Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/1500/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1500/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Аскона Груп (далі - ТОВ Аскона Груп ) - Руденка А. О.,

відповідача - акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - Банк) - Яковенка О. О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Вінібур (далі - ТОВ Вінібур ) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ Аскона Груп

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Турчин С. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 [колегія суддів: Скрипка І. М. (головуючий), судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.]

зі справи № 910/1500/20

за позовом ТОВ Аскона Груп

до Банку,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ Вінібур ,

про визнання договору недійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ Аскона Груп звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4В14393И/П (далі - Договір).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що Договір з боку ТОВ Аскона Груп був укладений під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані недоведеністю ТОВ Аскона Груп тих обставин, на які воно посилалося в обґрунтування позовних вимог, зокрема обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману. З огляду на це попередні судові інстанції дійшли висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності умов, які є обов`язковими для визнання Договору недійсним на підставі частини першої статті 230 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ Аскона Груп , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 зі справи № 219/1704/17.

4.2. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно застосування частини першої статті 230 ЦК України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

4.3. Одночасно скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 73, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не було встановлено на підставі належних доказів існування договорів, які забезпечували вимоги Банку та з урахуванням яких було укладено спірний Договір, у зв`язку з тим що суди необґрунтовано відхилили клопотання скаржника про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.4. Як на підстави для касаційного оскарження прийнятих зі справи судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Від ТОВ Вінібур відзив на касаційну скаргу не надходив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. 10.11.2016 Банк (кредитор) і ТОВ Аскона Груп (позичальник) уклали кредитний договір № 4А16112Г, за яким позичальнику надається відновлювальна кредитна лінія для фінансування поточної діяльності підприємства з лімітом 4 400 000 000 грн.

6.2. Крім того, Банк (кредитор) і ТОВ Аскона Груп (поручитель) уклали низку договорів поруки, у тому числі і оскаржуваний у цій справі Договір, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Вінібур (боржник) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 19.12.2014 № 4В14393И, від 24.12.2014 № 4В14395И та від 28.04.2016 № 4В16021Д з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах і в терміни відповідно до кредитних договорів. За умовами Договору:

поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (пункти 2, 3);

у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, обумовлені в кредитному договорі. У випадку невиконання боржником пункту 1 договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього Договору (пункти 4-6);

до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором (договорами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (пункт 8);

кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором (пункт 10);

договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за ним (пункт 11).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

частини перша і третя статті 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

частина перша статті 230:

- якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

7.2. ГПК України:

частини перша, третя статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

частина перша статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

стаття 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки внаслідок укладення його під впливом обману.

8.2. Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, але й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Водночас наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

8.3. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що: надані ТОВ Аскона Груп докази не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами та на будь-які договори поруки, які позивач ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку; укладення Договору відбулося внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним згідно зі статтею 627 ЦК України; кошти, попередньо отримані ТОВ Аскона Груп за кредитним договором від 10.11.2016 № 4А16112Г, були призначені для фінансування поточної діяльності підприємства, а не для участі в процедурі трансформації , як зазначає ТОВ Аскона Груп .

8.4. Отже, ТОВ Аскона Груп не довело умислу Банку щодо введення його в оману при укладенні спірного правочину, а також обставин, які не відповідають дійсності, але є істотними для вчиненого ними правочину, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позовних вимог.

8.5. Такий же висновок щодо застосування частини першої статті 230 ЦК України за недоведеності обставин введення позичальника в оману при укладенні кредитного договору у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 зі справи № 910/18185/19, відступати від якого колегія суддів Верховного Суду у цій справі підстав не вбачає. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги ТОВ Аскона Груп про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у спірних правовідносинах.

Правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 13.05.2020 зі справи № 219/1704/17 (справа про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитним договором), на неврахування якого посилається ТОВ Аскона Груп , є нерелевантними для справи, що розглядається, зважаючи на різний суб`єктний склад учасників судового процесу у цих справах, відмінній зміст спірних правовідносин та неподібність їх правового регулювання.

Водночас доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій заявлених клопотань про витребування доказів, які, на думку скаржника, мають значення для правильного вирішення справи, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлене у суді першої інстанції клопотання про витребування доказів від 01.06.2020 було розглянуте та відхилене судом з підстав пропуску процесуального строку на його подання, встановленого частиною другою статті 80 ГПК України. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник не довів обставин неможливості звернення із зазначеним клопотанням у встановлений процесуальним законом строк з незалежних від нього причин.

Заявлене у апеляційній скарзі аналогічне клопотання ТОВ Аскона Груп про витребування доказів також розглянуте судом апеляційної інстанції та відхилене ним з підстав недоведення заявником необхідності їх витребування та дослідження в контексті встановлених судами обставин справи.

Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій у розгляді зазначених клопотань ТОВ Аскона Груп належним чином обґрунтували підстави їх відхилення, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального права, на які скаржник посилається у касаційній скарзі.

8.6. Інші доводи касаційної скарги ТОВ Аскона Груп наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

8.7. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані рішення і постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи ТОВ Аскона Груп про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ТОВ Аскона Груп без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 зі справи № 910/1500/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Аскона Груп - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко