Ухвала

від 22.03.2021 по справі 5/2-2038/2007

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 5/2-2038/2007

провадження № 61-3338ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Синяківська сільська рада Вишгородського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року , у справі за позовом ОСОБА_1 до Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 3 жовтня 2007 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на прибудову а-1 до житлового будинку зі збільшенням загальної площі на 207,1 кв.м, збільшенням житлової площі на 113,5 кв.м; сарай Т , вольєр С на АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 жовтня 2007 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами залишено без розгляду на підставі частини другої статті 126 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року,ОСОБА_1 1 березня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити, рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року скасувати і заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 3 жовтня 2007 року залишити в силі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви без розгляду, оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, і може бути скерована до суду не пізніше десяти років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, Київський апеляційний судвиходив із того, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подана ОСОБА_1 з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, і трирічний строк для подання відповідної заяви ОСОБА_1 пропущено. Суд вказав, що встановлений трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що

у грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви вказала, що підставою для відмови у задоволенні її позову була наявність у ОСОБА_3 державного акта про право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року вказаний державний акт визнано недійсним та скасовано. Таким чином, вважала, що зазначене судове рішення є нововиявленою обставиною.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі Сокуренко і Стригун проти України ( Sokurenko and Strygun v Ukraine ) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частина друга статті 423 ЦПК України).

ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену обставину на прийняття Київським апеляційним судом постанови від 26 листопада 2020 року. Вказує, що не знала і не могла знати про цю обставину.

Таким чином, апеляційним судом правильно встановлено, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої

статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (пункт 1 частини другої статті 424 ЦПК України).

Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 424 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції установлено, що рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року набрало законної сили з моменту його проголошення і у касаційному порядку не переглядалося.

За таких обставин Київський апеляційний суд дійшов правильного висновку про пропуск заявником строку для звернення із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому заявник не посилається на те, яке саме судове рішення стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, і у подальшому було скасовано.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 рокусуд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2014 року , у справі за позовом ОСОБА_1 до Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук