку земель", за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15; Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 у справі № 804/2111/14.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку фактично займає відповідач.

Позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування має здійснюватись позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі і щодо належної земельної ділянки: виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, розміру фактичного використання.

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснений за відсутності технічної документації з використанням самовільно застосованих коефіцієнтів, є необгрунтованим та таким, що не підтверджений належними і допустимими засобами доказування.

Позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2017 по 30.06.2018.

У якості додатків до позовної заяви надано розрахунки за періоди з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 30.06.2018 по кожній земельній ділянці, на яких розташовані об`єкти нерухомості відповідача.

Апелянт наголошує на необхідності застосування ставки річної орендної плати у розмірі 8%, оскільки в даних ЄДРЮОФОПГФ щодо ТОВ ТД Укрресурс відсутні коди КВЕД, які передбачають можливість здійснення промислової діяльності.

Водночас, відповідно до абз. 8 п. 1 Класифікатора ДК 009:2010, код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, ст. 43, 44 Господарського кодексу, суб`єкт господарювання має право здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, окрім тих, що заборонені законом. Зазначення, чи не зазначення окремих видів діяльності в ЄДР не впливає на можливість особи провадити усі незаборонені види діяльності.

Таким чином, твердження ХМР про неможливість здійснення ТОВ ТД Укрресурс діяльності з виробництва муки та меблів у зв`язку з відсутністю таких кодів КВЕД в даних ЄДРЮОФОПГФ, спростовуються нормам діючого законодавства, а тому обґрунтованість застосування ставки річної орендної плати у розмірі 8% є недоведеною.

Щодо застосування показника 100% строку оренди, слід зазначити наступне.

Так, застосування показнику строку оренди напряму залежить від строку оренди, однак позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість укладення договору на строк 26-50 років, та, як наслідок, неможливість застосування 60% орендної плати.

Застосування показника строку оренди у розмірі саме 100% обґрунтовується апелянтом тим, що оскільки у даних спірних правовідносинах договір оренди землі на спірну земельну ділянку у період позовних вимог не укладався внаслідок чого і застосована вихідна ставка розмірі 100%. Однак зазначений обрахунок не ґрунтується на жодних положенням Закону.

Також позивачем, під час проведення розрахунку орендної плати було застосовано коефіцієнт Кф в значенні 2 , оскільки відповідно до Примітки 2 Додатку 1 до Порядку № 489 від 25.11.2016 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку відсутності у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель, застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки із позначкою 2 .

Однак, з моменту набрання сили Порядку № 489, а також протягом всього періоду формування заявленої заборгованості позивачем, як власником землі, не були здійсненні дії, спрямовані на встановлення відповідного Коду класифікації видів цільового призначення земель.

Виходячи з положень ч.3 ст.26 Закону України Про Державний земельний кадастр право ініціювати зміни до відомостей Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки належить власнику або землекористувачу.

Між тим, оскільки у відповідача не виникло в період формування заявленої суми боргу статусу землекористувача у розумінні ст. 94, положень Глав 15, 16 та ст.125 Земельного кодексу України, саме Харківська міська рада повинна була здійснювати дії щодо внесення до Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель.

Відтак, "завищене" значення Кф було використано внаслідок бездіяльності позивача з належного формування відомостей в Державному земельному кадастрі відносно власної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель - використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з ч.1,2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі базової вартості одного квадратного метру землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати - є необґрунтованими.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі №922/3607/18).

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю заявлених Керівником Харківської місцевої прокуратури № 5 позовних вимог.

За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року у справі № 922/203/19.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021 року у справі № 922/203/19 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/203/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/203/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2021.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко